Ухвала суду № 139271672, 27.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/5692/2012

Провадження № 6/202/700/2026

УХВАЛА

про повернення заяви без розгляду

27 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду міста Дніпра Недобитюк Н.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі № 0417/5692/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 0417/5692/2012.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, причому питання про достатність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, причому такі обставини зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи та їхніх представників.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Також згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Абзацом другим частини другої статті 183 ЦПК України встановлено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку регулюються Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі Правила).

Згідно з абзацом шостим пункту 62 Правил, підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є, зокрема, розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

Відповідно до абзацу першого пункту 17 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку.

При цьому, абзацом другим пункту 17 Правил визначено, що послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Крім того, згідно з абзацом другим пункту 47 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відправником відкритими для перевірки їх вкладення.

Отже, на підтвердження направлення учасникам справи копії заяви з додатками як доказ обов`язково має надаватися розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку (фіскальний чек, розрахункова квитанція тощо) разом з описом вкладення, який містить інформацію про конкретний вид та кількість відправлених документів і підтверджує їх фактичний вміст.

Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2025 року у справі № 260/8632/24 (провадження № К/990/18080/25) зазначив, що для підтвердження надсилання документів іншим учасникам справи належним доказом є, зокрема, опис вкладення до поштового відправлення, у якому зазначено документи, що надсилаються одержувачу, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля, у сукупності з розрахунковим документом поштової установи оригіналом поштової квитанції (чеком).

Суд звертає увагу на те, що ненадання відповідного опису вкладення унеможливлює встановлення вмісту поштового відправлення (відповідного вкладення в лист), як і не дозволяє дізнатися чи на правильну поштову адресу інших учасників справи було скеровано документи. Фіскальний чек АТ «Укрпошта» не є достатнім доказом надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії заяви та доданих до неї документів, саме опис вкладення до цінного листа, який містить необхідну інформацію для встановлення факту існування певних обставин, є належним доказом поштового відправлення.

Всупереч встановлених вимог, заявником не долучено опису вкладення до цінного листа. Суд вважає надані фіскальні чеки на підтвердження надсилання копії заяви з додатками сторонам справи належними доказами, проте не достатніми, оскільки чек не містить адреси на яку було відправлено заяву та не вбачається що саме було відправлено.

Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, подана без додержання вимог частини другої статті 183 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись ст. ст. 183, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 0417/5692/2012 повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Н. В. Недобитюк