Рішення № 139287133, 12.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/811/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Мікуленко В.В. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Голуб А.С. на підставі ордеру;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Кардіка асістанс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради, про визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі Департамент) звернувся до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Кардіка асістанс» (далі ТОВ «Кардіка асістанс») про визнання укладеним договору №4 про внесення змін до договору оренди №740/К нежитлової будівлі лікувального корпусу, укладеного між Департаментом та ТОВ «Кардіка асістанс».

Наданий Департаментом проєкт додаткового договору, який у випадку визнання його укладеним судом також буде вважатися погодженим Балансоутримувачем (комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради) передбачає викладення окремих пунктів договору у наступних редакціях:

1) абзац перший пункту 1.1. розділу 1: Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю лікувального корпусу, загальною площею 6987,7 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського (Маршала Малиновського), 61-Г;

2) абзац третій пункту 1.1. розділу 1: ринкова вартість об`єкта оренди, згідно із звітом №39/26 про проведення незалежної оцінки нежитлової будівлі лікувального корпусу, загальною площею 6987,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського (Маршала Малиновського), 61-Г, який був виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Лекс Статус», станом на 12.01.2026, становить 218 057 890 (двісті вісімнадцять мільйонів п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок (без урахування податку на додану вартість);

3) пункт 2.1. та абзац перший пункту 2.2. розділу 2: орендна плата визначається на підставі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 05.02.2025 №2819-VIII»; за орендовані нежилі приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, з ___2026 року у розмірі 3 659 738,26 грн (без урахування податку на додану вартість) на місяць, що розрахована на 01.02.2026 та є базовою ставкою орендної плати за місяць;

4) пункт 4.1. розділу 4: вказані у пункті 1.1. нежилі приміщення Орендодавцем передані Орендарю виключно під розміщення приватних закладів охорони здоров`я, аптек у приміщеннях лікувально-профілактичних закладів, суб`єктів господарювання, що діють на основі приватної власності і провадять господарську діяльність з медичної практики.

В обґрунтування заявленого позову Департамент посилається на необхідність приведення істотних умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства та усунення правової невизначеності у регулюванні орендних правовідносин. Виникнення між сторонами довгострокових договірних орендних правовідносини, які неодноразово зазнавали змін шляхом укладення відповідних договорів про внесення змін, свідчить про узгоджену між сторонами практику внесення змін до договору. Укладення договору оренди на строк до 11.08.2037, а також значна вартість об`єкта оренди, за переконанням позивача, зумовлюють необхідність періодичної актуалізації істотних умов договору, зокрема щодо розміру орендної плати, порядку її визначення та цільового призначення об`єкта оренди, з урахуванням змін законодавства, підзаконних нормативно-правових актів та локальних актів органу місцевого самоврядування.

Департамент з посиланням на п. 2.5. договору оренди стверджує про необхідність внесення змін в частині розміру орендної плати у зв`язку зі зміною методики її розрахунку. Рішенням Одеської міської ради від 05.02.2025 № 2819-VIII затверджено Методику розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси, додаток №2 до якої, як вважає позивач, підлягає застосуванню щодо чинних договорів оренди, які продовжуються, змінюються або підлягають приведенню у відповідність до нової нормативної бази розрахунку орендної плати. Перерахувавши розмір орендної плати з посиланням на додаток №2 до Методики Департамент встановив, що її розмір має становити 3 659 738,26 грн.

