Рішення № 139270264, 27.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року м. Київ № 320/33940/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у не зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі з 01.01.2004 по 31.03.2021, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та невірному розрахунку загального страхового стажу;

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування періодів навчання з 01.09.1993 по 23.01.1997 та з 24.01.1997 по 07.07.1997 на підставі наданих позивачем дипломів про навчання від 30.06.1998 серії НОМЕР_1 та від 30.06.1998 серії НОМЕР_2 з часу призначення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області: зарахувати, з часу призначення пенсії, період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 31.03.2021 до страхового стажу в полуторному розмірі (із застосуванням коефіцієнту 1.5), як роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 на підставі довідок встановленої форми, затвердженими Постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988 №122 та Постановою КМУ від 05.07.2006 за №920;

- зарахувати до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1993 по 23.01.1997 та з 24.01.1997 по 07.07.1997 на підставі наданих дипломів про навчання від 30.06.1998 серії НОМЕР_1 та від 30.06.1998 серії НОМЕР_2 з часу призначення пенсії - з 13.07.2020;

- розрахувати загальний страховий стаж відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 від 28.06.1990 та довідок: №31186 (№47-31186) від 13.05.2021, №30960 (№47-30960) від 19.03.2020, №6523 (47-6523) від 19.03.2020 та №7956 від 13.05.2021, якими підтверджено роботу за шкідливими умовами праці за Списком №1, який є не менш ніж 43 роки 02 місяці 18 днів, та визначити понаднормативний стаж, відповідно до вимог ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, яким встановлено умови стажу роботи для призначення пенсії для жінок - 15 років.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до її страхового стажу періоду навчання за денною формою у вищому навчальному закладі у період з 01.09.1993р. по 07.07.1997р., та пільгового стажу за Списком №1 в повному обсязі за весь відпрацьований період з 16.10.2001р. по 31.03.2021р. та неврахуванням відповідачем коефіцієнту кратності 1.5 до цього періоду, як повинно бути застосовано при роботах з особливо шкідливими умовами праці за Списком №1 в зоні відчуження ЧАЕС.

На запит позивача щодо причин неврахування до її загального страхового стажу періоду навчання та пільгового стажу за Списком №1 в повному обсязі та з урахуванням коефіцієнту кратності 1.5, відповідач листами: №1000-0202-8/55060 від 12.04.2023р.; №1000-0202-8/71578 від 11.05.2023р.; №1000-0202-8/116265 від 03.08.2023р. повідомив відповідача, що пільговий стаж з коефіцієнтом кратності 1.5 за період роботи у зоні відчуження ЧАЕС зараховано тільки по 31.12.2003р., а зарахування з 01.01.2004р. з коефіцієнтом 1.5 не передбачено діючим законодавством, а періоди навчання у ВНЗ з 01.09.1993р. по 23.01.1997р. (зараховано до стажу з 01.03.2023р.) та з 24.01.1997р. по 07.07.1997р. (зараховано до стажу з 01.04.2023р.) на підставі диплома від 23.01.1997 серії НОМЕР_3 , зараховано лише на підставі уточнюючої довідки від 17.03.2023р. №30, виданою Херсонським національним технічним університетом (яку надано позивачем додатково у березні 2023р.).

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, та такими, що суперечать вимогам законодавства України, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якому позивач просить відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, як застрахована особа, яка відповідно до Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України №1058-ІV) підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та отримує пенсійні виплати.

Позивач 13.07.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із заявою №1835 про призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням ГУ ПФУ у Київській області №103230000574 від 13.07.2020р. позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням 50 річного віку.

Не погоджуючись з таким рішенням про відмову у призначенні пенсії позивач звернулась до Київського окружного адміністративного суду

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2022р по справі №320/6881/20 (яке набрало законної чинності 30.01.2023р.) (далі рішення) позовні вимоги задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ у Київській області № 10323000754 від 13 липня 2020 р. щодо відмови у ОСОБА_2 пенсії за віком на підстави заяви від 13 липня 2020 р.;

- зобов`язано Головне управління ПФУ у Київській області на підставі поданої заяви від 13 липня 2020 р. призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 15червня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи позивача за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Першу пенсійну виплату за рішенням позивачем отримано у квітні 2023 року, що підтверджується листом ГУ ПФУ у Київській області від 15.03.2023р. №1000-0202-8/39399.

