Вирок № 139291480, 27.08.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 203/3977/22

(1-кп/199/728/26)

ВИРОК

іменем України

27.08.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №62022050030000244 від 17.06.2022 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Володарське Володарського району Донецької області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 111 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої (in absentia) вказане кримінальне провадження, яке здійснювалося в режимі дистанційного судового провадження

ВСТАНОВИЛА:

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції (далі ГУНП) в Донецькій області № 518 о/с від 20.09.2021 ОСОБА_5 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області.

Під час проходження служби наказом начальника ГУНП в Донецькій області № 114 о/с від 06.03.2022 ОСОБА_5 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області.

Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_5 відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» була працівником правоохоронного органу.

Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 присягнула на вірність Українському народові та зобов`язалась, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Водночас, ОСОБА_5 складеної нею присяги не дотрималася та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст.ст. 2, 64 Закону України «Про Національну поліцію», зрадила українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями ст.ст. 1, 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - РФ), а також інші представники влади рф спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, зокрема, віддали злочинний наказ на вторгнення збройних сил рф на територію України.

У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія рф шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «днр»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «днр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В подальшому, керівництвом рф з метою закінчення реалізації злочинного умислу на захоплення території всієї України 24.02.2022 віддано злочинний наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України. На виконання вищевказаного наказу військовослужбовці збройних сил рф шляхом збройної агресії незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, цивільні об`єкти та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05:30 години 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

У період часу з 24.02.2022 по 07.03.2022 військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії спільно з представниками так званої «днр», які є частиною окупаційної адміністрації рф, здійснили тимчасову окупацію території смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.

Так, після окупації смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області збройними силами рф та збройними силами так званої «днр» ОСОБА_5 , будучи громадянкою України та достовірно обізнаною, що на території України введено режим воєнного стану, діючи умисно, з метою державної зради та надання окупаційній владі допомоги у вчиненні протиправних дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України в період збройного конфлікту, 09.03.2022, перебуваючи в приміщенні відділення поліції № 1 (смт. Нікольське) Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області, розташованого за адресою: Донецька область, Маріупольський район, смт. Нікольське, вул. Свободи, 92, пройшла співбесіду з представниками так званої «днр», які є частиною окупаційної адміністрації рф та надала згоду щодо її переходу на сторону окупаційної влади шляхом добровільного зайняття посади у структурному підрозділі окупаційної адміністрації рф, зокрема незаконно створеному правоохоронному органі так званого «міністерства внутрішніх справ «днр».

Після переходу на бік ворога ОСОБА_5 , виконуючи обов`язки представника незаконного правоохоронного органу на території смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області, повідомляла представникам рф та так званої «днр» відомості про діючих працівників Національної поліції України та здійснювала патрулювання території смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч.1 ст.7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

ОСОБА_5 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України була сповіщена про час та місце розгляду кримінального провадження шляхом надсилання судових викликів (повісток) за останнім відомим місцем його реєстрації з публікацією змісту таких повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий кур`єр», «Голос України», на офіційному веб-сайті суду та на офіційному Офісу Генерального прокурора однак ОСОБА_5 в судові засідання не з`явилася.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорськ Донецької області від 10.09.2022 підозрювану ОСОБА_5 було оголошено у розшук, ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.10.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 14.07.2026 призначено до спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої (in absentia), та відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої.

ОСОБА_5 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України була сповіщена про час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових викликів (повісток) за останнім відомим місцем її проживання з публікацією змісту таких повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України», на офіційному веб-сайті суду та на офіційному Офісу Генерального прокурора однак в судове засідання не з`явилася.

Попри неявку обвинуваченої ОСОБА_5 до суду, вина останньої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені судом з дотриманням умов змагальності.

Допитана судом свідок ОСОБА_8 пояснила, що обвинувачену ОСОБА_5 вона знає особисто, вони упродовж трьох років разом навчалися в Донецькому юридичному університеті. Один рік навчання вони проживали на казармовій основі. Після закінчення університету вона та ОСОБА_5 пішли працювати до правоохоронних органів, вона працювала на той час в УПП Донецької області. Після повномасштабного вторгнення, вона один раз бачила обвинувачену ОСОБА_5 : це було 18.03.2022 в смт.Нікольське. Так, під час евакуації у вказану дату вона, як цивільна особа виїжджала з м.Маріуполь Донецької області, де на посту (БТР з прапором днр) її зупинили російські війська для перевірки. Під час такої перевірки вона побачила, що під`їхав автомобіль «ВАЗ 21010» темного кольору з написом «дпс», в ньому сиділи представники міліції так званої днр, а на передньому пасажирському сидінні знаходилася ОСОБА_5 , котра була одягнута у бушлат, мала шеврон поліції так званої днр. ОСОБА_5 в свою чергу також побачила її. На питання так званого працівника міліції днр, який був у машині із ОСОБА_5 чи має вона відношення до правоохоронних органів (поліції), вона відповіла ні. Надалі, автомобіль в якому знаходилася ОСОБА_5 проїхав декілька метрів, а потім зупинившись, із нього вийшов хлопець, якого вона не знала і повідомив, що вона працівник поліції. Вона стверджує, що таку інформацію, надала окупанту саме ОСОБА_5 , оскільки нікого крім неї вона не знала в цій машині. Далі її повели на допит, де вона сказала так званому працівнику міліції днр, що вона ще навчається. Після так званого допиту російськими «правоохоронцями», останні їй повідомили, що вона повинна залишитися за місцем своєї реєстрації, бути з ними на зв`язку. Всупереч цього вона все одно виїхала з окупованого міста. Вона не знає з яких підстав ОСОБА_5 перейшла на бік ворога. Обставиною, яка б могла утримувати обвинувачену залишитися під окупацією вважає можливе перебування її родини в смт. Нікольське.

Допитаний судом свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_5 йому знайома ще з часів навчання у школі. 24.02.2022 він був на посаді помічника оперуповноваженого кримінальної поліції у ВП № 1 в смт. Нікольське, де на той час навчання на оперуповноваженого проходила ОСОБА_5 . В березні 2022 року, коли російські війська окупували смт. Нікольське він залишився на тимчасово окупованій території, оскільки не зміг вчасно евакуюватися. Під час окупації його та інших поліцейських вказаного відділення поліції та інших оперуповноважених Нікольського району, представники окупаційної влади викликали до адміністративної будівлі за місцем знаходження відділення поліції для агітації вступу до лав так званої міліції днр. Він бачив, що на цих так званих зборах прибули поліцейські України з таких окупованих міст, як м.Маріуполь та смт. Нікольське. Він особисто на цих зборах бачив обвинувачену ОСОБА_5 . Він вказує, що під час таких зборів, окупанти здійснювали агітацію до вступу так званої міліції днр, пояснювали подальші функції вступивших до лав поліції так званої днр, а саме: фільтрація населення, знаходження місця проживання учасників бойових дій України та встановлення місця знаходження проукраїнського населення. Окупаційний режим пропонував добровільно записатися до так званої міліції днр. Він достовірно знає, що серед тих людей, які записувалися до міліції днр, була ОСОБА_5 . В подальшому, він неодноразово бачив обвинувачену на території приміщення відділення поліції, однак під окупаційним режимом, вона вільно пересувалася, спілкувалася з представниками рф. ОСОБА_5 була одягнута у форму темного кольору, а на руках були білі пов`язки, що є розпізнавальною міткою одягу правоохоронних органів так званої днр. Він бачив, як ОСОБА_5 здійснювала патрулювання вулицями смт.Нікольське, де разом із нею також були інші працівники міліції днр. Він стверджує, що приблизно в період з 09 березня по 13 березня 2022 року ОСОБА_5 добровільно записалася до лав міліції днр. Він в свою чергу не реагував на агітацію окупантів, за це отримував погрози та легкий примус, у зв`язку з чим в травні 2022 року він залишив окуповану територію.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з фототаблицею до нього від 04.06.2022 і додатку до нього у виді оптичного диску свідок ОСОБА_9 у присутності двох понятих, впізнав на фото № 3 зображену особу жіночої статі, а саме: за віком (18-20 років), зростом (165-170 см), худорлявою статурою, довгим волоссям чорного кольору, смуглявою шкірою, повними губами, а також за взаємним розташуванням очей, носом, ротом . На фото № 3 зображена ОСОБА_5 (т. 3 а.к.п.178-171).

Згідно до особової картки складеної на ОСОБА_5 остання народилася в смт.Володарське, Володарський район, Донецька область, має паспорт громадянина України, номер НОМЕР_1 , дата видачі 10.02.2022, дійсний до 10.02.2032. Орган видачі: Нікольський сектор ГУ ДМС у Донецькій області.

Крім того ОСОБА_5 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Номер НОМЕР_2 , дата видачі 09.07.2018, дійсний до 09.07.2028. Орган видачі: Нікольський сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (т.3 а.к.п. 44).

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_5 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження.

Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбеса, Месече і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський суд вирішив, що при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п.253).

Аналіз вищенаведених показів свідків та досліджених письмових доказів у їх сукупності, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 в суді у скоєнні злочинних дій, зазначених у вироку, доведена повністю.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_5 і правильної кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 111 КК України, як таких, що виразилися у державній зраді, тобто діяння, умисно вчинене громадянкою України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці країни шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

Акціонерним Товариством «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території з 24.02.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення Акціонерним Товариством «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до російської федерації та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території російської федерації та тимчасово окупованої території немає можливості.

Попри неявку обвинуваченої ОСОБА_5 до суду, вина останньої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені судом з дотриманням умов змагальності.

Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 , повідомлення про підозру були надруковані в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження на офіційному сайті Офісу Генерального Прокурора та в газеті «Урядовий Кур`єр» №188 (7309) від 31.08.2022, chrome- extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://ukurier.gov.ua/media/newspaper/adv/2022-08-30/188_7309r.pdf де розміщено наступні відомості: ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ Громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до вимог ст.ст. 111, 135, 278 КПК України вам повідомляється про підозру у кримінальному провадженні за № 62022050030000244 від 17.06.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України, тобто у державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.

ПОВІСТКА ПРО ВИКЛИК Громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ст.ст. 133, 135 Вам необхідно з`явитися 5, 6, 7 вересня 2022 року на 10:00 год. до Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (м. Дніпро, просп. Гагаріна, 26) для вручення вам повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та здійснення інших процесуальних дій у кримінальному провадженні № 62022050030000244 від 17.06.2022 в якості підозрюваного. Поважні причини та наслідки неприбуття особи на виклик викладені у ст.ст. 138, 139 Кримінального процесуального кодексу України. Слідчий Третього СВ (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_10 (т. 2 а.к.п. 89).

Повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, а саме: 07.10.2022 у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження: Офіс Генерального Прокурора та в газеті «Урядовий Кур`єр» № 216 (7337), chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://ukurier.gov.ua/media/newspaper/adv/2022-10-06/216_7337r.pdf, розміщено: ПОВІДОМЛЕННЯ про постановлення слідчим суддею ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної ОСОБА_5 . Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська 04.10.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022050030000244 від 17.06.2022 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

ПОВІСТКА про виклик підозрюваної ОСОБА_5 при здійсненні спеціального досудового розслідування Підозрювана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ст.ст. 133, 135, 2975 КПК України, Вам необхідно з`явитися 11.10.2022, 12.10.2022, 13.10.2022 о 10:00 до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, за адресою: м. Дніпро, просп. Гагаріна, 26 для завершення досудового розслідування, відкриття матеріалів, вручення обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні № 62022050030000244 від 17.06.2022 в якому Ви є підозрюваною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Поважні причини неприбуття та наслідки неприбуття вказані в ст.ст. 138, 139 КПК України (т. 2 а.к.п. 103).

Копію процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України, направлялись захиснику ОСОБА_7 , який згідно доручень центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 31.08.2022 № 004-0384713, забезпечив безоплатну вторинну правову допомогу обвинуваченій ОСОБА_5 .

Будь-які клопотання від обвинуваченої ОСОБА_5 на адресу суду не надходили.

Як слідує з ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022050030000244 від 17.06.2022 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (т. 2 а.к.п. 99-101 86).

З вищевказаного слідує, що органом досудового розслідування вживалося всіх можливих, передбачених вимогами КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваної на стадії досудового розслідування.

Стороною захисту після постановлення ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2022 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України, реалізацію прав підозрюваної (обвинуваченої) сторона захисту, яка отримували необхідні процесуальні документи, ознайомилася з матеріалами кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 14.07.2026 здійснювалось спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , в судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_7 , який був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування (т. 2 а.к.п. 111-112).

Під час здійснення спеціального судового провадження судом вживалися заходи про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 для забезпечення її доступу до правосуддя, яка у кожне судове засідання викликалася в порядку ст. 323 КПК України шляхом розміщення публікацій оголошень про виклик обвинуваченого у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України», на сайті «Судова влада України», «Офіс Генерального прокурора» та шляхом направлення судових повісток про виклик обвинуваченого за останнім відомим місцем її реєстрації: Донецька область, Маріупольський район, смт. Нікольське, вул. Свободи, 8/6 (т. 2 а.к.п. 18, 19, 20, 30, 32, 33, 45, 47, 48, 62, 63, 75, 76, 77, 124, 125, 126, 135, 136, 137, 148, 149, 150).

Захисник ОСОБА_7 здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої ОСОБА_5 , приймав участь у допиті свідків та дослідженні доказів, виступав у судових дебатах та заперечував проти обвинувачення.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена ОСОБА_5 була поінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченої, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 належної правової процедури в контексті приписів вимог ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Посилання адвоката під час судових дебатів про те, що приймаючи участь в якості сторони захисту, він не мав особисту можливість узгодити правову позицію із ОСОБА_5 , яка в даному кримінальному провадженні має статус обвинуваченої за ч. 2 ст. 111 КК України, суд зазначає наступне.

