Ухвала суду № 139277389, 27.08.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/8992/26

Пр.1-кс/333/2731/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Слідча суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника ТУ ДБР ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя в режимі відеоконференцзв`язку, скаргу адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування, -

ВСТАНОВИЛА:

На адресу Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування .

В обґрунтування скарги зазначено, що 03 серпня 2026 року ОСОБА_5 (далі - Скаржник) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у Мелітополі, подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 426-1 КК України, командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 . У заяві наведено конкретні фактичні обстави які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення.

У заяві зазначалося, що скаржник проходив військову службу у військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_1 . У червні 2026 року командир військової частив НОМЕР_1 ОСОБА_6 видав бойове розпорядження про направлення ОСОБА_5 та ще дев`ятьох військовослужбовців ремонтно-відновлювального батальйону для виконання інженерних робіт у так званій «червоній» зоні поблизу Херсона. При цьому більшість військовослужбовців, яких було визначено до виконання цього завдання, мали висновки військово-лікарських комісій щодо обмеженої придатності або були непридатними для проходження служби в морській піхоті. Крім того, у заяві були наведені обставини, які, на переконання Скаржника свідчать про перевищення службових повноважень командиром військової частини, саме: направлення військовослужбовців тилового підрозділу із відповідними медичними обмеженнями до району виконання бойових завдань; не нарахування військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168; неналежне забезпечення особового складу боєприпасами та засобами індивідуального захисту; перебування військовослужбовців у районі виконання бойового завдання понад один місяць замість декількох днів.

Зазначає, у заяві зроблено висновок про наявність у діях командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 426-1 КК України.

Станом на день подання цієї скарги, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 не внесені, витяг з ЄРДР не внесені, не надано витяг з ЄРДР про початок досудового розслідування.

Просить слідчого суддю зобов`язати уповноважену (службову) особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжі), внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_5 від 03 серпня 2026року та розпочати досудове розслідування.

Листом керівника першого слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) направлено на адресу суду матеріали заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення від 04.08.2026 року з додатками та копія листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, направленого на адресу ОСОБА_7 від 26.08.2026 року, в якому останнього повідомлено, щозвернення ОСОБА_5 щодо можливих неправомірних дій службових осіб військової частини НОМЕР_1 , пов`язаних з організацією проходження військової служби, виконанням бойових завдань та збором грошових коштів із військовослужбовців, розглянуті у встановленому порядку. Розглядом звернення та доданих документів, встановлено, що викладені ОСОБА_5 доводи та додані ним копії документів вказують на те, що ОСОБА_5 рішенням ВЛК визнано непридатним до служби у морській піхоті, однак придатним до військової служби. Таким чином, зазначений висновок сам по собі не встановлює заборони на проходження військової служби або виконання будь-яких завдань у районах ведення бойових дій. Визначення місця проходження служби, покладення обов`язків відповідно до посади та прийняття рішень щодо залучення особового складу до виконання завдань належать до повноважень військового командування з урахуванням фактичної обстановки, стану здоров`я та встановлених медичних обмежень. Сам факт виконання військовослужбовцями завдань у складних та небезпечних умовах під час дії воєнного стану не свідчить про перевищення командиром службових повноважень. Зі звернення та доданих документів не вбачається об`єктивних відомостей про те, що конкретне бойове розпорядження завідомо суперечило встановленим щодо нього медичним обмеженням або було видане з метою заподіяння шкоди військовослужбовцям. Незгода з доцільністю відповідного рішення командування чи умовами його виконання сама по собі не надає таким діям ознак кримінального правопорушення. Зі змісту звернень та долучених матеріалів не вбачається достатніх об`єктивних відомостей про вчинення службовими особами військової частини НОМЕР_1 кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Державного бюро розслідувань.

Керівник першого слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) просить в задоволенні скарги ОСОБА_5 відмовити,

В судове засідання ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_4 не з`явилися. Від адвоката ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд даної скарги без її участі та участі ОСОБА_5 .

Посадова особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти даної скарги, пославшись на лист керівника першого слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) від 26.08.2026 та викладені в ньому обґрунтування заперечень щодо скарги ОСОБА_5 .

Вивчивши скаргу в межах заявлених вимог та долучені до неї матеріали, вислухавши пояснення посадової особи ТУ ДБР, слідча суддя дійшла до наступного.

Відповідно до ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.

За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Системний аналіз положень ст. ст.214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Підставою кримінальної відповідальності згідно ч. 1 ст. 2 КК України є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Звертає слідча суддя увагу на те, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Стаття 11 Кримінального кодексу України визначає, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб"єктом кримінального правопорушення.

При цьому Особлива частина Кримінального кодексу України визначає, які саме діяння є кримінальними правопорушеннями, в чому полягає об"єктивна та суб"єктивна сторона того чи іншого кримінального правопорушення, їх кваліфікуючі ознаки тощо.

Виходячи з наведеного, за умови наявності в заяві, повідомленні тих чи інших об"єктивних даних, що дійсно містять ознаки відповідного кимінального правопорушення, то такі заяви чи повідомлення необхідно вважати саме заявами, повідомленнями про вчинені кримінальні правопорушення, відомості про які підлягають внесенню слідчим, дізнавачем, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строки, передбачені ст. 214 КПК України.

Слідчою суддею встановлено, що 04.08.2026 року ОСОБА_5 звернувся з заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі про вчинення командиром бригади в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.426-1 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування. Дану заяву зареєстровано в ТУ ДБР у м.Мелітополі за №10530зкп/мл-26 від 10.08.2026 року.

Листом директора ТУ ДБР у м. Мелітополі на адресу ОСОБА_5 (№10530зкп/мл-26/17-02-9160/26 від 26.08.2026 року), заявника повідомлено, що основні звернення стосуються незгоди з рішенням командування щодо направлення військовослужбовців ремонтно-відновлювального батальйону, у тому числі і ОСОБА_5 для виконання інженерних робіт у районі ведення бойових дій. Долучена довідка ВЛК від 16.01.2024 року свідчить, що ОСОБА_5 визнано непридатним до служби у морській піхоті, однак придатним до військової служби. Таким чином, зазначений висновок сам по собі не встановлює заборони на проходження військової служби або виконання будь-яких завдань у районах ведення бойових дій. Визначення місця проходження служби, покладення обов`язків відповідно до посади та прийняття рішень щодо залучення особового складу до виконання завдань належать до повноважень військового командування з урахуванням фактичної обстановки, стану здоров`я та встановлених медичних обмежень. Сам факт виконання військовослужбовцями завдань у складних та небезпечних умовах під час дії воєнного стану не свідчить про перевищення командиром службових повноважень. Зі звернення та доданих документів не вбачається об`єктивних відомостей про те, що конкретне бойове розпорядження завідомо суперечило встановленим щодо Вас медичним обмеженням або було видане з метою заподіяння шкоди військовослужбовцям. Незгода з доцільністю відповідного рішення командування чи умовами його виконання сама по собі не надає таким діям ознак кримінального правопорушення. Зі змісту звернень та долучених матеріалів не вбачається достатніх об`єктивних відомостей про вчинення службовими особами військової частини НОМЕР_1 кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Державного бюро розслідувань.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України та пункту 1 глави 2 розділу I Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Незважаючи на те, що ст. 214 КПК України прямо не передбачено проведення перевірки щодо змісту заяви, виходячи з змісту ч. 5 ст. 214 КПК України, зміст таких відомостей має бути підданий оцінці.

Повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленнях потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.

Оскільки КПК України надана можливість оскаржити дії слідчого/прокурора, то у слідчого судді виникають повноваження щодо перевірки правильності висновку слідчого/прокурора в результаті такої оцінки.

Вказане відповідає основним положенням цього Кодексу, зокрема п. 18 ст. 3 КПК України (визначення основних термінів Кодексу), відповідно до якого, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю з дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов`язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.

При цьому, зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов`язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим Кримінальним кодексом України.

Тобто, підставою внесення до ЄРДР та початку досудового розслідування можуть слугувати не будь-які заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, а лише ті, у яких зазначені фактичні обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, що є гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу, оскільки безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник має зазначити у повідомленні конкретні, відомі йому обставини такого злочину.

Дійсно, у особи, яка подає заяву, відсутній обов`язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину. Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження.

Однак до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про конкретне кримінальне правопорушення, а не про будь-які дії, які не містять таких ознак.

У разі подання особою заяви про кримінальне правопорушення до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, заявник повинен вказати у ній додатково відомі йому відомості про ознаки правопорушення. Лише у такому випадку службові особи Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі зобов`язанівнести відповідні відомості до реєстру.

Завдання і функція слідчого судді, прийняття ним рішення, в тому числі при вирішенні скарг на бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора щодо невнесення відомостей в ЄРДР, не може зводитись до формальної перевірки факту внесення чи невнесення в ЄРДР відповідних відомостей, а слідчий суддя згідно вимог ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Заява ОСОБА_5 від 04.08.2026 року про вчинення командиром бригади в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.426-1 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань не містить об`єктивних даних, які б свідчили про можливе вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.426-1 КК України командиром бригади в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 , а стосується лише незгодою заявника з організацією військової служби, виконання рішень командування, матеріального забезпечення підрозділу. Незгода заявника з доцільністю рішення командування та умовами його виконання не надає таким діям ознак кримінального правопорушення.

На даний час, відповідно до змісту звернення, у ньому відсутні будь-які відомості та об`єктивні дані, які б свідчили про вчинення командиром бригади в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст.426-1 КК України.

Слідча суддя не вбачає обставин, що можуть свідчити про бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, у зв`язку із відсутністю у відомостях, викладених у заяві ОСОБА_5 від 04.08.2026 року про вчинення командиром бригади в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.426-1 КК України, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 214,303 - 306 КПК України,слідча суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування за заявою ОСОБА_5 від 04.08.2026 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя

Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1