Вирок № 139290497, 27.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42024164690000100 від 03.12.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Усатове Біляївського району Одеської області, громадянина України, офіційно непрацюючого, одруженого, має на утриманні малолітню та неповнолітню дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

встановив:

ОСОБА_5 з кінця листопада 2024 року по 13.01.2025, тобто в умовах дії правового режиму воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», під час встановленої у відповідності до законодавства України заборони військовозобов`язаним чоловікам призивного віку на виїзд за кордон, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою (матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження № 12025160000000329), за грошову винагороду у сумі 10 000 доларів США (станом на відповідні дати становило 427 820 гривень), тобто з корисливих мотивів, здійснив організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 , який не мав законних підстав для виїзду за кордон, через державний кордон України на пасажирському потязі «Одеса-Ужгород», а в подальшому зі станції «Свалява» за допомогою невстановленої особи безпосередньо забезпечити безперешкодне незаконне переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску Державної прикордонної служби України, розташованих в західній частині України, на територію Республіки Словаччини та сприяв ОСОБА_6 вчиненню незаконного переправлення через державний кордон України порадами та вказівками.

21.08.2026р. між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_5 з іншого, у присутності захисника ОСОБА_4 , укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), та разом з обвинувальним актом надана до суду.

Згідно вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_5 та прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 , а саме:

- за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, - основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 332 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років та додаткове покарання у виді позбавлення права займатись діяльністю, пов`язаною із здійсненням охорони державного кордону України, у тому числі щодо пропуску осіб через державний кордон України, на строк 3 роки. Крім того, сторони, враховуючи обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_5 , погоджуються, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України, вважають за можливе звільнити ОСОБА_5 від відбування визначеного остаточного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, тривалість якого буде визначена судом, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, перелік яких буде визначений судом. У разі звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 77 КК України, призначити останньому додаткове покарання у виді позбавлення права займатись діяльністю, пов`язаною із здійсненням охорони державного кордону України, у тому числі щодо пропуску осіб через державний кордон України, на строк 3 роки, а додатковий вид покарання, такий як конфіскація майна не застосовувати.

Відповідно до вимог ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду в обвинуваченого ОСОБА_5 у власність держави грошових коштів у розмірі 2 000 (дві тисячі) доларів США, що складало суму 84 060 (вісімдесят чотири тисячі шістдесят) грн, в еквіваленті офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 23.12.2024, як одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, використані ОСОБА_5 на власний розсуд та мобільного телефону «iPhone X» із IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою з номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , як майно використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Згідно ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та тяжких злочинів.

Сторони кримінального провадження у судовому засіданні зазначили, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК і КК України, та просили угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочину, який ставиться йому у вину, і заявив, що визнання ним винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також заявив, що готовий виконувати умови, укладеної угоди з прокурором.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє характер та суть обвинувачення, а також розуміє свої права на судовий розгляд кримінального провадження, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України.

Наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст.473, 476 КПК України обвинуваченому судом роз`яснені та йому зрозумілі.

Ухвалюючи вирок, на підставі укладеної між сторонами кримінального провадження угоди, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинується ОСОБА_5 суд також погоджується з кваліфікацією його дій за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України - організація незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами та вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, який є тяжким злочином.

При цьому судом установлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє права визначені йому п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

У судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд вважає, що умови угоди, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та передбаченого за його вчинення покарання, відповідають інтересам суспільства, які полягають у забезпеченні можливості справедливого та в розумні строки найскорішого вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також у зменшенні навантаження на органи прокуратури і суди.

Крім того, укладання угоди про визнання винуватості стимулюватиме інших підозрюваних чи обвинувачених укладати такі угоди з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та отримання для себе узгодженого покарання чи звільнення від його відбування тощо, що сприятиме виправленню обвинувачених та запобіганню вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, а також впливатиме на усвідомлення іншими особами неминучої караності протиправних діянь та формування несприйняття корупційної поведінки.

Слід також зазначити, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає у припиненні на майбутнє існування такого ганебного явища як вчинення протиправних дій як обвинуваченим так і іншими особами незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, що завдає істотної шкоди обороноздатності держави, державним і громадським інтересам.

До того ж, на думку суду, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження до обвинуваченого, враховуючи на день укладання угоди беззаперечне визнання ним своєї вини, надання ним зізнавальних показань стосовно себе та викривальних показів щодо інших осіб.

На переконання суду, характер та тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, поведінка під час судового розгляду вказує на його бажання виправитись, тому укладена угода не суперечить будь-яким великим суспільним інтересам чи очікуванням.

Укладена угода відповідає інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання. Так, на думку суду, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, є співмірною та достатньою реакцією держави на вчинений обвинуваченим злочин, виходячи з меж, встановленої санкцією статті, що передбачає відповідальність за нього.

Також, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам КК України та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся в його вчиненні.

Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженою ним та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченим ОСОБА_5 на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

Відповідно до ч.2 ст.50, ч.ч.1, 2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Разом із тим, ч.5 ст.65 КК України встановлює, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст.373, ч.1 ст.475 КПК України, ч.5 ст.65 КК України та умови угоди про визнання винуватості в частині узгодженого між сторонами виду і розміру покарання, яке із застосуванням ст.69 КК відповідає санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 цього Кодексу, що за приписами ст.12 цього ж Кодексу відноситься до категорії тяжких, а також суд приймає до уваги характер кримінального правопорушення, роль обвинуваченого у цьому та його визнання винуватості у кримінальному провадженні, характеризуючи особу обвинуваченого дані й стан його здоров`я.

З аналізу матеріалів судового провадження та угоди про визнання винуватості вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 свою провину в обсязі висунутого обвинувачення визнав повністю, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має неповнолітню доньку 2011 року народження та малолітнього сина 2015 року народження, має постійне місце проживання та реєстрації, одружений та під час судового провадження здійснив перерахування добровільної допомоги в розмірі 400000 гривень на потреби Збройних сил України для цілей оборони України.

При цьому, при визнанні добровільного перерахування обвинуваченим ОСОБА_5 добровільної допомоги на потреби Збройних сил України для цілей оборони України, як пом`якшуючої його покарання обставиною, суд виходить з правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.07.2023 по справі №442/2407/22 (провадження №51-2963км23), якою підтверджено можливість віднесення добровільного перерахування грошових коштів на підтримку ЗСУ в умовах воєнного стану до обставин, що свідчать про щире каяття обвинуваченого та обумовлює можливість пом`якшення покарання.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Частиною 2 ст.75 означеного Кодексу регламентовано, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження чи позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено питання звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Комплексність наведених вище обставин свідчать про щире каяття та осуд скоєного, прояв патріотизму з надання допомоги на підтримку ЗСУ в умовах воєнного стану і військової агресії рф проти України, сукупність чого істотно знижує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим та обумовлює можливість виправлення і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень в умовах суспільства з обов`язковим застосуванням контрольно-наглядових і соціально-виховних заходів.

На підставі викладеного, при визначені виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, з дотриманням принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги характер, обставини, ступінь участі та суспільну небезпечність висунутого ОСОБА_5 обвинувачення за ч.3 ст.332 КК України, його корисливу спрямованість, особу обвинуваченого та наявність пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих його покарання обставин, суд ураховуючи приписи ч.5 ст.65, ст.ст.68, 69 КК України, доходить висновку про те, що покарання обвинуваченому має відповідати узгодженим в угоді вимогам, з призначенням зазначеному обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.69 означеного Кодексу, з одночасним позбавлення права займатися певною діяльністю та зі звільненням від відбування основного призначеного покарання з випробуванням в порядку ст.ст.75, 76, 77 цього Кодексу, з обов`язковим застосуванням контрольно-наглядових заходів та з покладенням на обвинуваченого певних обов`язків, але а підставіст.77 КК України без конфіскації майна, що за переконанням суду є обґрунтованим і достатнім для виправлення вказаної особи і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_5 з іншого, у присутності захисника ОСОБА_4 , про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Стосовно запобіжного заходу суд зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2025 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави у розмірі 331 (триста тридцять один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 000 268 (один мільйон двісті шістдесят вісім) гривень (справа №947/1525/25, провадження №1-кс/947/1058/25).

Громадянами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 було внесено визначений в ухвалі від 15.01.2025 року розмір застави, отже ОСОБА_5 вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою суду від 14.07.2026 запобіжний захід у виді застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 - зменшено та визначено його у розмірі 180 (сто вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі - 599 040 (п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч сорок) гривень , та повернуто застоводацям різницю між обраною ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2025 року заставою та фактично сплаченою.

Таким чином, після набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді застави підлягає скасуванню, а грошові кошти, внесені в якості застави в розмірі 265640 (двісті шістдесят п`ять тисяч шістсот сорок) грн. - підлягають поверненню заставодавцю ОСОБА_7 , та грошові кошти, внесені в якості застави в розмірі 333400 (триста тридцять три тисячі чотириста) грн. підлягають поверненню заставодавцю ОСОБА_9 .

