Рішення № 139272198, 27.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 р. № 520/16162/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 військового обліку на підставі ч. 4 ст. 28, ст. 32 та п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції від 11.06.2009, що була чинною станом на 13.01.2010;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі ч. 4 ст. 28, ст. 32 та п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції від 11.06.2009, що була чинною станом на 13.01.2010.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має військове звання «рядовий», що підтверджується записом на сторінці 8 військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 24.11.1989 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На сторінці 3 зазначеного військового квитка міститься запис про те, що 20.10.1991 позивача направлено у запас та він має стати на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В адміністративному позові позивач посилається на те, що після формування військово-облікового документа в електронній формі за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» позивач дізнався, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів йому визначено статус «військовозобов`язаний», номер запису в Реєстрі - 230520251455765300041, а органом військового обліку зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись із відображенням у Реєстрі статусу військовозобов`язаного, позивач 12.03.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку.

Надсилання зазначеної заяви відповідачу підтверджується накладною АТ «Укрпошта» №7900800624823 та відповідним розрахунковим документом. Згідно з відомостями про відстеження поштового відправлення заяву вручено відповідачу 17.03.2026.

Як зазначає позивач, відповіді на заяву від 12.03.2026 він не отримав, а відомості про його виключення з військового обліку до Реєстру відповідачем не внесені. Доказів розгляду цієї заяви та надання позивачу відповіді матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 13.01.2010 йому виповнилося 40 років. На його переконання, відповідно до частини четвертої статті 28, статті 32 та пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час досягнення ним 40-річного віку, він підлягав виключенню з військового обліку як військовозобов`язаний рядового складу, який досяг установленого на той час граничного віку перебування в запасі.

Позивач стверджує, що з моменту досягнення граничного віку перебування в запасі він втратив статус військовозобов`язаного, а тому відображення у Реєстрі протилежних відомостей не відповідає його фактичному та правовому статусу. При цьому запис у військовому квитку про направлення у запас позивач пов`язує з перебуванням у запасі до досягнення граничного віку.

Позивач також посилається на те, що подальше збільшення законодавцем граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі не може поширюватися на нього, оскільки на момент внесення відповідних змін він, за його твердженням, уже був виключений з військового обліку. Відомостей про його волевиявлення щодо повторного взяття на військовий облік матеріали справи не містять.

Вважаючи невнесення відповідачем до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку протиправною бездіяльністю, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, причин його неподання суду не повідомив, доказів на спростування наведених позивачем фактичних обставин не надав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовозобов`язаних - осіб, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Судом установлено, що позивач має військове звання «рядовий», а тому питання щодо граничного віку його перебування у запасі регулюється положеннями законодавства, які визначають граничний вік перебування у запасі осіб рядового складу.

У редакції Закону №2232-XII, чинній станом на 13.01.2010, частиною другою статті 28 було передбачено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком. До другого розряду належав рядовий склад віком до 40 років.

Частиною четвертою статті 28 Закону №2232-XII у зазначеній редакції було встановлено, що граничний вік перебування у запасі другого розряду є граничним віком перебування у запасі та у військовому резерві.

За приписами статті 32 Закону №2232-XII у відповідній редакції військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування у запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключалися з військового обліку і переводилися у відставку.

Пунктом 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній станом на 13.01.2010, було передбачено, що виключенню з військового обліку в районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування у запасі.

Отже, станом на дату досягнення позивачем 40-річного віку законодавство передбачало правову підставу для виключення військовозобов`язаних рядового складу з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі.

Водночас наявність передбаченої законом підстави для виключення з військового обліку та фактичне оформлення уповноваженим органом відповідної облікової дії не є тотожними обставинами.

Досягнення позивачем 40-річного віку свідчить про виникнення на той час передбаченої законом підстави для його виключення з військового обліку, однак не підтверджує того, що таке виключення було фактично оформлено та відображено у військово-облікових документах.

Із військового квитка серії НОМЕР_3 вбачається, що 20.10.1991 позивача направлено у запас та зазначено про необхідність стати на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Звільнення або направлення військовослужбовця у запас означає набуття ним статусу військовозобов`язаного та не є тотожним виключенню з військового обліку.

Військовий квиток позивача не містить відмітки про його виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі. Облікової картки, рішення військового комісаріату, архівної довідки чи іншого документа, який би підтверджував фактичне вчинення такої облікової дії, до матеріалів справи не надано.

Натомість військово-обліковим документом в електронній формі, сформованим за допомогою мобільного застосунку «Резерв+», підтверджується, що позивач має статус військовозобов`язаного та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після 2010 року законодавче регулювання граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі було змінено.

Законом України від 27.03.2014 №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» частину другу статті 28 Закону №2232-XII викладено у новій редакції, відповідно до якої граничний вік перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду рядового, сержантського і старшинського складу було встановлено до 50 років.

Законом України від 22.07.2014 №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу», який набрав чинності 13.08.2014, у пункті 2 частини другої статті 28 Закону №2232-XII цифри « 50» замінено цифрами « 60».

Отже, з 13.08.2014 граничний вік перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду рядового, сержантського і старшинського складу становить 60 років.

При цьому положення частини четвертої статті 28 Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування у запасі другого розряду є граничним віком перебування у запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, за чинним правовим регулюванням особа рядового складу підлягає виключенню з військового обліку за віком після досягнення 60 років.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 Верховний Суд зазначив, що законодавець розмежовує поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», які мають різні підстави і правові наслідки. Знята з військового обліку особа продовжує мати статус військовозобов`язаного, тоді як виключення з військового обліку припиняє такий статус.

При цьому наявний у військовому квитку позивача запис про направлення у запас не є ані записом про зняття, ані відміткою про виключення з військового обліку, а підтверджує звільнення позивача з військової служби у запас.

У постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24 Верховний Суд дійшов висновку, що виключення особи з військового обліку не означає неможливості її повторного взяття на такий облік.

Верховний Суд зазначив, що зміни до статті 28 Закону №2232-XII, якими граничний вік перебування у запасі збільшено до 60 років, мають загальний характер та поширюються на всіх осіб, які не досягли такого віку, незалежно від їх попереднього статусу.

Зміни до законодавства щодо граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі поширюються на осіб, які на момент набрання такими змінами чинності не досягли нового граничного віку, незалежно від факту їх попереднього виключення з військового обліку. У зв`язку з підвищенням граничного віку перебування у запасі до 60 років такі особи вважаються поновленими у запасі та підлягають військовому обліку.

Верховний Суд також указав, що застосування нового граничного віку до актуального військово-облікового статусу особи не є зворотною дією закону в часі, якщо спірні правовідносини виникли після набрання відповідними змінами чинності.

Разом із тим, суд ураховує, що предметом звернення позивача до відповідача було внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку.

Частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачено, що органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 цього Закону призовник, військовозобов`язаний та резервіст мають право звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення або невключення до Реєстру запису про себе, а також щодо виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Отже, позивач мав право звернутися до відповідача як органу ведення Реєстру із заявою про перевірку достовірності внесених стосовно нього відомостей та їх виправлення за наявності передбачених законодавством підстав.

Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94, передбачено, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення або невключення до нього відповідних відомостей здійснюється за результатами розгляду мотивованої заяви особи із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органу ведення Реєстру.

Таким чином, отримання відповідачем належно оформленої заяви породжує обов`язок розглянути її, перевірити викладені заявником обставини за наявними військово-обліковими документами та матеріалами, надати їм правову оцінку і прийняти за результатами розгляду обґрунтоване рішення.

За приписами статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв, зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечувати їх виконання та повідомляти громадян про наслідки розгляду.

Статтею 19 цього Закону встановлено обов`язок органів державної влади об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки та суть прийнятого рішення, а в разі визнання заяви необґрунтованою - роз`яснювати порядок оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Якщо вирішити порушені у зверненні питання у місячний строк неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлює необхідний строк для розгляду звернення, про що повідомляється особа, яка його подала. При цьому загальний строк вирішення порушених у зверненні питань не може перевищувати сорока п`яти днів.

Матеріалами справи підтверджено, що заява ОСОБА_1 від 12.03.2026 про внесення відомостей щодо виключення з військового обліку отримана ІНФОРМАЦІЯ_2 17.03.2026, що підтверджується відомостями про вручення поштового відправлення №7900800624823.

Водночас матеріали справи не містять доказів розгляду відповідачем зазначеної заяви, перевірки викладених у ній обставин за матеріалами військового обліку, прийняття рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні, а також повідомлення позивача про результати її розгляду.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів розгляду заяви від 12.03.2026 або наявності об`єктивних причин, які перешкоджали її розгляду у встановлений строк, суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів факту належного розгляду заяви позивача та прийняття за її результатами відповідного рішення.

Суд зауважує, що відповідач повинен перевірити військово-облікові матеріали позивача, з`ясувати, чи приймалося стосовно нього рішення про виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі, встановити фактичну і правову підстави внесення наявних відомостей до Реєстру та надати оцінку актуальному військово-обліковому статусу позивача з урахуванням законодавства, чинного на час розгляду заяви.

У постанові від 09.06.2026 у справі №320/29761/25 Верховний Суд наголосив, що під час вирішення спорів щодо військового обліку необхідно встановлювати фактичну та правову підстави відповідної облікової дії, досліджувати військово-облікові документи та інші матеріали, оскільки від цього залежить статус особи та правомірність відомостей, унесених до Реєстру.

У цій справі суду не надано облікової картки позивача, архівних матеріалів військового комісаріату та інших документів, які можуть перебувати у володінні відповідача і мають значення для вирішення порушеного у заяві питання.

Тому питання щодо наявності або відсутності підстав для внесення до Реєстру запитуваних позивачем відомостей повинно бути першочергово вирішене відповідачем шляхом розгляду заяви, перевірки матеріалів військового обліку та прийняття обґрунтованого рішення.

Неприйняття відповідачем будь-якого рішення за заявою позбавило позивача можливості ознайомитися з фактичними та правовими підставами позиції органу ведення Реєстру, надати додаткові документи або пояснення, а також оскаржити конкретне рішення в адміністративному чи судовому порядку.

Отже, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 12.03.2026 є протиправною.

Водночас вимога про безпосереднє зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову суд може визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише за умови, що для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі відповідач не розглядав заяву позивача по суті, не перевіряв наявні військово-облікові та архівні матеріали і не приймав рішення щодо наявності або відсутності підстав для внесення запитуваних відомостей до Реєстру.

За відсутності результатів такої перевірки та повного обсягу військово-облікових матеріалів суд не може підміняти орган ведення Реєстру і здійснювати первинне вирішення питання, віднесеного законом до повноважень відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Зобов`язання відповідача безпосередньо внести відомості про виключення позивача з військового обліку без попереднього розгляду його заяви та встановлення всіх юридично значущих обставин є передчасним.

З урахуванням наведеного, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача розглянути заяву від 12.03.2026, перевірити викладені у ній обставини та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, проте може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Хоча позивач безпосередньо не заявив вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду його заяви та зобов`язання її розглянути, така бездіяльність охоплюється спірними правовідносинами, стосується тієї самої заяви від 12.03.2026 та фактично стала причиною звернення позивача до суду.

З огляду на необхідність ефективного захисту порушеного права позивача на належний розгляд його заяви суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви від 12.03.2026 та зобов`язати відповідача розглянути її з прийняттям обґрунтованого рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом виходу за межі позовних вимог.

У задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності саме щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку та про безпосереднє зобов`язання внести такі відомості належить відмовити як у передчасних.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 12.03.2026.

Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2026 з прийняттям обґрунтованого рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1 064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях