Рішення № 139287356, 27.08.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2026м. СумиСправа № 920/1415/23(587/5041/25)

Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін № 920/1415/23(587/5041/25)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»

(провул. Ушинського, буд.1, офіс 105, м. Дніпро, 49001,

код ЄДРПОУ 40932411)

до відповідача: ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 ;

РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 76 243,22 грн,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до Сумського районного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за кредитним договором від 16.04.2021 у розмірі 76 243,22 грн, з яких: 28 236,46 грн заборгованість за кредитом, 48 006,76 грн заборгованість за відсотками, а також просить стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 30.10.2025 цивільну справу №587/5041/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Зарічного районного суду м.Суми.

Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 21.11.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 13.01.2026.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13.01.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено; цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Господарського суду Сумської області, на розгляді якого перебуває справа №920/1415/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.03.2026 справу №920/1415/23(587/5041/25) призначено судді Ковтуну В.М.

У провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа №920/1415/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.01.2024 відкрито провадження у справі № 920/1415/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну.

Відповідно до ухвали суду від 20.08.2024 заява арбітражного керуючого Белінської Н.О. від 23.07.2024 (вх. 3343) про затвердження плану реструктуризації боргів у справі №920/1415/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 задоволена. План реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 станом на 02.07.2024 затверджений. Припинені повноваження керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни (вул.Миколи Оводова, буд.38, кім.304, м.Вінниця, 21050; свідоцтво № 190 від 12.02.2013).

Наразі строк виконання затвердженого ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.08.2024 у справі №920/1415/23 плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 не закінчився і провадження у справі №920/1415/23 триває на стадії виконання плану реструктуризації.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 (суддя Ковтун В.М.) постановлено: прийняти матеріали справи №920/1415/23(587/5041/25) до розгляду; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи № 587/5041/25 здійснювати в межах справи № 920/1415/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , в окремому позовному провадженні; сторонам встановлені строки для надання процесуальних документів по суті спору.

Ухвала Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 у справі №920/1415/23(587/5041/25) була направлена ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», представнику позивача адвокату Журавльову С.Г. та ОСОБА_1 до їх електронних кабінеті в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно з довідками про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», були доставлені до їх електронних кабінетів 10.03.2026 відповідно о 18:24, 18:24 та 18:25.

23.03.2026 відповідача надав до суду через підсистему «Електронний суд» Відзив на позовну заяву від 23.03.2026 (вх. № 1268 від 23.03.2026), відповідно до змісту якого просить закрити провадження у справі №920/1415/23(587/5041/25) за позовом ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у звязку із тим, що кредитор повинен заявити свої грошові вимоги в межах справи про неплатоспроможність, а не звертатись до суду із заявою про стягнення заборгованості.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому судом враховано, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який продовжено і триває станом на день винесення рішення.

Господарський суд Сумської області продовжує здійснювати правосуддя. Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У місті Суми, де розташований Господарський суд Сумської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Суми, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів Сумського району та Сумської області, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами враховуючи норму ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до ст. 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами судом ухвалене рішення у даній справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, що 16.04.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № TDB.2021.0402.10365 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, щодо карткових продуктів todobank (кредитний договір).

Відповідно до пункту 1 заяви-договору підписанням цього договору клієнт беззастережно підтверджує:

- прийняття в повному обсязі публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі - договір), який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ "Мегабанк": www.megabank.ua та в мережі інтернет ww.todobank.com;

- згоду з умовами договору, а також положеннями усіх додатків до нього;

- укладання з банком шляхом приєднання до договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ "Мегабанк" www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї заяви-договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому;

- укладання з банком шляхом приєднання до публічного договору (оферти) АТ "Мегабанк" про умови надання послуги "Р2Р-перекази з картки на картку" (розміщеного на сайті банку, за інтернет-посиланням https://erc.megabank.ua/ru/p2poffer та у місці інформування клієнта), з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17. публічної частини договору.

Пунктом 2 заяви-договору передбачено, що Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки (у доларах США та у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану). Картка є власністю Банку.

Пунктом 4 заяви-договору закріплено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн; строк кредиту 12 місяців; пільговий період - 62 дні; процентна ставка (фіксована): базова складає 56 % річних, у пільговий період 0,0001 % річних; обов`язковий мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту становить 5,0%; строк оплати ОМП є передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів клієнта за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 5 заяви-договору такі умови, як: права та обов`язки сторін; відповідальність сторін; порядок обчислення, зміни та сплати процентів; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок повернення (в т.ч. дострокового) кредиту; порядок зміни і припинення дії Договору, погоджено в публічній частині договору.

