Рішення № 139270656, 27.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 р. № 400/9581/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Сузір`я Стрільця», вул. 1 Воєнна, 5, м. Миколаїв, 54003, до відповідачаГоловного управління ДПС у Волинській області, Київський майдан, 4, м. Луцьк, Волинська область, 43027, прозміна податкового повідомлення-рішення від 20.01.2023 року № 009860702,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сузір`я Стрільця» (далі позивач, ПП «Сузір`я Стрільця», підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДПС), в якому просить змінити податкове повідомлення-рішення від 20.01.2023 року № 009860702 з вирахуванням оскаржуваної суми 7276,23 грн.

Ухвалою від 04.08.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що контролюючим органом не проаналізовано діяльність пiдприємства за перевірений період з лютого по вересень 2022 року, що направлена на пошук та закупівлю товарів, пiдтвердженням цього є накази по пiдприємству на відрядження. Та господарську діяльність підприємства складають і поїздки до господарств-товаровиробників в межах одного дня, без оформлення вiдряджень, що також передбачає укладення, пiдписання та виконання договорiв (обмiн установчими та первинними документами, доставка товарно-транспортних накладних перевiзникам у межах та за межами міста), що пiдтверджується наданими до перевiрки договорами поставки, купiвлi-продажу, об`ємом товару, що реалізований як в межах, так і за межі України.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач зазначив, що на підставі наданих до перевірки документів не надається можливість встановити факт використання 1644,68 л списаного бензину у господарській діяльності ПП «Сузір`я Стрільця», у зв`язку з чим підлягають визначенню податкові зобов`язання з податку на додану вартість на підставі пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Враховуючи вищевикладене на порушення вимог абз. «г» п.198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України ПП «Сузір`я Стрільця» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 7376,23 грн, що призвело до заниження показника рядка 9 на суму ПДВ 7376,23 грн та завищення показника рядка 16 на суму ПДВ 7376,23 грн, що в свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на цю ж суму.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем було допущено помилку при формуванні податкового кредиту за лютий 2022 року, а саме платником було відображено у податковій декларації з податку на додану вартість (розділ 2 податковий кредит) та у додатку 1 до неї податкові накладні статус яких «реєстрація зупинена».

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податків несе відповідальність відповідно до цього кодексу, що вплинуло на неправомірне формування рядка 16 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У період з 07.12.2022 року по 13.12.2022 року посадовими особами ГУ ДПС здійснено документальну позапланову перевірку ПП «Сузір`я Стрільця» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2022 року № 10171/03-20-07-02/24059297 (далі Акт перевірки), висновками якого зафіксовано порушення позивачем:

- абз. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 7376,23 грн (у т.ч. за лютий 2022 року 5446,32 грн, за липень 2022 року 667,29 грн, за серпень 2022 року 641,12 грн, за вересень 2022 року 621,50 грн), що в свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на цю ж суму;

- абз. «а» п. 198.6 ст. 198, абз. «б» п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 95664,00 грн, що в свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на цю ж суму.

Позивач подав до ГУ ДПС заперечення на Акт перевірки за вих. № 01 від 06.01.2023 року.

19.01.2023 року ГУ ДПС надано відповідь № 186/12/03-20-07-02-12 щодо результатів розгляду заперечень до Акту перевірки, відповідно до якої скаргу залишено без задоволення, а акт перевірки без змін.

20.01.2023 року ГУ ДПС, на підставі Акта перевірки, складено податкове повідомлення-рішення № 009860702, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 96286,00 грн.

За результатами розгляди скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 20.01.2023 року № 009860702, ДПС України ухвалено рішення 10.04.2023 року № 8785/6/99-00-06-01-05-06, яким скарга залишена без задоволення.

Не погоджуючись податковим повідомленням-рішенням в частині суми 7376,23 грн, позивач оскаржив його в даній частині у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон України № 996) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію. При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно положень п. 198.1 198.3 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

У період, що перевірявся, встановлено господарські відносини між ПП «Сузір`я Стрільця» та ТОВ «Фортуна 2013» (код ЄДРПОУ 38476885) із придбання нафтопродуктів на підставі договору поставки від 02.06.2020 року № 04020101/6/20, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Фортуна 2013») зобов`язувався передати у власність покупцеві (позивач) товар, визначений у п. 1.2 договору (нафтопродукти та їх похідні), а покупець прийняти та оплатити товар.

Факт поставки товару підтверджений наданими до перевірки видатковими накладними від 08.02.2022 року № 131, від 15.02.2022 року № 151, від 21.02.2022 року № 181, від 28.02.2022 року № 218, від 29.07.2022 року № 702, від 31.08.2022 року № 747, від 26.09.2022 року № 831 на зальну суму 150001,58 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 8274,58 грн.

На підтвердження використання ПММ у господарській діяльності, позивачем до перевірки надано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, фіскальні чеки на придбання ПММ та акти списання від 28.02.2022 року № СпТ-000003, від 30.09.2022 року № СпТ-000011, від 31.08.2022 року № СпТ-000010, від 31.07.2022 року № СпТ-000009, від 30.06.2022 року № СпТ-000008, від 31.05.2022 року № СпТ-000007 на зальну суму 75093,58 грн.

Як слідує зі змісту Акту перевірки, єдиною підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 62177,90 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 7376,23 грн стало те, що позивач не довів використання у господарській діяльності списаного бензину у кількості 1644,68 л за період лютий 2022 року вересень 2022 року, який позивач придбав у ТОВ «Фортуна 2013», а суми ПДВ, які були включені до вартості цього бензину, були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Обґрунтовуючи таку позицію, податковий орган в Акті перевірки зазначив, що позивач не надав шляхових листів чи інших первинних документів, які б підтвердили використання палива в межах господарської діяльності з зазначенням: кілометражу поїздок та їх напрямок, номерний знак автомобіля, на який здійснювався акт списання ПММ, накази на відрядження, а також встановлена розбіжність у кількості палива між даними ЄРПН та наданими видатковими накладними, а також актів списання.

Щодо відсутності шляхових листів, слід зазначити, що поза увагою відповідача залишилось і те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 року № 3565-VI, були внесені зміни до Законів України «Про автомобільний транспорт» і «Про дорожній рух», а також Кодексу України про адміністративні правопорушення, з яких виключили норми про подорожні листи та відповідальність за їх відсутність. З прийняттям Державною службою статистики України наказу від 19.03.013 року № 95 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.2013 року за № 521/23053, втратив чинність нормативний документ, який передбачав обов`язковість ведення подорожнього листа службового автомобіля.

Таким чином, у період охоплений перевіркою позивача, ведення подорожнього листа було необов`язковим, а тому відповідач не може вимагати від позивача подання документів, які він не зобов`язаний складати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про помилковий та необґрунтований висновок ГУ ДПС про завищення позивачем від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 7376,23 грн.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд також вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими ч. 2 ст. 9 КАС України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Сузір`я Стрільця» вул. 1 Воєнна, 5, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 24059297) до Головного управління ДПС у Волинській області (Київський майдан, 4, м. Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 44106679) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20.01.2023 року № 009860702 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість 7376,23 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (Київський майдан, 4, м. Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 44106679) на користь Приватного підприємства «Сузір`я Стрільця» вул. 1 Воєнна, 5, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 24059297) судові витрати у сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.08.2026 року.

Суддя О.В. Малих