Рішення № 139285991, 27.08.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/385/26

Провадження № 2/378/422/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.,

за участю секретаря: Горбаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ „ ФК "Сіті Фінанс" до ОСОБА_1 з посиланням на те, що 16.07.2021р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/1159585, відповідно до якого банк надає клієнту послугу споживчого кредиту «Кредит готівкою». Відповідно до умов кредитного договору банк надав кредит в розмірі 132585,42 грн. на строк 72 місяці, зі сплатою 36,9% річних. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 20.02.2024р. укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс»» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, останній має заборгованість в розмірі 133862,07 грн., з яких 118632,65 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15229,42 грн. заборгованість за процентами.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс»» вищевказану заборгованість за вказаним договором та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в позові зазначив про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не подавав, відзив на позовну заяву від нього до суду не надходив (а. с. 88).

Суд, розглянувши справу, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.07.2021 року між АТ «Райфайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/1159585 (а.с. 5-6).

Для надання послуги споживчого кредиту, банк відкриває клієнту поточний рахунок «Для виплат» в гривнях та на умовах згідно з пунктом 2.1. Заяви-договору.

На умовах цієї заяви-договору, з дати надання кредиту, банк зобов`язаний надати клієнту кредит в сумі 132585,42 грн., а клієнт зобов`язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування.

Мета кредиту придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника в розмірі 102227,23 грн. (п.п. 1.2.1.1. договору).

Строк кредиту становить 72 місяці з 16.07.2021 р. по визначену Графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу (п.п. 1.2.2. договору).

Згідно п. 1.2.3. договору, проценти за користування кредитом - процентна ставка фіксована і складає 36,9% річних (може бути змінена за згодою сторін шляхом укладання додаткової до цієї заяви-договору або в порядку та на умовах, передбачених цією заявою-договором).

Факт надання банком ОСОБА_1 кредитних грошових коштів відповідно до умов кредитного договору підтверджується випискою по рахунку за період з 16.07.2021р. по 15.07.2022р. (а. с. 12-21).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором № 014/380805/82/1159585 від 16.07.2021р. відповідач станом на 20.11.2024р. має заборгованість у розмірі 133862,07 грн., з яких 118632,65 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15229,42 грн. заборгованість за процентами (а.с. 22-23).

20.02.2024 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги №114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а. с. 24 - 31).

Відповідно до п. 2.4. договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній.

Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024р. ТОВ " Фінансова компанія" Сіті Фінанс" набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 014/380805/82/1159585 від 16.07.2021р. в загальному розмірі 133862,07 грн., з яких 118632,65 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15229,42 грн. заборгованість за процентами (а. с. 32 - 34).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ст. ст. 4 ч. 1; 5 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем підтверджено укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, факт видачі відповідачу кредиту, а також підтверджено наступне укладення договору відступлення прав вимоги між первісним кредитором та позивачем щодо спірного договору.

Крім того, позивачем надано детальний розрахунок заборгованості відповідача, а відповідачем не було спростовано цей розрахунок в частині суми внесених ним коштів в рахунок погашення боргу. Договір кредиту у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

На підставі викладеного, надавши оцінку кожному доказу у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 328,00 грн..

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16)

Відповідно до статей 133, 134, 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зокрема, при вирішенні питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правову допомогу, понесених позивачем, суд враховує таке.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

У рахунок стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено про понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2025 року між ТОВ ФК "Сіті Фінанс" та адвокатським бюро «ТИТАРЕНКО ЛІГАЛ ГРУП» укладено договір про надання правничої допомоги №26/11/2025 (а. с. 41-43).

На підтвердження понесених ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» витрат на правничу допомогу надано копії: замовлення №1855 від 12.03.2026р. до договору про надання правничої допомоги від 26.11.2025 року на отримання правової допомоги, акт виконаних робіт до замовлення №1855 та визначено, що послуги надано на загальну суму: 7500,00 грн. (а. с. 45, 46), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру (а. с. 48 - 49), довіреності (а. с. 59).

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, тому не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; підготовка позовної заяви не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від адвоката надмірного обсягу юридичної і технічної роботи; справа розглядалася судом за наявними у справі матеріалами без участі сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реальною, обгрунтованою та співмірною є сума витрат на професійну правничу допомогу позивачу в даній справі - 3000 грн.. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 3 328,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн..

Керуючись ст. ст. 15, 16, 509, 512, 513, 514, 516, 526, 530, 610, 611, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1084 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ Фінансова компанія "Сіті Фінанс" про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, код ЄДРПОУ: 39508708), заборгованість за кредитним договором у розмірі 133842 (сто тридцять три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія "Сіті Фінанс" понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. В. Гуртовенко