Рішення № 139278714, 27.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27793/24

2-а/760/620/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Пилипенко Д.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира 1 роти 3 батальйону Полк-1 Управління патрульної поліції в м. Києві Чернишенка Владислава Петровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до командира 1 роти 3 батальону полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві Чернишенка Владислава Петровича, у якому просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20 400,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 02.10.2024 в м. Києві по вул. Володимира Брожка, 21Б командиром 1 роти 3 батальону полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві Чернишенком Владиславом Петровичем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400,00 грн.

02.10.2024 позивач перебував за адресою: м. Київ, вул. Володимира Брожка, 21Б біля автомобіля Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . До позивача підійшли працівники патрульної поліції та повідомили, що останній був позбавлений права керування транспортним засобом на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва, про що позивачу було невідомо. Після чого працівниками поліції і була винесена оскаржувана постанова, хоча позивач не керував транспортним засобом, а лише перебував з ним поряд.

З огляду на таке, ОСОБА_1 вважає винесену відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та такою, що протирічить нормам чинного законодавства України, а тому просить суд її скасувати.

01.11.2024 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 04.11.2024 судом відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Суд надіслав позивачу копію ухвали суду від 04.11.2024. Відповідачу суд надіслав копію ухвали суду від 04.11.2024 та копію позовної заяви із додатками.

13.12.2024 від представника Департаменту патрульної поліції надійшли письмові пояснення на позовну заяву про скасування постанови, в яких зазначено, що ОСОБА_1 оскаржує винесену відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3181354 від 02.10.2024, відповідно до якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Заявник наголошує на тому, що позовна заява подана до неналежного відповідача, адже відповідач - командир 1 роти 3 батальону полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві Чернишенко В.П. не є суб`єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, а є уповноваженою особою, яка від імені органів Національної поліції вправі розглядати справи про адміністративні правопрорушення і накладати адміністративні стягнення.

Крім цього, заявник вказує, що позивач здійснював рух транспортним засобом та був зупинений на вимогу працівників поліції, що зафіксоване на боді-камеру працівника поліції, диск із даним записом долучено до матеріалів справи. Твердження позивача про те, що він не був обізнаний про винесення відносно нього постанови суду про притягення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КупАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, на думку заявника, є необгрунтованим та не відповідає дійсності, адже постанова суду була опублікована у Єдиному державному реєстрі судових рішень та перебувала у відкритому доступі, тобто позивач міг самостійно діхгатись про результат розгляду справи відносно нього у суді. У зв`язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою суду від 24.07.2026 було залучено до участі у справі у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2024 відносно ОСОБА_1 командиром 1 роти 3 батальону полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві Чернишенком В.П. була винесена постанова серії ЕНА № 3181354 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом особою, яка була позбавлена права керування транспортним засобом, що є порушенням п. 2.1.а ПДР України.

Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд не знайшов підтверджень вини позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, та тягне за собою накладення штрафу.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушення за даною статтею передбачає форму провини у вигляді умислу, а оскільки він не знав, що обмежений у праві керування транспортним засобом, а також на момент винесення оскаржуваної постанови не керував транспортним засобом, а лише перебував з ним поряд, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.

З постанови Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2024 справа № 757/10604/24-п вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 14.01.2025 дана постанова залишена без змін.

Із зазначеної постанови суду також вбачається, що ОСОБА_1 у призначені судові засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що, на думку суду, свідчить про те, що позивач дійсно не був обізнаний про винесену судом постанову, відповідно до якої останнього було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Диспозиція ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування водієм транспортним засобом, будучи позбавленим права керування. Отже, для настання відповідальності за даною статтею водій має бути не лише обізнаним про позбавлення його права керування на підставі рішення суду, а й також має здійснювати керування транспортним засобом.

Із відеозапису, що був долучений представником відповідача, вбачається, що даний відеозапис здійснювався з нагрудної боді-камери працівника поліції, який перебував у службовому автомобілі.

На відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції зупинились на місці парковки ряду автомобілів, біля яких стояв, як пізніше було встановлено, ОСОБА_1 . Працівники поліції в ході спілкування з останнім повідомили йому про намір скласти відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КупАП, що передбачає накладення штрафу у розмірі 20 400,00 грн за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, та повідомили, що відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Разом з тим, ОСОБА_1 повідомив працівниками поліції, що не обізнаний про наявність вказаної постанови суду, а також заперечив факт керування ним транспортним засобом, повідомивши, що він просто стоїть біля автомобіля.

Проаналізувавши даний відеозапис, суд дійшов висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доведений, оскільки на відеозаписі видно, що позивач стоїть біля припаркованих автомобілів, на відеозаписі не зафіксовано рух автомобіля позивача (взагалі рух жодного автомобіля з місця паркування), не зафіксовано також перебування позивача в автомобілі чи момент його виходу з нього. На відеозаписі з нагрудної камери чітко видно, що на момент зупинки службового автомобіля працівників поліції ОСОБА_1 перебував біля припаркованих транспортних засобів.

Встановлені обставини виключають наявність в діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки, по перше, ОСОБА_1 не був проінформований про факт притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КупАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 1 рік (що не спростовано відповідачем), а по друге, ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваної постанови не керував транспортним засобом, що встановлено з відеозапису, наявного в матеріалах справи.

Отже, за відсутності доказів обізнаності позивача про позбавлення його права керування транспортними засобами та факту керування транспортним засобом, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП є неправомірним, оскільки за таких умов в його діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення, а саме, об`єктивна та суб`єктивна сторона.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, при її винесені не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок працівників патрульної поліції про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КпАП України.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду належних доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме, що він керував транспортним засобом, будучи позбавлений права керування транспортними засобами, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3181354 від 02.10.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень підлягає скасуванню.

Враховуючи наведе вище, позов в даній частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині пред`явлення вимог до командира 1 роти 3 батальйону Полк-1 Управління патрульної поліції в м. Києві Чернишенка Владислава Петровича.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Так, відповідно до ч.1, ч.2 ст. 46 КАС України сторона в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації, суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до ч.3 та ч. 4 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. В той же час. якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13..02.2018 року у справі №826/1460/16 позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про зміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть на ініціативою суду.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - командира 1 роти 3 батальйону Полк-1 Управління патрульної поліції в м. Києві Чернишенка Владислава Петровича.

Враховуючи наведе вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений Позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.126 ч.5, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 126, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до командира 1 роти 3 батальйону Полк-1 Управління патрульної поліції в м. Києві Чернишенка Владислава Петровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3181354 від 02.10.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень - скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції, витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Букіна