Рішення № 139292184, 20.08.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 199/177/26

2/405/562/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого - судді Волоткевич А.В.,

секретар судового засідання Бобко В.В.,

за участі:

представника позивача прокурора Юр`єва Є.Д. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Здибель Олександра Станіславовича, який діє в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Перший заступник керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Здибель О.С., звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину в сумі 8 916,60 грн на рахунок державного бюджету та 2 231,46 грн в дохід місцевого бюджету.

Позов мотивовано тим, що згідно з вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.02.2024 у справі № 199/753/24 ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12022041030002416 потерпіла ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі також « ОСОБА_2 ») знаходилася на стаціонарному лікуванні в Комунальному підприємстві «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» (далі також КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР») вільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого в межах даного кримінального провадження не заявлявся, витрати на лікування потерпілого від злочину не відшкодовані. З огляду на вказане, ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати витрати, понесені закладами охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Посилаючись на вказані обставини, норми чинного законодавства, просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 03.02.2026 Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра справу передано для розгляду до Подільського районного суду міста Кропивницького за підсудністю.

Ухвалою судді від 06.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

23.03.2026 до суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позову.

Ухвалою судді від 30.03.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

06.04.2026 від Національної служби здоров`я України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Національної служби здоров`я України та підтримання позовної заяви.

10.04.2026 від Дніпропетровської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Дніпропетровської обласної ради та підтримання позовної заяви.

12.05.2026 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.05.2026 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог. Вказане клопотання не містить кваліфікованого електронного підпису відповідача, а тому суд його не розглядає.

Відповідачем відзив на позов не подано.

Відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином, про що свідчить повернутий поштовий конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

В судове засідання представниками позивачів подані заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначив, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати у постанові від 07.12.2018 у справі Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.12.2025 6 № 924/1256/17 зробив висновок, що наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Європейський суд з прав людини у справі «Менчинська проти Російської Федерації» висловив таку позицію: «…сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави…».

Згідно зі ст. 18 Основ законодавства про охорону здоров`я фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки на фінансування лікарні широкого профілю, оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому несплата коштів відповідачем суттєво зачіпає інтереси держави у зв`язку з недоотриманням коштів для фінансування закладів охорони здоров`я. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Таким чином, відповідно до положень Конституції України право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів.

Невідшкодування витрат, здійснених КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР» за рахунок державного та місцевого бюджетів на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , негативно впливає на фінансування лікування інших пацієнтів, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину з Відповідача. Таке звернення до суду є виправданим, оскільки в даному випадку захисту потребують державні інтереси. Дані спірні правовідносини, які виникають при здійсненні діяльності у бюджетній сфері, зачіпають інтереси держави та є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18. Згідно з висновком Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин. Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 викладено правову позицію, якою визначено, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт незвернення уповноваженого органу з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, виявлене прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Обґрунтування щодо правильності визначення позивачів у справі. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади. Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів. Уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Згідно з Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 (далі - Положення), Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Основними завданнями НСЗУ є: 1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій); 2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; 3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров`я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Відповідно до ч. 5 п. 14 Положення НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 16 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Засновником, власником та органом управління КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР» є Дніпропетровська обласна рада, а тому кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину повинні бути зараховані на відповідний рахунок місцевого бюджету.

Підставою представництва прокурором інтересів держави у суді відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.

Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону листом від 18.11.2025 № 5-4-9917ВИХ-25 повідомлено Національну службу здоров`я України про виявлені факти невідшкодування завданої шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави.

Однак, листом від 01.12.2025 за № 54786/2-16-25 НСЗУ на адресу Дніпровської спеціалізованої прокуратури надано відповідь про те, що відповідно до норм Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ не наділено повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Також НСЗУ у листі зазначило надану Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві інформацію про реквізити рахунку, відкритого на території міста Києва, для зарахування надходжень до Державного бюджету за кодом класифікації доходів 24060300, в тому числі відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення: «Отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) Рахунок: UA978999980313080115000026011».

Одночасно НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави із цивільним позовом прокуратурою та готова до співпраці в межах повноважень. Вказане свідчить про бездіяльність Національної служби здоров`я України та відсутність наміру звернення до суду, оскільки спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони листом фактично повідомлено про виявлені порушення.

Відсутність претензійно-позовної роботи з боку Національної служби здоров`я України свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання бюджетних (державних) коштів, внаслідок чого не надходять кошти до державного бюджету, порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Крім того, Дніпровська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону зверталась із запитами на адресу Дніпропетровської обласної ради та КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР» про те, чи вживаються уповноваженими органами заходи щодо Відповідача шляхом подання позовної заяви про стягнення коштів.

Листом № 15/2572 від 27.11.2025 на вимогу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР» повідомило про те, що не зверталось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) витрат на лікування потерпілого від злочину.

Крім цього, на адресу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшов лист Дніпропетровської обласної ради від 08.12.2025 № ВИХ-3065/0/2-25, відповідно до якого Дніпропетровська обласна рада не зверталась до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Після набрання чинності вироком Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.02.2024 у справі № 199/753/24 НСЗУ, Дніпропетровською обласною радою, а також КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР» не вжито жодних заходів, в тому числі представницького характеру, щодо стягнення затрачених коштів на лікування потерпілого від злочину, в добровільному порядку ОСОБА_1 така шкода не відшкодована. Зважаючи на те, що уповноваженими органами не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого, внаслідок чого не надходять кошти до державного та місцевого бюджетів, в даному випадку порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, і такі витрати негативно впливають на фінансування інших хворих, порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Відтак, Дніпровська спеціалізована прокуратура у сфері оборони звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Дніпропетровської обласної ради про відшкодування витрат, здійснених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 всього в сумі 11148,06 грн (на користь державного бюджету України 8916,60 грн та 2231,46 грн на користь місцевого бюджету).

