Рішення № 139286332, 20.08.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1675/2026

Справа № 537/2632/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2026 в м. Кременчуці Крюківський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого судді Фадєєвої С.О. за участю секретаря судових засідань Супруненко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в залі суду цивільну справу № 537/2632/26 за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

встановив:

Позивач ПАТ «НАСК «Оранта» звернувся до суду з позовом, де просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 12571 грн. 17 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що 27.12.2024 у м. Світловодську Кіровоградської області з вини водія транспортного засобу «Богдан-231010», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результат якої був пошкоджений автомобіль «ВАЗ-21114», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . Після скоєння ДТП водій автомобіля «Богдан-231010», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 самовільно залишив місце пригоди. Зазначив, що на момент настання події транспортний засіб «Богдан-231010», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , був забезпечений в ПАТ «НАСК «Оранта» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідченим страховим полісом № НОМЕР_3 . 10.03.2025 водій ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про страхове відшкодування та надав транспортний засіб з метою встановлення розміру завданої шкоди. Потерпілому ОСОБА_3 було здійснено страхове відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у сумі 12571,17 грн, отже позивач набув права звернення з регресними вимогами до відповідача. З урахуванням викладеного просив позовні вимоги задовольнити.

Відзиву на позов відповідач не подав.

У судове засідання представник позивача ПАТ «НАСК «Оранта» не з`явився, згідно з заявою просив розгляд справи провести у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився до судового засідання, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, встановленому ЦПК України, за місцем реєстрації. Відзиву на позову заяву та будь-яких клопотань до суду від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд, відповідно до положень ч.8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними доказами.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розгляд справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України, проводити заочно.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що постановою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.01.2025 у справі № 401/23/25 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП, ОСОБА_1 та призначено йому адміністративне стягнення. При розгляді справи судом встановлено, що 27 грудня 2025 року о 23:19 годині в місті Світловодськ по вулиці Приморська №32, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_4 здійснюючи рух заднім ходом здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21114», державний номерний знак НОМЕР_2 , який стояв по заду. Будучи причетним до ДТП ОСОБА_1 залишив місце її скоєння. Постанова набрала законної сили.

Постановою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2025 у справі № 401/23/25 виправлено описку в описові частині постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень передбачених ст.122-4, ст. 124 КУпАП, та зазначено дату вчинення адміністративних правопорушень 27 грудня 2024 року.Постанова набрала законної сили.

З матеріалів справи також вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Богдан-231010», д.н.з. НОМЕР_1 , яким на момент ДТП керував ОСОБА_1 , була застрахована з 23.08.2024 по 22.08.2025 у ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222960401.

10.03.2025 до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про страхове відшкодування звернувся власник постраждалого 27.12.2024 у ДТП транспортного засобу «ВАЗ-21114», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , що підтверджується копією заяви та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «ВАЗ-21114», д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначена ДТП була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт №ОЦВ-25-11-6409/1. Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування розмір страхового відшкодування становить 12571,17 грнта підтверджується протоколом (актом) огляду транспортного засобу від 17.03.2025 та коротким висновком від 30.03.2025. Страхове відшкодування ПАТ «НАСК «Оранта» було виплачене ОСОБА_3 , власнику автомобіля «ВАЗ-21114», д.н.з. НОМЕР_2 , 08.05.2025, що підтверджується копією платіжної інструкції № 26858 від 08.05.2025 з відміткою про виконання операції. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування є саме платіжне доручення про виплату страхового відшкодування, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 25 липня 2018 року у справі №922/4013/17, від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17, від 16 січня 2019 року у справі № 757/12728/15-ц.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1,2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Цивільним кодексом України передбачено, що зворотня вимога може бути заявлена у вигляді регресу (ст. 1191 ЦК України) або у вигляді суброгації (ст. 993 ЦК України).

Згідно з ст.. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Спеціальним законом, який регулював відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент події, є Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV). Пунктом 2.1 ст. 2 цього Закону у редакції, чинній на момент події, визначено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з ст. 6 Закону № 1961-ІV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-ІV (у редакції, чинній на момент події) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 2.10 Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди, вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди.

В силу п.п. 33.1, 33.1.1 статті 33 Закону №1961-IVу разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди. Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів), що встановлено п. 33.3 ст. 33 цього Закону.

Відповідно до підпунктів в), ґ) пункту 38.1.1 статті 38 Закону №1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди; якщо він не повідомив страховика у строки, передбачені пунктом 33.1.2 Закону.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Отже, як встановлено судом, ОСОБА_1 , як водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, після дорожньо-транспортної пригоди у порушення правил дорожнього руху залишив місце ДТП, а позивач ПАТ «НАСК «Оранта» як страховик виконав свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виплатив страхове відшкодування потерпілому згідно з договором та у розмірі оціненої шкоди, тому у позивача виникло право регресної вимоги до особи, яка застрахувала свою відповідальність, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім за подачу позовної заяви судовий збір в сумі 3328 грн.

Керуючись ст.ст.4-13, 12, 76-89, 133, 141, 258-259, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Задовольнити позовну заяву публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ЄДРПОУ 00034186. місцезнаходження: м. Київ, вул.Здолбунівська, буд.7/д) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про відшкодування збитків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» збитки у сумі 12571 грн 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» сплачений судовий збір у розмірі 3328 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя С.О. Фадєєва

Повне рішення складено 26.08.2026