Ухвала суду № 139269150, 26.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

26 серпня 2026 р. Справа № 120/12937/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Центрально військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду через представника звернувся з позовом ОСОБА_1 до Центрально військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування постанови.

Позивач 24.08.2026 подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 2 постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 29.06.2026, оформленої протоколом №2026-0629-0940, якою вирішено провести ОСОБА_1 контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Представник позивача зазначає, що порушення прав позивача є очевидними та у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову позивачу буде проведено контрольне обстеження та медичний огляд після чого його може бути призвано на військову службу під час оголошення мобілізації, а у разі задоволення вимог позову рішення буде складно виконати, оскільки позивачу необхідно буде вирішувати питання щодо звільнення з військової служби.

Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ст. 152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (п. 4 ч. 1).

З аналізу цієї норми слідує, що у заяві про забезпечення позову мають бути наведені підстави для вжиття заходів забезпечення, а також наведені мотиви необхідності для їх застосування.

З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

Відтак, жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Заявник посилається на те, що у разі призову на військову службу незворотньо зміниться правовий статус позивача, що унеможливить виконання рішення суду.

Втім, такі доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Водночас, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.

В цьому контексті суд враховує і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Заявником не надано жодних доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач вживає заходів, спрямованих на мобілізацію позивача, як і не надано доказів на підтвердження факту того, що останній в подальшому буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.

Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв`язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.

Щодо доводів представника позивача про очевидне порушення прав позивача, суд зазначає про таке.

Сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій (бездіяльності), які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії (бездіяльність) є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

На момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 29.06.2026, оформленої протоколом №2026-0629-0940.

В контексті наведеного суд застосовує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17, яка зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Тож, застосування заходів забезпечення позову, яку відтворюють заявлені вимоги не допускається з огляду на правові позиції Верховного Суду, які суд застосовує в силу положень ст. 242 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Повну ухвалу складено 26.08.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна