Рішення № 139285660, 26.08.2026, Іванківський районний суд Київської області

№ 366/3899/25

№ 2/366/486/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої судді О.П. Гончарук, за участі секретаря судового засідання М.С. Дурицького, розглянувши у відкритому судовому засіданні позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «НАУКА-НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТИЗА ЯКОСТІ» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 . (далі Позивач), через свого представника, адвоката Голуб Т.І. звернулася в суд з позовом до ТОВ «ВП «ПОЛІССЯ» (далі Відповідач 1) та ТОВ «Поділля Агропродукт» (далі Відповідач 2), у якому, з урахуванням уточнених вимог, просить суд розірвати:

Додаткову угоду до договору оренди землі по зміні орендодавця від 26.12.2017 р , Додаткової угоди до договору оренди землі від 01.01.2019 р., укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПОЛІССЯ» (Код ЄДРПОУ 41102844), щодо оренди земельних ділянок кадастровий номер 3222086000:01:001:0133, яка розташована: Тетерівська сільська рада Іванківського району Київської області, загальною площею 2,3411 га, цільове призначення : для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

Додаткову угоду до договору оренди землі по зміні орендодавця від 26.12.2017 р , Додаткової угоди до договору оренди землі від 01.01.2019 р., укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПОЛІССЯ» (Код ЄДРПОУ 41102844), щодо оренди земельних ділянок кадастровий номер 3222086000:01:001:0134, яка розташована: Тетерівська сільська рада Іванківського району Київської області, загальною площею 2,3406 га, цільове призначення : для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

Стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 18 852 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 78 копійок, інфляційних витрат у сумі 4 746,28 грн (чотири тисячі сімсот сорок шість) гривень 28 копійок, та 3 % річних у сумі 1 458 (одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім ) гривень 53 копійки, загальна сума 25 057 (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят сім) гривень 59 копійок.

Стягнути в відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 3 644 (три тисячі шістсот сорок чотири) гривні, 60 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

ІІ. Рух справи

04.12.2025 позовна заява надійшла до суду.

09.12.2025 відкрито провадження по справі в спрощеному порядку та призначено судове засідання на 09.01.2026.

29.01.2026 надійшла заява представника позивача про заміну відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у справі.

05.08.2026 заяву представника позивача задоволено частково та призначено справу до розгляду на 26.08.2026 р.

У задоволенні клопотання про заміну відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача відмовлено. Залучено ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» (53280, Україна, Нікопольський район, Дніпропетровська область, село Придніпровське, вул. Високовольтна, 34, ЄДРПОУ 32559667) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

ІІІ. Позиції сторін

Представник Відповідача подав ТОВ «ВП Полісся» до суду відзив на позов, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивований тим, що несплата орендної плати відбулась внаслідок непереборної сили (агресії рф проти України). Торгово-промислова палата України опублікувала на своєму офіційному сайті відповідний лист, згідно з яким агресія зс рф є форс-мажорною обставиною.

Представник Відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» подав до суду відзив на позов, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивований тим, що несплата орендної плати відбулась внаслідок непереборної сили (агресії рф проти України). Торгово-промислова палата України опублікувала на своєму офіційному сайті відповідний лист згідно з яким агресія зс рф є форс-мажорною обставиною та визначенням неналежності відповідача.

IV. Встановлені судом обставини та застосовані норми

Враховуючи, що розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

4.1. Встановлені обставини справи

Позов мотивований тим, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку з кадастровим номером 3222086000:01:001:0134, яка розташована: Тетерівська сільська рада Іванківського району Київської області, загальною площею 2,3406 га. (копія свідоцтва про право на спадщину за законом, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності додається).

Крім того, відповідно Свідоцтва про право на спадщину за законом позивач має у власності земельну ділянку з кадастровим номером 3222086000:01:001:0133, яка розташована: Тетерівська сільська рада Іванківського району Київської області, загальною площею 2,3411 га. (копія свідоцтва про право на спадщину за законом, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку додається).