Необхідність зміни інвентаризаційних даних об`єкта оренди (зменшення загальної площі об`єкта оренди з 7005,3 кв. м. до 6987,7 кв. м.) позивач пов`язує з уточненням технічних характеристик об`єкта оренди та внесенням відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Для забезпечення об`єктивного, економічно обґрунтованого та правомірного визначення розміру орендної плати за користування майном комунальної власності до договору також слід включити відомості про актуальну ринкову вартість об`єкта оренди. Департаментом також наголошено, що наявне у договорі формулювання цільового призначення об`єкта оренди не повною мірою кореспондує чинній нормативній термінології, що застосовується у постановах Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, від 28.04.2021 № 630, при визначенні орендних ставок, категорії використання майна та розрахунку орендної плати, а також при здійсненні контролю за цільовим використанням об`єкта комунальної власності. Викладене є підставою для уточнення цільового призначення об`єкта оренди. Передача на баланс та закріплення на праві оперативного управління за комунальною установою «Міська клінічна лікарня № 10» комунального майна, переданого відповідачу в оренду, є підставою для включення до суб`єктного складу учасників договору оренди балансоутримувача.

Правовими підставами для внесення змін до договору оренди згідно позовної заяви Департаменту є положення ст. ст. 651, 652 ЦК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі майна в оренду.

Ухвалою від 11.03.2026 судом було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено за власною ініціативою до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради (далі Лікарня).

27.03.2026 до суду від ТОВ «Кардіка асістанс» надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відповідач повідомляє про надходження від Департаменту листа від 30.01.2026 з пропозицією викласти договір оренди в новій редакції. ТОВ «Кардіка асістанс» у відповідь на лист позивача від 30.01.2026 направило 20.02.2026 на адресу останнього повідомлення про відсутність підстав для укладення договору в новій редакції . Водночас вже 25.02.2026 позивачем було направлено на адресу відповідача проєкт договору про внесення змін до договору оренди та, не дочікуючись відповіді останнього, 06.03.2026 пред`явлено до суду даний позов.

ТОВ «Кардіка асістанс» вважає, що підстави для зміни розміру орендної плати відсутні, оскільки додаток № 2 Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси застосовується до договорів оренди, які продовжуються вперше, тоді як позивач намагається внести зміни до діючого договору. Обізнаність Департаменту з обставиною зменшення площі орендованого об`єкта з 2019 року спростовує твердження позивача про існування нагальної необхідності для уточнення інвентаризаційних даних об`єкта оренди.

Відповідач також звертає увагу, що Законом України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено необхідність визначення ринкової вартості об`єкта оренди у разі первинного укладення договору оренди або у разі продовження договору, тоді як договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем, є діючим, а, отже, у балансоутримувача були відсутні підстави для отримання нової оцінки ринкової вартості об`єкта оренди. Крім того, ТОВ «Кардіка асістанс» не вбачається існування підстав для уточнення цільового призначення об`єкти оренди з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, від 28.04.2021 № 630, а також для уточнення суб`єктного складу сторін договору.

Відсутність передбачених ст. 652 ЦК України умов для внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин, а також відсутність згоди ТОВ «Кардіка асістанс» на збільшення орендної плати, як того вимагає Порядок передачі майна в оренду, за переконанням відповідача, виключає існування передбачених законом підстав для задоволення позову.

03.04.2026 до суду від Лікарні надійшли пояснення щодо позову, відповідно до яких третя особа підтримує позов по суті в повному обсязі. Проте одночасно Лікарня вважає, що включення до прохальної частини позову блоку «погоджено» є юридично зайвим, оскільки погодження балансоутримувача вже було надано при укладенні попередніх договорів про внесення змін до договору оренди № 740/К. Розгляд справи третя особа у поданому до суду клопотанні просила здійснювати за відсутності представника Лікарні.

Ухвалою від 13.04.2026 судом було повернуто Лікарні позовну заяву, пред`явлену до ТОВ «Кардіка асістанс».

06.04.2026 до суду від Департаменту надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог з урахуванням наступного. Звернення Департаменту до суду з відповідним позовом не може розцінюватися як порушення порядку досудового врегулювання спору, передбаченого умовами договору оренди, а є реалізацією права на судовий захист згідно зі ст. 16 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. ТОВ «Кардіка асістанс» уже було висловлено чітку позицію, надану у відповіді на попередню пропозицію позивача, щодо відсутності підстав для внесення змін до договору оренди, що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо зміни умов договору у добровільному порядку. Втрата чинності Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, а також рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 №4214-VII, має наслідком необхідність застосування нової Методики. Інші наведені позивачем доводи в цілому відповідають викладеній у позовній заяві правовій позиції.

