Ухвала суду № 139276613, 17.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4498/26

Провадження №: 1-кс/755/3619/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ "17" серпня 2026 р.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 72026102500000014 від 11.03.2026, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «БК «АНТА» (код ЄДРПОУ 42126756) у сумі 12 558 571,35 грн, які знаходяться на банківських рахунках товариства, відкритих у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «ПУМБ», ПАТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», АТ «МІБ» та АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК».

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що Київською міською прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 72026102500000014 від 11.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, досудове розслідування в якому здійснюється детективами Територіального управління БЕБ у м. Києві.

За версією сторони обвинувачення, службові особи ТОВ «БК «АНТА» упродовж 2023-2025 років при здійсненні фінансово-господарської діяльності ухилилися від сплати податку на додану вартість на загальну суму 12 558 571,35 грн.

На підтвердження наведених обставин прокурор посилається, зокрема, на аналітичний продукт (висновок аналітика), складений працівниками Управління аналізу інформації та управління ризиками Територіального управління БЕБ у м. Києві, а також на висновок судово-економічної експертизи № 38 від 27.05.2026.

Зі змісту клопотання вбачається, що необхідність накладення арешту на грошові кошти прокурор обґрунтовує тим, що вони «можливо, отримані в результаті ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів, а також являються речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні».

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, у якій просив клопотання задовольнити.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації, необхідне для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди чи можливої конфіскації майна.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речових доказів недостатньо самого посилання сторони обвинувачення на наявність кримінального провадження або на розмір імовірно завданої державі шкоди. Сторона обвинувачення повинна навести конкретні фактичні дані, які дають достатні підстави вважати, що саме майно, на яке вона просить накласти арешт, відповідає хоча б одному з критеріїв, установлених ст. 98 КПК України.

Однак таких даних у поданому клопотанні та доданих до нього матеріалах слідчим суддею не встановлено.

Насамперед слідчий суддя звертає увагу, що сторона обвинувачення фактично ототожнює розрахований розмір несплаченого податкового зобов`язання у сумі 12 558 571,35 грн із грошовими коштами, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «БК «АНТА».

Разом із тим сам по собі встановлений або розрахований у межах досудового розслідування розмір можливого несплаченого податкового зобов`язання не свідчить про те, що грошові кошти в аналогічному розмірі, які на момент звернення до суду знаходяться на рахунках юридичної особи, автоматично є предметом, результатом чи доходом від кримінального правопорушення.

Матеріали клопотання не містять належного обґрунтування зв`язку між конкретними грошовими коштами на зазначених банківських рахунках та обставинами кримінального правопорушення, яке розслідується.

Не наведено даних, які б давали підстави встановити джерело походження коштів, час їх надходження, конкретні господарські операції, внаслідок яких вони були отримані, та їх безпосередній зв`язок із діями, які стороною обвинувачення кваліфікуються за ч. 3 ст. 212 КК України.

Більше того, у самому клопотанні прокурор зазначає, що грошові кошти «можливо, отримані в результаті ухилення від сплати податків».

Використання стороною обвинувачення такого формулювання свідчить про припустимий, а не встановлений характер походження відповідних коштів.

Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який істотно обмежує право власності, а тому не може ґрунтуватися виключно на припущенні щодо можливого кримінально протиправного походження майна.

Саме по собі припущення про те, що кошти можливо отримані в результаті ухилення від сплати податків, без наведення конкретних фактичних обставин, які підтверджують їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України, не утворює достатньої правової підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Крім того, з долучених до клопотання матеріалів убачається, що одним з основних документів, на яких ґрунтуються висновки сторони обвинувачення про наявність податкового порушення, є аналітичний продукт (висновок аналітика), складений самим Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки України у м. Києві, детективами якого одночасно здійснюється досудове розслідування у цьому ж кримінальному провадженні.

Зі змісту висновку судово-економічної експертизи № 38 від 27.05.2026 також убачається, що серед матеріалів, наданих експерту для проведення дослідження, містився зазначений аналітичний продукт БЕБ, а висновки аналітичного продукту були предметом дослідження під час проведення експертизи.

Отже, аналітичний документ, на якому значною мірою ґрунтується позиція сторони обвинувачення, був сформований структурним підрозділом того самого органу, детективи якого здійснюють досудове розслідування.

При цьому сам по собі аналітичний продукт органу досудового розслідування не підтверджує факту кримінально протиправного походження конкретних коштів, на які прокурор просить накласти арешт, та не усуває обов`язку сторони обвинувачення довести наявність передбачених ст. 98, 170 КПК України критеріїв щодо конкретного майна.

Слідчий суддя також враховує, що до матеріалів клопотання не долучено постанови слідчого, детектива чи прокурора про визнання грошових коштів на зазначених банківських рахунках речовими доказами у кримінальному провадженні № 72026102500000014.

Водночас сторона обвинувачення просить застосувати арешт саме з метою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, - забезпечення збереження речових доказів.

За таких обставин матеріали, подані слідчому судді, не дають можливості встановити, на підставі яких конкретних фактичних даних орган досудового розслідування дійшов висновку про відповідність коштів на банківських рахунках критеріям речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України.

Саме зазначення у тексті клопотання про те, що певне майно «являється речовим доказом», не є достатнім для встановлення його процесуального та доказового зв`язку з кримінальним правопорушенням.

Крім того, з матеріалів клопотання не вбачається, що прокурором належним чином обґрунтовано необхідність арешту коштів одночасно на всіх зазначених банківських рахунках, не визначено, які саме кошти на кожному з рахунків мають кримінально протиправне походження, та не наведено фактичних даних, які дозволяли б відмежувати кошти, отримані товариством у результаті звичайної господарської діяльності, від коштів, які, за версією сторони обвинувачення, пов`язані із кримінальним правопорушенням.

Не містять матеріали клопотання й належного обґрунтування того, яким саме чином грошові кошти, що перебувають на рахунках товариства, можуть зберігати на собі сліди кримінального правопорушення або містити відомості, які можуть бути використані як доказ обставин кримінального провадження.

Також слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна підлягають врахуванню, зокрема, правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення у випадках, визначених законом, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника та третіх осіб.

Стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у право юридичної особи на користування та розпорядження коштами.

Не наведено достатніх даних і про те, що незастосування арешту саме до зазначених коштів призведе до їх приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування чи передачі у розумінні положень ст. 170 КПК України.

Посилання у клопотанні на усвідомлення службовими особами товариства протиправності своєї діяльності та, як наслідок, на наявність ризику невідкладного використання чи передачі коштів третім особам має загальний характер та не підтверджене конкретними фактичними даними щодо вчинення або підготовки таких дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

При цьому обов`язок доведення наявності законних та фактичних підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження покладається саме на сторону, яка звернулася з відповідним клопотанням, а слідчий суддя не вправі самостійно формувати замість сторони обвинувачення обґрунтування необхідності втручання у право власності.

Враховуючи викладене у сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено відповідність грошових коштів ТОВ «БК «АНТА» критеріям речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України; не встановлено безпосереднього зв`язку коштів на конкретних банківських рахунках із кримінальним правопорушенням; не підтверджено їх кримінально протиправного походження; не надано постанови про визнання зазначених коштів речовими доказами; не доведено існування конкретних ризиків їх приховування, втрати, знищення, перетворення чи передачі; а необхідність застосування саме такого ступеня втручання у право власності належним чином не обґрунтована.

Наведені у клопотанні твердження щодо можливого походження грошових коштів мають характер припущень і самі по собі не можуть бути достатньою правовою підставою для накладення арешту.

За таких обставин слідчий суддя не вбачає передбачених ст. 98, 170 КПК України достатніх підстав для висновку, що грошові кошти, на які прокурор просить накласти арешт, є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні та що їх арешт є необхідним, розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

У зв`язку з цим клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «БК «АНТА» (код ЄДРПОУ 42126756) у сумі 12 558 571,35 грн, які знаходяться на банківських рахунках товариства, відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «ПУМБ», ПАТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», АТ «МІБ» та АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК», у межах кримінального провадження № 72026102500000014 від 11.03.2026 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: