Рішення № 139276086, 20.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/3365/25

Провадження № 2/752/1135/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.07.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до

відповідача Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний»

про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, скасування наказу про відсторонення та стягнення коштів

за участю:

представника позивача: адвоката Лисенко Ганни Олександрівни

представника відповідача: Герасименка Сергія Валерійовича

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (надалі за текстом також - відповідач) з такими позовними вимогами:

-визнати незаконним та скасувати Наказ №23-к від 07.01.2025, виданий Приватним акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний», про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника головного бухгалтера за п.2 ст.41 КЗпП України «Втрата довіри з боку роботодавця»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» з 08.01.2025;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (код ЄДРПОУ: 04012321) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням збільшення розміру станом на день ухвалення рішення по справі;

-визнати незаконним та скасувати Наказ №113 від 23.12.2024 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » виданий Приватним акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний», про відсторонення ОСОБА_1 з 15:00 23.12.2024;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (код ЄДРПОУ: 04012321) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад обґрунтування позивача

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що починаючи з 01.11.2013 вона була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера Приватне акціонерне товариство «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний», проте 23.12.2024 згідно Наказу №113 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача було відсторонено від виконання трудових обов`язків без збереження заробітної плати з 15:00 23.12.2024. З

07.01.2025 позивача було звільнено з посади заступника головного бухгалтера відповідно до Наказу №23-к про припинення трудового договору (контракт) на підставі п. 2 ст.41 КЗпП України «Втрата довіри з боку роботодавця».

Позивач стверджує, що вона не є спеціальним суб`єктом звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України, оскільки: вона не має посадових обов`язків щодо зберігання чи прийняття цінностей; договір про повну матеріальну відповідальність з нею не укладався; її посадові обов`язки ніяким чином не пов`язані із «цінностями» - тобто речам, матеріального світу - оскільки працювала лише з цифрами.

Позивач також вказує, що підставою Наказу про звільнення була службова записка начальника служби безпеки, разом з тим це не є достатньою підставою для звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України. Сам Наказ про звільнення містить суттєві недоліки, які не дозволяють позивачу усвідомити у зв`язку із чим конкретно її було звільнено, оскільки Наказ про звільнення: не містить чіткої причини звільнення з посиланням на певні факти, тобто за що конкретно було звільнено позивача; не містить посилання на час вчинення винних дій чи їх кількість; не містить належних підстав звільнення, з яких можна було би встановити поставлені у вину порушення.

Також, позивач вказує, що 23.12.2024 відповідач Наказом про відсторонення вказав відсторонити позивача від виконання трудових обов`язків без збереження заробітної плати у зв`язку з виявленням порушень при нарахуванні заробітної плати з 15:00 23.12.2024.

ОСОБА_1 вважає таке відсторонення незаконним, оскільки: зазначена у Наказі про відсторонення підстава не передбачена ч.1 ст.46 КЗпП України; Наказ про відсторонення не містить періоду, на який здійснюється відсторонення; відповідач не повідомив позивача про відсторонення та не ознайомив із Наказом про відсторонення до початку такого відсторонення (ознайомив лише у день звільнення, через 11 днів після початку відсторонення); Наказ про відсторонення носить характер покарання, оскільки ним не передбачено ні законних підстав, ні визначеного строку, тоді як позивач була позбавлена заробітної плати.

Враховуючи викладене, на думку позивача, Наказ про відсторонення також є незаконним та підлягає скасуванню. Враховуючи незаконне звільнення з посади заступника головного бухгалтера позивач просить суд також, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує, що ОСОБА_1 обґрунтовано була звільнена з посади заступника головного бухгалтера ПрАТ «АБ Столичний», оскільки допустила у своїй діяльності вчинки, які призвели до втрати довіри, а саме: систематичне самоуправство та перевищення повноважень в частині розпорядження грошовими коштами.

Як стверджує відповідач, ОСОБА_1 при нарахуванні та виплаті щомісячних надбавок за складність та напруженість в роботі собі та іншим працівникам ПрАТ «АБ Столичний» вказувала завищені відсотки надбавки, що не відповідало наказу керівництва підприємства.

Відповідач вказує. що враховуючи положення посадової інструкції заступника головного бухгалтера, позивач здійснювала діяльність пов`язану із забезпеченням своєчасного перерахування платежів до бюджету, брала участь у проведенні річної інвентаризації, перевіряла правильність оформлення касових документів, складення касової звітності, здійснювала контроль за дотриманням ліміту залишку каси та цільовим використанням коштів, отриманих у банківській установі, а тому вона є особою, яка може бути звільнена з посади на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

Відповідач також зазначає, оскільки, позивач мала безперешкодний цілодобовий доступ до бухгалтерських та банківських програм та систем товариства, оскаржуваний Наказ №113 від 23.12.2024 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » був виданий Приватним акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» з метою запобігання можливості зі сторони позивача знищити докази власник незаконних дій, виправити зроблені помилки, пошкодити бухгалтерські та/або банківські програми (системи) товариства, завдати шкоди товариству, після звіту начальника служби безпеки відповідача від 18.12.2024.

Відповідач вважає, що діючим законодавством України не заборонено виконувати дії для забезпечення безпечної роботи товариства та запобігання знищення доказів незаконних дій працівників товариства.

Враховуючи викладені обставини, відповідач вказує на безпідставність позовних вимог та у задоволенні позову просить відмовити.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.02.2025 головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.

06.02.2025 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.04.2025.

24.04.2025 підготовче засідання відкладено на 26.06.2025.

26.06.2025 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 30.07.2025.

30.07.2025 у підготовчому засіданні оголошено перерву для повторного витребування доказів до 23.10.2025.

23.10.2025 у підготовчому судовому засіданні були виконані завдання підготовчого провадження передбачені цивільним процесуальним законодавством для початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.01.2026.

22.01.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.03.2026.

23.03.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.05.2026.

28.05.2026 після дослідження обставин справи та наявних доказів, суд за клопотанням учасників справи оголосив перерву для підготовки до судових дебатів до 10.07.2026.

У судовому засіданні 10.07.2026, після судових дебатів, суд, керуючись положеннями статті 244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 20.07.2026.

Фактичні обставини встановлені судом

ОСОБА_1 , починаючи з 01.11.2013 прийнята на посаду заступника головного бухгалтера Приватне акціонерне товариство «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (надалі за текстом також - ПрАТ «АБ Столичний»).

23.12.2024 згідно Наказу №113 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » ОСОБА_1 була відсторонена від виконання трудових обов`язків без збереження заробітної плати з 15:00 23.12.2024 та їй було запропоновано дати роз`яснення стосовно порушень при нарахуванні заробітної плати в термін до 26.12.2024.

07.01.2025 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника головного бухгалтера ПрАТ «АБ Столичний» відповідно до Наказу №23-к про припинення трудового договору (контракт) на підставі п. 2 ст.41 КЗпП України «Втрата довіри з боку роботодавця». Підставою звільнення вказано службову записку начальника служби безпеки.

Згідно доповідних записок начальника відділу кадрів були встановлені неправильні нарахування процентів надбавок за складність і напруженість в роботі у працівників ПрАТ «АБ Столичний»: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за різні періоди.

Матеріали справи містять копії наказів про встановлення надбавок за складність, напруженість в роботі працівникам товариства за різні періоди, копії службових записок від керівників структурних підрозділів щодо розміру надбавок та копії розрахункових листків за кожний відповідний період.

Згідно наказу ПрАТ «АБ Столичний» від 11.11.2024 №80/1 була створена Комісія з перевірки порушень при нарахуванні заробітної плати за період 2020-2024 року.

За результатами проведеної перевірки, 07.01.2025 був складений Звіт щодо дій заступника головного бухгалтера ОСОБА_1 , відповідно до якого Комісією було встановлено, що за періоди 2021-2024 дії заступника головного бухгалтера ОСОБА_1 під час нарахування та виплат заробітної плати працівникам ПрАТ «АБ Столичний», а саме: ОСОБА_5 - юрисконсульту юридичного відділу (у період з 2023-2024 року), ОСОБА_1 - заступнику головного бухгалтера, ОСОБА_8 - оператору пульта керування устаткування залізобетонного виробництва (чоловік позивача) шляхом внесення завідомо некоректної інформації в систему 1С були спрямовані на отримання неправомірної вигоди (собі, родичам та друзям), які призвели до прямих збитків підприємства, не враховуючи податки, в розмірі: за період 2021-2022 роки у розмірі 6 505,13 грн; за період 2023 року у розмірі 13 495,00 грн та за період 2024 року у розмірі 72 230,07 грн.

20.12.2024 комісією був складений Акт №20/12-2024 «Про результати перевірки нарахування та виплат ОСОБА_1 надбавок за складність і напруженість в роботі працівникам ПрАТ «АБ Столичний» у 2020 та 2024 роках».

25.12.2024 та 26.12.2025 ОСОБА_1 надала письмові пояснення щодо виявлених порушень, в яких вказала, що всі нарахування були нею перевірені, є правильними, згідно наказів та розрахункових листів.

Відповідно до службової записки начальника служби безпеки ПрАТ «АБ Столичний», були вказані виявлені за період з 2020-2024 року порушення в нарахуванні заробітної плати, а також зазначено, що неправомірні дії заступника головного бухгалтера ОСОБА_1 підтверджуються розрахунками, скрін-шотами з бухгалтерської системи 1С, службовою запискою головного бухгалтера ОСОБА_9 , наказами керівника підприємства про що зазначено у звіті за результатами службової перевірки начальника служби безпеки та акту Комісії підприємства №20/12-2024 від 20.12.2024.

Враховуючи системність неправомірних, самовільних дій направлених на отримання неправомірної вигоди (собі, родичам та іншим працівникам підприємства), які призвели до прямих збитків підприємства, вказано про необхідність притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника головного бухгалтера ОСОБА_1 .

Згідно Висновку №012 комп`ютерно-технічного дослідження від 23.06.2025 проведеного спеціалістом ОСОБА_10 , який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів», на запитання: «Чи зафіксовано/містить комп`ютерна бухгалтерська програма 1С Бухгалтерія ПрАТ «АБ СТОЛИЧНИЙ», на комп`ютері наданому для дослідження, результати про такі дії користувача « ОСОБА_11 », а саме», в базі даних ПЗ «1С:Підприємство» ПрАТ «АБ Столичний» спеціалістом встановлено наявність зарплатних відомостей, створених користувачем ПЗ «1С:Підприємство» з назвою « ОСОБА_11 », створення платіжних доручень, відповідальна особа - « ОСОБА_11 »; наявність зарплатних відомостей, створених користувачем ПЗ «1С:Підприємство» з назвою « ОСОБА_11 » та створення платіжних доручень із вказанням відповідальної особи - « ОСОБА_11 ».

Згідно посадової інструкції заступника головного бухгалтера ПрАТ «АБ Столичний», затвердженої генеральним директором підприємства 30.12.2005 (викладеної рос.мовою) серед головних завдань заступника головного бухгалтера є забезпечення своєчасного перерахування платежів до бюджету (п.1.1.3); участь у проведенні річної інвентаризації (п.1.5).

Серед обов`язків заступника головного бухгалтера ПрАТ «АБ Столичний» визначено: перевіряти правильність оформлення касових документів, складання касових звітів, здійснювати контроль за дотриманням ліміту залишку каси, контроль за дотриманням цільового використання коштів, отриманих в банку (п.3.7.); ведення аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з підзвітними особами, здійснення контролю за своєчасністю звіту підзвітних осіб (п.3.8.).

Згідно пункту 4.3. розділу 4 посадової інструкції заступника головного бухгалтера від 30.12.2005, заступник головного бухгалтера має право не приймати до виконання та оформлення документи за операціями, які порушують чинне законодавство та встановлений порядок прийому, оприбуткуванню, зберігання та витрачання грошових коштів, обладнання, інвентарю, товарно-матеріальних та інших цінностей.

Згідно пункту 5.1. розділу 5 осадової інструкції заступника головного бухгалтера від 30.12.2005 заступник головного бухгалтера несе повну відповідальність за правильність ведення податкового обліку на підприємстві та своєчасне в повному обсязі перерахування платежів до бюджету.

Допитані в судовому засіданні свідки: головний бухгалтер ПрАТ «АБ Столичний» ОСОБА_9 та провідний бухгалтер ПрАТ «АБ Столичний» ОСОБА_12 пояснили щодо порядку нарахування та проведення платежів, в тому числі заробітної плати, особливостей роботи програми 1С, використання ключів доступу та функцій (обов`язків) головного бухгалтера та заступника головного бухгалтера.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Суд встановив, що між сторонами виникли трудові правовідносини, а спір з приводу якого позивач звернулася до суду стосується її звільнення із займаної посади заступника головного бухгалтера згідно пункт 2 статті 41 КЗпП України «Втрата довіри з боку роботодавця».

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Як роз`яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Таким чином, для того, щоб визначити, чи було законним звільнення працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України ключовим питанням є з`ясування того, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

У постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-104цс14 зроблено висновок, що: «трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Висновків по суті про те, що до основного кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, відносяться особи, які одержують їх під звіт; особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № № 6-5499ск10, 6-4403ск12, 6-25870ск12, 6-38248ск12. Проте у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, не давши належної оцінки посадовій інструкції, не встановивши, чи становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача, помилково виходили з того, що позивач є фактично матеріально-відповідальною особою».

У постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 6-1093цс15 зазначено, що: «правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов`язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями)».

Суд встановив, що ОСОБА_1 , починаючи з 01.11.2013 обіймала посаду заступника головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» і саме з цієї посади її було звільнено згідно Наказу №23-к від 07.01.2025 на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри.

Дослідивши надану посадову інструкцію заступника головного бухгалтера ПрАТ «АБ Столичний», затверджену генеральним директором підприємства 30.12.2005, з якою позивач була ознайомлена, суд встановив, що серед обов`язків заступника головного бухгалтера ПрАТ «АБ Столичний» визначено: перевірка правильності оформлення касових документів, складання касових звітів, здійснення контролю за дотриманням ліміту залишку каси, контроль за дотриманням цільового використання коштів, отриманих в банку (п.3.7.); ведення аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з підзвітними особами, здійснення контролю за своєчасністю звіту підзвітних осіб (п.3.8.).

Згідно пункту 5.1. розділу 5 осадової інструкції заступника головного бухгалтера від 30.12.2005 заступник головного бухгалтера несе повну відповідальність за правильність ведення податкового обліку на підприємстві та своєчасне в повному обсязі перерахування платежів до бюджету.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у посадових обов`язках ОСОБА_1 відсутні функції щодо безпосереднього обслуговування товарних цінностей, водночас, позивач, як заступник головного бухгалтера товариства здійснювала обов`язки з обліку, контролю та управління фінансовими ресурсами.

Суд зазначає, що працівники, які здійснюють функції обліку, контролю за рухом майна та управлінські завдання, мають інший правовий статус. Їхня робота пов`язана з обліком, а не з безпосереднім прийманням, зберіганням, відпуском чи транспортуванням цінностей.

Встановлені судом обставини не дозволяють стверджувати, що основний зміст трудових обов`язків ОСОБА_1 на посаді заступника головного бухгалтера становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, тому суд дійшов до висновку, що розірвання з нею трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України є безпідставним, а тому, позовна вимога про визнання незаконним та скасування Наказу №23-к від 07.01.2025, виданого Приватним акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний», про звільнення ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене суд зазначає, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

За таких обставин, похідна позовна вимога ОСОБА_1 про поновлення її на посаді заступника головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» з 08.01.2025 також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушеним прогулом за висновками Верховного Суду про застосування статті 235 КЗпП, що викладені 26.08.2020 у справі № 501/2316/15-ц згідно постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-37956св18, визнається період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95 (надалі за текстом також - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд встановив, що сума заробітної плати ОСОБА_1 за листопад-грудень 2024 року становить (54 950,00 + 43 813,64) = 98 763,64 грн.

За період листопад-грудень 2024 року налічується: 21 робочий день у листопаді та 18 робочих днів у грудні.

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 становить 2 532,40 грн.

Враховуючи, що від дати звільнення до дати ухвалення судового рішення пройшло 399 робочих днів середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 2 532,40 х 399 = 1 010 427,60 грн.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, за висновками Верховного Суду у постанові Великої Палати від 08.12.2021, викладеними у справі № 9901/407/19, слідуючи усталеній судовій практиці, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цими висновками підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 010 427, 60 грн з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, що має виконати відповідач.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №113 від 23.12.2024 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » суд зазначає, що відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об`єктів чи операторів критичної інфраструктури; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, враховуючи, що позивач була відсторонена від виконання трудових обов`язків без збереження заробітної плати, без наявності підстав, що визначені у статті 46 КЗпП України, суд вважає, що такий наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

Судові витрати

Згідно пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволений повністю, з відповідача на її користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, скасування наказу про відсторонення та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №23-к від 07.01.2025 виданий Приватним акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний», про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» за п.2 ст.41 КЗпП України.

Визнати незаконним та скасувати наказ №113 від 23.12.2024 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » виданий Приватним акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» про відсторонення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» з 08.01.2025.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (ЄДРПОУ: 04012321; м. Київ, вул. Новопирогівська, 60) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.01.2025 по 20.07.2026 (включно) у розмірі 1 010 427 (один мільйон десять тисяч чотириста двадцять сім) гривень 60 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (ЄДРПОУ: 04012321; м. Київ, вул. Новопирогівська, 60) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. О. Чекулаєв