Рішення № 139270679, 27.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 р. № 400/1439/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства Миколаївської міської ради «Стоматологія № 3», вул. Енгельса, 43-а, м. Миколаїв, 54031, до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправною та скасування вимоги від 11.02.2021 № Ю-2831-25,ВСТАНОВИВ:

Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Стоматологія № 3» (далі також позивач, КП ММР «Стоматологія № 3») звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі також відповідач, ГУ ДПС), в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Миколаївській області щодо зарахування грошових коштів у розмірі 103380,00 грн. під час судового оскарження Рішення № 0048615005 від 10.06.2020 року та Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2831-25 від 11.08.2020 року;

- визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2831-25 від 11.02.2021 року, видану ГУ ДПС у Миколаївській області;

- зобов`язати ГУ ДПС у Миколаївській області зарахувати грошові кошти у розмірі 103380,00 грн. в рахунок платежів зазначених у платіжних дорученнях: № 0360 від 20.08.2020 року; № 0361 від 21.08.2020 року; № 0373 від 21.09.2020 року; № 0375 від 22.09.2020 року; № 390 від 19.10.2020 року; № 391 від 22.10.2020 року; № 406 від 19.11.2020 року; № 434 від 09.12.2020 року; № 440 від 18.12.2020 року; № 441 від 18.12.2020 року; № 455 від 19.01.2021 року; № 456 від 20.01.2021 року; № 461 від 27.01.2021 року; № 463 від 29.01.2021 року; № 481 від 19.02.2021 року та видалити з ІКПП Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Стоматологія № 3», дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 95713,79 грн.

Ухвалою від 12.03.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Ухвалою від 22.04.2021 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/3249/20.

Ухвалою від 08.07.2021 року суд поновив провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним оскаржено до суду рішення від 10.06.2020 року № 0048615005 про застосування штрафних санкцій у розмірі 58271,69 грн (справа № 400/3249/20) та вимогу від 11.08.2020 року № Ю-2831-25 на суму недоїмки 115942,92 грн (справа № 400/3618/20). Але, контролюючий орган, всупереч нормам чинного законодавства, зараховано кошти на покриття штрафів і пені, строк сплати яких ще не настав, та суми недоїмки, яка оскаржується та, відповідно, строк якої теж не настав, з коштів, що надходять до бюджету для сплати поточних платежів зі збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, чим неправомірно сформовано недоїмку (суму єдиного внеску, своєчасно не сплачену у строки, встановлені Законом) у розмірі 96185,04 грн.

Відповідач надав відзив на позов, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що станом на дату формування оскаржуваної вимоги рішення від 10.06.2020 року не було виведене з ІКПП. У зв`язку з тим, що рішення у справі № 400/3249/20 не прийняте (а отже рішення від 10.06.2020 року вважається непогодженим), станом на 04.03.2021 року сума оскаржуваного рішення виведена за ІКПП, у зв`язку з чим станом на 04.03.2021 року за даними інформаційної бази ГУ ДПС, заборгованість відповідача з ЄСВ відсутня.

Позовна заява була складена після корегування відповідачем ІКПП.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464).

Як слідує з матеріалів справи, позивач стверджує, що сплатив єдиний внесок навіть в більшому розмірі ніж слід і за ним рахується переплата, тоді як відповідач наполягає на існуванні за позивачем заборгованості з єдиного внеску станом на 10.06.2020 року.

Відповідно до ст. 4 ч. 1 п. 1 абз. 2 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 покладає на платника єдиного внеску обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ст. 9 ч. 8 Закону № 2464).

Рішенням Миколаївського окружного суду від 16.09.2020 року у справі № 400/1819/20 (яке набрало законної сили 17.10.2020 року) встановлено, що доводи позивача ґрунтуються на хибних фактичних обставинах, так як заборгованість з єдиного внеску за ним рахується з 2018 року

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Так як позивач на кінець 2018 року мав недоїмку з єдиного внеску, а також пеню, відповідач, на підставі вищенаведеної норми, за рахунок сум, які позивач сплачував протягом липня 2019 року березня 2020 року, погашав недоїмку та пеню, яка виникла раніше.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року у справі № 400/3249/20 відмовлено у задоволенні вимог КП ММР «Стоматологія № 3» про скасування рішення ГУ ДПС від 10.06.2020 року № 0048615005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким КП ММР «Стоматологія № 3» нараховано штрафні санкції у розмірі 36592,00 грн та пеня у розмірі 28599,00 грн.

Рішення суду набрало законної сили 23.06.2021 року.

Згідно ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому, приписами ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Пунктами 6 та 7 ч.1 ст.13 Закону № 2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі Інструкція № 449).

Пунктом 1 розділу VIІ Інструкції № 449 передбачено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 2 п. 2 розділу VIІ Інструкції № 449 встановлено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. І виключно на підставі встановленого суд надає оцінку правомірності нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно оскаржуваних рішень.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.11.2018 року у справі № 813/4686/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом не встановлено неправильності розрахунку недоїмки зі сплати ЄСВ, штрафної санкції та пені, відповідно до оскаржуваної вимоги контролюючого органу. Станом на дату винесення оскаржуваної вимоги сума заборгованості за рішенням від 10.06.2020 року не було виведене з ІКПП.

У матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які б давали підстави вважати, що розрахунок проведений неправильно, а протилежне суду учасниками справи не доведено та судом не здобуто.

Суд вважає, що оскільки головною умовою для нарахування санкцій є встановлений факт несплати єдиного внеску, і факт несвоєчасної сплати ЄСВ, що мало місце у даних правовідносинах і що не спростовано в ході розгляду справи, суд на підставі письмових доказів у справі приходить до висновку про правомірність оскаржуваного в даній справі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату та несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Стоматологія № 3» (вул. Енгельса, 43-а, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 32884484) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) про: визнання протиправними дій ГУ ДПС у Миколаївській області щодо зарахування грошових коштів у розмірі 103380,00 грн. під час судового оскарження Рішення № 0048615005 від 10.06.2020 року та Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2831-25 від 11.08.2020 року; визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2831-25 від 11.02.2021 року, видану ГУ ДПС у Миколаївській області; зобов`язання ГУ ДПС у Миколаївській області зарахувати грошові кошти у розмірі 103380,00 грн. в рахунок платежів зазначених у платіжних дорученнях: № 0360 від 20.08.2020 року; № 0361 від 21.08.2020 року; № 0373 від 21.09.2020 року; № 0375 від 22.09.2020 року; № 390 від 19.10.2020 року; № 391 від 22.10.2020 року; № 406 від 19.11.2020 року; № 434 від 09.12.2020 року; № 440 від 18.12.2020 року; № 441 від 18.12.2020 року; № 455 від 19.01.2021 року; № 456 від 20.01.2021 року; № 461 від 27.01.2021 року; № 463 від 29.01.2021 року; № 481 від 19.02.2021 року та видалити з ІКПП Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Стоматологія № 3», дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 95713,79 грн відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.08.2026 року.

Суддя О.В. Малих