Рішення № 139270615, 20.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 рокусправа № 380/4332/26Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Кухар Н.А.,

при секретарі - Матулкіній О.К.

за участі представників позивача- Король Н.Т., Поліщук О.В.

представника відповідача- Сеньків А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС України у Львівській області до Приватного підприємства "ТД "АГРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД МІТ" про визнання недійсним договору поставки,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС України у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35) з позовом до Приватного підприємства "ТД "АГРО" (80454, Львівська область, Львівський район, с.Убині, вул. Шкільна, будинок 9В; ЄДРПОУ 40266212), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД МІТ" (03126, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, будинок 24; ЄДРПОУ 43098594) в якому просить суд:

-визнати недійсним договір поставки від 08.11.2023 №08/11/2023, укладений між ПП «ТД «АГРО» (код ЄДРПОУ 40266212) та ТОВ «Захід Міт» (код ЄДРПОУ 43098594).

Ухвалою від 17 березня 2026 року Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду - задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 21 квітня 2026 року підготовче провадження в адміністративній справі №380/4332/26 - закрито. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалами від 27 липня 2026 року , 17 серпня 2026 року заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Ухвалено судові засідання провести за участю представника Головного управління ДПС України у Львівській області в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "ВКЗ".

Представник позивача обгрунтовує позовні вимоги тим, що між ПП «ТД «АГРО» (код ЄДРПОУ 40266212) та ТОВ «Захід Міт» (код ЄДРПОУ 43098594) укладено договір поставки від 08.11.2023 №08/11/2023, згідно якого ПП «ТД «АГРО» нібито поставляє ТОВ «Захід Міт» тушку бройлера, печінку курячу, серце куряче, голови курячі, лапи курячі, шию курячу, шлунки курячі. Головне управління ДПС у Львівській області вважає, що вищевказаний правочин укладений між ПП «ТД «АГРО» та ТОВ «Захід Міт», спрямований на створення штучних підстав для незаконного отримання права на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов`язань. Відповідачі, сторони договору, не мали на меті досягти наслідків, обумовлених цими договорами, а уклали його виключно для отримання податкової вигоди. Посилається на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.05.2024 у справі № 932/2117/24 (провадження № 1кп-932/152/24), яким визнано винною ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю та обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки. Підприємство - контрагент зареєстроване на підставну особу, яка не мала відношення до діяльності ТОВ «ЗАХІД МІТ» та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь яких операцій від імені вказаного контрагента. Виходячи з вказаних обставин, зазначений суб`єкт господарювання створювався та діяв виключно з метою прикриття незаконної діяльності. Отже, інформація щодо ТОВ «ЗАХІД МІТ» свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з ПП «ТД «АГРО»» та про те, що виписані первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам частини другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такі документи не можуть надавати право на реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, оскільки складені з порушенням ст. 201 ПК України. Відтак, оскільки надані документи ПП «ТД «АГРО»» не відповідають дійсним обставинам та не підтверджують здійснення господарської операції з постачання м`яса птиці та субпродуктів відповідно до договору поставки від 08.11.2023 № 08/11/2023 на адресу ТОВ «ЗАХІД МІТ», відповідно неможливо встановити здійснення господарських операцій по вказаному договору.

Представник відповідача Приватного підприємства "ТД "АГРО" подав до суду відзив на позов, у якому позов не визнав. Зазначив, що на дату вказаного договору Захід Міт було зареєстровано як юридична особа, перебувало на обліку в органах ДПС, було платником ПДВ, керівником за даними ЄДРПОУ зареєстрована Лисицина Валерія Михайлівна. Аналогічні дані містяться в ЄДРПОУ і станом на дату позову. Жодної податкової вигоди у вказаних операціях постачання товарів ТД Агро не отримувало. Продукція, яка була відвантажена ТД Агро на користь Захід Міт оплачена в повному обсязі, що засвідчується платіжними (банківськими) документами. ТД Агро безпосереднім виробником продукції відвантаженої на користь Захід Міт не було. В період до 01.01.2024 року ТД Агро здійснювало закупівлю живої птиці. В подальшому ТОВ «Агроном Центр» на своїх виробничих потужностях здійснював забій та первинну обробка м`яса птиці, відповідно до укладеного з ТД Агро Договору надання послуг у сфері обробки м`яса № 05/01/2021-2 від 05.01.2021. Перевезення придбаної готової продукції (її вивезення від ТД Агро) Захід-Міт здійснював своїм транспортом, за власний рахунок та з доставкою до того місця призначення, яке вважав за необхідне. Наведена обставина засвідчується копіями ТТН, які долучено до справи самим позивачем, з яких вбачається, що ТД Агро в жодному випадку не являвся перевізником, а таким виступав або сам Захід Міт або найнятий Захід Міт сторонній перевізник. Вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 932/2117/24, Лисицина визнана винною по статті 205-1 КК України у підробленні документів щодо реєстрації юридичної особи. Водночас даним вироком не установлено, не аналізовано та не надано правової оцінки взаємовідносинам між ПП ТД Агро та ТОВ Захід Міт, як двома юридичними особами, самостійними платниками податків, в тому числі не досліджувалась реальність операцій за спірним договором. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що оспорюваний договір спрямований на створення штучних підстав для незаконного отримання права на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов`язань. Відповідачі - сторони договору - не мали на меті досягти наслідків, обумовлених цими договорами, а уклали його виключно для отримання податкової вигоди, а тому такий не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно із зазначеним вироком, ОСОБА_1 отримала пропозицію за грошову винагороду стати засновником та керівником ТОВ «ЗАХІД МІТ» без мети здійснення підприємницької діяльності. 28.10.2022 Лисицина В.М. підписала довіреність на представлення інтересів ТОВ «ЗАХІД МІТ», а 11.09.2023 документи для державної реєстрації змін щодо цього товариства, які містили завідомо неправдиві відомості про збільшення статутного капіталу. Після підписання вказаних документів вона отримала грошову винагороду. За встановлених обставин вбачається, що підприємство - контрагент Позивача зареєстроване на підставну особу, яка не мала відношення до діяльності ТОВ «ЗАХІД МІТ» та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь яких операцій від імені вказаного контрагента. Отже, інформація щодо ТОВ «ЗАХІД МІТ» свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з ПП «ТД «АГРО»» та про те, що виписані первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам частини другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такі документи не можуть надавати право на реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, оскільки складені з порушенням ст. 201 ПК України. Відтак, оскільки надані документи ПП «ТД «АГРО»» не відповідають дійсним обставинам та не підтверджують здійснення господарської операції з постачання м`яса птиці та субпродуктів відповідно до договору поставки від 08.11.2023 № 08/11/2023 на адресу ТОВ «ЗАХІД МІТ», відповідно неможливо встановити здійснення господарських операцій по вказаному договору. Головне управління Національної поліції у Кіровоградській області надало інформацію, що автомобілі з державними номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , ВО0108XG, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 у період з 10.02.2024 по 18.02.2024 не фіксувалися відеокамерами відомчої системи відеоспостереження та відеоаналітики ГУ НП у Кіровоградській області Головне управління Національної поліції у Полтавській області надало інформацію, що транспортні засоби, відомості про які були надані податковим органом, на території Полтавської області не фіксувалися. Головним управлінням Національної поліції у Хмельницькій області, встановлено відсутність фактів пересування транспортних засобів за маршрутами, зазначеними у ТТН, з пункту навантаження: Львівська область, с. Убині, вул. Шкільна, 9 до пункту розвантаження: м. Дніпро, вул. Журналістів, 13 у період з 10.02.2024 по 12.02.2024. Просить позов задоволити.

Представник відповідача подав до суду заперечення, у яких зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, не відповідає суті того податкового правопорушення, усунення якого домагається позивач, не забезпечує захисту тих прав та інтересів Держави в податкових правовідносинах, необхідністю захисту яких мотивовано цей позов. ТД Агро з покликанням на релевантну судову практику вказує, що належним способом реалізації компетенції ДПС у спірній ситуації мало б бути вжиття заходів податкового контролю, а саме: проведення документальної перевірки та донарахування за наявності для цього підстав грошових зобов`язань з ПДВ чи ПНП шляхом винесення ППР. Оскільки ДПС вказує, що метою позову у цій справі є отримання преюдиції та/або доказів для іншої справ та/або підстав для перегляду рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами, слід дійти висновку, що даний позов не переслідує легітимну мету вирішення судом спору у сфері публічних правовідносин (ст. 2 КАС). Натомість він спрямований на створення штучних передумов для перегляду інших судових рішень, які набрали статусу остаточних або отримання додаткових доказів по інших справах.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задоволити, представник відповідача відмовити у задоволенні.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД МІТ" в судове засідання не з`явився, належно повідомлений про день та час розгляду справи.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між ПП «ТД «АГРО» (код ЄДРПОУ 40266212) та ТОВ «Захід Міт» (код ЄДРПОУ 43098594) укладено договір поставки від 08.11.2023 №08/11/2023, згідно якого ПП «ТД «АГРО» поставляє ТОВ «Захід Міт» тушку бройлера, печінку курячу, серце куряче, голови курячі, лапи курячі, шию курячу, шлунки курячі.

