Ухвала суду № 139281514, 27.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/16535/26

Провадження №2/522/11416/26

УХВАЛА

27 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Косіцина В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКОМПАНІ ПІВДЕНЬ» про розірвання договору підряду та стягнення сплачених сум за договором, -

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФКОМПАНІ ПІВДЕНЬ» про розірвання договору підряду та стягнення сплачених сум за договором, у якій позивачка просить суд розірвати договір підряду від 19.03.2026 №19/03-2026-04, укладений між нею та ТОВ «ФКОМПАНІ ПІВДЕНЬ», стягнути з відповідача 338 000,00 гривень, з яких: 302 000,00 гривень сума коштів сплачених за договором підряду та 36 000,00 гривень штрафу за прострочення виконя ремонтних робіт, а також здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Із пунктів 41, 42 роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» випливає, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Постанова КЦС ВС від 20.03.2024 у справі № 523/14831/21 містить висновок про те, що правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

У постанові КЦС ВС від 20 березня 2024 року у справі № 523/14831/21 вказано, що судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що предметом позову в справі, що переглядається, є визнання додаткової угоди до договору про пайову участь у будівництві недійсною та стягнення заборгованості за цим же договором, предметом якого є будівництво житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_1 . Отже, зазначені обставини свідчать про те, що в цьому випадку спірні правовідносини випливають із договору, який стосується нерухомого майна, розташованого в с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області. Враховуючи викладене, колегія суддів погодилася із висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном. Таким чином, оскільки позовні вимоги стосується прав на об`єкт нерухомого майна, то підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою регулюються правила виключної підсудності.

Зі змісту позовної заяви та додатків до неї вбачається, що позивач просить, зокрема, розірвати договір підряду від 19.03.2026 №19/03-2026-04 предметом якого є проведення ремонтних робіт в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в Голосіївському районні м. Києва.

Саме тому, суд вважає, що дана справа територіально підсудна Голосіївському районному суду міста Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід також зауважити, що в силу ст. 378 ЦПК України, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

У статті 32 ЦПК України вказує на те, що не допускаються спори між судами про підсудність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для розгляду цивільної справи №522/16535/26 Приморським районним судом м. Одеси - відсутні, а тому, справа підлягає передачі за підсудністю, на розгляд до територіальної юрисдикції Голосіївського районного суду міста Києва (03127, м. Київ, вул. Потєхіна, буд. 14а).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 187, 260, 353, 378 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали цивільної справи №522/16535/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКОМПАНІ ПІВДЕНЬ» про розірвання договору підряду та стягнення сплачених сум за договором передати за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва (03127, м. Київ, вул. Потєхіна, буд. 14а).

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.

Передачу справи №522/16535/26 на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва здійснити на підставі даної ухвали не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя Косіцина В.В.