Позивач отримав вказані земельні ділянки в спадок після смерті своєї матері. Вказані земельні ділянки перебували в оренді з ТОВ «Укрзернопром-Іванків». Договір між померлою ОСОБА_2 та ТОВ «Зернопром-Іванків» не зберігся. Після прийняття спадщини, 26.12.2017 р. позивач уклав Додаткову угоду (про зміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222086000:01:001:0133. ( копія додаткової угоди додається)

У вказаній Додатковій угоди визначено, що новим орендарем є ТОВ «ВП Полісся».

Внесено зміни у Договір в пункт 2,5 та викладено його в наступній редакції «Нормативна грошова оцінка землі становить 37339,80 грн», в пункт 3,1 внести зміни : «Договір укладено на строк 15 років з моменту укладання додаткової угоди»

Пункт 4,1 Договору викладено в наступній редакції «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2987,18 за рік оренди.» В іншій частині Договір залишили без змін.

01.01.2019 р. було підписано ще додаткову угоду, якою змінена грошова оцінка земельної ділянки та орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та складає 3360,58 грн за рік оренди.

Крім того, 26.12.2017 р. позивач уклав Додаткову угоду (про зміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222086000:01:001:0134. ( копія додаткової угоди додається)

У вказаній Додатковій угоди визначено, що новим орендарем є ТОВ «ВП Полісся».

Внесено зміни у Договір в пункт 2,5 та викладено його в наступній редакції «Нормативна грошова оцінка землі становить 37339,80 грн», в пункт 3,1 внести зміни : «Договір укладено на строк 15 років з моменту укладання додаткової угоди»

Пункт 4,1 Договору викладено в наступній редакції «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2987,18 за рік оренди.» В іншій частині Договір залишили без змін.

01.01.2019 р. було підписано ще додаткову угоду, якою змінена грошова оцінка земельної ділянки та орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та складає 3360,58 грн за рік оренди.

За п. 4.2 Додаткових угод, їх укладено на строк 15 років, сплив якого розпочинається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дата Додаткової угоди та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем.

Право оренди земельних ділянок за Спірним Договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2017.

Однак, станом на час звернення до суду з позовом Відповідач 1 систематично не сплачує Позивачу орендну плату (більше двох разів), у зв`язку з чим Позивач не отримує кошти, які розраховував отримувати за умовами Договору.

Разом з цим, як стверджує Відповідач 1, що ніким не оспорюється, передача права оренди від останнього до Третьої особи відбулась на підставі положень ч. 5 ст. 93 ЗК України.

Основна заборгованість, заявлена у позовній заяві, становить:

- за 2022 рік 5 410,54 грн;

- за 2023 рік 6 721,12 грн;

- за 2024 рік 6 721,12 грн.

Загальна сума основної заборгованості 18 852,78 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що орендна плата повинна бути сплачена до 31 грудня відповідного року, прострочення виконання грошового зобов`язання обчислюється:

- за орендною платою за 2022 рік з 01.01.2023 року;

- за орендною платою за 2023 рік з 01.01.2024 року;

- за орендною платою за 2024 рік з 01.01.2025 року.

Розрахунок здійснюється станом на 24 серпня 2026 року.

Інфляційні втрати розраховані шляхом послідовного застосування щомісячних індексів споживчих цін за весь період прострочення.

При розрахунку враховуються всі офіційно встановлені індекси споживчих цін, у тому числі індекси, які є меншими за 100 відсотків.

Оскільки станом на 24.08.2026 року індекс споживчих цін за серпень 2026 року ще не визначений, розрахунок інфляційних втрат здійснено по липень 2026 року включно.

Заборгованість за 2022 рік

Сума боргу 5 410,54 грн.

Період нарахування: січень 2023 року липень 2026 року.

Сукупний коефіцієнт інфляції 1,347117637.

5 410,54 грн ? 1,347117637 = 7 288,63 грн.

Інфляційні втрати:

7 288,63 грн 5 410,54 грн = 1 878,09 грн.

Заборгованість за 2023 рік

Сума боргу 6 721,12 грн.

Період нарахування: січень 2024 року липень 2026 року.

Сукупний коефіцієнт інфляції 1,281946014.

