Рішення № 139294062, 25.08.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 591/4327/26

Номер провадження 2/950/893/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання Лєсній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК Фінтраст капітал» звернулося до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно укладеного 27.03.2024 з ТОВ «Слон кредит» договору № 1521629 відповідачці було надано кредит в розмірі 1500 грн., який остання зобов`язалася повернути на умовах, визначених договором. Однак, свої зобов`язання належним чином не виконала, що створило заборгованість, яка станом на дату подання позову до суду склала 15262,49 грн. В добровільному порядку питання щодо повернення боргу між сторонами не вирішено, а тому позивач, до якого на даний час від первісного кредитора перейшло право грошової вимоги за вказаним договором, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом та усі понесені судові витрати.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача в наданій заяві просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідачка надала заяву, вказавши, що вона є дружиною військовослужбовця, який на даний час вважається зниклим безвісти. Просить рахувати зазначене при прийнятті рішення у справі. Також звертає увагу на те, що вона має скрутне матеріальне становище, є особою зі статусом «ВПО», а тому просить зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу. Факт укладення договору про надання споживчого кредиту не оспорює.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши докази у справі, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом установлено, що 27.03.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 1521629.

Позичальник свої зобов`язання за договором виконав повністю, а саме надав відповідачеві грошові кошти в розмірі 1500 грн. шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника.

В свою чергу ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення боргу порушила, що створило заборгованість.

Разом з цим, на підставі договору факторингу від 24.12.2024, право вимоги заборгованості за вказаним договором від ТОВ «Слон кредит» перейшло до ТОВ «ФК Фінтраст капітал», теперішнього позивача по справі.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідачки станом на дату звернення до суду склала 15262,49 грн, з яких: тіло кредиту 1499,99 грн; проценти, нараховані первісним кредитором 9712,50 грн; проценти, нараховані позивачем 3300 грн.; штрафні санкції 750 грн.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тому заборгованість за тілом кредиту є також, що підлягає стягненню з боржниці у повному обсязі.

В той же час суд враховує положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, відповідно до якого військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Крім цього, суд зауважує, що згідно із Законом України № 2120-IX, на період дії воєнного стану та 30 днів після його скасування споживачі звільняються від неустойки (штрафів, пені) за прострочення споживчого кредиту. Будь-які штрафні нарахування за прострочення в цей період є незаконними, а нараховані суми підлягають списанню.

Оскільки ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації в умовах особливого періоду - воєнного стану, затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що доводиться наявними у справі матеріалами (а.с. 41, 43), суд вважає необхідним у задоволенні вимог про стягнення з відповідачки нарахованої заборгованості за процентами відмовити.

З цих же підстав, а також з врахуванням приписів Закону № 2011-XII заявлені позивачем вимоги в частині нарахованих штрафних санкцій є такими, що задоволенню також не підлягають.

Таким чином, оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог ТОВ «ФК Фінтраст капітал».

Оскільки рішення ухвалене на користь позивача, суд вважає необхідним покласти на відповідачку обов`язок відшкодувати ТОВ «ФК Фінтраст капітал» понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог, а саме на суму 665,60 грн.

Щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Сторона позивачки просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Однак, суд не повною мірою погоджується з такими доводами сторони та, розподіляючи в цій частині понесені витрати вважає, що їх розмір є завищеним, неповною мірою обґрунтованим та не відповідає критерію розумності.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, значимості вчинених адвокатом дій (надання послуг), суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого стороною розміру витрат на професійну правничу допомогу та вважає необхідним на їх відшкодування стягнути з відповідачки кошти у сумі 2000 грн.

На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610, 1054 ЦК України;

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст капітал» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27. приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості за кредитом в розмірі 1499,99 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст капітал» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27. приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822) на відшкодування судового збору 665,60 грн. та на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: (підпис) Олександр ЧХАЙЛО

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Рішення не набрало законної сили

Суддя Олександр ЧХАЙЛО

25.08.2026