При нарахуванні та виплаті пенсії позивачу не зараховано до страхового стажу позивача період навчання за денною формою у вищому навчальному закладі у період з 01.09.1993р. по 07.07.1997р., та пільговий стаж за Списком №1 в повному обсязі за весь відпрацьований період з 16.10.2001р. по 31.03.2021р. з урахуванням коефіцієнтукратності 1.5 до цього періоду, як при роботах з особливо шкідливими умовами праці за Списком №1 в зоні відчуження ЧАЕС.

На запит позивача щодо причин неврахування до її загального страхового стажу періоду навчання та пільгового стажу за Списком №1 в повному обсязі та з урахуванням коефіцієнту кратності 1.5, листами відповідача: №1000-0202-8/55060 від 12.04.2023р.; №1000-0202-8/71578 від 11.05.2023р.; №1000-0202-8/116265 від 03.08.2023р. позивача повідомлено, що пільговий стаж з коефіцієнтом кратності 1.5 за період роботи у зоні відчуження ЧАЕС зараховано тільки по 31.12.2003р., а зарахування з 01.01.2004р. з коефіцієнтом 1.5 не передбачено діючим законодавством, а періоди навчання у ВНЗ з 01.09.1993р. по 23.01.1997р. (зараховано до стажу з 01.03.2023р.) та з 24.01.1997р. по 07.07.1997р.

Таким чином, підставами не зарахування відповідачем до страхового загального стажу позивача періодів навчання є відсутність довідки навчального закладу про періоди навчання.

Разом із тим, про необхідність подання вказаної довідки відповідачем при первинному зверненні №1835 від 13.07.2020р. про призначення пенсії, в розписці-повідомленні відомості про необхідність подання позивачем уточнюючих довідок про навчанняповідомлено не було.

Судом встановлено, що згідно наявних у пенсійній справі довідок на підставі яких пільговий стаж має бути зараховано як робота за Списком №1:

- №31186 (№47-31186) від 13.05.2021р., за період роботи з 16.10.2001р. по 26.05.2002р., виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС», за встановленою формою №122 (затвердженою Постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988р.), що становить 53 дні;

- №30960 (№47-30960) від 19.03.2020р., за період роботи з 27.05.2002р. по 31.12.2009р., виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» за встановленою формою №122 (затвердженою Постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988р.), що становить 7 років 7 місяців 5 днів;

- №6523 (47-6523) від 19.03.2020р., за період роботи з 01.01.2010р. по 04.12.2011р., виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» за встановленою формою Додаток №5 (відповідно до Постанови KM України №920 від 05.07.2006р.), що складає 1 рік 11 місяців 4 дні;

- №7956 (47-7956) від 13.05.2021р., за період роботи з 05.12.2011р. по 02.08.2016р., з 03.08.2016 по 31.03.2021р., виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» за встановленою формою Додаток №5 (відповідно до Постанови KM України №920 від 05.07.2006р.), що складає 7 днів, -

Вказані довідки видані щодо підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, за загальний період роботи з 16.10.2001р. по 31.03.2021р., в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1, що разом становить, у календарному обчисленні, без урахування кратності 1,5 - 09 років 08 місяців 09 днів.

Відповідно до відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 28.06.1990р., загальний страховий стаж позивача, станом на час виникнення спірних правовідносин, становить 30 років 02 місяці 28 днів (без урахування кратності 1.5), з яких робота у Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС», відповідно до вищенаведених довідок: №31186 (№47-31186) від 13.05.2021р., №30960 (№47-30960) від 19.03.2020р., №6523 (47-6523) від 19.03.2020р. та №7956 від 13.05.2021р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, за загальний період роботи з 16.10.2001р. по 31.03.2021р., в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 становить без урахування кратності 1,5 - 09 років 08 місяців 09 днів.

За вказаний період зазначеної роботи за Списком №1 відпустки без збереження заробітної плати не надавалися.

Відповідно до наказу ДСП «Чорнобильська АЕС» №965-к від 26.12.2007р., позивачу з 02.01.2008р. по 30.09.2010р. була надана частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку.

Згідно з наказом ДСП «Чорнобильська АЕС» №1057-к від 11.11.2008р., про вихід з оплачуваної відпустки по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку, зазначено, приступити до роботи з 14.11.2008р.

Відпрацьований з 16.10.2001р. (з моменту працевлаштування до ДСП ЧАЕС) період до 31.12.2003 року становить - 01 рік 08 місяців 28 днів.

Час вказаної роботи за Списком №1 відповідач зарахував до стажу роботи при призначенні пенсії у полуторному розмірі.

01 рік 08 місяців 28 днів х 1,5 = 2 роки 07 місяців 12 днів (01 рік 08 місяців 28 днів + 10 місяців 14 днів).

07 років 11 місяців 11 днів відпрацьовані за час роботи за Списком №1 з 01.01.2004 року по 31.03.2021р., зараховані відповідачем до стажу роботи при призначенні пенсії без урахування кратності 1.5.

Вказаний період при зарахуванні у полуторному розмірі та додатковому зарахуванні до стажу роботи (до 30 років 02 місяці 28 днів), з урахуванням кратності 1.5 ще 03 роки 11 місяців 20 днів (07 років 11місяців 11 днів х 1,5 = 07 років 11 місяців 11 днів + 03 роки 11 місяців 20 днів = 11 років 11 місяців 01 день):

Таким чином, з урахуванням кратності 1.5, яку відповідач врахував до 01.01.2004 року, загальний стаж роботи позивача має становити 34 роки 02 місяці 18 днів:

30 років 02 місяці 28 днів + 03 роки 11 місяців 20 днів = 34 роки 02 місяці 18 днів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Щодо зарахування до стажу в кратності 1,5 періодів роботи у зоні відчуження, починаючи з 01.01.2004 по 31.03.2021, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно з частиною першою статті 2 - Закону №1788, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 13 Закону № 1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Означені положення Закону №1788-ХІІ кореспондують з положеннями статті 114 Закону №1058.

Положеннями пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Відповідно до положень статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі -Закон №796-ХІІ), час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 4 постанови Всесоюзної Центральної Ради ЦК КПРС від 29.12.1987 №1497-378 «Про умови оплати праці і пільгах для працівників, зайнятих на експлуатації Чорнобильської АЕС і ліквідації наслідків аварії в зоні відселення Ради Міністрів СРСР встановлено, що в період з 1988 по 1990 років час роботи працівників, зайнятих на експлуатації Чорнобильської АЕС і ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, зараховується в полуторному розмірі до трудового стажу и стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію за Списком № 1, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. № 1173.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 12.11.1990 №1136 «Про продовження на 1991 - 1995 роки строку дії постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР и ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497» продовжено на 1991 - 1995 роки строк дії постанови №1497-378.

Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №250 «Про компенсації та пільги особам, які працюють на Чорнобильській АЕС і у зоні відчуження» встановлено, що у період з 1 січня 1996 р. до 1 січня 2000 року працівникам, які постійно виконують роботи з експлуатації Чорнобильської АЕС і у зоні відчуження час роботи зараховується до загального трудового стажу та стажу, що має право на пільгову пенсію за Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162, у полуторному розмірі.

Підпунктом 3 пункту 1 постанови КМУ від 30.06.1998 № 982 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів» установлено, що у період з 1 липня 1998 р. до 1 січня 2000 року особам, які постійно виконують роботи або службові обов`язки у зоні відчуження час роботи (служби) зараховується до трудового стажу, до вислуги років - у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови КМУ від 07.02.2000 №223 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів» у період з 1 січня 2000 р. до 1 січня 2003 року особам, які постійно виконують роботи (службові обов`язки) у зоні відчуження час роботи (служби) зараховується до трудового стажу, до вислуги років - у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36.

Підпунктом 3 пункту 1 постанови КМУ від 29.01.2003 №137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів» установлено, що у період з 1 січня 2003 р. до 1 січня 2006 р. особам, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження час роботи або служби зараховується до трудового стажу, до вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджується Кабінетом Міністрів України).

Згідно постанови КМУ від 27.06.2006 № 571 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження» установлено, що у період з 1 січня 2006 р. по 1 січня 2009 року особам, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36.

Постановою КМУ від 10.09.2008 №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» установлено, що у період з 1 січня 2009 р. по 1 січня 2012 року особам, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36.

Постановою КМУ від 21.09.2011 № 984 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 831» абзац перший викладено у такій редакції: «Установити, що у період з 1 січня 2012 р. до 1 січня 2015 року:».

Постановою КМУ від 29.12.2014 №717 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 831» внесено до постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» (Офіційний вісник України, 2008 p., № 71, ст. 2384; 2011 p., № 73, ст. 2740; 2012 p., № 81, ст. 3272; 2013 p., № 41, ст. 1477; 2014 p., № 47, ст. 1238) такі зміни: абзац перший викласти у такій редакції: «Установити, що у період з 1 січня 2015 р. до 1 січня 2016 р.».

Постановою КМУ від 20.04.2016 №831 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 831» внесено до постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 831 Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження (Офіційний вісник України, 2008 р., № 71, ст. 2384; 2013 р., № 41, ст. 1477; 2014 р., № 47, ст. 1238; 2015 р., № 3, ст. 57; 2016 р., № 26, ст. 1035) такі зміни: абзац перший викласти в такій редакції: «Установити, що з 1 січня 2016 р.:».

Означеними постановами КМУ надано особам, які постійно працювали або виконували службові обов`язки у зоні відчуження, додаткові соціальні гарантії при призначенні пенсії, зокрема і щодо зарахування часу роботи до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі.

Верховний Суд неодноразово застосовував наведений підхід, зокрема, у постановах 03.02.2021 у справі №750/4692/17, від 09.02.2021 у справі № 743/683/17, від 25.03.2021 у справі №750/3198/17, від 22.04.2021 у справі №373/188/17, від 06.12.2023 у справі № 620/1146/21.

У свою чергу, виходячи із зазначених норм права, що регулюють питання зарахування до пільгового страхового стажу періоди роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, вбачається, що перевірці підлягають наявність відповідного трудового стажу, що підтверджується трудовою книжкою або, у разі такої необхідності, уточнюючими довідками підприємств та організацій; включення до Переліку підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України 13.03.2012 № 576 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2012 за № 771/21084 (далі - Перелік № 576), підприємств в яких працювала особа.

Виходячи з наданої відповідачем відповіді пільговий стаж з коефіцієнтом кратності 1.5 за період роботи у зоні відчуження ЧАЕС зараховано по 31.12.2003р., а зарахування з 01.01.2004р. з коефіцієнтом 1.5 не передбачено діючим законодавством, а періоди навчання у ВНЗ з 01.09.1993р. по 23.01.1997р. (зараховано до стажу з 01.03.2023р.) та з 24.01.1997р. по 07.07.1997р. (зараховано до стажу з 01.04.2023р.) на підставі диплома від 23.01.1997 серії НОМЕР_3 , зараховано лише на підставі уточнюючої довідки від 17.03.2023р. №30, виданою Херсонським національним технічним університетом (яку надано позивачем додатково у березні 2023р.).

Судом встановлено, що позивач працювала в ДСП «Чорнобильська АЕС», що підтверджується записами у трудовій книжці та виданими означеним підприємством довідками №31186 (№47-31186) від 13.05.2021, №30960 (№47-30960) від 19.03.2020, №6523 (47-6523) від 19.03.2020 та №7956 від 13.05.2021. Означене підприємство входить до Переліку №576.