6 721,12 грн ? 1,281946014 = 8 616,11 грн.

Інфляційні втрати:

8 616,11 грн 6 721,12 грн = 1 894,99 грн.

Заборгованість за 2024 рік

Сума боргу 6 721,12 грн.

Період нарахування: січень 2025 року липень 2026 року.

Сукупний коефіцієнт інфляції 1,144797021.

6 721,12 грн ? 1,144797021 = 7 694,32 грн.

Інфляційні втрати:

7 694,32 грн 6 721,12 грн = 973,20 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат:

1 878,09 грн + 1 894,99 грн + 973,20 грн = 4 746,28 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних втрат станом на 24.08.2026 року становить 4 746,28 грн.

Розрахунок 3 % річних

Три проценти річних нараховуються на суму простроченого грошового зобов`язання за весь час прострочення.

Розрахунок здійснено за формулою:

сума заборгованості ? 3 % ? кількість днів прострочення / 365.

Заборгованість за 2022 рік

Сума боргу 5 410,54 грн.

Період прострочення: з 01.01.2023 року по 24.08.2026 року включно 1332 дні.

5 410,54 грн ? 3 % ? 1332 / 365 = 592,34 грн.

Заборгованість за 2023 рік

Сума боргу 6 721,12 грн.

Період прострочення: з 01.01.2024 року по 24.08.2026 року включно 967 днів.

6 721,12 грн ? 3 % ? 967 / 365 = 534,19 грн.

Заборгованість за 2024 рік

Сума боргу 6 721,12 грн.

Період прострочення: з 01.01.2025 року по 24.08.2026 року включно 601 день.

6 721,12 грн ? 3 % ? 601 / 365 = 332,00 грн.

Загальний розмір 3 % річних:

592,34 грн + 534,19 грн + 332,00 грн = 1 458,53 грн.

Отже, загальний розмір трьох процентів річних станом на 24.08.2026 року становить 1 458,53 грн.

Таким чином, станом на 24.08.2026 року заявлені до стягнення грошові кошти становлять:

- основна заборгованість з орендної плати 18 852,78 грн;

- інфляційні втрати 4 746,28 грн;

- 3 % річних 1 458,53 грн.

Загальна сума 25 057,59 грн.

4.2. Оцінка суду

Суд визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зміст позовних вимог та позицій сторін під час розгляду справи, суду належить надати відповідь на такі питання:

чи є ТОВ ВП «ПОЛІССЯ» та ТОВ «Поділля Агропродукт» належним Відповідачем у справі з огляду на перехід права оренди у 2026 році до Третьої особи;

чи використовувалась земельна ділянка Відповідачем та які наслідки її невикористання;

чи допустив Відповідач систематичність несплати орендної плати з власної вини чи внаслідок обставин непереборної сили та наслідки цього;

чи можуть бути у цьому випадку задоволені вимога про витребування спірної земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди за Третьою особою.

4.2.1. Uiai iaea?iino? A?aiia?aa?a

Судом встановлено, що 26.12.2017 між Позивачем як Орендодавцем та ТОВ «ВП «Полісся» як Орендарем укладено Додаткову угоду (про зміну сторони та внесення змін до Договору Оренди) відносно спірної земельної ділянки - кадастровий номер 322208600:01:001:0133 строком на 15 років з правом пролонгації, строк дії якого обчислюється з дня підписання додаткової угоди, тобто з 26.12.2016.

Також 26.12.2016 між Позивачем як Орендодавцем та Відповідачем 1 як Орендарем укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди відносно спірної земельної ділянки - кадастровий номер 3222086000:01:000:0133 (далі Договір, Спірний Договір) строком на 15 років з правом пролонгації.

Станом на 28.01.2026 право оренди належної Позивачу спірної земельної ділянки перейшло до ТОВ «»ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між Відповідачем та Третьою особою, що ніким не оспорюється.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2026, право оренди належної Позивачу спірної земельної ділянки перейшло до ТОВ «НАУКА НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТИЗА ЯКОСТІ». Номер запису про інше речове право: 21819777

Oaei? 26.12.2017 між Позивачем як Орендодавцем та ТОВ «ВП «Полісся» як Орендарем укладено Додаткову угоду (про зміну сторони та внесення змін до Договору Оренди) відносно спірної земельної ділянки - кадастровий номер 322208600:01:001:0134 строком на 15 років з правом пролонгації, строк дії якого обчислюється з дня підписання додаткової угоди, тобто з 26.12.2016.

Також 26.12.2016 між Позивачем як Орендодавцем та Відповідачем 1 як Орендарем укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди відносно спірної земельної ділянки - кадастровий номер 3222086000:01:000:0134 (далі Договір, Спірний Договір) строком на 15 років з правом пролонгації.

Станом на 28.01.2026 право оренди належної Позивачу спірної земельної ділянки перейшло до ТОВ «»ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між Відповідачем та Третьою особою, що ніким не оспорюється.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2026, право оренди належної Позивачу спірної земельної ділянки перейшло до ТОВ «НАУКА НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТИЗА ЯКОСТІ». Номер запису про інше речове право: 21819552

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб є правом емфітевзису (п. 3 ч. 1 ст. 395 ЦК України.

Станом на 26.12.2025 право оренди належних Позивачу спірних земельних ділянок перейшло до ТОВ «»ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між Відповідачем та Третьою особою, що ніким не оспорюється.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2026, право оренди належної Позивачу спірної земельної ділянки 3222086000:01:000:0133 перейшло до ТОВ «НАУКА НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТИЗА ЯКОСТІ». Номер запису про інше речове право: 21819777

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2026, право оренди належної Позивачу спірної земельної ділянки 3222086000:01:000:0134 перейшло до ТОВ «НАУКА НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТИЗА ЯКОСТІ». Номер запису про інше речове право: 21819552

Законами України № 1423-IX від 28.04.2021, № 3065-IX від 02.05.2023 частину 5 ст. 93 ЗК України викладено в такій редакції:

право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.

Ці зміни набрали законної сили в нинішній редакції 08.06.2023.

Відповідно до ч. 9 ст. 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 8-3 Закону України «Про оренду землі» особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, має право передати таку земельну ділянку в оренду. Така особа залишається відповідальною перед власником земельної ділянки за виконання своїх зобов`язань за договором емфітевзису.

Умови договору оренди земельної ділянки, що використовується на праві емфітевзису, мають обмежуватися умовами договору емфітевзису та не суперечити йому.

Строк оренди земельної ділянки, що використовується на праві емфітевзису, не може перевищувати строку користування такою земельною ділянкою на праві емфітевзису.

У разі припинення договору емфітевзису чинність договору оренди припиняється.

Отже, законодавцем регламентовано можливість Орендаря відчужувати право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження такого відчуження з власником земельної ділянки. Разом з цим саме первинний Орендар залишається відповідальним перед Орендодавцем за виконання умов Договору.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 705/3876/18.

Відповідач ТОВ «ВП ПОЛІССЯ» є орендарем спірної земельної ділянки, яку він використовує на праві емфітевзису відповідно до умов Договору, він не звільняється від обов`язку виконання умов Договору оренди навіть за умови відчуження права оренди Третій особі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сам по собі перехід права оренди земельних ділянок до іншої особи не припиняє зобов`язань первинного орендаря перед орендодавцем. Якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже саме ТОВ «ВП ПОЛІССЯ» залишається стороною договірного зобов`язання, щодо належності та своєчасності орендної плати, а тому є належним відповідачем у спорі щодо виникнення умов договору оренди і його розірвання.

Позовні вимоги щодо розірвання Договорів оренди земельних ділянок пред`явлено до належного Відповідача ТОВ «ВП «ПОЛІССЯ» з вірним визначенням Третіх осіб, підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо розірвання Договорів оренди земельних ділянок пред`явлено до не належного Відповідача ТОВ «Поділля АГРОПРОДУКТ», відповідно до вищенаведених підстав не підлягають задоволенню.

4.2.2. Щодо систематичності несплати орендної плати як підстави розірвання договору

За положеннями ч. 1 ст. 526, ст.ст. 530, 631 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, у визначений сторонами строк. Закінчення строку договору не звільняє сторону від відповідальності за порушення, які настали під час його дії.

За ч. 2 ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ч.ч. 1, 2 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне положення закріплене в ч. 1 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до п.п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За ст. 15 закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За ст. 25 цього Закону, Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За змістом положень статті 651 ЦК України та статті 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» дострокове розірвання договору оренди землі на вимогу сторони у разі відсутності згоди на це іншої сторони може бути здійснено тільки в судовому порядку, зокрема у разі використання землі не за цільовим призначенням та через систематичну несплату орендної плати (Постанова КГС ВС від 03.12.2019 у справі № 925/1596/17)

Систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди, а разове порушення умов договору оренди в цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання (постанова ВП ВС від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (постанова КГС ВС від 17.08.2021 у справі № 923/410/20)

Судом встановлено, що з дня укладення спірного Договору і до дня звернення в суд з позовом Відповідач не здійснив сплату орендної плати за 2022,2023,2024 роки.

Отже факт несплати орендної плати мав систематичність (два та більше випадки), що відповідно до ст. 141 ЗК України та ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» є підставою для розірвання договору.

Тобто факт несплати орендної плати становить більше двох разів, що підпадає під визначення систематичної несплати.

Викладене свідчить про істотне порушення умов спірного Договору, яке полягає в систематичній несплаті орендної плати, що відповідно до положень ст. 651 ЦК України, п.п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України, ст.ст. 15, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Доводи відповідача про несплату орендної плати внаслідок настання обставин непереборної сили суд відхиляє.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним

Викладене узгоджується з висновками, викладеними в п. 38 постанови ВС від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

Представник Відповідача посилається на обставини непереборної сили, які підтвердженні опублікованим листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Цей лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 (що прийнята після подання касаційної скарги у даній справі) зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Такий же висновок викладено у постанові ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22.

Отже, саме по собі посилання Відповідача на лист ТПП не доводить, що він не виконав умови Договору внаслідок непереборної сили.

Крім цього, суд звертає увагу, що наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання Відповідачем умов Договору може бути не ЛИСТ, а сертифікат ТПП за таких умов.

У постанові ОП КГС від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 Верховний Суд зазначив таке.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові ВС від 07.06.2023 у справі 906/540/22 зазначено, що сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

Зважаючи на такі висновки, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Водночас, навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Така позиція викладена у постанові ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22.

З огляду на викладене, доводи Відповідача про наявність обставин непереборної сили шляхом посилання лише на наявність листа ТПП суд відхиляє.

Інших доказів, які б свідчили про дійсне існування обставин, які б унеможливили виконання Відповідачем умов Договору оренди суду не надано.

Суд констатує, о невиконання відповідачем обов`язків зі слати орендної плати позбавило позивача того, на що вона обґрунтовано розрахувала при укладенні договору оренди, тому таке порушення є істотним в розумінні до ч. 2 ст. 651 ЦК України.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги в частині розірвання Спірного Договору внаслідок систематичної несплати орендної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

4.2.3. Щодо розрахунку інфляційних втрат та 3% річних

Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2статті 11 ЦК України).

Відповідно достатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно ізстаттею 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно достатті 531 ЦК Україниборжник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1статті 611 ЦК).

Відповідно до частин 1, 3статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2статті 551 ЦК Україниякщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частини 2статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким Законом єЗакон України «Про оренду землі», відповідно до статті 1 якого оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно із частиною першоюстатті 13 цього Законудоговір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина 1 статті 14 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є:

?об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

?дата укладення та строк дії договору оренди;

?орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У відповідності до частин 1, 2, 3 статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 22 Закону орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 23 Закону передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до положень абзаців 1 та 7 частини 2 статті 25 Закону орендар зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61- 29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Судом встановлено, що відповідач виплачував орендну плату за період 2021-2023 роки, у меншому розмірі ніж визначено Договором.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, істотні умови договору оренди землі, серед яких і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Умовами Договору не визначено, що орендна плата виплачується без урахування індексу інфляції, а тому мала виплачуватись з його урахуванням.

Згідно із статтею 611 ЦК України та п. 4.7. Договору: у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з наданим позивачем та його представником розрахунком, оскільки орендна плата становить за 2022 рік 5 410,54 грн;

- за 2023 рік 6 721,12 грн;

- за 2024 рік 6 721,12 грн.

Таким чином, станом на 24.08.2026 року заявлені до стягнення грошові кошти становлять:

- основна заборгованість з орендної плати 18 852,78 грн;

- інфляційні втрати 4 746,28 грн;

- 3 % річних 1 458,53 грн.

Загальна сума 25 057,59 грн.

Виходячи з вищенаведеного, аналізуючи встановлені обставини справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення.

V. Судові витрати

Під час звернення до суду з позовом Позивач сплатила судовий збір:

за вимогу про розірвання договору оренди землі 2422,40 грн.

за вимогу сплати заборгованості по орендній платі, інфляційних витрат та 3% річних 1211, 20 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачено «якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості;

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

-складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

-часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт;

-обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

-ціною позову та значенням справи для сторони.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати критерії реальності таких витрат, їх необхідності та розумності розміру.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також виходить із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише у разі доведення їх фактичності, неминучості та обґрунтованості їх розміру.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що компенсації підлягають лише витрати, які були фактичними, необхідними та мали обґрунтований розмір.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру представником позивачки до суду надано: Договір про надання адвокатських послуг №16-09-2025 від 16.09.2025; Додаток до договору про надання правової допомоги №16-09-2025 від 16.09.2025; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги по договору про надання адвокатських послуг №16-09-2025 від 16.09.2025; квитанція до прибуткового касового ордеру №16-09-2025 від 16.09.2025 р. на суму 10 000 грн.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи характер спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, необхідний для їх виконання, а також критерії реальності та розумності витрат, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4 , 12 , 13, 76, 141 ,258 , 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати додаткову угоду до договору оренди землі по зміні орендодавця від 26.12.2017 р , Додаткової угоди до договору оренди землі від 01.01.2019 р., укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПОЛІССЯ» (Код ЄДРПОУ 41102844), щодо оренди земельних ділянок кадастровий номер 3222086000:01:001:0133, яка розташована: Тетерівська сільська рада Іванківського району Київської області, загальною площею 2,3411 га, цільове призначення : для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; та Додаткову угоду до договору оренди землі по зміні орендодавця від 26.12.2017 р , Додаткової угоди до договору оренди землі від 01.01.2019 р., укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ПОЛІССЯ» (Код ЄДРПОУ 41102844), щодо оренди земельних ділянок кадастровий номер 3222086000:01:001:0134, яка розташована: Тетерівська сільська рада Іванківського району Київської області, загальною площею 2,3406 га, цільове призначення : для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

Стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 18 852 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 78 копійок, інфляційних витрат у сумі 4 746,28 грн (чотири тисячі сімсот сорок шість) гривень 28 копійок, та 3 % річних у сумі 1 458 (одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім ) гривень 53 копійки, загальна сума 25 057 (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят сім) гривень 59 копійок.

Стягнути в відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 3 644 (три тисячі шістсот сорок чотири) гривні, 60 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 26.08.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 );

Представник позивача: адвокат Голуб Тетяна Іванівна (07201, селище Іванків вул. І. Проскури, буд. 24, кім.9-11 Вишгородського району Київської області. РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» (11101, Житомирська область, Коростенський район, с. Радчиці, вул. Шевченка, 39. Код ЄДРПОУ: 41102844);

Представник Відповідача: адвокат Приходько Ігор Степанович ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» (23130, Вінницька область, Жмеренський район, смт. Браілів, вул. Заводська, 7. Код ЄДРПОУ: 41104967);

Представник Відповідача: адвокат Кривонос Сергій Павлович (23130, Вінницька область, Жмеренський район, смт. Браілів, вул. Заводська, 7. РНОКПП: НОМЕР_4 );

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Наука-Незалежна експертиза якості» (53280, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Придніпровське, вул. Високовольтна, 34. Код ЄДРПОУ: 32559667).

Суддя О.П. Гончарук