Ухвала суду № 139288165, 21.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3794/25

Номер провадження 1-кп/711/418/26

УХВАЛА

21 серпня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023252010000018 від 22.02.2023 та клопотання трудового колективу ФОП ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею особи на поруки, подане в рамках кримінального провадження, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Катеринопіль, Звенигородського району, Черкаської області, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, працює вихователем у ФОП ОСОБА_7 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 та мешканки АДРЕСА_2 , не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України,

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 , 14.08.2022 між ГО «КЛУБ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ «КІДС КЛУБ» в особі керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено цивільно-правову угоду № 1, згідно якої ОСОБА_4 надавала послуги члена (вихователя) ГО «КЛУБ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ «КІДС КЛУБ», розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. С. Амброса, буд. 92. Відповідно до посадової інструкції члена (вихователя) ГО «КЛУБ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ «КІДС КЛУБ» (код КП 2332), затвердженої керівником ГО «КЛУБ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ «КІДС КЛУБ» від 15.08.2022, з якою ОСОБА_4 була ознайомлена під розпис, та зобов?язана згідно вимог п. 2.29 дотримуватися вимог із безпеки життєдіяльності та охорони праці, а саме: проходити навчання і перевірку знань із питань цивільного захисту, охорони праці та безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки один раз на три роки; проходити інструктажі з безпеки життєдіяльності; негайно повідомляти про нещасні випадки, що трапилися з дитиною, викликати медичного працівника та допомогти йому надати першу медичну допомогу потерпілому; брати участь за потреби в розслідуванні нещасних випадків і заходах з усунення причин, що призвели до них; надавати за потреби домедичну допомогу дітям; забезпечити умови, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди; дотримуватись вимог санітарії та гігієни. Також, на члена (вихователя) ГО «КЛУБ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ «КІДС КЛУБ» ОСОБА_4 відповідно до п. 4 вищевказаної посадової інструкції покладена відповідальність за неякісне виконання або невиконання посадових обов?язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, та за порушення статуту і правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, правил і норм охорони праці та безпеки життєдіяльності, цивільного захисту, пожежної безпеки, передбачених відповідними правилами та інструкціями. 17.01.2023 о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на робочому місці, а саме за адресою: м. Черкаси, вул. Сергія Амброса, 92, неналежно виконуючи свої професійні обов?язки внаслідок недбалого ставлення до них, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити, маючи реальну та об?єктивну можливість запобігти травмуванню, в порушення п/п 3 та п/п 6 п. 2.29 Посадової інструкції члена (вихователя) ГО «КЛУБ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ «КІДС КЛУБ», не вжила достатніх та необхідних заходів безпеки під час навчального процесу, а саме не унеможливила (не припинила) гру малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які засовували та висовували складані ліжка для денного сну, внаслідок чого вихованка вказаної громадської організації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встигла прийняти праву руку під час гри та її рука потрапила в щілину між двома ліжками, внаслідок чого відбулось поєднання ударної дії висувного ліжка зі стисненням, що призвело до травмування, а саме до закритого перелому обох кісток правого передпліччя зі зміщенням уламків, який відповідно до висновку експерта № 02-01/585 від 06.07.2023 відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Недотримання виконання вимог нормативно правових актів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, а саме: п/п 3 та п/п 6 п. 2.29 Посадової інструкції члена (вихователя)ГО «КЛУБ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ «КІДС КЛУ», вихователем ОСОБА_4 відповідно до висновку судової експертизи безпеки життєдіяльності № 382/24-23 від 17.02.205, перебуває у причинно-наслідковому зв?язку з настанням події нещасного випадку під час навчального процесу з малолітньою потерпілою ОСОБА_8 .

Вказаними діями, ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 137 КК України - неналежне виконання професійних обов?язків щодо охорони життя та здоров?я неповнолітніх внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило істотну шкоду здоров?ю потерпілого.