24.04.2026 до суду від ТОВ «Кардіка асістанс» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідачем надано оцінку доводам позивача щодо недотримання досудового порядку врегулювання спору. Крім того, відповідачем знову наголошено на відсутності підстав для зміни розміру орендної плати, актуалізації площі об`єкта оренди, уточнення цільового призначення об`єкта оренди, а також включення до суб`єктного складу сторін договору балансоутримувача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

11.08.2017 між Департаментом (Орендар) та ТОВ «Кардіка асістанс» (Орендодавець) було укладено договір оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К, справжність підписів сторін на якому була посвідчена нотаріально, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю лікувального корпусу, загальною площею 7005,3 (сім тисяч п`ять цілих і три десятих) кв.м., яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Маршала Малиновського, будинок 61-Г (шістдесят один «Г») (далі - нежилі приміщення та/або об`єкт оренди). Нежитлова будівля лікувального корпусу належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. Ринкова вартість об`єкта оренди, згідно висновку про ринкову вартість нежитлової будівлі лікувального корпусу, загальною площею 7005,3 кв.м, розташованої за адресою: місто Одеса, вулиця Маршала Малиновського, будинок 61-Г, який був виконаний суб`єктом оціночної діяльності ПП «Трікод», станом на 14.06.2017, становить 79 096 900,00 грн.

Згідно з п. 1.3 договору оренди №740/К від 11.08.2017 договір укладено на 20 років з дати укладання цього договору, а саме з 11.08.2017 до 11.08.2037.

Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 зі всіма змінами, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради (п. 2.1 договору оренди №740/К від 11.08.2017).

За орендовані нежилі приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший місяць після підписання акту приймання-передачі, 1 339 374,18 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць (абз. 1 п. 2.2 договору оренди №740/К від 11.08.2017). Розрахунок орендної плати є невід`ємною частиною договору та також наявний в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.5 договору оренди №740/К від 11.08.2017 розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Умовами п. 4.1 договору оренди №740/К від 11.08.2017 передбачено, що вказані у п. 1.1. нежилі приміщення Орендодавцем передаються Орендарю виключно для розміщення приватного закладу охорони здоров`я з метою здійснення медичної практики.

Відповідно до п. 7.5 договору оренди №740/К від 11.08.2017 зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вноситься до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів та підлягають нотаріальному посвідченню. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.

11.08.2017 була проведена державна реєстрація права оренди ТОВ «Кардіка асістанс», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №159936822 від 18.03.2019. При цьому площа нежитлової будівлі лікувального корпусу за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Маршала Малиновського, будинок 61-Г, власником якої є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради, на дату проведення державної реєстрації права оренди ТОВ «Кардіка асістанс» згідно зазначеного витягу становила 7 005,3 кв. м.

03.10.2017 між Департаментом та ТОВ «Кардіка асістанс» було укладено договір про внесення змін №1, справжність підписів сторін на якому була посвідчена нотаріально, до договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017. Згідно з укладеним між сторонами додатковим договором ринкова вартість об`єкта оренди становить 130 098 300,00 грн, орендна плата за перший місяць після підписання акту приймання-передачі, яка є базовою ставкою орендної плати, становить 2 168 305,00 грн.

09.10.2017 між Департаментом та ТОВ «Кардіка асістанс» було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення за договором оренди №740/К від 11.08.2017. Вказаний акт був підписаний за участю головного лікаря КУ «Міська клінічна лікарня №10».

