Рішення № 139278302, 17.08.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6319/26

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 серпня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що 10.10.2017 між Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір № 010/0354/82/0272779.

Відповідно до Умов Кредитного договору: Банк зобов`язаний надати Клієнту Кредит в сумі 8 900 грн., строк Кредиту - 48 місяці (ів) з 10.10.2017 (дата надання кредиту) по 10.10.2021 (Дата повного погашення Кредиту).

Банк надав Позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк зазначений вище та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 45.00 %.

Ознайомившись з Паспортом кредиту та підписавши його Відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних мною умов кредитування. Підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

20.09.2019 було укладено договір № 114/2-19-F відповідно до якого Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/0354/82/0272779.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/0354/82/0272779.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 010/0354/82/0272779.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 010/0354/82/0272779 від 10.10.2017, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20 092 грн. 82 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9 954 грн. 01 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9 498 грн. 58 коп., інфляційні збитки - 528 грн. 15 коп., нараховані 3% річних -112 грн. 08 коп.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27.04.2026 було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі.

28.05.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається про те, що позовні вимоги відповідач не визнає повністю. Відповідач не визнає правову оцінку обставин, надану позивачем та обґрунтування позову.

В розрахунку заборгованості по картковому рахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль» на кожну дату банківської операції по картковому рахунку банком наданий узагальнений рух коштів.

Так, розрахунок заборгованості по картковому рахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль» містить операцію по рахунку за 10.10.2017 року в розмірі 8847,50 грн. (безготівковий платіж), яка не відображена у виписці по рахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль», тобто наявність такої операції по картці не підтверджена позивачем.

Крім того, розрахунок заборгованості по картковому рахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль» містить інші операції по картці, які не відображені у виписці по рахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме операції за період з 10.10.2017 року по 01.11.2017 року.

Розрахунок заборгованості по картковому рахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль» містить наступні нарахування, які були включені в загальну заборгованість відповідача, а саме комісія за зняття готівки, страховий платіж, нараховані відсотки за дозволеним овердрафтом, нараховані відсотки за не дозволеним овердрафтом, штрафи/пені за несвоєчасне погашення. Таким чином, загальна заборгованість відповідача, яка була відступлена позивачу вже містить у своєму складі нараховані відсотки та неустойку. Позивач у розрахунку заборгованості вказує, заборгованість за відсотками «на дату відступлення права вимоги (10.01.2023) UAH» в розмірі 9498,58 грн., тобто позивача нарахував відсотки на відсотки та неустойку, що є неприпустимим та не передбачено умовами кредитного договору. Відповідач і його представник заявляють про застосування строків позовної давності в цій справі.

09.06.2026 від позивача на адресу суду надійшли пояснення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.10.2017 між Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір № 010/0354/82/0272779.

Відповідно до Умов Кредитного договору: Банк зобов`язаний надати Клієнту Кредит в сумі 8 900 грн, строк Кредиту - 48 місяців з 10.10.2017 (дата надання кредиту) по 10.10.2021 (Дата повного погашення Кредиту).

Банк надав Позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк зазначений вище та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 45.00 %.

Ознайомившись з Паспортом кредиту та підписавши його Відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних мною умов кредитування. Підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

20.09.2019 було укладено договір № 114/2-19-F відповідно до якого Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/0354/82/0272779.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/0354/82/0272779.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 010/0354/82/0272779.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 010/0354/82/0272779 від 10.10.2017, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20 092 грн. 82 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9 954 грн. 01 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9 498 грн. 58 коп., інфляційні збитки - 528 грн. 15 коп., нараховані 3% річних -112 грн. 08 коп.

Щодо твердження відповідача про застосування строків позовної давності, суд дійшов до наступного висновку.

10.10.2017 між Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір № 010/0354/82/0272779.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а саме: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 4 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12- 302гс18) зазначено: «чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду у задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржницю від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.

Отже, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у Кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦПК України, за весь час прострочення, оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його фактичного виконання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову».

Позивач має право на компенсацію знецінення неповернутих коштів за час невиконання рішення суду про стягнення суми, яке викликане недобросовісною поведінкою боржника та недосконалістю системи виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Податковий кодекс України та інші законодавчі акти України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23.

Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14 травня 2024 року, з 14 травня 2024 року до 12 серпня 2024року та з 12 серпня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом " (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу СОVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнений пунктами 12-14 такого змісту, зокрема: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). строки, визначені статтями 257. 258. 362. 559. 681. 728. 786. 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Таким чином, у пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). .

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби(СОVID-19), скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022-ІХ розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: « 19, У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Враховуючи, що загальнодержавний карантин був запроваджений з 12.03.2020 та тривав до 30.06.2023, водночас з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан діяв і діє на усій території України - встановлений законом строк позовної давності продовжений на період дії карантину та на весь час дії воєнного стану. Таким чином Позивач звертається з вимогами про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних в межах строку позовної давності.

Враховуючи, що з 12.03.2020 на території України установлено карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності при обчисленні розміру інфляційних втрат та 3% річних починаючи з 12.03.2017.

Адже позовна давність за таким вимогами не сплила, оскільки була законодавчо продовжена.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем при зверненні до суду з відповідною позовною заявою не було пропущено строки такого звернення, а тому клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо решти заперечень відповідача та не визнання ним позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Представником позивача до матеріалів справи долучено Заяву про надання кредиту «Кредитна картка», окрім цього додано паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», в якій міститься підпис відповідача та зазначено, що він ознайомлений з умовами договору.

Пунктом 4.1 Договору Сторони погодили, що проценти нараховуються за фактичне користування Кредитом на щоденний залишок заборгованості по Кредиту.

Підписавши кредитні договори, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні кредитних договорів волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю, передбачену законодавством інформацію, перед укладанням кредитних договорів.

Пунктом 7.2. Договору Клієнт підтверджує, що перед підписанням Заяви він повідомлений в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну загальну вартість Кредиту, що підтверджується підписом Клієнта про його ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «Кредитна картка», та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана Клієнту інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.

ТОВ «Вердикт Капітал», як правонаступником, було здійснено нарахування відсотків в межах строку кредитування, погодженого сторонами по 10.10.2021 (п.1.4 Договору), у період з 23.09.2019 (дата відступлення) -09.10.2021 - у сумі 9 179,50 грн., а також нарахування відповідальності, передбаченою частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України: 3% річних за користування кредитними коштами -112,08 грн., у строк з 10.10.2021 до 23.02.2021 (дата, що передувала введення воєнного стану) та інфляційні збитки у сумі -528,15 грн., за період 10.2021-02.2022.

При цьому штраф у сумі 99,83 грн. товариством не застосовано (не враховано у суму боргу).

Таким чином, перед ТОВ «Вердикт Капітал» утворилася заборгованість у сумі 20 092,82грн.,з них: 9 954,01грн.- заборгованість з основної суми (тіло кредиту); 9498,58 (319,08 +9179,50)грн. - заборгованість за відсотками; 3% річних -112,08 грн. та інфляційні збитки у сумі -528,15 грн.

У подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» права вимоги за Договором на загальну суму 20 092,82 грн., з них: 9 954,01грн.- заборгованість з основної суми (тіло кредиту); 9498,58 грн. - заборгованість за відсотками; 3% річних -112,08 грн. та інфляційні збитки у сумі -528,15 грн.

Позивачем, додаткових нарахувань, в тому числі, поза межами строку кредитування не здійснювалося.

Отже, суд доходить висновку, що при укладені вищезгаданого кредитного договору було дотримано умови, порядок та обставини укладення цього договору, а також погоджено усі його істотні обставини. Такий договір є чинними, та у встановленому законом порядку оскаржений не був, та докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом достовірно встановлено, що фінансова установа свої зобов`язання за договором позики виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору позики, суму заборгованості не сплачує.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що товариство на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за якими є відповідач.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено правомірність нарахування заборгованості за договором, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання згідно укладеного договору, заборгованість за договором не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, як правонаступника первісного кредитора, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, оскільки, стороною позивача було надано суду достатні докази їх фактичного понесення позивачем, однак, на переконання суду, розумним та справедливим розміром зазначених витрат з огляду на перелік наданих послуг та їх вартість буде сума в розмірі 1 000 грн, а тому вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 0632650143 від 06.04.2026 про сплату судового збору у сумі 2 662 грн 40 коп., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131, 141, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором № 010/0354/82/0272779 від 10.10.2017 у розмірі 20 092 (двадцять тисяч дев`яносто дві) грн. 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одну тисячу) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