16.04.2021 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, що є додатком 9 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, у пункті 6 якого встановлено наслідок прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит: процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту становить 87,30% річних від прострочення суми за весь період прострочення.

АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання за договором, відкривши відповідачу поточні рахунки, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного договором, що підтверджується Довідкою про відкриття рахунків.

Відповідач користувався кредитними коштами, що також підтверджується виписками з особового рахунку, відкритого відповідачу у банку, за період з 16.4.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024.

Згідно з довідкою-розрахунком АТ «Мегабанк» заборгованість фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0402.10365 від 16.04.2021 станом на 03.09.2024 становила 76243,22 грн., з яких: 28236,46 грн - заборгованість за основним боргом; 48006,76 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс»), з яким в подальшому АТ «Мегабанк» було укладено договір № GL1N426240 від 03.09.2024.

Відповідно до умов договору АТ «Мегабанк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги до боржника за договором TDB.2021.0402.10365 від 16.04.2021 на суму 76243,22 грн., з яких: 28236,46 грн - основний борг; 48006,76 грн - відсотки, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024.

Згідно з платіжною інструкцією № 66895 від 31.07.2024, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» сплатило АТ «Мегабанк» 23 425 777,00 грн, з призначенням платежу: "373981351629, оплата за лот GL1N426240, протокол GFD001-UA-20240618- 01260 від 09.07.2024, ціна продажу: 23425777,00 грн. без ПДВ".

Отже, у результаті укладення договору від 03.09.2024 № GL1N426240 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло від АТ «Мегабанк» право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0402.10365 від 16.04.2021 на суму 76243,22 грн., з яких: 28236,46 грн - основний борг; 48006,76 грн - відсотки.

У подальшому 27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12.

Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги до боржника за договором № TDB.2021.0402.10365 від 16.04.2021 на суму 76243,22 грн., з яких: 28236,46 грн - основний борг; 48006,76 грн - відсотки, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27.12.2024.

ТОВ «ФК «Єврокредит» сплачено ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 22 730 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, а саме:

- №1074 від 27.12.2024 на суму 8030 000,00 грн, призначення платежу: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ»;

- № 1091 від 31.01.2025 на суму 9 200 000,00 грн, призначення платежу: «оплата згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ»;

- № 1822 від 22.09.2025 - 5 500 000,00 грн, призначення платежу: «оплата згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ».

Отже, у результаті укладення договору від 27.12.2024 № 1/12 ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло від ТОВ ФК «Мустанг Фінанс» право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0402.10365 від 16.04.2021 на суму 76243,22 грн., з яких: 28236,46 грн - основний борг; 48006,76 грн - відсотки.

За викладених обставин, ТОВ "ФК "Єврокредит" заявлено позовні вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 76243,22 грн. заборгованості за кредитним договором № TDB.2021.0402.10365 від 16.04.2021 а саме: 28236,46 грн - основний борг; 48006,76 грн - відсотки.

23.03.2026 відповідача надав до суду через підсистему «Електронний суд» Відзив на позовну заяву від 23.03.2026 (вх. № 1268 від 23.03.2026), відповідно до змісту якого просить закрити провадження у справі №920/1415/23(587/5041/25) за позовом ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв`язку із тим, що кредитор повинен заявити свої грошові вимоги в межах справи про неплатоспроможність, а не звертатись до суду із заявою про стягнення заборгованості.

Вирішуючи питання наявності підстав для закриття провадження у справі з підстав, зазначених відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

В силу приписів частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

За умови відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 ГПК України), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про неплатоспроможність та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.

Положення пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються незалежно від суб`єктного складу сторін, якщо одна із сторін перебуває в процедурі неплатоспроможності.

Окрім того, виходячи із диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника.

Господарський суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є позовна заява ТОВ «ФК «Єврокредит» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 76243,22 грн, тобто заявлено майнову вимогу до боржника.

За викладених обставин, враховуючи відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначені вище позовні вимоги ТОВ «ФК «Єврокредит» підлягають розгляду у порядку позовного провадження у межах справи про неплатоспроможність.

Станом на день розгляду даної справи позивачем заява про визнання його грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 у справі №920/1415/23 про неплатоспроможність останньої в порядку, передбаченому КУзПБ не подавалась.

Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові ві 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, зазначено: 103. Процесуальні дії та судові рішення під час розгляду справи позовного провадження в порядку статті 7 КУзПБ не замінюють процесуальних дій і рішень щодо заявлення і визнання вимог кредиторів безпосередньо у справі про банкрутство.

104. Саме тому позивач у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника задля задоволення таких вимог, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову в порядку статті 7 КУзПБ, повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 45 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу конкурсного кредитора до боржника в розумінні статей 1, 45 КУзПБ.

105. Оскільки майнові вимоги кредиторів у розумінні статті 1 КУзПБ не тотожні позовним майновим вимогам (предмет позову) до боржника, які підлягають розгляду в порядку статті 7 КУзПБ, суд не може на власний розсуд трансформувати позовні вимоги у вимоги до кредиторів, що подаються відповідно до статті 45 КУзПБ.

106. Ця позиція підтверджується порівняльним аналізом регулювання процесуальних норм щодо розгляду позовних матеріалів у межах справи про банкрутство в порядку статті 7 КУзПБ та заяв кредиторів з вимогами до боржника в порядку статті 45 КУзПБ, що виявляє суттєві розбіжності, окрім предмета судового розгляду, також у змісті звернення до суду, правилах розгляду, виді судового рішення та суб`єктному складі.

107. Якщо таку заяву подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, то господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, має зупинити провадження у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача.

Приймаючи до уваги означене, а також відсутності заяви з кредиторськими вимогами до боржника фізичної особи Айрапетяна Андрія Кареновича у справі № 920/1415/23 про неплатоспроможність останнього, суд зазначає про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що кредитор не подав заяви про свої грошові вимоги у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у данній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що за змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Мегабанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Суд встановив, що умовами укладеного між АТ «Мегабанк» та фізичною особою ОСОБА_1 кредитного договору від 16.04.2021 № TDB.2021.0402.10365 визначено зобов`язання банку відкрити відповідачу поточні рахунки, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок у гривні і надавши можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного договором, та зобов`язання ОСОБА_1 повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумах, строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог частини 1 статті 611, частини 1 статті 612 ЦК України.

Відповідно до виписок АТ «Мегабанк» з особового рахунку Айрапетяна Андрія Кареновича за період з 16.04.2021 по 02.12.2022 (а.с. 73-82) та з 03.12.2022 по 03.09.2024 (а.с. 83-89), банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши відповідачу доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором.

Зазначеними виписками АТ «Мегабанк» підтверджується, що фізична особа ОСОБА_1 здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, однак свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, передбачені кредитним договором платежі у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до долученого ТОВ «ФК «Єврокредит» до позовної заяви розрахунку АТ «Мегабанк» заборгованість фізичної особи ОСОБА_1 перед банком станом на 03.09.2024 становила 76243,22 грн, з яких: 28236,46 грн - заборгованість за основним боргом; 48006,76 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с. 90).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (статті 513-516 ЦК України).

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконання свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Суд встановив, що відповідно до умов договору № GL1N426240 від 03.09.2024 про відступлення прав вимоги АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», зокрема, право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0402.10365 від 16.04.2021 на суму 76243,22 грн, з яких: 28236,46 грн основного боргу та 48006,76 грн відсотків (а.с. 92-95).

У подальшому згідно з умовами договору від 27.12.2024 № 1/12 про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Єврокредит», зокрема, право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0402.10365 від 16.04.2021 на суму 76243,22 грн, з яких: 28236,46 грн основного боргу та 48006,76 грн відсотків (а.с. 98-101).

Отже, у результаті укладення між фінансовими установами договорів про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0402.10365 від 16.04.2021 на суму 76243,22 грн, з яких: 28236,46 грн основного боргу та 48006,76 грн відсотків.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, сформований АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024, в частині тіла кредиту, суд встановив, що він є арифметично правильним та обґрунтованим. Заборгованість ОСОБА_1 перед банком на суму 28236,46 грн основного боргу підтверджена банківськими виписками (а.с. 73-89). Крім того, фізична особа ОСОБА_1 при зверненні до господарського суду самостійно повідомив суд про наявність кредитних відносин з АТ «Мегабанк», надав інформацію Українського бюро кредитних історій та довідку банку про заборгованість у справи № 920/1415/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог в частині 48006,76 грн відсотків, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно умов договору TDB.2021.0402.10365 від 16.04.2021 строк кредитування складає 12 місяців, процентна ставка (фіксована) базова складає 56 % річних, у пільговий період 0,0001 % річних.