21.06.2018 між Департаментом та ТОВ «Кардіка асістанс» було укладено договір про внесення змін №2, справжність підписів сторін на якому була посвідчена нотаріально, до договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017. Згідно з укладеним між сторонами додатковим договором за орендовані нежилі приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з дати державної реєстрації цього договору у розмірі 2 828 573,82 грн (базова ставка орендної плати за місяць без ПДВ та індексу інфляції). Крім того, сторонами було викладено п. 4.1 договору у новій редакції, згідно з яким нежилі приміщення передані Орендодавцем Орендарю виключно для використання під приватний заклад охорони здоров`я з метою здійснення медичної практики та розміщення аптек.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 176633525 від 07.08.2019 загальна площа нежитлової будівлі лікувального корпусу за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Маршала Малиновського, будинок 61-Г, власником якої є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради, становить 6987,7 кв. м.

Відповідно до довідки КП «БТІ» Одеської міської ради №49966.72-18 від 14.01.2019 загальна площа нежитлової будівлі лікувального корпусу зменшена за рахунок демонтування та влаштування не несучих перегородок, що відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 №127, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами), не належить до самочинного будівництва.

В матеріалах справи також наявний договір про внесення змін №3 від 26.02.2019 до договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017. Згідно з наявним в матеріалах справи додатковим договором Департамент та ТОВ «Кардіка асістанс» дійшли згоди внести наступні зміни до п. 2.1, абз. 1 п. 2.2, п. 4.1 договору оренди.

Згідно з п. 2.1 договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017 Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та рішення Одеської міської ради від 30 січня 2019 року № 4214-VII «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Відповідно до абз. 1 п. 2.2 договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017 за орендовані нежилі приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 08 лютого 2019 року у розмірі 638 888,09 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), який є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Вказані у пункті 1.1. нежилі приміщення Орендодавцем передані Орендарю виключно під розміщення лікарняних закладів, що діють на основі приватної власності та здійснюють діагностично-лікувальну діяльність, у тому числі спрямовану на лікування стаціонарних хворих, аптеки та аптечного пункту (п. 4.1 договору договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017).

Слід зазначити, що підписи Департаменту та ТОВ «Кардіка асістанс» на наданому суду додатковому договорі про внесення змін №3 від 26.02.2019 відсутні. Водночас на договорі наявна відмітка про посвідчення справжності підпису сторін нотаріусом.

На підтвердження здійснення господарської діяльності з медичної практики в орендованому приміщенні ТОВ «Кардіка асістанс» було надано суду договір про медичне обслуговування №0869-Е126-Р000, стороною за яким є Національна служба здоров`я України; наказ №71 від 10.08.2023 «Про надання знижки у розмірі 20% військовослужбовцям». За клопотанням відповідача до матеріалів справи також було долучено лист ТОВ « КБ «Домінанта» за №08 від 22.05.2026, відповідно до якого вірогідна вартість поліпшень орендованого приміщення, здійснених ТОВ «Кардіка асістанс», становить 13 300 000,00 - 19 598 000,00 грн без ПДВ.

Згідно складеного на замовлення Лікарні суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Лекс Статус» звіту №39/26 ринкова вартість будівлі лікувального корпусу, загальною площею 6987,7 кв.м, станом на 12.01.2026 становить 218 057 890,00 грн без ПДВ.

30.01.2026 Департамент звернувся до ТОВ «Кардіка асістанс» з пропозицією викласти договір оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017 у новій редакції.

Листом №84 від 20.02.2025 ТОВ «Кардіка асістанс» у відповідь на пропозицію позивача повідомило про відсутність підстав для укладення договору в новій редакції.

25.02.2026 Департамент звернувся до ТОВ «Кардіка асістанс» з пропозицією укласти додатковий договір №4 про внесення змін до договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017. Зазначена пропозиція разом з проєктом додаткової угоди та витягом з державного реєстру були направлені на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 25.02.2026, що підтверджується квитанцією, описом вкладення та списком згрупованих поштових відправлень.

Листом №115 від 19.03.2026 ТОВ «Кардіка асістанс» у відповідь на пропозицію позивача повідомило, що у зв`язку зі зверненням Департаменту до суду з позовом про визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди, розгляд запропонованої редакції додаткового договору має здійснюватися з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявленого Департаментом позову є вимоги до ТОВ «Кардіка асістанс» про визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди. Додатковий договір №4 про внесення змін до договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017, вимога про визнання укладеним якого була заявлена позивачем, передбачає внесення до договору умов, згідно з якими розмір базової орендної плати буде збільшено з 638 888,09 грн до 3 659 738,26 грн; площа об`єкта оренди буде зменшена з 7005,3 кв. м. до 6987,7 кв. м.; цільове призначення об`єкта оренди буде уточнено; до суб`єктного складу учасників договору буде додано балансоутримувача.

ТОВ «Кардіка асістанс» заперечує проти задоволення заявленого позову, посилаючись на відсутність передбачених законом підстав для внесення запропонованих позивачем змін до договору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

З огляду на положення процесуального законодавства суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було би задовольнити позовні вимоги. Тобто сторонами у судовому процесі є суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством / договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин. Крім того, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав також є підставою для відмови у позові.

Департаментом у поданій до суду позовній заяві було наведено ряд тверджень про доцільність та необхідність внесення змін до договору. Проте під час вирішення даного спору господарський суд вважає за необхідне здійснити аналіз наявності/відсутності передбачених законом підстав для визнання додаткового договору укладеним, лише наявність яких може бути підставою для задоволення заявленого позивачем позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України вказано відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019 (зі змінами), який набрав чинності 27.12.2019 та був введений в дію 01.02.2020.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суб`єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 11.08.2017 між Департаментом та ТОВ «Кардіка асістанс» було укладено договір оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К, за умовами якого позивачем було передано відповідачу у користування строком на 20 років нежитлову будівлю лікувального корпусу, загальною площею 7005,3 кв. м.

Департаментом та ТОВ «Кардіка асістанс» за результатом досягнутих домовленостей були внесені зміни до договору оренди №740/К від 11.08.2017, що підтверджується підписаними між сторонами додатковими договорами про внесення змін №1 від 03.10.2017 та №2 від 21.06.2018.

В матеріалах справи також наявний договір №3 від 26.02.2019 про внесення змін до договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017. Проте підписи сторін на наданій суду копії додаткового договору відсутні. Департамент та ТОВ «Кардіка асістанс» у поданих до суду заявах по суті спору посилалися на наявність укладеного між сторонами додаткового договору №3 від 26.02.2019. Враховуючи визнання сторонами обставини укладення зазначеного договору, господарський суд не ставить таку обставину під сумнів під час вирішення цього спору згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Договір оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017 був укладений сторонами до набрання чинності та введення в дію Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Водночас, враховуючи положення п. 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», внесення змін до договору має здійснюватися з урахуванням положень цього Закону, а також приписів цивільного законодавства.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України, згідно з ч. 1 якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд, крім обумовлених законом випадків.

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Отже, підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські). Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 921/604/20.

Департамент у поданій до суду позовній заяві особливу увагу приділяє приписам ст. 652 ЦК України, якими передбачено зміну договору за рішенням суду якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, з урахуванням підстав, встановлених ч. 4 вказаної статті, а саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

Враховуючи підстави заявленого позову, а також наведені Департаментом доводи в обґрунтування позовних вимог, господарський суд доходить висновку, що ст. 652 ЦК України не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки позивачем не наведено наявність передбачених ч. 4 ст. 652 ЦК України умов для внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає визначеним статтею 16 ЦК України способам захисту та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

При цьому відповідно до положень ст. 654 ЦК України всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається.