Відповідно до наявних у пенсійній справі довідок на підставі яких пільговий стаж має бути зараховано як робота за Списком №1 :

- №31186 (№47-31186) від 13.05.2021р., за період роботи з 16.10.2001р. по 26.05.2002р., виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС», за встановленою формою №122 (Затвердженою Постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988р.), що становить 53 дні;

- №30960 (№47-30960) від 19.03.2020р., за період роботи з 27.05.2002р. по 31.12.2009р., виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» за встановленою формою №122 (Затвердженою Постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988р.), що становить 7 років 7 місяців 5 днів;

- №6523 (47-6523) від 19.03.2020р., за період роботи з 01.01.2010р. по 04.12.2011р., виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» за встановленою формою Додаток №5 (відповідно до Постанови KM України №920 від 05.07.2006р.), що складає 1 рік 11 місяців 4 дні;

- №7956 (47-7956) від 13.05.2021р., за період роботи з 05.12.2011р. по 02.08.2016р., з 03.08.2016 по 31.03.2021р., виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» за встановленою формою Додаток №5 (відповідно до Постанови KM України №920 від 05.07.2006р.), що складає 7 днів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що означені довідки ніким не оскаржені, не визнані недійсними, наслідком чого є відсутність підстав для неприйняття їх до уваги.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що для визначення права на пенсію за віком, періоди роботи (служби) у зоні відчуження з 01.01.2004 при наявності відповідних документів, зараховуються у полуторному розмірі, а для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнту страхового стажу) зазначений період зараховується в стаж в одинарному розмірі.

Проте, суд наголошує на помилковості означених висновків, оскільки в силу наведених вище правових норм наявні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в зоні відчуження за списком №1 та періоду навчання, у полуторному розмірі.

Аналогічний висновок щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в зоні відчуження за списком №1, який підлягає зарахуванню у полуторному розмірі, міститься у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №320/6063/19.

Таким чином, 09 років 08 місяців 09 днів без урахування кратності 1,5 - це період, в який позивач безпосередньо була зайнята на роботах, передбачених Постановою ЦК КПРС, Ради міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986р. №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі Списком №1, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173.

Згідно відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 28.06.1990р., загальний страховий стаж позивача, станом на час виникнення спірних правовідносин, становить 30 років 02 місяці 28 днів (без урахування кратності 1.5), з яких робота у Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС», відповідно до вищенаведених довідок: №31186 (№47-31186) від 13.05.2021р., №30960 (№47-30960) від 19.03.2020р., №6523 (47-6523) від 19.03.2020р. та №7956 від 13.05.2021р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, за загальний період роботи з 16.10.2001р. по 31.03.2021р., в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 становить без урахування кратності 1,5 - 09 років 08 місяців 09 днів.

За вказаний період зазначеної роботи за Списком №1 відпустки без збереження заробітної плати не надавалися.

Згідно наказу ДСП «Чорнобильська АЕС» №965-к від 26.12.2007р., мені з 02.01.2008р. по 30.09.2010р. була надана частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку.

Згідно з наказом ДСП «Чорнобильська АЕС» №1057-к від 11.11.2008р., про вихід з оплачуваної відпустки по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку, та приступити до роботи з 14.11.2008р.

Відпрацьований з 16.10.2001р. (з моменту працевлаштування до ДСП ЧАЕС) період до 31.12.2003 року становить - 01 рік 08 місяців 28 днів.

Час вказаної роботи за Списком №1 відповідач зарахував до стажу роботи при призначенні пенсії у полуторному розмірі.

01 рік 08 місяців 28 днів х 1,5 = 2 роки 07 місяців 12 днів (01 рік 08 місяців 28 днів + 10 місяців 14 днів).

Останні 07 років 11 місяців 11 днів відпрацьовані за час роботи за Списком №1 з 01.01.2004 року по 31.03.2021р., зараховані відповідачем до стажу роботи при призначенні пенсії без урахування кратності 1.5.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що вказаний період також повинен бути зарахований у полуторному розмірі та додатково зараховано до стажу роботи (до 30 років 02 місяці 28 днів), з урахуванням кратності 1.5, ще 03 роки 11 місяців 20 днів (07 років 11місяців 11 днів х 1,5 = 07 років 11 місяців 11 днів + 03 роки 11 місяців 20 днів = 11 років 11 місяців 01 день):

Отже, з урахуванням кратності 1.5, яку протиправно відповідач врахував тільки до 01.01.2004 року, загальний стаж роботи позивача має становити 34 роки 02 місяці 18 днів: 30 років 02 місяці 28 днів+03 роки 11 місяців 20 днів = 34 роки 02 місяці 18 днів.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України №1058-ІV за кожний повний рік стажу

роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливошкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року:

Судом встановлено, що позивач має дев`ять повних років стажуроботи на підземних роботах, на роботах з особливошкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1.

Таким чином, страховий стаж позивача з урахуванням кратності зачас роботи за Списком №1набутий до 01.01.2004р.становить:30 років 02 місяці 28 днів (загальний календарний страховий стаж за даними трудової книжки, з урахуванням стажу роботи за Списком №1) + 03 роки 11 місяців 20 днів (додатковий стаж розрахований із застосуванням кратності 1,5 роботи за Списком №1 виходячи із стажу роботи за Списком №1 -07 років 11 місяців 11 днів з 01.01.2004р.) + 09 років (з урахуванням ч.3.ст. 24 Закону України № 1058-ІУ) = 43 роки 02 місяці 18 днів.

З яких пільговий стаж в цілому з урахуванням кратності 1.5 становить: 09 років 08 місяців 09 днів х 1.5 = 09 років 08 місяців 09 днів + 04 роки 10 місяців 04 дні = 14 років 06 місяців 13 днів.

За встановлених обставин суд погоджується із доводами позивача, що загальна тривалість її стажу за Списком №1 складає: 43 роки 02 місяці 18 днів, з яких 14 років 06 місяців 13 днів. робота на ЧАЕС.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у не зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі з 01.01.2004 по 31.03.2021, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та невірному розрахунку загального страхового стажу, а також зобов`язаннявідповідача зарахувати, з часу призначення пенсії, період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 31.03.2021 до страхового стажу в полуторному розмірі (із застосуванням коефіцієнту 1.5), як роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 на підставі довідок встановленої форми, затвердженими Постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988 №122 та Постановою КМУ від 05.07.2006 за №920.

Щодо позовних вимог в частині не зарахування періодів навчання з 01.09.1993 по 23.01.1997 та з 24.01.1997 по 07.07.1997 на підставі наданих позивачем дипломів про навчання від 30.06.1998 серії НОМЕР_1 та від 30.06.1998 серії НОМЕР_2 з часу призначення пенсії, а також зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1993 по 23.01.1997 та з 24.01.1997 по 07.07.1997 на підставі наданих дипломів про навчання від 30.06.1998 серії НОМЕР_1 та від 30.06.1998 серії НОМЕР_2 з часу призначення пенсії - з 13.07.2020, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що згідно листа відповідача №1000-0202-8/116265 від 03.08.2023 спірні періоди навчання позивача зараховано відповідачем до страхового періоду позивача з 01.09.2023 р., таким чином, відповідачем визнано право позивача на зарахування вказаних спірних періодів навчання. Водночас суд вважає помилковим висновок відповідача про можливість зарахування спірних періоді навчання лише з 01.09.2023 р., оскільки визнання відповідачем вказаних періодів навчання є наслідком зарахування їх до страхового стажу позивача з дати набуття такого стажу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо не зарахування періодів навчання з 01.09.1993 по 23.01.1997 та з 24.01.1997 по 07.07.1997 на підставі наданих позивачем дипломів про навчання від 30.06.1998 серії НОМЕР_1 та від 30.06.1998 серії НОМЕР_2 з часу призначення пенсії, а також зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1993 по 23.01.1997 та з 24.01.1997 по 07.07.1997 на підставі наданих дипломів про навчання від 30.06.1998 серії НОМЕР_1 та від 30.06.1998 серії НОМЕР_2 з часу призначення пенсії - з 13.07.2020.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача розрахувати загальний страховий стаж позивача відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 від 28.06.1990 та довідок: №31186 (№47-31186) від 13.05.2021, №30960 (№47-30960) від 19.03.2020, №6523 (47-6523) від 19.03.2020 та №7956 від 13.05.2021, якими підтверджено роботу за шкідливими умовами праці за Списком №1, який є не менш ніж 43 роки 02 місяці 18 днів, та визначити понаднормативний стаж, відповідно до вимог ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, яким встановлено умови стажу роботи для призначення пенсії для жінок - 15 років, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Оскільки відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи, суд вважає, що у даному випадку у цього відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Враховуючи означене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи позивача в зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі, як роботу по Списку №1, відповідно до записів у трудовій книжці та на підставі довідок встановленої форми.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача розрахувати загальний страховий стаж позивача відповідно до відомостей його трудової книжки та довідок, якими підтверджено роботу за шкідливими умовами праці за Списком №1, яка складає не менш ніж 43 роки 02 місяці 18 днівв полуторному розмірі, в частині зазначення періоду роботи за Списком №1 яка складає не менш ніж 43 роки 02 місяці 18 днів, оскільки визначення такого періоду віднесено до дискреційних повноважень відповідача.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача у не зарахуванні в полуторному розмірі період роботи з 01.01.2004 в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 відповідно до частини першої статті 56 Закону №796-ХІІ, невірному розрахунку загального страхового стажу, який повинен бути розрахований з врахуванням пільгового обчислення з коефіцієнтом 1,5 періоду роботи в зоні відчуження ЧАЕС, не підлягають задоволенню як такі, що за своєю суттю дублюють позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Київській області щодо незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів в полуторному розмірі.

Вимоги щодо визначення понаднормового стажу позивача з урахуванням норм частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Отже, правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв`язку зі змінами Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною другою статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другої статті 27 Закону № 1058-IV.

Водночас, як вбачається з матеріалів пенсійної справи та не спростовано позивачем, ним виявлено бажання переходу на пенсію за віком на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», наслідком чого є відсутність підстав для застосування частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Означений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 по справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, правовідносини в яких є подібними, до правовідносин у цій справі, а також висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.12.2023 у справі №320/6063/19, яка є аналогічною до спірних відносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невірного визначення понаднормативного стажу роботи, який визначається відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов`язання відповідача розрахувати понаднормативний стаж, що становить величину, як різницю від обрахованого загального страхового стажу та мінімального необхідного стажу у 15 років, відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими встановлено умови мінімального стажу роботи для призначення пенсії для жінок - 15 років.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими в частині.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 1073,60 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі з 01.01.2004 по 31.03.2021, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; не зарахування періодів навчання з 01.09.1993 по 23.01.1997 та з 24.01.1997 по 07.07.1997 на підставі наданих позивачем дипломів про навчання від 30.06.1998 серії НОМЕР_1 та від 30.06.1998 серії НОМЕР_2 з часу призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати, з часу призначення пенсії, період роботи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 31.03.2021 до страхового стажу в полуторному розмірі (із застосуванням коефіцієнту 1.5), як роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 на підставі довідок встановленої форми, затвердженими постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988 №122 та постановою КМУ від 05.07.2006 за №920.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) період навчання з 01.09.1993 по 23.01.1997 та з 24.01.1997 по 07.07.1997 на підставі наданих дипломів про навчання від 30.06.1998 серії НОМЕР_1 та від 30.06.1998 серії НОМЕР_2 з часу призначення пенсії - з 13.07.2020.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати зі судового збору у розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.