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони попередньо повідомлено Дніпропетровську обласну раду та Національну службу здоров`я України про представництво інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної ради та Національної служби здоров`я України відповідно листами від 25.12.2025 №5-4-11478ВИХ-25 та від 25.12.2025 №5-4-11489ВИХ-25.

Згідно з ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Враховуючи зазначене, судом встановлено наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.02.2024 у справі № 199/753/24 (набрав законної сили 29.05.2024) встановлено, що ОСОБА_1 , проходячи військову службу на посаді командира роти безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «капітан», будучи особою, яка керує транспортним засобом, діючи з кримінальною протиправною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, порушуючи вимоги п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України (далі за текстом ПДР), 17 грудня 2022 року близько 17 години 35 хвилин, керуючи технічно справним транспортним засобом «VOLKSWAGEN Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 (німецька реєстрація), рухався по вологому асфальтобетонному покриттю проїзної частини проспекту Слобожанського в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра від вулиці Калинової у напрямку проспекту Мануйлівського, при цьому на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобілю перебував пасажир ОСОБА_3 . Під час руху по вищевказаній проїзній частині проспекту Слобожанського, яка має по чотири смуги для руху у кожному напрямку, водій ОСОБА_1 в зазначений день та час, тобто 17.12.2022 року, близько 17 години 35 хвилин, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи кримінально - протиправну недбалість, діючи необережно, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1 «пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.3 «зебра», розташованого в районі будинку 46 по проспекту Слобожанському, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, а саме: пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перетинала проїзну частину справа наліво за напрямком його руху, не вжив заходів до зменшення швидкості, а в разі потреби зупинитися, для надання їй дороги, та продовживши рух, вчинив на неї наїзд.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, гострої епідуральної гематоми в лобній ділянці зліва з переходом на основу черепа, синця в лівій параорбітальній ділянці, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.02.2024 у справі № 199/753/24 ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12022041030002416 потерпіла ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі також « ОСОБА_2 ») знаходилася на стаціонарному лікуванні в Комунальному підприємстві «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» (далі також КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР»).

Прокурор зазначає, що цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого в межах даного кримінального провадження не заявлявся, витрати на лікування потерпілого від злочину не відшкодовані. З огляду на вказане, ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати витрати, понесені закладами охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Фінансування КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» (далі також КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР») у 2022 році здійснювалося НСЗУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладених між КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР» та НСЗУ Договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 2892-E722-P000 та № 0158 Е122-Р000. Кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні.

Частина коштів, зокрема на фінансування комунальних послуг лікарні, виділялася з місцевого бюджету. Статутом КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР», затвердженим рішенням Дніпропетровської обласної ради від 07.05.2025 № 489-25/VIIІ визначено, що підприємство засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області й перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради (далі за текстом Дніпропетровська обласна рада/Позивач-2).

Отже, КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР» відноситься до юридичних осіб комунальної власності, а кошти, які виділяються на лікування хворих, частково надходять із місцевого бюджету.

Відповідно до листа КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР» від 27.11.2025 № 15/2572 витрати закладу охорони здоров`я на лікування ОСОБА_2 становлять 11148,06 грн. Зокрема, вартість лікування за рахунок коштів Національної служби здоров`я України (далі за текстом НСЗУ/Позивач-1) (державний бюджет) становить 8916,60 грн., а за рахунок коштів місцевого бюджету 2231,46 грн. Враховуючи наведене, кошти в сумі 2231,46 грн. підлягають зарахуванню до місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних інших медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. Тобто, послуги КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР», пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, сплачено НСЗУ, як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1086. НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми.

В той же час, оскільки КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР» витратила отримані від НСЗУ державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг - лікуванні потерпілої ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 - на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НЗСУ (замовник) та КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР», дані кошти, а саме 8916,60 грн., необхідно стягнути з ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, кошти в сумі 8 916,60 грн підлягають до зарахування на користь Державного бюджету України, а кошти в сумі 2 231,46 грн в дохід місцевого бюджету.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265, 430 Цивільного процесуального кодексу України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Сягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в сумі 8 916,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Дніпропетровської обласної ради кошти, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в сумі 2 231,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону судовий збір в розмірі 5 324,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Учасники справи:

Позивач: Дніпровська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, ІКЮО 3996944326, адреса: вул. Феодосіївська, буд. 2, м. Дніпро;

яка діє в інтересах держави в особі:

- Національної служби здоров`я України, ІКЮО 42032422, адреса: просп. Степана Бандери, буд. 19, м. Київ;

- Дніпропетровської обласної ради, ІКЮО 23928934, адреса: просп. Олександра Поля, буд. 2, м. Дніпро.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради», ІКЮО 01985423, адреса: площа Соборна, буд. 14, м. Дніпро.

Повне рішення складено 25.08.2026.

Суддя Подільського районного

суду міста Кропивницького Андрій Вікторович Волоткевич