Разом з тим, як зазначалося, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором. Таким чином, під час вирішення даного спору суду необхідно встановити наявність підстав, з якими договір або закон, пов`язує можливість внесення відповідних змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо: зміни площі орендованого приміщення; зміни графіка використання приміщення, яке перебуває у погодинній оренді; зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону; зміни цільового призначення, за яким орендар повинен використовувати об`єкт оренди, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням; інших змін. Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Порядок передачі майна в оренду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (зі змінами) визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Положеннями п. п. 122 131 Порядку передачі майна в оренду, які структурно знаходяться в розділі «Внесення змін до договору оренди», врегульовано порядок внесення змін, до яких фактично і відсилає Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з абз. 10 п. 127 Порядку передачі майна в оренду внесення змін до договору оренди в частині збільшення суми орендної плати протягом строку його дії допускається за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене господарський суд доходить висновку, що Порядок передачі майна в оренду не визначає умов, з посиланням на які орендодавець може вимагати внесення змін до договору в частині збільшення суми орендної плати протягом строку його дії. При цьому Порядок не виключає можливості збільшення суми орендної плати в цілому, але відсилає сторін до умов вже укладеного договору. Згода сторін на збільшення орендної плати у цьому спорі відсутня, а, отже, питання про можливість збільшення орендної плати за ініціативою Департаменту має вирішуватися з урахуванням умов договору оренди №740/К від 11.08.2017.

Відповідно до п. 2.5 договору оренди №740/К від 11.08.2017 розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Умовами п. п. 2.1 договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017 (в редакції додаткового договору №3 від 26.02.2019) орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та рішення Одеської міської ради від 30 січня 2019 року № 4214-VII «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси».

Методика розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси, затверджена рішенням Одеської міської ради від 30 січня 2019 року № 4214-VII, втратила чинність згідно з рішенням Одеської міської ради № 414-VIII від 28.07.2021.

05.02.2025 Одеською міською радою було прийнято рішення № 2819-VIII «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси», додатком до якого є Методика розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади міста Одеси. Водночас додаток №2 до вказаної Методики містить розмір ставок для договорів оренди, які продовжуються вперше.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017 передбачено, що орендна плата визначається на підставі рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4214-VII, яке втратило чинність ще у 2021 році.

Водночас оскільки п. 2.5 договору передбачає зміну розміру орендної плати у випадку передбаченому рішеннями міської ради, що набрали чинності, господарський суд доходить висновку, що лише факт прийняття Одеською міською радою новою методики не тягне за собою обов`язкове збільшення орендної плати, крім випадків коли рішення містить пряму вказівку на необхідність перегляду розміру орендної плати у чинних договорах.

Позов Департаменту поданий лише з посиланням на додаток №2 до Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради № 2819-VIII від 05.02.2025, яким позивач і обґрунтовує наявність підстав для збільшення орендної плати.

Тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів. Суд не може вийти за межі заявлених йому вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет поданої йому заяви (позову, клопотання, скарги). Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 602/1455/20 та від 07.10.2025 у справі № 924/219/25.

За результатом надання оцінки змісту додатку №2 до Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради №2819-VIII від 05.02.2025, господарський суд дійшов висновку, що він має застосовуватися лише щодо договорів, які продовжуються вперше. Таким чином, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав для застосування вказаного додатку до договору, який є діючим.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи зміст додатку №2 до Методики, з посиланням на який позивачем було обґрунтовано необхідність внесення змін до договору оренди №740/К від 11.08.2017 в частині збільшення орендної плати, господарський суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для внесення змін до договору оренди у відповідній частині.

Згідно з п. 123 Порядку передачі майна в оренду договір оренди може бути змінений у частині зміни площі орендованого майна, якщо зміна площі здійснюється у зв`язку з уточненням площі за наслідками технічної інвентаризації приміщення. При цьому різниця між зміненою площею приміщення і площею приміщення, передбаченою первісним договором, протягом усього строку дії договору становить не більше 50 кв. метрів та не перевищує 10 відсотків площі приміщення, передбаченої первісним договором. У разі зміни площі об`єкта оренди перерахунок орендної плати здійснюється за формулою: Опл.н = Опл.д * Пф / Пд, де Опл.н - нова орендна плата; Опл.д - орендна плата за договором; Пф - нова площа об`єкта оренди; Пд - площа об`єкта оренди за договором.