Таким чином, строк кредитування сплив 16.04.2022.

Матеріали справи не містять підтверджень про наявність умов договору щодо порядку пролонгації строку кредитування.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації за кредитом.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 .

Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за договором тільки у межах строку його дії - до 16.04.2022.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 17.04.2022 по 03.09.2024 відсутні. Отже, стягненню підлягає заборгованість за відсотками в межах строку кредитування, у період з 17.01.2022 по 17.01.2023.

Проте, відповідно до наданого розрахунку заборгованості по відсотках за користування кредитом (а.с. 72 зворотній бік) вбачається, що відповідач за період 24.05.2021 по 30.04.2022 сплатив відсотки за користування кредитом.

Враховуючи вище означене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у зв`язку з відсутні підстав для нарахування та стягнення.

За частинами 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд дійшов висновку позов ТОВ «ФК «Єврокредит» до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 28236,46 грн основного боргу. В частині стягнення відсотків за користування кредитор у розмірі 48006,76 відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступни.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.

Отже, судовий збір, що підлягав сплаті позивачем при зверненні до господарського суду в системі "Електронний суд" з даною позовною заявою про стягнення 76243,22 грн становить 2422,40 грн.

ТОВ «ФК «Єврокредит» при зверненні до Сумського районного суду Сумської області з вказаною позовною заявою сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.10.2025 № 3637 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 30.10.2025 (а.с. 23).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 170/129/21 вказала, що немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 896,29 грн.

Також позивач просить відшкодувати йому понесені витрати на правничу допомогу.

Приписами частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Позовна заява ТОВ «ФК «Єврокредит» підписана адвокатом Журавльовим С.Г. У матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Єврокредит» серії АЕ № 1414107, виданий адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» адвокату Журавльову С.Г. на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 1/07 (а.с. 61).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано укладений між адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» та ТОВ "ФК «Єврокредит» договір про надання професійної правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 (а.с.105-108).

Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду. Способи та методи надання правничої допомоги обираються об`єднанням на власний розсуд у межах норм чинного законодавства України з обов`язковим погодженням із клієнтом.

Пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги передбачено, що серед іншого, адвокатське об`єднання здійснює юридичні дії по стягненню заборгованості третіх осіб перед клієнтом шляхом проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, складання, підписання та подання до суду позовних заяв.

Згідно з пунктом 3.1. договору винагорода - сума гонорару за надання правничої допомоги за цим договором, яка складається із:

- гонорару, який сплачується клієнтом об`єднанню за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в пунктах 1.2 цього договору) по стягненню заборгованості з боржників, та

- гонорару за фактичне стягнення заборгованості.

Відповідно до пункту 3.2. договору сума гонорару за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в пункті 1.2. цього договору) по стягненню заборгованості з боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в додатку №2 до цього договору, та зазначається об`єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що підписані сторонами акти приймання передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу.

Факт наданих послуг підтверджується актом №12126646 від 14.08.2025 приймання-передачі послуг з правничої допомоги, підписаним ТОВ «ФК «Єврокредит» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» (а.с. 111). Підписання цього акту сторони підтвердили, що адвокат надав клієнту послуги (правничу допомогу по стягненню заборгованості з Айрапетян А.К.), а саме:

- проведення юридичного та фінансового аналізу боржника;

- складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника.

Суд зазначає, що з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Разом з цим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом враховується, що позовна заява у даній справі за своїм предметом та підставами позову є не складною, є типовою матеріали справи не об`ємні. Категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка потребує застосування висновків Верховного Суду. Практика щодо розгляду даної категорії спору є сталою та не потребує значного часу для її дослідження.

Врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; відсутність складних розрахунків в позовній заяві; ціною позову, наявність усталеної судової практики та те, що ця справа не є складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, а також те, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судових засідань, зважаючи на часткове задоволення позову, господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та ціною позову.

За таких обставин суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є 3 000,00 грн, які підлягають розподілу між сторонами. Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні Клопотання відповідача про закриття провадження у справі, викладене у Відзиві на позовну заяву відмовити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до Айрапетяна Андрія Кареновича про стягнення 76243,22 грн задовольнити частково.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (49001, м. Дніпро, провулок Ушинського, буд. 1, офіс 105, ідентифікаційний код 40932411) 28236 грн 46 коп. основного боргу, 896 грн 29 коп. витрат по сплаті судового збору, 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення складене та підписане суддею 27.08.2026.

СуддяВ.М. Ковтун