Ухвала суду № 139268091, 26.08.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 6/641/122/2026 Справа № 953/8399/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І. В.,

за участю секретаря Земляної А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 02 березня 2026 у цивільній справі №953/8399/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Слобідського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просила розстрочити виконання рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 02.03.2026 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи №953/8399/25 за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на один рік, шляхом проведення щомісячної сплати коштів у розмірі 2476, 18 грн з моменту набрання ухвалою суду, щодо розстрочки виконання рішення, законної сили до 31 (30) числа кожного місяця. В обгрунтування посилалась на те, що рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 02.03.2026 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №350882-КС-002 від 27.09.2021 в розмірі 27 485, 59 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2228, 61 грн. Вказала, що має скрутний майновий стан, який не дозволяє їй виконати вищезазначене рішення суду, оскільки вона є одинокою матір?ю, у якої на утриманні перебуває малолітня дитина; наразі не працює у зв`язку із наявністю активних бойових дій на території м. Харкова та доглядає дитину; єдине джерело існування це аліменти на утримання малолітньої дитини. Влаштуватися на роботу не має можливості, оскільки дитина відвідує заклади освіти дистанційно та вона перебуває поряд з нею, доглядаючи її. Зазначила, що має намір виконати рішення добровільно, але у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік.

Від представника позивача ТОВ «Бізнес позика» надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення. Згідно яких заперечує щодо розстрочення виконання рішення, зазначає, що заява сторони відповідача про розстрочення виконання рішення суду є незаконною, необґрунтованою, поданою з порушенням обов`язкових вимог ЦПК України, та такою, що подана з метою затягування розгляду справи та відстрочення притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення умов Кредитного договору, що є зловживанням стороною відповідача своїми процесуальними правами. Вказала, що відповідачем не обґрунтувано обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з посиланням на відповідні належні, достатні, та достовірні докази. В підтвердження начебто «скрутного матеріального становища» відповідач не надала суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів, наприклад довідок про доходи за цей та попередні роки, витягів з реєстрів щодо відсутності у відповідача нерухомого та рухомого майна тощо. Посилалась на те, що відповідач належним чином не виконала свій обов`язок за Кредитним договором щодо здійснення платежів у відповідності до встановленого графіку платежів, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за Кредитним договором. Остання не сплатила позивачу заборгованість за Кредитним договором ні після закінчення строку дії договору, ні після звернення ТОВ «Бізнес Позика» до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за Кредитним договором. Крім того, відповідач не була позбавлена можливості звернутися до ТОВ «Бізнес Позика» на будь-якому з вищезазначених етапів із пропозицією щодо врегулювання заборгованості за Кредитним договором. У зв`язку з вищенаведеним, у позивача немає жодних підстав вважати, що відповідач справді має намір сплатити заборгованість за Кредитним договором у випадку розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду. На підставі викладеного просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, будь-яких заяв до суду не подала.

Представник позивача у судове засідання також не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, згідно поданих заперечень, просила здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення, виходячи з наступного.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 02.03.2026 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №350882-КС-002 від 27.09.2021 в розмірі 27 485, 59 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2228, 61 грн.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, на підтвердження чого надає Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, форми ОК-5, сформовані 09.03.2026 та Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, форми ОК-7, сформовані 09.03.2026.

Суд вважає надані докази неналежними, оскільки в зазначених документах вказано звітний період з 2010 по 2014 роки та 2011 -2014 роки відповідно, що не підтверджує матеріальний стан ОСОБА_1 на теперішній час.

Крім того, посилання на те, що у заявниці на утриманні є дитина не свідчить про самостійне утримання ОСОБА_1 дитини. Доказів того, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю суду не надано.

При цьому суд зазначає, що само по собі введення воєнного стану в Україні не є достатньою підставою для розстрочення рішення суду.

Підстави, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду, суд вважає недостатніми. Більш того, заявником не надано суду доказів того, що вона перебуває на обліку в Державному центрі зайнятості як особа, яка шукає роботу чи має статус безробітної.

Посилання на скрутне матеріальне становище відповідача, ураховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду. Крім того, суд ураховує, що відповідач не надала суду доказів відсутності грошових коштів на банківських рахунках та відсутності майна на праві власності, зокрема автомобілів та нерухомості, як і не надала доказів відсутності працевлаштування.

Крім зазначеного, при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, ОСОБА_1 повинна була врахувати розмір свого доходу для належного виконання своїх кредитних зобов`язань та передбачити можливі наслідки.

За правилами ч. 1ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Як це закріплено положеннями ч. 3, 4, 5ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, закон не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Верховний Суд в постанові від 27.06.2018 по справі за №813/8842/13-а зазначив, що підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Водночас, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №9901/598/19.

Тлумачення положень ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі №2-55/10.

Суд наголошує, що під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Розстрочка виконання рішення суду - це зміна у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На думку суду, наведені стороною відповідача обставини не можуть розцінюватися як такі, що є особливими або винятковими, та відповідно до приписів ст. 435 ЦПК України унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості.

Як суд зазначав вище, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами, а в конкретному випадку суть судового рішення зводиться до стягнення суми боргу, тобто грошових коштів, які у тому числі є еквівалентом будь-якого майна, яким відповідач може володіти. Судове рішення може бути виконане в примусовому порядку за рахунок наявного у боржника майна, про яке не зазначено у заяві про розстрочку, як і не зазначено про відсутність такого.

Розстрочка виконання рішення суду у спірному випадку може призвести до недотримання розумного та пропорційного балансу інтересів позивача, на користь якого ухвалено рішення суду, а також знівелює сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Так, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що з дня звернення ТОВ «Бізнес позика» до суду з позовом до ОСОБА_1 та до дня ініціювання ОСОБА_1 заяви про розстрочення виконання судового рішення, остання вчиняла будь-які дії, спрямовані на відновлення порушеного права позивача. Суду не надано жодних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на урегулювання питання виконання рішення суду. Доказів того, що з часу ухвалення рішення суду відповідач здійснювала погашення суми боргу суду не надано.

Оцінюючи доводи заяви про розстрочку виконання судового рішення, беручи до уваги поведінку відповідача, яка не вчиняє жодних дій на погашення суми заборгованості, що свідчить про небажання боржника виконувати рішення суду, суд зазначає, що заходи, визначені положеннями ст. 435 ЦПК України не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення.

Отже, посилання ОСОБА_1 на скрутне матеріальне становище не є тими виключними обставинами, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим, та не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

З огляду на наведене вище, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення по цивільній справі №953/8399/25 за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 3, 18, 81, 247, 260, 353, 354, 435 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 02 березня 2026 у цивільній справі №953/8399/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суддя -І. В. Зелінська