Зміст положень п. 123 Порядку передачі майна в оренду дозволяють господарському суду дійти висновку, що зміна площі об`єкта оренди здійснюється, в першу чергу, для перерахунку орендної плати за передбаченою Порядком формулою. Водночас оскільки у поданому Департаментом до додаткового договору №4 відсутня умова про перерахунок орендної плати відповідно до формули, передбаченої п. 123 Порядку, перерахунок якої, як встановлено, судом не може бути здійснений на підставі додатка №2 до Методики, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для внесення змін до договору в частині зменшення площі об`єкта оренди.

Згідно з п. 126 Порядку передачі майна в оренду внесення змін до договору оренди майна в частині зміни цільового призначення не допускається:

1) для договорів, укладених до набрання чинності Законом, крім випадків, коли договір укладено за результатами конкурсу або з єдиним претендентом (за результатом вивчення попиту) в межах цільових призначень, визначених Фондом державного майна, і зміна цільового призначення не призведе до зменшення розміру орендної плати, яку орендар сплачує за результатами конкурсу (вивчення попиту);

2) для договорів, укладених після набрання чинності Законом, за умовами якого орендар не має право використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням (зобов`язаний використовувати майно за визначеним цільовим призначенням).

У поданій до суду позовній заяві Департамент стверджує, що наявне у договорі формулювання цільового призначення об`єкта оренди не повною мірою кореспондує чинній нормативній термінології, що застосовується у постановах Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, від 28.04.2021 № 630, при визначенні орендних ставок, категорії використання майна та розрахунку орендної плати, а також при здійсненні контролю за цільовим використанням об`єкта комунальної власності.

Господарський суд звертає увагу Департаменту, що для внесення змін до договору суду необхідно навести наявність передбачених для цього підстав. Проте Департаментом не було визначено чіткої та конкретної підстави для уточнення цільового призначення переданого відповідачу об`єкта оренди.

Суд зазначає, що оцінка доводам позивача в цій частині має надаватися з урахуванням висновків суду про відсутність підстав для збільшення розміру орендної плати, оскільки під час визначення її розміру позивачем було застосовано ставку, яка згідно з додатком №2 до Методики встановлюється для суб`єктів господарювання, що діють на основі приватної власності і провадять господарську діяльність з медичної практики.

З урахуванням вищевикладеного господарський суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для внесення змін до договору оренди нежитлової будівлі лікувального корпусу №740/К від 11.08.2017 в частині уточнення цільового призначення об`єкта оренди.

Надаючи оцінку питанню можливості включення до додаткового договору умови про погодження договору Лікарнею, яка вважала недоцільним внесення таких змін до договору, суд виходить з наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Таким чином, у господарському судочинстві реалізується принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формулювання змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Враховуючи зміст такої засади господарського судочинства як диспозитивність, суд доходить висновку, що Департамент може ініціювати питання про захист лише своїх прав, оскільки в розумінні процесуального закону позивач не є особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З урахуванням наведеного, враховуючи відсутність у Департаменту права на звернення до суду в інтересах Лікарні, яка навіть не була ним визначена в якості учасника процесу, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених Департаментом вимог в цій частині позову.

Наведене у своїй сукупності має наслідком повну відмову у задоволенні заявленого Департаментом до ТОВ «Кардіка асістанс» позову про визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням висновків, до яких суд дійшов за результатом вирішення спору, суду не вбачається за необхідне надавати оцінку іншим доводам сторін.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності відмови у задоволенні заявленого Департаментом комунальної власності Одеської міської ради позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Кардіка асістанс» про визнання укладеним договору №4 про внесення змін до договору оренди №740/К нежитлової будівлі лікувального корпусу.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 24 серпня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна