Рішення № 139289797, 27.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5791/26

2-а/760/1309/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Фіцай О.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6694419 від 20 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6694419 від 20.02.2026 про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.02.2026 інспектором взводу № 1 роти № 7 батальйону № 3 полку № 1 управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Сівоздравом А.С., який діяв від імені та як уповноважена особа Департаменту патрульної поліції, винесено постанову серії ЕНА № 6694419 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України (проїзд на заборонний «червоний» сигнал світлофора) за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. За змістом постанови, 20.02.2026 о 11 год. 23 хв. за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 38, водій, керуючи транспортним засобом NISSAN SENTRA, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонний «червоний» сигнал світлофора.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Заперечуючи факт вчинення правопорушення, позивач зазначає, що рухався по вул. Митрополита Василя Липківського в напрямку Солом`янської площі та завершував проїзд перехрестя на дозволений сигнал світлофора. На думку позивача, продемонстрований йому на місці відеозапис із камери «Безпечне місто» зафіксував сигнал зустрічного світлофора (за напрямком руху в бік Залізничного вокзалу), тоді як сигнал світлофора за напрямком його руху не зафіксовано. Позивач наполягає, що світлофори, які регулюють рух на вказаному перехресті в різні боки, розташовані на різних опорах, на значній відстані один від одного та керуються різними механізмами управління, а тому їх увімкнення може бути як синхронним, так і асинхронним; за таких обставин, на його думку, доказ у вигляді сигналу зустрічного світлофора не є належним і достовірним. Позивач також посилається на відсутність у постанові посилання на технічний засіб, яким здійснено фіксацію, неналежність відеозапису з нагрудної камери, відсутність належного опису обставин правопорушення, а також на технічну помилку в написанні його прізвища (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 »).

Позивач просить скасувати постанову серії ЕНА № 6694419 від 20.02.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою суду від 07.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.04.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував. Відповідач зазначив, що постанова винесена правомірно, уповноваженою посадовою особою, в межах наданих повноважень та у встановленому законом порядку, а факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується наявними у справі доказами, зокрема відеозаписом з нагрудної камери інспектора № 476835, посилання на який міститься у постанові. Відповідач наголосив, що поліцейський діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а технічна неточність у написанні прізвища позивача не впливає на законність постанови та не перешкоджає ідентифікації особи правопорушника, оскільки інші персональні дані та обставини події зазначені правильно. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань забезпечує публічний порядок і безпеку. Відповідно до ст. 23 зазначеного Закону поліція вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень, припиняє їх, а у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил проїзду перехресть, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), червоний сигнал світлофора, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП. Отже, у справах про правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, чинним законодавством прямо передбачено винесення постанови безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також працюючими в автоматичному режимі.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може використовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, у тому числі такої, що перебуває в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Таким чином, закон надає поліції право використовувати відеозаписи та фотознімки як докази наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що 20.02.2026 інспектором взводу № 1 роти № 7 батальйону № 3 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у м. Києві, що є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, старшим лейтенантом поліції Сівоздравом А.С. винесено постанову серії ЕНА № 6694419 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за проїзд перехрестя на заборонний «червоний» сигнал світлофора за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 38.

Перевіряючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою органу Національної поліції в межах наданих законом повноважень. Як роз`яснено у постановах Верховного Суду, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, зокрема від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та його територіальних органів. Отже, доводи позивача щодо неналежності відповідача та відсутності у посадової особи повноважень на винесення постанови є безпідставними.

Щодо ключового доводу позивача про те, що факт вчинення ним правопорушення не доведено, оскільки на відеозаписі зафіксовано сигнал зустрічного світлофора, а сигнали світлофорів на вказаному перехресті в різні напрямки можуть бути асинхронними, суд зазначає таке.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до матеріалів справи надано відеозапис з нагрудної камери інспектора № 476835, посилання на який міститься у постанові, а також відеозапис із системи відеоспостереження «Безпечне місто» (Kyiv Smart City). Дослідивши зазначені відеозаписи у сукупності, суд встановлює, що на них зафіксовано транспортний засіб NISSAN SENTRA, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, який 20.02.2026 о 11 год. 23 хв. за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 38, проїхав перехрестя на заборонний «червоний» сигнал світлофора, чим порушив вимоги пункту 8.7.3 «е» ПДР України.

Доводи позивача про можливу асинхронність сигналів світлофорів, що регулюють рух у зустрічних напрямках на вказаному перехресті, суд відхиляє як такі, що не відповідають фактичним обставинам організації дорожнього руху на цій ділянці. Перехрестя вулиці Митрополита Василя Липківського в районі буд. 38 обладнане регульованим пішохідним переходом. Наявність регульованого пішохідного переходу об`єктивно виключає можливість одночасного (асинхронного) увімкнення дозвільного «зеленого» сигналу для транспортних потоків, що рухаються у зустрічних напрямках через це перехрестя: у противному разі транспортні засоби, які рухаються назустріч один одному, одночасно перетинали б пішохідний перехід, що унеможливлювало б безпечний перехід проїзної частини пішоходами та суперечило б самому призначенню світлофорного регулювання. За таких умов режим роботи світлофорного об`єкта передбачає, що заборонний «червоний» сигнал для одного напрямку руху відповідає забороні руху й для зустрічного напрямку на час пропуску пішоходів, а отже, сигнал світлофора, зафіксований на відеозаписі для зустрічного напрямку, об`єктивно відображає той самий заборонний режим, що діяв і для напрямку руху позивача. Таким чином, посилання позивача на те, що зафіксований на відеозаписі «червоний» сигнал стосувався виключно зустрічного напрямку і не свідчить про заборону руху для нього, ґрунтується на припущенні, яке спростовується встановленими обставинами організації дорожнього руху на вказаному перехресті.

Наданий відповідачем відеозапис суд визнає належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки він зафіксував ту саму подію, той самий транспортний засіб, той самий час і місце, що й відомості, викладені в оскаржуваній постанові, узгоджується із записом з нагрудної камери інспектора, посилання на який міститься в постанові, і жодним чином не суперечить іншим матеріалам справи. Використання поліцією такого відеозапису прямо передбачено ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП. Підстав вважати ці докази недопустимими суд не вбачає.

З наведених підстав суд відхиляє також посилання позивача на відсутність в оскаржуваній постанові посилання на технічний засіб, яким здійснено фіксацію правопорушення, та на неналежність відеозапису з нагрудної камери. У пункті 7 постанови міститься посилання на відеозапис з нагрудної камери інспектора № 476835, а сукупність наявних у справі доказів у їх взаємозв`язку підтверджує факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Слід також ураховувати, що при вирішенні адміністративної справи суд відповідно до ст. 72, 77 КАС України не обмежений виключно тими доказами, що були зазначені суб`єктом владних повноважень безпосередньо в оскаржуваному рішенні, та зобов`язаний повно і всебічно з`ясувати обставини справи на підставі всіх наявних у справі доказів.

Доводи позивача про відсутність в оскаржуваній постанові належного та деталізованого опису обставин правопорушення, зокрема напрямку руху, суд оцінює критично. Постанова містить відомості про дату, час і місце вчинення правопорушення, транспортний засіб, а також опис протиправного діяння (проїзд перехрестя на заборонний «червоний» сигнал світлофора) з посиланням на порушену норму (пункт 8.7.3 «е» ПДР) та статтю, що передбачає відповідальність (ч. 2 ст. 122 КУпАП), що відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Обставини, установлені під час розгляду справи, викладено в обсязі, достатньому для кваліфікації діяння, а їх правильність підтверджується наявними у справі відеозаписами.

Щодо посилань позивача на технічну помилку в написанні його прізвища в оскаржуваній постанові («БуЛін» замість « ОСОБА_3 ») суд зазначає таке. Зазначена неточність має виключно технічний характер, не змінює суті встановлених обставин правопорушення та не перешкоджає ідентифікації особи правопорушника, оскільки інші персональні дані позивача, а також обставини події (дата, час, місце вчинення правопорушення, транспортний засіб та його номерний знак) зазначені правильно і у своїй сукупності однозначно вказують на позивача. За таких обставин допущена описка не є підставою для скасування постанови та не свідчить про її протиправність.

Крім того, суд враховує, що позивач не заперечує самого факту керування зазначеним транспортним засобом у вказаний час та в указаному місці, а його доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою наданих відповідачем доказів. Водночас обставини, зафіксовані на відеозаписах, позивачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Оцінюючи оскаржувану постанову на відповідність вимогам ст. 283 КУпАП, суд встановлює, що вона винесена уповноваженою посадовою особою, містить дату та місце розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглянуто справу, опис обставин, установлених при розгляді справи, посилання на нормативний акт, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, та прийняте у справі рішення. Постанова ґрунтується на оцінці зафіксованих обставин за внутрішнім переконанням посадової особи у порядку, передбаченому ст. 252 КУпАП.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим суб`єктом владних повноважень у межах наданих повноважень, у встановленому законом порядку та у спосіб, передбачений законом, з дотриманням вимог до її форми та змісту; факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, зокрема відеозаписами з нагрудної камери інспектора та із системи відеоспостереження «Безпечне місто», і по суті позивачем не спростований; доводи позивача зводяться до незгоди з оцінкою доказів та не спростовують правомірності оскаржуваної постанови. Підстав для визнання постанови протиправною та її скасування суд не вбачає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 72, 77, 90, 139, 242-246, 257, 262, 286 КАС України, суддя,

вирішила:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6694419 від 20 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя: Фіцай О.Л.