Рішення № 139284124, 20.08.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8521/26

2/296/4527/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі: головуючго судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» Пархомчука Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

15.07.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС») звернвся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 127086 від 20.12.2024 в сумі 4172,80 грн., та судові витрати які складаються з 2 662,40 грн судового збору та 15500,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначають, що 20.12.2024 між ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 127086, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн на строк 90 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 0,72 % на добу. "ФК «АВІРА ГРУП» належним чином виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах та в порядку, передбаченому кредитним договором. Оскільки відповідач належним чином не виконувала грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 4172,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 172,80 грн,.

Відповідно до договору факторингу від 19.12.2025 позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договоро № 127086 на суму 4172,80 грн. З метою захисту своїх майнових прав змушені звернутись до суду.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 17.07.2026 відкрито провадження у справі та визначено про її розгляд у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача до суду не з`явився, в позовній заяві вказано розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання 20.08.2026 не з`явився. Так ухвалу про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 яке повернулося до суду 04.08.2026. Згідно довідки Укрпошти від 24.07.2026 причина не вручення: "адресат відсутній"

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже вважається, що відповідач повідомлений про день, час та місце розгляду справи саме 24.07.2026

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 20.12.2024 між ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 127086, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн на строк 90 днів, тобто до 19.03.2025 зі сплатою відсотків у розмірі 0,72 % на добу. Кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на картку НОМЕР_1 ..

Згідно графіку платежів 19.03.2026 відповідач мав сплатити 4000,00 грн. кредиту, а відсотки мав сплачувати 6 платедів по 403,20 грн та останній платіж -172,80 грн

Договір підписаний відповідачем із використанням одноразового ідентифікатору, відправленого ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» на номер телефону НОМЕР_2 .

Відповідно до повідомлення ТОВ «ПрофітГід» на виконання договору на переказ коштів № ПГ-153 від 20.05.2021, укладеного із ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП», товариством успішно проведена операція щодо перерахування 20.12.2024 о 17:36 грошових коштів в сумі 4000,00 грн на картку із маскою НОМЕР_1 .

Відповідно виписки з особового рахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором № 127086 становить 4172,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом-172,80 грн.

19.12.2025 між ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату набуває права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

До договору долучено платіжну інструкцію про передачу коштів на виконання договору факторингу від 19.12.2025 та витяг з реєстру боржників, де зазначено, що ОСОБА_1 має борг за договором № 127086 в сумі 4172,80 грн.

Таким чином суд встановив, що між сторонами виникли зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19).

Судом встановлено, що 20.12.2024 між ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 127086, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн на строк 90 днів, тобто до 19.03.2025 зі сплатою відсотків у розмірі 0,72 % на добу. Кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на картку НОМЕР_1 ..

Згідно графіку платежів 19.03.2026 відповідач мав сплатити 4000,00 грн. кредиту, а відсотки мав сплачувати 6 платежів по 403,20 грн та останній платіж -172,80 грн

Договір підписаний відповідачем із використанням одноразового ідентифікатору KL6745, відправленого ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» на номер телефону НОМЕР_2 .

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, вважає, що Договір № 127086 від 20.12.202 та додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №127086 від 20.12.2024 між ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено .

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується повідомленням ТОВ «ПрофітГід», що на виконання договору на переказ коштів № ПГ-153 від 20.05.2021, укладеного із ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП», товариством успішно проведена операція щодо перерахування 20.12.2024 о 17:36 грошових коштів в сумі 4000,00 грн на картку із маскою НОМЕР_1 з призначенням платежу: видача кредиту№ 127086.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» в сумі 4000,00 грн., 20.12.2024 суд вважає доведеним.

Доказів повернення ОСОБА_1 кредитних коштів ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» в сумі 4000,00 грн в строк до 02.01.2025, як те передбачено п.1.2 Договору №127686 від 20.12.2024 матеріали цивільної справи не містять.

ОСОБА_1 мала сплатити відсотки за користування кредитними коштами в сумі 4000 гривень, протягом 90 днів з розрахунку 0,72% за добу - 2592,00 грн, про що вказано в графіку розрахунків, як додатку №1 до кредитного договору № 127086 від 20.12.2024

Відповідно виписки з особового рахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором № 127086 становить 4172,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом-172,80 грн

Отже, ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» набуло права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 4172,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом-172,80 грн.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.514 ЦК України)

19.12.2025 між ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату набуває права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

До договору долучено платіжну інструкцію про передачу коштів на виконання договору факторингу від 19.12.2025 та витяг з реєстру боржників, де зазначено, що ОСОБА_1 має борг за договором № 127086 в сумі 4172,80 грн.

Оскільки ТОВ "ФК «АВІРА ГРУП» мало право вимоги до відповідача на суму 4172,80 грн., з яких 4000,00 тіло кредиту та 172,80 грн - відсотки за користування кредитом, то саме в такий сумі перейшло право вимоги до ТОВ«ВЕНЕРА ФІНАНС»на підставі договору факторингу№ 19122025/2 від 19.12.2025.

Отже, суд вважає за необхідне позовні вимоги представника позивача задовільнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 127086 від 20.12.2024 яка станом на 20.02.2026 становить 4172,80 грн., з яких: 4000,00 грн -тіло кредиту, а 172,80 грн. - заборгованість за відсотками, як те передбачено договорами.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

При зверненні до суду позивач сплатив згідно з платіжною інструкцією № 579946183.1 від 12.06.2026 року - 2662,40 грн (а.с.1), які зараховано до спеціального фонду державного бюджету України .

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено то на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 15500,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача до позовної заяви додано:

- копію договору про надання правничої допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026 у укладеного між ТОВ "ФК "ВЕНЕРА ФІНАНС" та адвокатським бюро "ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ" в особі адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича який зобов`язалася надати правничу допомогу ТОВ "ФК "ВЕНЕРА ФІНАНС"

Згідно розділу 3 встановлено вартість послуг години роботи адвоката - 3000,00 грн. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат

Згідно Акту про отримання правової допомоги від 10.08.2026 адвокат надав а клієнт прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 127086 від 20.12.2024.

Вартість послуг склала:

- зустріч, консультація щодо перспективи судового врегульвання кредитної заборгованості відповідача за кредитним договором № 127086 від 20.12.2024 - 0,5 години часу з розрахунку 3000,00 грн за годину= 1500,00 грн;

- складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви) моніторинг аналіз судової практики - 3 години часу з розрахунку 3000,00 грн за годину = 9000,00 грн;

-інші клопотання, заяви до суд, складання процесуальних документів моніторинг "Єдиного державного реєстру судових рішень" щодо процесуального статусу справи - 1,5 години часу з розрахунку 3000,00 грн за годину = 4500,00 грн;

- канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн;

всього витрачено 5 годин часу, що дорівнює 15000,00 грн та 500,00 грн канцелярські витрати.

10.08.2026 ТОВ "ФК "ВЕНЕРА ФІНАНС" перерахувало АБ "ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ" 15500,00 грн про що свідчить платіжна інструкція №5087.

Проте розмір таких витрат, на думку суду, є завищеним, виходячи з наступного.

Розподіляючи витрати, які позивач поніс на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц.

За таких обставин, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 15500,00 грн в справі де ціна позову -4172,8 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Відтак, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, відсутність доказів канцелярських витрат (позов подано через "Електронний суд", а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд дійшла висновку про наявність підстав стягнення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 127086 від 20.12.2024, яка станом на 20.02.2026 становить 4172 (чотири тисячі сто сімдесят дві) гривні 80 копійок, з яких:

-заборгованість за кредитом - 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок;

- проценти за користування кредитом -172 (сто сімдесят дві гривні) 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гивні 40 копійок та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (03115, м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703; код ЄДРПОУ- 43561872, р/р НОМЕР_3 в АТ "КОМІНБАНК", МФО 322540);

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя В. М. Шкиря