В силу ч.4 ст.174 КПК України, з набранням вироком законної сили слід скасувати арешти на майно, накладені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2025 (справа №947/1525/25, провадження №1-кс/947/1007/25) та ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2025 (справа №947/1525/25, провадження №1-кс/947/1006/25)

Відповідно до вимог ст. ст. 96-1 та 96-2 КК України слід застосувати спеціальну конфіскацію, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду в обвинуваченого ОСОБА_5 у власність держави грошових коштів у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, що складало суму 84060 (вісімдесят чотири тисячі шістдесят) грн, в еквіваленті офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 23.12.2024, як одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та використані ОСОБА_5 на власний розсуд та мобільного телефону «iPhone X» із IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою з номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , як майно використане як засоби вчинення кримінального правопорушення.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК, суд -

ухвалив:

Затвердити угоду, укладену 21 серпня 2026 року між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 , про визнання винуватості.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ч.1 ст.69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною із здійсненням охорони державного кордону України, у тому числі щодо пропуску осіб через державний кордон України, на строк 3 роки, без конфіскації майна в порядку ст.77 цього ж Кодексу.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_10 у вигляді застави після набрання вироком законної сили, - скасувати та внесені як заставу кошти повернути застоводавцям, з урахуванням повернутої частини застави згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 14.07.2026.

З набранням вироком законної сили арешти на майно, накладені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2025 (справа №947/1525/25, провадження №1-кс/947/1007/25) та ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2025 (справа №947/1525/25, провадження №1-кс/947/1006/25), - скасувати.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у ОСОБА_5 у власність держави 2000 (дві тисячі) доларів США, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та використані на власний розсуд.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України та п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, конфіскувати у власність держави майно, використане як засоби вчинення кримінального правопорушення мобільний телефон «iPhone X» із IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою з номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- мобільний телефон «iPhone 13 Pro» із IMEI: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 із сім-карткою з номером НОМЕР_5 ; посвідчення «Український військовий вісник» на ім?я ОСОБА_5 , серія УВВ номер 197; посвідчення на ім`я ОСОБА_5 № НОМЕР_11; банківську картку «ПриватБанку» № НОМЕР_6 , банківську картку «ПриватБанку» № НОМЕР_7 , банківську картку «Південний» № НОМЕР_8 ; грошові кошти: купюру номіналом 1 000 гривень серія та номер ГН 3293611, купюру номіналом 200 гривень серія та номер ВЗ 5615829, купюру номіналом 200 гривень серія та номер ЄД 4927313, купюру номіналом 50 гривень серія та номер АК 2123203, купюру номіналом 50 гривень серія та номер ЕА 4352081 та купюру номіналом 20 гривень серія та номер АМ 8669182, - повернути ОСОБА_5 за належністю.

- предмет неправомірної вигоди - грошові кошти у сумі 2000 доларів США, а саме 20 (двадцять) купюр номіналом 100 (сто) доларів США з наступними серійними номерами: AB97389299M, AB32796610Q, AI22881043A, AB43794643D, AG63786197B, AF49208109A, AL92823407B, AB88403948P, AG68811593B, AB461574091, AB12552511T, AB04785162V, AB15207427H, AB73731782J, AB984009261, AB95440001D, ABS3933745B, AB11981856R, AB01271957S, AB25376393D, - повернути до фінансово-економічного управління СБ України.

- імітаційні грошові кошти у сумі 6000 доларів США, а саме 60 (шістдесят) купюр номіналом 100 доларів США з однаковим серійним номером LG04727792 на кожній купюрі, - повернути їх законним володільцям.

- транспортний засіб «Mercedes-Benz GLE 250» чорного кольору д.н. НОМЕР_9 , ключ запалювання до транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz GLE 250» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , які 12.06.2025 повернуто ОСОБА_5 на підставі ухвали судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2025 (справа № 522/6887/25), - вважати повернутими власнику.

- довідку військово-лікарської комісії на мол. л-т. запас. ОСОБА_5 1986 р.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.06.22 у розірваному стані, - залишити при матеріалах виділеного кримінального провадження № 12025160000000329 від 28.03.2025.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, лише у випадках, встановлених ст.ст.473, 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/6887/25

Номер провадження № 1-кп/522/1934/26

Головуючий суддя - ОСОБА_1