Ухвала суду № 139269903, 27.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Справа № 280/1030/26 Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву адвоката Піскарьова Артема Олександровича (69018, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 9а/40 РНОКПП НОМЕР_1 ) про розподіл судових витрат у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (69036, Україна, Запорізька обл., Запорізький р-н, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, 20А, ЄДРПОУ 40311343) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2026 (суддя Лазаренко М.С.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування постанов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу №34 від 13.11.2025 на ФОП ОСОБА_1 у сумі 102 000 грн, визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу №35 від 13.11.2025 на ФОП ОСОБА_1 у сумі 102 000 грн., визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу №36 від 13.11.2025 на ФОП ОСОБА_1 у сумі 51 000 грн., визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу №37 від 13.11.2025 на ФОП ОСОБА_1 у сумі 51 000 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10649,60 грн (десять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень шістдесят копійок).

20 серпня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат, в якій представник просить суд: стягнути з Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (ЄДРПОУ 40311343, адреса: 69036, м. Запоріжжя, бул. Примаченко Марії, 20-А)на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу понесені у справі у розмірі 10 300, 00 гривень.

У зв`язку із запланованою відсутністю судді Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренка М.С., що унеможливлює розгляд ним заяви про винесення додаткового судового рішення по справі № 280/1036/26 у строки, передбачені КАС України, розпорядженням керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл заяви.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 заяву передано на розгляд головуючому судді Артоуз О.О.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2026 прийнято до розгляду заяву адвоката Піскарьова Артема Олександровича про розподіл судових витрат у справі, призначено розгляд заяви в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), запропоновано відповідачу подати відзив на заяву та документи на його обґрунтування, з урахуванням вимог ст.162 КАС України.

Відповідачем 24.08.2026 надано заперечення щодо заяви представника позивача. Відповідач вважає, що надані представником документи не можуть бути оцінені як належні та достатні (в розумінні ст.ст. 73 та 76 КАС України), оскільки складені формально та взагалі не підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на правничу допомогу. Окрім того, станом на дату звернення із цим клопотанням позивач не здійснив витрати на професійну правничу допомогу. Відсутність документального підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат. Відповідач просить відмовити у задоволенні заяви.

Розглянувши подану заяву суд зазначає дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до приписів частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

27. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 у справі № 280/4115/20 та від 21.03.2025 у справі № 520/1405/22.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Піскарьовим Артемом Олександровичем 29.09.2025 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 49/25ЮК предметом якого є надання правничої допомоги адвокатом позивачу

Згідно наданих розрахунку вартості виконаних робіт від 18.08.2026 №3 та акту №3 за договором про надання правничої (правової) допомоги №49/25ЮК від 29.09.2025 загальна вартість наданих за договором послуг становить 10 300,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

Питання застосування норм процесуального права щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, зокрема у постановах від 29.10.2020 (справа № 686/5064/20), від 05.03.2021 (справа № 200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа № 520/12065/19), постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 (справа № 922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того, чи були вони на момент вирішення питання про їх розподіл фактично сплачені стороною (третьою особою), чи лише підлягають сплаті відповідно до умов укладеного договору про надання правничої допомоги.

Вирішальним у цьому випадку є не сам факт здійснення платежу, а належне підтвердження існування у сторони обов`язку зі сплати відповідної винагороди адвокату, а також дійсності, необхідності та обґрунтованості заявлених до відшкодування витрат. Такий обов`язок має випливати з умов договору та підтверджуватися належними і допустимими доказами, які дають змогу встановити обсяг наданих адвокатом послуг, їх вартість, зв`язок із розглядом конкретної справи та те, що такі витрати є реальними, а не умовними чи гіпотетичними.

Отже, відсутність на момент розгляду справи документів, які підтверджують фактичне перерахування коштів адвокату, сама по собі не виключає можливості компенсації витрат на професійну правничу допомогу, якщо матеріалами справи підтверджується виникнення у сторони договірного обов`язку оплатити надані послуги у визначеному розмірі та на погоджених сторонами умовах.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 11.08.2026 по справі № 160/33926/25.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрати за відсутності їх оплати, також, застосовується й Європейським судом з прав людини. Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) це Суд дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «... хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».

Відтак, надаючи оцінку доводам сторін суд зазначає, що справа № 280/1030/26 є справою незначної складності, розглядалася судом в порядку спрощеного позовного (без виклику сторін) за наявними матеріалами справи.

З огляду на обсяг задоволених позовних вимог, обґрунтованість та необхідність наданого обсягу правової допомоги суд дійшов висновку, що заявлена вартість витрат на правничу допомогу в розмірі 10 300,00 грн. є не співмірною зі складністю адміністративної справи, необгрунтованою в частині доцільності надання окремих послуг та їх пов`язаністю розглядом справи судом, у зв`язку з чим компенсації підлягають витрати на надання правової (правничої) допомоги у сумі 5 000,00 грн.

Відтак, на підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача в частині стягнення на його користь судових витрат.

Керуючись статтями 132, 135, 139, 241, 244, 252, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача адвоката Піскарьова Артема Олександровича (69018, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 9а/40 РНОКПП НОМЕР_1 ) про розподіл судових витрат у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (69036, Україна, Запорізька обл., Запорізький р-н, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, 20А, ЄДРПОУ 40311343) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 280/1030/26.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (ЄДРПОУ 40311343, адреса: 69036, м. Запоріжжя, бул. Примаченко Марії, 20-А) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу понесені у справі у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове судове рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 27 серпня 2026 року.

Суддя О.О.Артоуз