Судовий розгляд щодо злочинів, передбачених ст. 111 КК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Для вирішення питання про здійснення спеціального кримінального провадження визначальним є факт перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та ухилення без поважних причин від явки на виклик слідчих органів або суду. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 111 КК України, не поширюється на випадки вирішення питання про застосування спеціального кримінального провадження щодо особи, яка перебуває, зокрема, на тимчасово окупованій території та оголошена в розшук у зв`язку з ухиленням від явки на виклик слідчого або суду.

Достатньою підставою для оголошення розшуку особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, є наявність у матеріалах досудового розслідування доказів того, що вона перебуває на тимчасово окупованій території України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого за умови її належного повідомлення. Додатковим підтвердженням перебування особи на тимчасово окупованій території України є вказівка у відкритих джерелах (зокрема, у мережі «Інтернет») конкретного місцезнаходження особи на цій території, що відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України є підставою для оголошення розшуку такого підозрюваного.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд проводить розгляд цього кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченої, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 належної правової процедури в контексті приписів вимог ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої відповідає загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

З урахуванням вищенаведеного суд констатує, що спеціальне судове провадження по своїй суті позбавляє можливості захисника узгодити правову позицію з обвинуваченою, в даному випадку позицію із обвинуваченою ОСОБА_5 , яка згідно матеріалів кримінального провадження знаходиться на тимчасово окупованій території України, а саме Донецька область, Маріупольський район, смт. Нікольське, яке наразі підконтрольне країні-агресору росії.

Щодо тверджень захисника про прийняття судом рішення відносно обвинуваченої ОСОБА_5 з урахуванням доказів у кримінальному провадженні, суд наголошує, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_5 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, доведеність вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Наявна у кримінальному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення кримінального правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають обвинувачену у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення надала суду можливість ухвалити обвинувальний вирок за наслідками розгляду кримінального провадження, а доводи сторони захисту щодо неспроможності обвинувачення, висунутого ОСОБА_5 , суд належним чином перевірив та встановив, що зазначені доводи судом розцінюються лише як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності ОСОБА_5 .

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України зроблено з дотриманням вимог КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до норм Закону.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) згідно з якою ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Підсумовуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку та не викликають у суду сумнівів.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальні правопорушення, які мають кримінально-правове значення.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, який вчинено проти основ національної безпеки України, в тяжкий для країни час, в умовах воєнного стану, повномасштабного вторгнення держави агресора, особою, яка раніше працювала в правоохоронних органах та була звільнена зі служби поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення та дані про особу обвинуваченої ОСОБА_5 , яка раніше не судима та місцем колишньою роботи в правоохоронних органах характеризувалася задовільно.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.

Враховуючи вищенаведені обставини, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, з конфіскацією майна, із забороною обіймати посади в правоохоронних органах та з позбавленням спеціального звання - лейтенант поліції, позицію захисника, який просив ухвалити вирок відповідно до чинного законодавства, особу самої обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити основне покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Вищевказане призначене покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Санкцією ч. 2 ст. 111 КК України, за якою ОСОБА_5 обвинувачується, не передбачено додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Положеннями ч. 2 ст. 55 КК України встановлено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років (ч. 1 ст. 55 цього Кодексу).

З урахуванням наведеного вище, а також правової позиції Верховного суду викладеної у постанові від 04.06.2025 (справа № 496/1661/23, провадження № 51-1328км25), суд вважає за доцільно застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 додаткове покарання у виді заборони обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг.

Також, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. При цьому треба мати на увазі, що додаткові покарання можуть приєднуватися до будь-яких видів основного покарання, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Ті види покарань, які застосовуються як додаткові, крім штрафу і конфіскації майна, можуть призначатися й тоді, коли вони не вказані в санкції закону. В такому разі рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, має містити посилання на статтю Загальної частини КК України, якою передбачено умови та порядок застосування цього виду покарання. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання не зазначається у санкціях норм Особливої частини КК України і застосовується за рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 52 і ст. 54 КК України це покарання є додатковим і може бути застосоване судом лише щодо особи, засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, із наведенням у вироку відповідних мотивів.

Враховуючи те, що працюючи в правоохоронних органах ОСОБА_5 мала спеціальне звання лейтенант поліції та вчинила особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 вимоги ст.ст. 52, 54 КК України, а саме: призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання лейтенант поліції, оскільки не призначення додаткового покарання ОСОБА_5 буде суперечити інтересам суспільства і держави, а також порушить охоронювані права і свободи людини.

Запобіжний захід ОСОБА_5 по даному кримінальному провадженню не обирався.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 368-370, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_5 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна, на підставі ст. 55 КК України із забороною обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, на строк 3 (три) роки та на підставі ст.54 КК України з позбавленням спеціального звання - лейтенант поліції.

Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі обвинуваченій ОСОБА_5 обчислювати з часу приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Судді:

_____ ОСОБА_1 _____ ОСОБА_2 ____ ОСОБА_3