Рішення № 139270606, 27.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 рокусправа № 380/22220/25Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.09.2025 №18325000584, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, періоди його трудової діяльності на території Республіки Казахстан відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 з 26.07.1982 по 21.10.І982, з 22.01.1985 по 07.12.1985, з 18.01.1986 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 15.06.1998, період навчання згідно диплома НОМЕР_3 від 16.07.1982 з 01.09.1979 по 14.07.1982, періоду військової служби згідно військового квитка НОМЕР_4 від 21.10.1982 з 01.11.1982 по 28.11.1984 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10.09.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зі заявою про призначення пенсії за віком та необхідними документами. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.09.2025 №183250005984 йому відмовлено у призначенні пенсії, з огляду на те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території Республіки Казахстан, оскільки між Україною та Республікою Казахстан відсутні будь-які угоди в галузі пенсійного забезпечення, крім того відсутня інформація щодо нездійснення іншою державою відповідних пенсійних виплат.

Позивач вказує, що його страховий стаж підтверджується трудовою книжкою, крім цього у силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійні права громадян держав учасниць співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають, тому вважає такі дії пенсійного органу протиправним та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що згідно оскаржуваного рішення №183250005984 від 19.09.2025 страховий стаж позивача становить 08 років 15 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Республіці Казахстан з 26.07.1982 по 21.10.1982, з 22.01.1985 по 07.12.1985, з 18.01.1985 по 31.12.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1982, період навчання згідно диплома НОМЕР_3 від 16.07.1982, та період військової служби згідно військового квитка НОМЕР_4 від 21.10.1982, оскільки статтею 24-1 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Інформація щодо нездійснення іншою державою пенсійних виплат відсутня.

Не зараховано до страхового стажу також періоди роботи в Республіці Казахстан з 01.01.1992 по 15.06.1998, оскільки за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року у зв?язку з чим, стаж зараховується по 31.12.1991. Період роботи згідно запису №12 про звільнення 12.10.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1982, оскільки відсутня дата прийняття. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів.

Враховуючи викладене, вважає, що територіальними органами Пенсійного фонду України правомірно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією його паспорта.

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1982, а також диплому НОМЕР_3 від 16.07.1982 та військового квитка НОМЕР_4 від 21.10.1982, позивач в межах спірних періодів з 01.09.1979 по 14.07.1982, з 26.07.1982 по 21.10.1982, з 01.11.1982 по 28.11.1984, з 22.01.1985 по 07.12.1985, з 18.01.1986 по 15.06.1998 навчався, працював та проходив військову службу на території Республіки Казахстан (колишньої Казахської РСР). Зокрема навчання становить період з 01.09.1979 по 14.07.1982, а військова служба в рядах радянської армії з 01.11.1982 по 28.11.1984.

Позивач, у віці 63 роки, 10.09.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком.

Вказана заява відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.09.2025 №183250005984 відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Рішення про відмову в призначенні пенсії обґрунтоване тим, що страховий стаж позивача становить 08 років 15 днів, при необхідному 29 років. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано:

- періоди роботи в Республіці Казахстан з 26.07.1982 по 21.10.1982, з 22.01.1985 по 07.12.1985, з 18.01.1985 по 31.12.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1982, період навчання згідно диплома НОМЕР_3 від 16.07.1982, та період військової служби згідно військового квитка НОМЕР_4 від 21.10.1982, оскільки статтею 24-1 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Інформація щодо нездійснення іншою державою пенсійних виплат відсутня;

- період роботи в Республіці Казахстан з 01.01.1992 по 15.06.1998, оскільки за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року у зв?язку з чим, стаж зараховується по 31.12.1991;

- період роботи згідно запису №12 про звільнення 12.10.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1982, оскільки відсутня дата прийняття. Повідомлено, що для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що спірними є періоди роботи позивача з 26.07.1982 по 21.10.1982, з 22.01.1985 по 07.12.1985, з 18.01.1986 по 15.06.1998, навчання з 01.09.1979 по 14.07.1982 та військової служби з 01.11.1982 по 28.11.1984 на території Республіки Казахстан (колишньої Казахської РСР), які повністю підтверджуються записами у його трудовій книжці НОМЕР_2 від 03.08.1982.

