Ухвала суду № 139290938, 26.08.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/8897/26

1-кс/0203/5847/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене у рамках кримінального провадження №12026042110001296, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання слідчого, заявлене у рамках кримінального провадження №12026042110001296, про арешт майна, виявленого та вилученого під час затримання та проведення особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 .

Перевіривши викладені в клопотанні доводи та надані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.п.1,3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК України).

Згідно ч.ч.1,2 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Частинами 1,2 ст.168 КПК України передбачено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під час розгляду клопотання встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026042110001296, відомості за яким внесено до ЄРДР 20.08.2026 року за ч.1 ст.121 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 20.08.2026с року в порядку ст.208 КПК України було затримано ОСОБА_4 та 21.08.2026 року останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за фактом умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Під час затримання ОСОБА_4 та проведення особистого обшуку в порядку ст.208 КПК України, у останнього було виявлено та вилучено особисті речі, в який він перебував, а саме: шорти чорного кольору марки «Карра» та футболку чорного кольору марки «Nike», на якій слідчий у поданому клопотанні просив накласти арешт, з метою збереження як речових доказів.

Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя враховує, що надані до нього матеріали кримінального провадження в достаній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за підозрою у вчиненні якого в порядку ст.208 КПК України було затримано ОСОБА_4 .

Також слідчий суддя враховує, що з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення є підстави вважати, що підозрюваний в момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення міг перебувати у вилученому в нього одязі та останній може містити на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, у т.ч. біологічні зразки.

Таким чином, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК України, може бути використано в якості доказів у кримінальному провадженні та необіхдне для забезпечення проведення судових експертиз.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність передбачених ч.1, п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з позбавленням парва володіння, розпорядження та користування останніми.

Керуючись ст.ст.131,132,170-172,175,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на вилучене 20 серпня 2026 року в ході проведення особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: на шорти чорного кольору марки «Карра» та футболку чорного кольору марки «Nike», з позбавленням права володіння, розпорядження та користування останнім.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст.175 КПК України з дня її постановлення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1