Рішення № 139281277, 01.06.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 498/362/23

Номер провадження 2/504/420/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», від імені та в інтересах якого діє представник Миц Ірина Володимирівна, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

встановив:

16.03.2023 року представник позивача звернулася до Великомихайлівського районного суду Одеської області з вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 24 101,50 грн матеріальної шкоди в порядку регресу та 2 684,00 грн судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказала, що 10.03.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (надалі ПрАТ «СГ «ТАС») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лєкол» (надалі ТОВ «Лєкол») було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту FO-00691726, предметом якого є страхування транспортного засобу Fiat Fiorino, д.н. НОМЕР_1 .

17.03.2020 року о 15 год. 57 хв. по вул. Ак. Сахарова 36 в м. Одеса відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу Fiat Fiorino, д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу Renault Clio, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди застрахований Fiat Fiorino, д.н. НОМЕР_1 , було пошкоджено, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

За твердженнями представника позивача, ПрАТ «СГ «ТАС» було виплачено страхове відшкодування в сумі 24 101,50 грн.

З огляду на наведене, посилаючись на норми ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), представник позивача вказала на обов`язок відповідача відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу (суброгації) у розмірі 24 101,50 грн, що стало підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 року справу розподілено судді Великомихайлівського районного суду Одеської області Ткачук О. Л.

Ухвалою судді Ткачук О. Л. від 08.05.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Розпорядженням керівника апарату суду Холєвка М. М. № 25 від 05.06.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 року справу розподілено судді Чернецькій Н.С.

Ухвалою судді Чернецької Н. С. від 26.06.2023 року справу передано до Комінтернівського (наразі Доброславського) районного суду за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023 року справу розподілено судді Доброву П. В.

Ухвалою судді Доброва П. В. від 31.07.2023 року справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд.

16.10.2024 року повідомлено про рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16.10.2024 року про тимчасове відсторонення судді Доброва П. В. від здійснення правосуддя.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Гузя О. В. № 272 від 23.01.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою судді Литвинюк А. В. від 31.07.2025 року прийнято до свого провадження матеріали справи, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також призначено судове засідання на 08.10.2025 року о 11:45 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2).

Судове засідання у справі, призначене на 08.10.2025 року о 11:45 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та було відкладене на 05.12.2025 року о 09:30 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 05.12.2025 року о 09:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та було відкладене на 17.02.2026 року о 10:20 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 17.02.2026 року о 10:20 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладене на 01.06.2026 року о 09:00 годині.

У судове засідання у справі, призначене на 01.06.2026 року о 09:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

В свою чергу, відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву в установлені строки не скористався.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явився у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, про поважність причини неявки суду не повідомив, не надав відзив на позовну заяву, а сторона позивача заперечень щодо заочного розгляду справи не висловила, суд вважає за доцільне у даній справі провести заочний розгляд.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10.03.2020 року між ПрАТ «СГ «ТАС» (за умовами договору -Страховик) та ТОВ «Лєкол» (за умовами договору - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00691726, предметом якого є страхування транспортного засобу Fiat Fiorino, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2019, VIN-код НОМЕР_3 .

Власником транспортного засобу Fiat Fiorino, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ТОВ «Лєкол», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , наявною в матеріалах справи.

17.03.2020 року о 15 год. 57 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Рено Кліо» н/з НОМЕР_2 по вул. Ак. Сахарова 36 в м. Одеса, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Фіат Фіоріно» н/з НОМЕР_1 , який зупинився попереду, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.04.2020 року у справі № 504/972/20 (Номер провадження 3/504/752/20), яка набрала законної сили 27.04.2020 року.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими. (Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц (61-6892св23)).

З огляду на викладене, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені Комінтернівським районним судом Одеської області у постанові від 17.04.2020 року у справі № 504/972/20 (Номер провадження 3/504/752/20), яка набрала законної сили 27.04.2020 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Clio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент дорожньо-транспортної пригоди забезпечена не була, що вбачається зі змісту документа перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, наданого представником позивача.

20.03.2020 року внаслідок настання страхового випадку ТОВ «Лєкол» як власник пошкодженого транспортного засобу Fiat Fiorino, реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою на виплату страхового відшкодування.

За результатами розгляду відповідної заяви ПрАТ «СГ «ТАС» визнало пошкодження застрахованого транспортного засобу Fiat Fiorino, реєстраційний номер НОМЕР_1 , страховим випадком.

На підставі акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 18.03.2020 року, рахунку на оплату 0000003641 від 18.03.2020 року, страхового акту № 06655/21/920 від 23.03.2020 року та розрахунку суми страхового відшкодування ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу Fiat Fiorino, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 24 101,50 грн. Наведене, в свою чергу, підтверджується платіжним дорученням № 89479 від 27.03.2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відтак, ПрАТ «СГ «ТАС» на виконання Договору добровільного страхування наземного транспорту № FO-00691726 від 10.03.2020 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 24 101,50 грн.

Вирішуючи цей спір про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування суд виходить з наступного.

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР (надалі - ЗУ «Про страхування»), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, а також главою 67 ЦК України.

Частиною 2 ст. 8 ЗУ «Про страхування» визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічні положення закріплені також у п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, згідно якого страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15 зазначила, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути:

- життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;

- майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати;

- відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого (статті 9, 22- 31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки встановлено статтею 1187 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ч. 1 ст. 108 Закону України «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Положеннями ч. 1 ст. 993 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 108 ЗУ «Про страхування» визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі наявності юридичних фактів, передбачених ст. 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 ЗУ «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд зазначає, що у зв`язку із виплатою страхового відшкодування на користь страхувальника, до позивача перейшло право вимоги до відповідача в порядку суброгації у межах виплаченого страхового відшкодування.

Тобто, до ПрАТ «СГ «ТАС» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993, 1187, 1191 ЦК України - в порядку суброгації.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 є відповідальною особою за завдані ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки, що встановлено постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.04.2020 року у справі № 504/972/20 (Номер провадження 3/504/752/20), яка набрала законної сили 27.04.2020 року, відповідна дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком та потерпілій стороні виплачено страхове відшкодування, розмір якого підтверджено в ході розгляду справи, суд вважає вимоги позивача про стягнення шкоди в порядку суброгації обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4907 від 28.02.2023 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на задоволення позову, судові витрати позивача в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 82, 128, 133, 141, 265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15, 22, 979, 980, 988, 993, 999, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», від імені та в інтересах якого діє представник Миц Ірина Володимирівна, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) 24 101,50 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) 2 684,00 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Литвинюк А. В.