Трудовий колектив ФОП ОСОБА_7 звернулись з клопотанням про передачу їм на поруки ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який за своєю тяжкістю належить до категорії нетяжких злочинів, враховуючи позитивні характеристики ОСОБА_4 та те, що вона раніше не судима, у вчиненні злочину щиро розкаюється, трудовий колектив вирішив взяти під контроль ОСОБА_4 та здійснювати щодо неї заходи виховного характеру протягом строку поруки, зокрема контроль за виконанням своїх безпосередніх трудових обов`язків, перевірку додержання нею правил співжиття в побуті та громадських місцях і повідомляти уповноважені органи про будь-які випадки ухилення ОСОБА_4 від заходів виховного характеру з боку трудового колективу. Обвинувачена ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) проінформована про те, що у разі порушення умов передачі на поруки вона притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин. Трудовий колектив ФОП ОСОБА_7 зобов`язується взяти обвинувачену на поруки та ручаються за належну її поведінку, що підтверджується протоколом зборів трудового колективу.

ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що з кожним найманим працівником укладений трудовий договір, кожного дня вранці вони збираються складом трудового колективу і обговорюють минулий день, питання розвитку, чи були якісь проблеми, яким чином вони їх вирішили. Також щомісяця в останній день збираються та обговорюють, яким чином можна удосконалити діяльність та обмінюються досвідом, заслуховуючи та враховуючи думку всіх. Тому здатні здійснювати заходи виховного характеру стосовно ОСОБА_4 . На даний час вони вже залучили психолога, яка раз у квартал оцінює моральний стан вихователів. Просила дане клопотання задовольнити.

Обвинувачена ОСОБА_4 клопотання трудового колективу просила задовольнити та звільнити її від кримінальної відповідальності, передавши на поруки трудовому колективу ФОП ОСОБА_7 . Суду пояснила, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні за ч.1 ст.137 КК України визнала повністю, та зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує, частково відшкодувала батьку малолітньої потерпілої ОСОБА_12 завдану шкоду на загальну суму 57500 грн., у межах своїх фінансових можливостей здійснила добровільний внесок на потреби ЗСУ в розмірі 1100 грн. Перед батьками потерпілої вибачилась, щиро розкаялася, висловила жаль з приводу вчиненого, зробила належні для себе висновки, врахувала свою необачність та отриманий досвід в свої роботі, за цей час отримала нагороду кращий вихователь місяця, отримала подяку за організацію випускного свята, відвідала курси підвищення кваліфікації на тему «Формуємо безпечне освітнє середовище: здоров`язбережувальні технології». Також повідомила, що вона вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_10 , чоловік та її родина знають про кримінальне провадження, підтримують її. Вона дуже поважає всіх учасників свого трудового колективу, найбільше свою колегу - ОСОБА_13 , яка для неї є взірцем, прислухається до її порад, тому зобов`язується виконувати заходи виховного характеру та перебувати під наглядом трудового колективу ФОП ОСОБА_7 . Зазначила, що вона не ставиться байдуже до ситуації, що склалася з її вини з потерпілою, зробила належні висновки, ще раз вибачилась перед батьками потерпілої. Вона не має наміру ухилитися від кримінальної відповідальності, не боїться її, але хоче продовжувати працювати з дітьми, оскільки саме в роботі з ними бачить сенс своєї професії та життя. Просила задовільнити клопотання трудового колективу.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити, оскільки наявні всі підстави для передачі обвинуваченої ОСОБА_4 на поруки трудовому колективу. Крім того, зазначив, що обвинувачена ОСОБА_4 відшкодувала на наданий картковий рахунок батька малолітньої потерпілої - ОСОБА_12 завдану шкоду на загальну суму 57500 грн., тому що більшу суму вона не може відшкодувати, оскільки має невеликий розмір заробітної плати, чим бажала виправити ситуацію, що склалася, також у межах своїх фінансових можливостей здійснила добровільний внесок на потреби ЗСУ в розмірі 1100 грн., щиро розкаялася у вчиненому кримінальному правопорушенні. На підтвердження доходів ОСОБА_4 надав копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 20.08.2026 та довідки про доходи від 21.08.2026, які просив приєднати до матеріалів провадження. ОСОБА_4 неодноразово в суді вибачалась перед батьками дитини, до кримінальної відповідальності не притягувалась, має позитивні характеристики, отримала нагороду кращий вихователь місяця, отримала подяку за організацію випускного свята, постійно намагається удосконалювати свої знання, вміння, навички, також відвідала курси підвищення кваліфікації на тему «Формуємо безпечне освітнє середовище: здоров`язбережувальні технології». За місцем проживання та навчання ОСОБА_4 характеризується позитивно, офіційно працевлаштована.

Заперечив проти поданого ОСОБА_6 клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу, вважає, що представник потерпілої повинна була подати його під час розгляду справи в суді першої інстанції до постановлення ухвали Придніпровського районного суду від 16.12.2025 у справі № 711/3794/25. Клопотання про компенсацію витрат, понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, представник потерпілої повинна була подати до суду апеляційної інстанції. Таких клопотань представник потерпілої не подавала. Таким чином, під час вирішення судом питання про компенсацію витрат на правову допомогу не повинні враховуватися з 1 по 15 позиції, витрати, зазначені у позиції 21 пункту 1 Акта, є завищеними. Зазначені в Акті розміри гонорару нічим не обгрунтовані, оскільки представником потерпілої не надано доказів, які б підтверджували, що вказані розміри були обумовлені положеннями договору про надання правової допомоги. Просив суд врахувати вищевикладені заперечення під час вирішення питання про компенсацію витрат на правову допомогу, понесених потерпілою.

Представник потерпілої та законного представника потерпілої ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 137 КК України та передачі її на поруки трудовому колективу, в якому працює обвинувачена. Зазначила, що вже вчетверте подається дане клопотання. В задоволенні двох клопотань вже було відмовлено, ухвали чинні і не скасовані. Справу передано на новий розгляд. Відповідно до ст. 350 КПК України відмова в задоволенні клопотання не забороняє звернутися знову з таким клопотанням з інших підстав, але нових обставин суду не надано. Щире каяття - про цю обставину сторона захисту вже заявляла у всіх попередніх клопотаннях. Офіційне працевлаштування обвинуваченої про цю обставину також вже було заявлено в грудні 2025 року при подачі аналогічного клопотання. Та обставина, що попереднє клопотання не було належним чином оформлено, а тепер усунуті недоліки стороною захисту, не може бути розцінене судом, як інша підстава для подання нового клопотання. Також звернула увагу суду, що в ухвалі Черкаського апеляційного суду від 30.04.2026 наголошено на тому, що задовольняючи клопотання про передачу обвинуваченої на поруки суд не перевірив здатність трудового колективу ФОП ОСОБА_7 здійснювати щодо обвинуваченої заходи виховного характеру, зокрема і з цієї підстави скасована ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2025. І так само Верховний суд наголошував, що не можна задовольняти клопотання та звільняти особу від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, якщо суд не переконався у спроможності трудового колективу здійснювати відносно винної особи заходи виховного характеру. Цей висновок ВС стосується не оцінки з точки зору формальних підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, а стосується в першу чергу оцінки з точки зору морально-етичної спроможності здійснювати заходи виховного характеру та морального впливу на особу обвинуваченої. Це трудовий колектив, який протягом 7 років працював з дітьми неофіційно, про що казала сама директор ОСОБА_7 і лише в листопаді 2025 цей трудовий колектив почав здійснювати діяльність хоч з якоюсь реєстрацією діяльності. Тому, враховуючи протиправну поведінку обвинуваченої, так і в цілому поведінку трудового колективу, вважає, що передачею на поруки трудовому колективу не буде досягнуто мети кримінального покарання. З огляду на вказане просила відмовити у задоволенні клопотання про передачу обвинуваченої ОСОБА_4 на поруки трудового колективу, в якому вона працює, відповідно до ст. 47 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання про закриття кримінального провадження відносно обвинуваченої на підставі ст. 47 КК України, у зв`язку із передачею обвинуваченої ОСОБА_4 на поруки трудовому колективу, в якому остання працює, оскільки стороною захисту фактично повторно подано аналогічне клопотання, яке вже неодноразово було предметом судового розгляду. При цьому обставини, покладені в основу попередніх клопотань, істотно не змінилися, а додані матеріали лише доповнюють раніше надані документи. Крім того, подання чергового клопотання в цьому випадку може свідчити про спробу уникнення кримінальної відповідальності, а не про наявність передбачених ст. 47 КК України підстав для звільнення від неї.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши обвинуваченій, відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України, суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Крім того, частиною четвертою статті 286 КПК визначено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. При цьому частиною другою статті 288 КПК передбачено, що суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України (далі ВСУ) у пункті 1 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі Постанова від 23.12.2005) зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

У абзаці п`ятому пункту 2 наведеної Постанови від 23.12.2005 зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 47 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Необхідно також зазначити, що у абзаці другому пункту 5 Постанови від 23.12.2005 ВСУ зазначив, що підставою звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку.

У абзаці третьому пункту 5 Постанови від 23.12.2005 ВСУ роз`яснив, що звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 47 КК можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки.

Відповідно до роз`яснень, наданих у четвертому пункті Постанови від 23.12.2005, за наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі (але не зобов`язаний) звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.

Процесуальною умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є наявність клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу цієї особи на поруки, в якому має бути зазначено мотивоване прохання загальних зборів колективу за місцем роботи або навчання обвинуваченої чи підсудної особи звільнити її від кримінальної відповідальності, зобов`язання проводити з нею відповідну виховну роботу, поручительство колективу про те, що ця особа не допустить надалі суспільно небезпечної поведінки.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу ФОП ОСОБА_7 , суд враховує наступне.

Окрім наведених вище роз`яснень, наданих у Постанові від 23.12.2005, Верховний Суд 13.02.2018 у справі № 161/13242/16-к зауважив, що передача особи на поруки є правом, а не обов`язком суду і є виправданою лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.

ОСОБА_4 на підставі трудового договору № 2 від 18.11.2025, укладеного з ФОП ОСОБА_7 , наказу ФОП ОСОБА_7 №2-к/тр від 18.11.2025 працює вихователем у ФОП ОСОБА_7 безстроково. На виконання вимог ст. 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» між ФОП ОСОБА_7 з однієї сторони та трудовим колективом з іншої сторони на підставі протоколу № 1 загальних зборів трудового колективу ФОП ОСОБА_7 від 01.12.2025 укладений колективний договір на 2025-2029 рр. Відповідно п. 3.1 Колективного договору вихователь ОСОБА_4 є членом трудового колективу ФОП ОСОБА_7 01.06.2026 загальними зборами трудового колективу ФОП ОСОБА_7 , оформлено протоколом № 3 ухвалено:- взяти ОСОБА_4 на поруки трудового колективу ФОП ОСОБА_7 . Взяти на себе обов?язок здійснювати щодо ОСОБА_4 заходи виховного характеру контроль за виконанням своїх безпосередніх трудових обов?язків, перевірку додержання нею правил співжиття в побуті та громадських місцях і повідомляти уповноважені органи про будь-які випадки ухилення ОСОБА_4 від заходів виховного характеру з боку трудового колективу. Звернутися до Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням про передачу ОСОБА_4 на поруки трудового колективу ФОП ОСОБА_7 , уповноваживши ФОП ОСОБА_7 на підписання клопотання від імені трудового колективу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 згідно з наданими суду матеріалами раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, а тому є особою, яка вперше вчинила кримінально каране діяння (злочин), а тому вимогу ч.1 ст.47 КК України в цій частині дотримано.

Згідно з приписами частини 4 ст.12 КК України інкриміноване ОСОБА_4 діяння є нетяжким злочином. Отже, застереження щодо неможливості застосування приписів ч.1 ст.47 КК України щодо тяжкості інкримінованого обвинуваченій діяння також відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності такої умови для звільнення від кримінальної відповідальності як щире каяття, суд вважає за доцільне зауважити наступне.

Так, ОСОБА_4 надала суду квитанції про грошові перекази ОСОБА_12 , батьку потерпілої, 30.10.2025 на суму 30000,00 грн., 20.09.2025 на суму 10000,00 грн., 21.09.2025 на суму 10000,00 грн., 24.11.2025 на суму 1000,00 грн., 01.12.2025 на суму 1500,00 грн.; 09.06.2026 на суму 5000 грн. Всього на суму 57000,00 грн. Тобто, обвинувачена добровільно та в силу своїх фінансових можливостей відшкодовувала завдану шкоду потерпілій.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_4 ознак щирого каяття, суд враховує, що з наданих суду матеріалів випливає, що під час досудового та судового розгляду ОСОБА_4 визнала провину в скоєному нею кримінальному правопорушенні, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, неодноразово в суді вибачалась перед батьками дитини, критично оцінила свої дії, добровільно частково відшкодовувала завдану шкоду з урахуванням свого фінансового становища, до кримінальної відповідальності не притягувалась, отримала нагороду кращий вихователь місяця та подяку за організацію випускного свята, постійно удосконалює свої знання, вміння, навички, відвідала курси підвищення кваліфікації на тему «Формуємо безпечне освітнє середовище: здоров`язбережувальні технології», за місцем проживання та навчання ОСОБА_4 характеризується позитивно, офіційно працевлаштована, має міцні соціальні зв`язки, одружена.

Разом з тим слід зазначити, що факт відшкодування шкоди потерпілій дійсно може додатково свідчити про щире каяття винної особи. Проте оцінюючи факт наявності або відсутності такого відшкодування шкоди потрібно враховувати бажання потерпілого отримати таке відшкодування, взаємовідносини між сторонами конфлікту, узгодженість розміру спричиненої шкоди, можливість її відшкодування, повноту відшкодування шкоди, тощо. Водночас для звільнення від кримінальної відповідальності саме у зв`язку із передачею особи на поруки достатнім є встановлення факту саме щирого каяття, на відміну від, наприклад, звільнення у зв`язку із примиренням винного з потерпілим, де обов`язковою умовою для такого виступає відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. (постанова ВС ККС № 127/12870/20 від 08.07.2021)

Таким чином доводи представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 не повністю відшкодувала заподіяну шкоду, що, на її думку, свідчить про відсутність щирого каяття з боку обвинуваченої, не є слушними.

Суд зазначає, що приписи ч. 1 ст. 47 КК України не містять застережень щодо необхідності відшкодування обвинуваченим завданої шкоди, а також застережень щодо часової вимоги здійснення такого відшкодування. Отже, аналізуючи доводи учасників кримінального провадження, надані суду матеріали, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність у ОСОБА_4 ознак щирого каяття. Тому наявність зазначеної умови для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, на переконання суду, також дотримано.

У поданому клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 у зв`язку з передачею її на поруки, трудовий колектив ФОП ОСОБА_7 надав підписані та завірені належним чином трудові договори між працівником і ФОП ОСОБА_7 , а саме: трудовий договір № 2 від 18.11.2025 укладений з ОСОБА_4 ; трудовий договір № 1 від 18.11.2025 укладений з ОСОБА_13 ; трудовий договір № 3 від 28.11.2025 укладений з ОСОБА_15 ; трудовий договір № 4 від 28.11.2025 укладений з ОСОБА_16 ; трудовий договір № 5 від 28.11.2025 укладений з ОСОБА_17 ; трудовий договір № 8 від 24.04.2026 укладений з ОСОБА_18 ; Накази (розпорядження) ФОП ОСОБА_7 про прийняття на роботу, а саме: наказ № 2-к/тр від 18.11.2025 про прийняття на роботу ОСОБА_4 вихователем безстроково; наказ № 1-к/тр від 18.11.2025 про прийняття на роботу ОСОБА_13 методистом безстроково; наказ № 7-к/тр від 28.11.2025 про прийняття на роботу ОСОБА_15 вихователем безстроково; наказ № 8-к/тр від 28.11.2025 про прийняття на роботу ОСОБА_16 кухарем безстроково; наказ № 9-к/тр від 28.11.2025 про прийняття на роботу ОСОБА_17 адміністратором безстроково; наказ № 3-к/тр від 24.04.2026 про прийняття на роботу ОСОБА_18 вихователем безстроково; повідомлення до податкових органів про прийняття працівника на роботу від 18.11.2025 ОСОБА_4 ; повідомлення до податкових органів про прийняття працівника на роботу від 18.11.2025 ОСОБА_13 ; повідомлення до податкових органів про прийняття працівника на роботу від 28.11.2025 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; повідомлення до податкових органів про прийняття працівника на роботу від 26.04.2026 ОСОБА_19 . Згідно квитанцій № 2 Державною податковою службою підтверджено доставлення повідомлень про прийняття на роботу до ГУ ДПС у Черкаській області, ІНФОРМАЦІЯ_3 , в яких зазначено, що пакети прийняті відповідно до отриманого результату обробки від Пенсійного фонду України, що в свою чергу свідчить про подання ФОП ОСОБА_7 до ПФУ відповідних повідомлень про прийняття працівників на роботу. Додатково, окрім виписки з ЄДРПОУ щодо реєстрації ФОП ОСОБА_7 , протоколу № 1 від 01.12.2025 загальних зборів трудового колективу ФОП ОСОБА_7 , Колективного договору на 2025-2029 рр. ФОП ОСОБА_7 на підтвердження сформованості трудового колективу до клопотання додані: посадові інструкції вихователя, методиста, адміністратора, з відмітками про їх ознайомлення. На підтвердження плинності кадрів додані трудові договори та накази про припинення трудового договору, саме: трудовий договір № 7 від 03.12.2025 з ОСОБА_20 , наказ № 4-к/тр від 14.05.2026; трудовий договір № 6 від 03.12.2025 з ОСОБА_21 , наказ № 2-к/тр; повідомлення про прийняття на роботу; Протокол № 2 загальних зборів трудового колективу від 18.11.2025, яким затверджені Правила внутрішнього трудового розпорядку ФОП ОСОБА_7 та наказ про їх введення в дію; Відомості про нарахування та виплати заробітної плати працівникам ФОП ОСОБА_7 3 листопада 2025 по травень 2026 року із ознайомленням працівників; Відомості про нарахування заробітної плати застрахованим особам (податкова звітність) із квитанціями № 2 про прийняття податковим органом.

Так, у ч. 1 ст. 47 КК вказано, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

При цьому, виходячи з положень вказаної норми закону, звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, який здатний забезпечити проведення заходів виховного характеру та їх контроль з метою виправлення та перевиховання особи, яка звільняється від кримінальної відповідальності. Така особа має виправдати довіру колективу, а саме: дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, в установі чи організації, належно виконувати, покладені на неї трудові обов`язки, зобов`язання щодо своєї поведінки, взяті на загальних зборах колективу, не уникати виховного впливу колективу та своєю працею демонструвати бажання виправлятися тощо.

Зі змісту вищевказаної норми закону вбачається, що колектив підприємства, установи чи організації утворюють особи, які своєю працею чи навчанням беруть участь у його діяльності на основі трудового договору, контракту чи угоди.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже з доданих матеріалів вбачається, що ФОП ОСОБА_7 з 13.11.2025 зареєстрована у встановленому законом порядку, із працівниками підписані трудові договори та наказами (розпорядженнями), вони призначені на посади. Повідомлення про прийняття працівників на роботу подані та прийняті податковими органами та Пенсійним фондом України. Працівники мають посадові інструкції, ухвалили колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, які введені в дію. У ФОП ОСОБА_7 наявна плинність кадрів. Працівникам щомісяця нараховується заробітна плата, розрахунок якої доведений до їх відома. Відомості про нарахування та виплати заробітної плати подані та прийняті податковим органом, тобто ФОП ОСОБА_7 виконані вимоги ст. 24 КЗпП, з 01.12.2025 затверджений колективний договір. Трудовий колектив сформований, кожного дня збираються трудовим колективом і обговорюють минулий день, чи виникали якісь питання чи проблеми, шукають шляхи їх вирішення, проводять наради, радяться щодо роботи дитячого садочку та поліпшення умов перебування у ньому, обмінюються досвідом, тому такий трудовий колектив, на думку суду, має здатність здійснювати заходи виховного характеру відносно ОСОБА_4 .

Щодо зауваження представника потерпілої ОСОБА_6 про неможливість взяття ОСОБА_4 на поруки трудового колективу через відсутність останнього на час вчинення кримінального правопорушення, то вони є неспроможними, оскільки положення законодавства не містить жодних вимог щодо розміру колективу, який має право взяти свого працівника на поруки, та часу, який ця особа має бути працевлаштована, до вирішення вказаного питання, про що зазначено у постанові ККС ВС від 22.12.2020 у справі №158/2745/19.

Суд вважає за доцільне зауважити, що передача особи на поруки є правом, а не обов`язком суду і є виправданою лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії. Тобто вирішення питання про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу є судовою дискрецією.

У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України,), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосуванняст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінально караного діяння, яке є нетяжким злочином. Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 у вчиненому щиро розкаялася і трудовий колектив клопотав про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з передачею йому (трудовому колективу) на поруки. Слід при цьому зауважити, що ч.2 ст.47 КК України встановлено ряд застережень, за наявності яких звільнена від кримінальної відповідальності особа має бути притягнута до кримінальної відповідальності. Наявність таких застережень, на переконання суду, буде додатковим стримуючим фактором з метою попередження вчинення обвинуваченою будь-якого протиправного діяння.

Отже, аналізуючи надані суду матеріали, доводи учасників кримінального провадження, суд вважає, що правових перепон для задоволення клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу, в судовому засіданні встановлено не було. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину свою визнала повністю, щиро розкаялася, підтвердила суду розуміння наслідків порушення умов звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки, висловила свою згоду на виконання виховних заходів та звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, що дає суду підстави дійти до висновку про те, що виправлення обвинуваченої є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії. Саме тому суд вважає за доцільне клопотання задовольнити та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 137 КК України на підставі ч.1 ст.47 КК України у зв`язку з її передачею на поруки колективу ФОП ОСОБА_7 за клопотанням трудового колективу за умови, що обвинувачена протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Розглядаючи заявлений цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_14 до Громадської організації «КЛУБ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ «КІДС КЛУБ», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як встановлено в судовому засіданні законний представник потерпілої ОСОБА_14 звернулася з цивільним позовом до Громадської організації «КЛУБ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ «КІДС КЛУБ», третя особа ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 100000 грн.

Згідно заяви представника потерпілої ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_6 від 03.11.2025, після сплачених обвинуваченою частини грошових коштів, суму цивільного позову зменшено, та згідно заявлених вимог, просять стягнути моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Закриття кримінального провадження у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із передачею її на поруки трудовому колективу не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Тому, у разі постановлення судом ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Така позиція узгоджується зі сталою практикою ККС ВС (постанови від 08.05.2024 у справі № 376/2282/21, від 12.02.2025 у справі №758/6166/22).

