Рішення № 139287096, 27.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 Справа № 914/1823/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/1823/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», м. Київ,

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м. Львів,

про: стягнення 160 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» до Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» про стягнення 160 000,00 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.12.2025, було пошкоджено транспортний засіб Lexus ES 350, 2007 року випуску, власнику якого позивачем, як страховиком, здійснено страхове відшкодування.

Позивач зазначає, що після здійснення страхової виплати до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, а розмір фактично здійсненого страхового відшкодування становить 160 000,00 грн.

В обґрунтування розміру завданої шкоди позивач посилається, зокрема, на матеріали огляду пошкодженого транспортного засобу та калькуляцію відновлювального ремонту, виконану із застосуванням програмного комплексу Audatex, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту становить 195 085,21 грн.

Позивач зазначає, що страхове відшкодування здійснено у межах заявленої до стягнення суми 160 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

07.07.2026 через систему Електронний суд представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх.№19337/26), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив частково.

Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно визначено розмір страхового відшкодування без урахування фізичного зносу транспортного засобу.

На думку відповідача, оскільки транспортний засіб Lexus ES 350 2007 року випуску експлуатувався тривалий час, стягнення вартості нових запасних частин у повному розмірі призводить до покращення стану транспортного засобу та безпідставного збагачення потерпілої особи.

Відповідач також посилається на економічну недоцільність відновлювального ремонту транспортного засобу та вважає, що має місце конструктивна загибель транспортного засобу.

З урахуванням наведеного відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру відшкодування.

Крім того, відповідач посилається на те, що протокол огляду транспортного засобу від 07.01.2026 підписаний особою, прізвище, ім`я та по батькові якої не зазначено, у зв`язку з чим, на думку відповідача, такий документ не може бути належним доказом.

10.07.2026 позивачем через систему Електронний суд подано відповідь на відзив (вх.№19677/26). У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач помилково застосовує положення законодавства, яке регулювало спірні правовідносини до 01.01.2025.

Позивач звертає увагу на те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 28.12.2025, тобто після набрання чинності новою редакцією Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Нове законодавство не передбачає визначення страхового відшкодування із застосуванням коефіцієнта фізичного зносу у тому розумінні, в якому такий механізм застосовувався за попереднього правового регулювання. Таким чином після здійснення страхової виплати у нього виникло право зворотної вимоги у розмірі здійсненого страхового відшкодування.

Щодо тверджень відповідача про недоведеність розміру шкоди позивач зазначає, що відповідач не надав належних доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок.

13.07.2026 через систему Електронний суд представником відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх.№19915/26). Відповідач у запереченнях зазначає, що сам факт здійснення страховиком виплати не є безспірним доказом реального розміру шкоди у правовідносинах між страховиком та особою, відповідальною за її заподіяння.

Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц та зазначає, що має право оспорювати розмір заподіяної шкоди.

Також відповідач вважає, що застосування нових запасних частин до автомобіля 2007 року випуску без урахування його фізичного зносу призводить до безпідставного покращення стану майна.

Відповідач зазначає, що вартість ремонту за калькуляцією позивача становить 195 085,21 грн, у той час як ринкова вартість автомобіля Lexus ES 350 2007 року випуску, за твердженням відповідача, становить орієнтовно 7 500 9 500 доларів США.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що ремонт транспортного засобу є економічно недоцільним, а збитки мають визначатися з урахуванням вартості автомобіля до ДТП та вартості його ліквідних залишків. Просить суд відмовити у задоволенні позову в частині, що перевищує, на його думку, суму реальних збитків, та обмежити розмір стягнення сумою 90 385,14 грн.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.12.2025 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб Lexus ES 350 2007 року випуску.

Відповідно до матеріалів справи дорожньо-транспортна пригода сталася за участю транспортного засобу, за користування та/або експлуатацію якого відповідає Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1».

Обставини дорожньо-транспортної пригоди та відповідальність відповідача за її наслідки підтверджуються матеріалами, наявними у справі, та відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані.

Після дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб було оглянуто, про що складено відповідний протокол огляду від 07.01.2026.

На підставі матеріалів огляду та розрахунку вартості відновлювального ремонту позивачем визначено вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу у розмірі 195 085,21 грн.

Згідно з калькуляцією Audatex, вартість робіт визначено у розмірі 14 760,00 грн, вартість фарбування 30 753,68 грн, вартість запасних частин 149 571,53 грн.

Позивачем здійснено страхову виплату потерпілій особі у розмірі 160 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1385 від 06.02.2026.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 160 000,00 грн фактично виплаченого страхового відшкодування.

Відповідач не заперечує самого факту дорожньо-транспортної пригоди та здійснення позивачем страхової виплати, однак заперечує проти розміру заявленої до стягнення суми.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При ухваленні рішення суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими нормативно-правовими актами, чинними на момент виникнення відповідних правовідносин.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також із завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Дорожньо-транспортна пригода у даній справі мала місце 28.12.2025.

Таким чином, до правовідносин сторін підлягає застосуванню Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення страхового випадку.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX набрав чинності у встановленому ним порядку, а основні його положення введено в дію з 01.01.2025.

Відтак посилання відповідача на правове регулювання, яке діяло до 01.01.2025, саме по собі не може бути підставою для визначення розміру страхової виплати у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень спеціального закону страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Як встановлено судом, позивач здійснив страхову виплату у розмірі 160 000,00 грн.

Отже, у позивача виникло право на реалізацію зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, за наявності передбачених законом умов.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що сам факт здійснення страхової виплати не має жодного значення для визначення розміру страхового відшкодування.

Здійснення страховиком виплати є юридично значущою обставиною виникнення права зворотної вимоги, однак така виплата не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

У даній справі позивачем подано докази на підтвердження факту дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження транспортного засобу, проведення його огляду, визначення вартості відновлювального ремонту та здійснення страхової виплати.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти розміру заявленої вимоги, не надав суду належного та допустимого доказу, який би достовірно визначав інший розмір шкоди, ніж той, що встановлений позивачем.

Щодо доводів відповідача про застосування коефіцієнта фізичного зносу суд зазначає таке.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення посиланнями на фізичний знос транспортного засобу та вважає, що при визначенні розміру шкоди необхідно зменшити вартість нових запасних частин з урахуванням віку автомобіля.

Разом з тим дорожньо-транспортна пригода сталася 28.12.2025, тобто після введення в дію нового Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Тому правове регулювання, яке діяло до 01.01.2025 та передбачало інший підхід до визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, не може автоматично застосовуватися до спірних правовідносин.

Посилання відповідача на судову практику, сформовану за іншого нормативного регулювання, не спростовує наведеного висновку.

При цьому суд враховує, що відповідач не оспорює сам факт пошкодження транспортного засобу, а фактично не погоджується з методикою та вартістю його відновлення.

Однак для підтвердження іншого розміру шкоди відповідачем не подано суду висновку судового експерта, звіту суб`єкта оціночної діяльності чи іншого належного доказу, який би давав можливість встановити фактичну вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу саме внаслідок ДТП від 28.12.2025.

Наведений відповідачем самостійний арифметичний розрахунок таким доказом не є.

Щодо посилань відповідача на конструктивну загибель транспортного засобу суд зазначає таке.

Відповідач стверджує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля є економічно недоцільною та співмірною із його ринковою вартістю.

На підтвердження зазначених обставин відповідач посилається на інформацію з мережі Інтернет та власні розрахунки, відповідно до яких вартість автомобіля Lexus ES 350 2007 року випуску становить орієнтовно 7 500 - 9 500 доларів США.

Разом з тим відповідачем не надано належного доказу ринкової вартості транспортного засобу станом на дату ДТП, доказу вартості його ліквідних залишків, а також висновку експерта чи суб`єкта оціночної діяльності про економічну недоцільність відновлення транспортного засобу.

Саме по собі посилання на оголошення про продаж аналогічних транспортних засобів не свідчить про фактичну ринкову вартість конкретного автомобіля, його технічний стан, комплектацію, пробіг, стан до ДТП та вартість залишків після ДТП.

Тому суд не може покласти наведені відповідачем припущення в основу висновку про конструктивну загибель транспортного засобу.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач, стверджуючи про інший розмір шкоди, мав можливість подати належні докази на підтвердження своїх заперечень, однак таких доказів суду не надав.

Щодо доводів відповідача про неналежне оформлення протоколу огляду транспортного засобу суд зазначає таке.

Відповідач посилається на те, що протокол огляду транспортного засобу від 07.01.2026 містить підпис представника страховика без розшифрування прізвища та ініціалів.

Разом з тим сама по собі відсутність розшифрування підпису не свідчить про недостовірність відомостей, зазначених у протоколі, та не позбавляє такий документ доказового значення у сукупності з іншими доказами.

Відповідачем не подано доказів підроблення протоколу огляду, недостовірності зазначених у ньому відомостей, проведення огляду іншого транспортного засобу чи наявності інших обставин, які б ставили під сумнів достовірність цього доказу.

Отже, відповідне заперечення відповідача суд оцінює як таке, що саме по собі не спростовує обставин, підтверджених матеріалами справи.

Щодо визначення розміру зворотної вимоги суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що вартість відновлювального ремонту згідно з калькуляцією становить 195 085,21 грн, тоді як позивачем фактично виплачено 160 000,00 грн.

Таким чином, заявлена до стягнення сума не перевищує визначеної позивачем вартості відновлювального ремонту.

Відповідач не довів, що фактично виплачені позивачем 160 000,00 грн не відповідають характеру та обсягу пошкоджень, спричинених дорожньо-транспортною пригодою.

Посилання відповідача на те, що ним проведено власний перерахунок вартості ремонту, не є достатнім для спростування поданих позивачем доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач довів як факт здійснення страхової виплати, так і її розмір.

Доводи відповідача щодо необхідності зменшення суми страхового відшкодування до 90 385,14 грн не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено стандарт доказування, відповідно до якого наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача 160 000,00 грн страхового відшкодування.

Заперечення відповідача щодо застосування фізичного зносу, конструктивної загибелі транспортного засобу, економічної недоцільності ремонту та неналежності протоколу огляду не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не спростовують заявлених позовних вимог.

Відтак позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» (79028, Львівська область, місто Львів, вулиця Пасічна, буд. 127; код ЄДРПОУ 01268489) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, буд. 30; код ЄДРПОУ 31681672) 160 000,00 грн страхового відшкодування та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.