На виконання умов вказаного договору та відповідно до ст. 201 ПК України ПП «ТД «АГРО» (постачальник) складено на ТОВ «Захід Міт» (покупець) податкові накладні на загальну суму поставки 8 458 924,49 грн. в тому числі ПДВ 1409820,75 грн., а саме: № 2 від 10.02.2024, № 3 від 12.02.2024, № 3 від 08.11.2023, № 4 від 15.02.2024, № 5 від 08.12.2023, № 6 від 11.12.2023, № 6 від 11.12.2023, № 7 від 14.12.2023, № 8 від 18.12.2023, № 9 від 18.12.2023, № 12 від 29.11.2023, № 13 від 29.11.2023, №15 від 29.11.2023, № 29 від 17.02.2024, № 30 від 24.02.2024.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.05.2024 у справі № 932/2117/24 (провадження № 1кп-932/152/24) визнано винною ОСОБА_1 , яка була керівником і кінцевим бенефіціаром ТОВ «Захід Міт», у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю та обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, із покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Позивач вважає, що договір поставки від 08.11.2023 №08/11/2023 є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, створює штучні підстави для незаконного формування податкового кредиту та, як наслідок, зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а відтак підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

За змістом підпунктів 4.1.1, 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (пункт 6.1 статті 6 ПК України).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Отже, у податкових правовідносинах контролюючий орган здійснює владні управлінські функції, а тому, як прямо зазначено в підпункті 14.1.241 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є суб`єктом владних повноважень у значенні КАС України.

Підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Заявляючи відповідний позов, контролюючий орган діє як суб`єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції у публічно-правовій сфері податкових правовідносин, із забезпечення виконання конституційного обов`язку платника податків (стаття 67 Конституції України), тобто для забезпечення публічного порядку.

При цьому, відповідно до частини першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише в однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на праві відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного володіння ним тощо.

При зверненні контролюючого органу з позовом про визнання оспорюваних правочинів недійними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, особливо враховуючи положення статті 228 Цивільного кодексу України, вони не є стороною оспорюваного правочину, не перебувають у цивільних правовідносинах зі сторонами договору та не є носіями власного «приватного» інтересу чи представниками приватного інтересу його сторін.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас стаття 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 911/1245/21 Верховний Суд вказав, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Виходячи з наведених вище норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 922/1500/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19).

Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави й суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 208 ЦК України, так само як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди. Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, в силу норми частини першої статті 77 КАС України лежить на позивачеві.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 14 лютого 2020 року у справі № 640/18643/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 810/2287/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 травня 2025 року у справі № 420/12471/22 вказала, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Це саме зазначено і в постанові Верховного Суду від 8 серпня 2019 року у справі №2а-12868/12/2670, на неврахування висновків якої є покликання у касаційній скарзі.

Здійснивши аналіз наведених вище приписів законодавства Верховний Суд у постанові від 26 березня 2019 року у справі №807/3996/13-а виснував, що саме суд, який розглядає справу щодо стягнення отриманого за зобов`язанням, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, має встановити факт наявності умислу сторін на вчинення саме такого зобов`язання (правочину).

За підходом Верховного Суду, наведеним у постанові від 10 серпня 2023 року у справі № 380/19695/21, така мета може проявлятися не лише у вчиненні злочину чи ухиленні від сплати податків, а й у прагненні отримати безпідставні переваги від держави - наприклад, незаконне формування чи відшкодування ПДВ або заволодіння майном.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2020 року у справі №640/18643/18, на яку покликається скаржник, вказав, що встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 208 ЦК, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди (наприклад, у вигляді податкового кредиту). Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, в силу норми частини першої статті 77 КАС лежить на позивачу.

За змістом частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише в однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За усталеними підходами Верховного Суду, зокрема у справах №201/8412/18 (на яку покликається Відповідач-1), № 177/1942/16-ц, № 925/641/22 наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Отже, посилання позивача на листи поліції щодо відсутності записів з відеокамер автомобілів, що перевозили товар та відсутність належних ветеринарно- санітарних документів є необгрунтованими.

Як на доказ недійсності оспорюваного правочину контролюючий орган посилається на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.05.2024 у справі № 932/2117/24 (провадження № 1кп-932/152/24) стосовно керівника і кінцевого бенефіціара ТОВ «Захід Міт» , яким встановлено умисні дії обвинуваченої, які виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей та поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Разом з цим, судом встановлено, що вказаний вирок суду не містить встановлених обставин щодо укладення та виконання правочину між ПП «ТД «АГРО» та ТОВ «Захід Міт» від 08.11.2023 №08/11/2023. ПП «ТД «АГРО» у спірних відносинах був продавцем товару, отримав грошові кошти шляхом безготівкового розрахунку, сплатив всі податки та не виступав посередником між покупцем в здійсненні останнім злочинних дій. Контролюючим органом в процесі розгляду справи не було надано доказів укладання спірного договору без мети реального настання правових наслідків та відсутності реального здійснення господарської операції з поставки товарів за цим договором.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Головного управління ДПС України у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35) до Приватного підприємства "ТД "АГРО" (80454, Львівська область, Львівський район, с.Убині, вул. Шкільна, будинок 9В; ЄДРПОУ 40266212), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД МІТ" (03126, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, будинок 24; ЄДРПОУ 43098594) про визнання недійсним договору поставки від 08.11.2023 №08/11/2023, укладений між ПП «ТД «АГРО» та ТОВ "ЗАХІД МІТ"- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.08.2026 року

СуддяКухар Наталія Андріївна