Рішення № 139296776, 27.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12468/26

Провадження № 2-о/357/282/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Біла Церква в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року адвокат Коннова Н. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Білоцерківська міська рада, в якій просила встановити факт проживання заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заява мотивована тим, що 12 березня 2015 р. ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . Заявниця має у власності квартиру АДРЕСА_1 , де проживає до теперішнього часу. Чоловік заявниці - ОСОБА_3 мав матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мала у власності кв. АДРЕСА_2 та проживала в ній до початку 2019 р. В 2019 р. коли матері чоловіка заявниці ОСОБА_2 було близько 80 років, в неї значно погіршився стан здоров`я і вона не могла себе обходити як в силу захворювання так і в силу свого віку, в зв`язку з чим потребувала стороннього догляду. Чоловік заявниці ОСОБА_3 в 2014 р. переніс інфаркт, а тому не в змозі був доглядати свою матір на відстані, а тому вони вимушені були забрати ОСОБА_2 до себе додому за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_2 проживала до своєї смерті. ОСОБА_2 часто хворіла та зверталася до свого сімейного лікаря. До лікаря її супроводжували ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 не могла самостійно добратися до лікаря. ОСОБА_1 була контактною довіреною особою ОСОБА_2 у сімейного лікаря. Таким чином про стан здоров`я ОСОБА_2 піклувалися ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_2 важко було пересуватися, то сплатою комунальних послуг за її квартиру також займалися ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Крім цього вони купували їй продукти, готували їй їсти та забезпечували належні побутові умови для гігієнічних процедур. На фоні загального захворювання 04 березня 2025 р. в ОСОБА_2 стався інфаркт головного мозку. Саме ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 займалися забезпеченням належного лікування ОСОБА_2 . Після лікування її в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2» вони відразу ж помістили її до ТОВ «БЦ Клінік», де ОСОБА_2 проходила лікування та реабілітацію після інфаркту головного мозку. Таке лікування та реабілітація були платні. А тому все лікування та реабілітацію оплачували ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зі спільного бюджету. 25 червня 2025 р. в ОСОБА_2 стався черговий інфаркт головного мозку, що підтверджується протоколом МРТ від 25 червня 2025 р. ОСОБА_2 в цей раз втратила свідомість і до смерті до свідомості не приходила. Її син ОСОБА_3 дуже переживав таке тяжке чергове захворювання матері і на грунті цього ІНФОРМАЦІЯ_4 помер. Не приходячи до свідомості через 4 дні - ІНФОРМАЦІЯ_2 померла і ОСОБА_2 . Відповідно до договору-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 , замовником поховання є ОСОБА_1 . Відповідно до рахунку замовлення від 02 липня 2025 р. на поховання ОСОБА_2 , замовником є ОСОБА_1 . Відповідно акту №31 від 19 березня 2026 р. про фактично проживаючих осіб, ОСОБА_2 проживала в кв. АДРЕСА_1 з лютого 2019 р. по 01.07.2025 р. разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, яким: -все своє майно, яке буде належати їй на день смерті заповіла синові ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_3 помер раніше за ОСОБА_2 на чотири дні, а тому не прийняв спадщину. Окрім сина та невістки ОСОБА_1 в ОСОБА_2 родичів не було. На початку 2026 р. заявниця звернулася до державного нотаріуса Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко І.О. про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 та видачу їй свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно ОСОБА_2 . Однак нотаріус надав їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 лютого 2026 р., мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не було надано документів, що підтверджують родинні чи інші відносини з ОСОБА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 27 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання на 27 серпня 2026 року. Одночасно було витребувано у Другої білоцерківської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи №425/2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Судом 26.08.2026 р. за вх.№55945 отримано від Другої білоцерківської державної нотаріальної контори копію спадкової справи №425/2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Заявник в судове засідання не з`явився, представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом 27.08.2026 р. за вх.№56122 отримано заяву, в якій представник заявника адвокат Коннова Н. І. просила розгляд справи проводити у відсутності заявника та представника, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Заінтересована особа в судове засідання представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяви та клопотання до суду не направили, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності сторін в судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України).

За ч. 3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Так, судом встановлено, що 12 березня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с. 8)

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . (а.с. 9)

З наявної в матеріалах справи медичної документації на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 отримувала медичну допомогу та її контактними особами у лікарів були зазначені заявник ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 (а.с. 13-24)

Згідно відповіді КНП БМР «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №1» від 27.07.2026 р. за №399, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в період з лютого 2019 року по 07.07.2025 зверталася на прийом до лікарів. Згідно запису в декларації про вибір лікуючого лікаря контактною особою пацієнтки на випадок екстренної ситуації вказана ОСОБА_1 . (а.с. 57)

Згідно заповіту від 28.02.2023 р., посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Соколюк О. В., зареєстрованого в реєстрі за №182, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, що все своє майно, яке буде належати їй на день смерті заповіла синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.32)

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . (а.с. 25)

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 26)

Відповідно до договору-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 , замовником поховання є ОСОБА_1 . (а.с. 27-28)

Згідно рахунку-замовлення від 02 липня 2025 р. на поховання ОСОБА_2 , замовником є ОСОБА_1 (а.с. 29-31)

Відповідно акту №31 від 19 березня 2026 р. про фактично проживаючих осіб, ОСОБА_2 проживала в кв. АДРЕСА_1 з лютого 2019 р. по 01.07.2025 р. разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 33)

ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко І.О. про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 та видачу їй свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно ОСОБА_2 та нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №269/02-31 від 05 лютого 2026 року, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не було надано документів, що підтверджують родинні чи інші відносини з ОСОБА_2 . (а.с.35-38)

Згідно матеріалів спадкової справи № 425/2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не містить.

Заявник зазначає, що встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини для неї має юридичне значення, оскільки від цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, а саме реалізація нею спадкових прав щодо майна померлої.

При вирішенні даних вимог суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

З вимог ст. 1264 ЦК України вбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня відкриття спадщини.

З наявних матеріалів справи вбачається, що заявник є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 . Даних про наявність інших спадкоємців, що прийняли спадщину після її смерті, матеріали справи не містять. Осіб, що мають право на обов`язкову частку у спадщині, не встановлено.

Згідно із п.23 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В п.9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до ст. 549 ЦК.

Щодо встановлення факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року).

Верховний Суд в постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 вказав, що відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи, що встановлення факту спільного проживання має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить оформлення спадщини, при цьому дана справа не пов`язана з вирішенням спору про право, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено юридичний факт, що заявник ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 29, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 ЦПК України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; адреса: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Білоцерківська міська рада; адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, м. Біла Церква, Київська обл., 09117; ЄДРПОУ 26376300.

Суддя Б. І. Кошель