В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачу право пред`явити позов у порядку цивільного судочинства.

Тому, у зв`язку зі звільненням обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 47 КК України, заявлений представником потерпілої цивільний позов про стягнення моральної шкоди необхідно залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає пред`явленню позову в порядку цивільного судочинства.

Стосовно розгляду вимог представника потерпілої ОСОБА_6 в інтересах представника потерпілої ОСОБА_14 про відшкодування витрат на правову допомогу з обвинуваченої ОСОБА_4 , то суд виходить з наступного.

Статтею 118 КПК України визначені такі види процесуальних витрат: витрати на правову допомогу; витрати, пов`язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрати, пов`язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрати, пов`язані зі зберіганням і пересиланням речей та документів.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Процесуальні витрати виникають і пов`язані зі здійсненням кримінального провадження. Це матеріальні витрати органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників провадження, в тому числі і потерпілого, його законного представника.

Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представником законного представника потерпілої ОСОБА_14 адвокатом ОСОБА_6 було заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 42000,00 грн. В обґрунтування понесених витрат до суду надано: за представництво інтересів потерпілого у кримінальному провадженні - акт про надання правової допомоги від 12.08.2026, який складений відповідно до положень Договору № б/н від 05.05.2025 та Додаткової угоди № 1 від 15.07.2025 про те, що загальний розмір гонорару адвоката за цим актом складає 42000 грн., що підтверджується платіжними інструкціями та виписками з банківського рахунку НПД ОСОБА_6 .

Участь представника потерпілої захисника ОСОБА_6 у судових засіданнях зафіксована в журналах судових засідань.

Згідно ч.1 ст.120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку з тим, що кримінальне провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 закривається, цивільний позов підлягає залишенню без розгляду, тому суд, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, враховуючи обставини кримінального провадження, складність та об`єм справи, кількість проведених судових засідань, дійшов висновку про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь ОСОБА_14 процесуальних витрат на правову допомогу в сумі 21 000 грн.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів при проведенні судової експертизи безпеки життєдіяльності № № 382/24-23 від 17.02.2025 в розмірі 10 753 грн. 44 коп. відповідно до статті 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави.

Відповідно ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_14 право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 47 КК України, п.1 ч.2 ст.284, ст.ст.286, 288, 369-372, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання трудового колективу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 137 КК України, на підставі ст. 47 КК України та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 - задовольнити.

Передати ОСОБА_4 на поруки трудовому колективу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 із звільненням від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 137 КК України, на підставі ст.ст. 44, 47 КК України за умови, що протягом року з дня передачі її на поруки вона виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023252010000018 від 22.02.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України, на підставі ст.ст. 44,47 КК України - закрити.

Роз`яснити обвинуваченій, що згідно ч. 2 ст. 47 КК України у разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

Роз`яснити трудовому колективу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 1 ст. 289 КПК України, якщо протягом року з дня передачі ОСОБА_4 на поруки колективу, вона не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_14 до Громадської організації «КЛУБ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ «КІДС КЛУБ», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення залишити без розгляду.

Роз`яснити законному представнику потерпілої ОСОБА_14 право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_3 , мешканки АДРЕСА_4 ), процесуальні витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 21000 (двадцять одна тисяча) грн.

Стягнути із ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судової експертизи безпеки життєдіяльності № 382/24-23 від 17.02.2025 в розмірі 10 753 грн. 44 коп.

Речові докази:

-DVD-R диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом «0-02-0595fca0798b3508d23c7dde813b9a5b4ccbfd4a68331ае76аd0е5d5с8е8е274аf_825f50b18а90702е», який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Копію ухвали надати учасникам судового розгляду та направити трудовому колективу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 .

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 26.08.2026 року о 08.30 год.

Суддя: ОСОБА_1