Рішення № 139269871, 27.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2026 року Справа № 280/5678/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі -позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення і Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській област№923300171721 від 20.05.2026 р., яким позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести з 13.05.2026 позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснити нарахування і виплату їй вказаного виду пенсії з 13.05.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №923300171721 від 20.05.2026, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням вткладено у позовній заяві просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. У залученні до участі у даній справі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькі області, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відмовено. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, матеріали справи містять докази того, що документи в електронному вигляді за допомогою підсистеми «Електронний суд» доставлені до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 13.05.2026 звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії, а саме перехід на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058.

Зазначена заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, згідно п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №923300171721 від 20.05.2026, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії.

Відмовляючи в перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію у разі втрати годувальника, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виходило з таких обставин.

Згідно п.2.3 Порядку до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, зокрема, подається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Відповідно до п. 2.11 Порядку 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утримання непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

До заяви ОСОБА_1 надала довідку Nєб/н видану головою кв. комітету Nє81 12.05.2026р. про те. що вона була на утриманні померлого моловіка ОСОБА_2 . Дана довідка не відповілис пунктам 2.3 та 2.11. Порядку. Крім того, в довіді зазначено не повну адресу спільного проживання, и саме відсутня інформація про назву міста.

Згідно. Реєстру застрахованих осіб адреса рестрації ДМС в ТТ заявниці: АДРЕСА_2 .

Згідно Реєстру застрахованих осіб адреса проживання годувальника - м. Запоріжжя, вул. Вінницька, буд. 19.

Враховуючи вшезазначене: підстави для переведення ОСОБА_1 з пенси за віком на пененю у зв?язку з втратою годувальника згідно із заявою від 13.05.2026р. Nє3968 відсутні.

Покликаючись на протиправність рішення відповідача, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідностатті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 92 Основного закону виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цьогоЗаконуза рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоровя, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок).

Відповідно до п. 2.3 Порядку, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також, надаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;

3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності);

4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

5) документи про вік померлого годувальника сімї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) документи про місце проживання (реєстрації);

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім`ї, яким право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону;

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

За приписами пункту 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно пункту 2.22 Порядку №22-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".

Згідно з пунктом 2.16 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду.

За викладених норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що зокрема дружина померлого має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за умови перебування на утриманні померлого чоловіка.

Згідно матеріалів справи, позивач та її померлий чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебували у шлюбі з 13.10.2023 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Помер ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що Згідно. Реєстру застрахованих осіб адреса рестрації ДМС в ТТ заявниці: АДРЕСА_2 . Згідно Реєстру застрахованих осіб адреса проживання годувальника - АДРЕСА_3 .

Довідкою є81 від 12.05.2026 квартального комітету встановлено, що позивач, дійсно постіно та на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з померлим ОСОБА_2 проживали разом, без реєстрації місця проживання, за адресою АДРЕСА_3 .

Довідка містить підпис голови квартального комітету №81 та відповідну печатку.

Суд зазначає, що у розумінні статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд встановив, що у цьому випадку єдиною та достатньою умовою для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є факт перебування позивача в шлюбних відносинах з померлим, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб, копія якого наявна у матеріалах справи.

Як передбачено пунктом 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням №923300171721 від 20.05.2026 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки довідка Nєб/н видана головою кв. комітету Nє81 12.05.2026, про те, що вона була на утриманні померлого моловіка ОСОБА_2 . Дана довідка не відповілис пунктам 2.3 та 2.11. Порядку. Крім того, в довіді зазначено не повну адресу спільного проживання, и саме відсутня інформація про назву міста.

Як вбачається зі спірного рішення, відповідно до пунктів 2.3 та 2.11 Постанови правління Пенсійного фонду України Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) при переведення з одного виду пенсії на інший за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач та її померлий чоловік мали фактичне місце проживання за однією адресою, позивач є дружиною померлого годувальника ОСОБА_2 , отримує пенсію за віком, відтак має право на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Слід також звернути увагу, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

У пенсійного органу виник обов`язок щодо надіслання позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів, або необхідність дооформлення поданих документів, що відповідачем зроблено не було, та призвело до порушення права позивача.

Судом бере до уваги, що фактичною підставою для відмови позивачу в переведенні з одного виду на пенсії на інший слугувала не відсутність у позивача такого права, а надання нею недооформлених документів, якими підтверджено факт перебування на утриманні померлого годувальника, що не відповідає Порядку №22-1, а тому приходить до висновку, що в цьому випадку, на виконання вимог п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 у пенсійного органу виник обв`язок щодо повідомлення про необхідність надання додаткових документів (дооформлення документів) у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, що відповідачем зроблено не було, та призвело до порушення права позивача на надання додаткових документів для вирішення її заяви про переведення з одного виду пенсії на інший.

Таким чином, слід дійти висновку, що відповідачем було прийнято спірне рішення передчасно та без належної оцінки вказаних вище обставин справи та наданих позивачем матеріалів.

Враховуючи наведене, положення ст. 9 КАС України, слід дійти висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №923300171721 від 20.05.2026 року про відмову позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника згідно поданої нею заяви від 13.052026 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області повторно розглянути заяву позивача від 13.05.2026 року про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії, а саме перехід на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду здійснених у цій справі.

За таких обставин, слід дійти висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Слід також врахувати позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням механізму розподілу витрат зі сплати судового збору, який застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20, сплачений позивачем судовий збір у 1064,96 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №923300171721 від 13.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника згідно поданої нею заяви від 13.05.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2026 року про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії, а саме перехід на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду здійснених у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1064,96 грн. (одну тисячу шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27.08.2026.

Суддя А.В. Сіпака