Так, судом не встановлено недостовірності записів про роботу позивача у спірні періоди та трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1982 в цілому, а тому її потрібно розглядати як належний та допустимий доказ у справі. При цьому записи про періоди навчання та військової служби в рядах радянської армії додатково підтверджуються дипломом НОМЕР_3 від 16.07.1982 та військовим квитком НОМЕР_4 від 21.10.1982 відповідно.

Щодо доводів відповідача про те, що відсутня інформація щодо нездійснення іншою державою пенсійних виплат позивачу, а також, що між Україною та Республікою Казахстан відсутні будь-які угоди щодо пенсійного забезпечення, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно з ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Окрім цього, згідно до приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022 року, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто в періоди роботи позивача з на території Казахстану не було введено заборон на працевлаштування (в спірному випадку за сферою роботи позивача) її громадян на території Казахстану, а також визнавала для пенсійного забезпечення в Україні трудовий стаж та заробіток за вказані періоди роботи, здобуті на території Казахстану.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території колишнього СРСР.

Відповідні висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22, а також від 30.10.2025 у справі №300/6020/23.

Крім того, Законом України від 25.04.2024 за №3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» (який набрав чинності з 23.06.2024) внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, доповнено Закон №1058-IV статтею 241 періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу.

За змістом частини 2 статті 241 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 року №562 (далі - Порядок №562), у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Таким чином, суд звертає увагу, що пунктом 4 Порядку №562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

Отже, обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.

До того ж суд зауважує, що між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан продовжує діяти окрема двостороння Угода про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995, стаття 7 якої передбачає, що при здійсненні пенсійного забезпечення компетентні органи держав-учасниць цієї Угоди співпрацюють один з одним безпосередньо.

Якщо ж у відповідача відсутня можливість здійснення обміну інформацією/отримання підтверджуючих документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Касахстан, відповідно до вимог пункту 4 Порядку №562, такі періоди роботи підлягають врахуванню з метою обчислення пенсії позивачу.

Більше того, у випадку виникнення сумнівів щодо наявності чи відсутності певних фактів, достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Однак, відповідач таким правом не скористався, заходи щодо отримання інформації про не отримання позивачем пенсії в інших державах Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не вживалися, протилежного матеріали справи не містять, тоді як вказаний обов`язок не може перекладатися на особу.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.

Також подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 09.08.2019 у справі №229/954/17, від 31.10.2019 у справі №711/10426/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17, від 08.04.2020 №428/4816/17.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.09.2025 №183250005984 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини справи, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 10.09.2025 про призначення пенсії, зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди роботи з 26.07.1982 по 21.10.1982, з 22.01.1985 по 07.12.1985, з 18.01.1986 по 15.06.1998, навчання з 01.09.1979 по 14.07.1982 та військової служби з 01.11.1982 по 28.11.1984 на території Республіки Казахстан (колишньої Казахської РСР), згідно з записами його трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1982, диплому НОМЕР_3 від 16.07.1982 та військового квитка НОМЕР_4 від 21.10.1982.

Суд також дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру повинне здійснити саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як територіальний орган ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у Львівській області від 19.09.2025 №183250005984 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.09.2025 про призначення пенсії, зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди роботи з 26.07.1982 по 21.10.1982, з 22.01.1985 по 07.12.1985, з 18.01.1986 по 15.06.1998, навчання з 01.09.1979 по 14.07.1982 та військової служби з 01.11.1982 по 28.11.1984 на території Республіки Казахстан (колишньої Казахської РСР), згідно з записами його трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1982, диплому НОМЕР_3 від 16.07.1982 та військового квитка НОМЕР_4 від 21.10.1982.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна