Рішення № 139267601, 26.08.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1214/26

Номер провадження 2/555/888/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Собчука А. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Стасюк І. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березнівського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо приватизації житлового приміщення у гуртожитку,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 звернулася до Березнівського районного суду Рівненської області з позовом до Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, у якому просила: визнати незаконною бездіяльність органу приватизації Березнівської міської ради щодо приватизації кімнати АДРЕСА_1 ; зобов`язати орган приватизації провести дії щодо приватизації цієї кімнати на її користь відповідно до заяви про приватизацію від 17 листопада 2025 року, за відсутності всіх необхідних документів.

Позов мотивовано тим, що позивачка з жовтня 2003 року фактично проживає у кімнаті АДРЕСА_2 зазначеного гуртожитку, а з 27 лютого 2004 року її місце проживання зареєстроване за цією адресою, проживає одна, сплачує плату за житлово-комунальні послуги та вважає спірну кімнату своїм єдиним житлом.

На підтвердження належності гуртожитку до комунального житлового фонду позивачка посилалася на рішення Березнівської міської ради від 14 червня 2002 року № 20 про прийняття приміщення гуртожитку у комунальну власність, наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 19 серпня 2003 року № 278 про передачу гуртожитку у комунальну власність, рішення Березнівської міської ради від 18 травня 2010 року № 555 «Про перелік об`єктів комунальної власності», а також рішення виконавчого комітету Березнівської міської ради від 30 грудня 2010 року № 32 «Про розгляд заяв громадян, клопотань підприємств, установ та організацій», яким затверджено акт обстеження жилих і нежилих приміщень у гуртожитку від 23 грудня 2010 року. У вказаному акті ОСОБА_1 зазначена наймачем кімнати № НОМЕР_1 .

Позивачка ОСОБА_1 зазначила, що 20 жовтня 2025 року комунальним підприємством «Березнівське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на кімнату № 3 у гуртожитку, згідно з яким загальна та житлова площа кімнати становить 11,2 кв. м.

17 листопада 2025 року позивачка подала органу приватизації заяву встановленого зразка про передачу у приватну власність кімнати № 3. До заяви були додані, зокрема: паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 11 жовтня 2001 року Березнівським РВ УМВС України в Рівненській області; картка платника податків із РНОКПП НОМЕР_3 ; відомості з реєстру територіальної громади про місце проживання особи від 17 жовтня 2025 року № 1481/08-31; відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 09 жовтня 2025 року № 1520/08-31; технічний паспорт від 20 жовтня 2025 року; форма первинної облікової документації № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста» з результатами обстежень від 17 жовтня 2025 року; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 жовтня 2025 року № 448065659; згода на обробку персональних даних від 17 листопада 2025 року.

У примітках до заяви про приватизацію від 17 листопада 2025 року, позивачка ОСОБА_1 вказала, що відомостями про невикористання нею житлових чеків володіє орган приватизації, договір найму житлового приміщення з нею не укладався, а ордер на жилу площу у гуртожитку не зберігся.

Листом Березнівської міської ради від 21 листопада 2025 року № 02-03/2116 «Про надання інформації на звернення» заяву позивачки ОСОБА_1 залишено без розгляду через неподання повного пакета документів, зокрема копії ордера на жилу площу у гуртожитку, копії договору найму жилого приміщення та документа, який підтверджує невикористання житлових чеків.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2026 року у справі № 555/1214/26, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 24 червня 2026 року у справі № 555/1214/26, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 14 липня 2026 року.

У судове засідання 14 липня 2026 року учасники справи не з`явилися. Позивачка подала заяву від 16 червня 2026 року, про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача подав письмові пояснення від 19 червня 2026 року вих. № 02-01-23/1137, у яких також просив розглядати справу без його участі.

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі № 555/1214/26, витребувано у Березнівської міської ради та комунального підприємства «Березневодоканал» документи щодо реєстрації, вселення, користування спірною кімнатою, видачі ордера, укладення договору найму, формування приватизаційної справи, використання житлових чеків та правового статусу гуртожитку. У судовому засіданні оголошено перерву до 26 серпня 2026 року.

На виконання ухвали суду відповідач подав лист Березнівської міської ради від 24 липня 2026 року з додатками, серед яких містилися архівні рішення, матеріали приватизаційної справи та відомості про реєстрацію позивачки.

Комунальне підприємство «Березневодоканал» подало лист від 20 серпня 2026 року вих. № 141, до якого долучило рішення Березнівської міської ради від 23 вересня 2009 року № 472, акти приймання-передачі, договір про надання послуг від 14 січня 2012 року № 34 та довідку про нарахування і оплату послуг.

У заяві від 16 червня 2026 року, позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, просила розглянути справу без її участі та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Березнівська міська рада у письмових поясненнях від 19 червня 2026 року заперечила проти позову. Відповідач послався на пункт 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404. На думку представника відповідача, неподання копії ордера, копії договору найму та відомостей про невикористання житлових чеків унеможливлювало розгляд заяви по суті, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання 26 серпня 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду повідомлені належним чином. З урахуванням заяви позивачки від 16 червня 2026 року, та письмових пояснень відповідача від 19 червня 2026 року вих. № 02-01-23/1137 суд розглянув справу за відсутності учасників.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , була прийнята до комунальної власності територіальної громади на підставі рішення Березнівської міської ради від 14 червня 2002 року № 20 та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 19 серпня 2003 року № 278. Актом приймання-передачі від 02 лютого 2004 року, гуртожиток передано на баланс Березнівського будинкоуправління.

Рішенням Березнівської міської ради від 23 вересня 2009 року № 472 комунальне підприємство «Березневодоканал» з 01 листопада 2009 року визначено виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій комунального житлового фонду, після чого гуртожиток на АДРЕСА_3 було прийнято на баланс цього підприємства за актом приймання-передачі основних засобів.

Рішенням Березнівської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 488 «Про подальше використання гуртожитку по АДРЕСА_3 » цілісний майновий комплекс залишено у статусі гуртожитку та дозволено приватизацію його жилих і нежилих приміщень.

Рішенням Березнівської міської ради від 18 травня 2010 року № 555 «Про перелік об`єктів комунальної власності» гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3 , 1978 року введення в експлуатацію, включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Березне.

Актом обстеження жилих і нежилих приміщень у гуртожитку на АДРЕСА_3 від 23 грудня 2010 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Березнівської міської ради від 30 грудня 2010 року № 32 «Про розгляд заяв громадян, клопотань підприємств, установ та організацій», ОСОБА_1 зазначено наймачем кімнати № 3. У листі комунального підприємства «Березневодоканал» від 20 серпня 2026 року вих. № 141 пояснено, що включення позивачки до цього акта здійснено на підставі паспортної картотеки мешканців житлового фонду.

Відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи від 17 жовтня 2025 року № 1481/08-31 підтверджено, що позивачка з 01 жовтня 2003 року проживає за адресою гуртожитку.

Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 09 жовтня 2025 року № 1520/08-31 підтверджено реєстрацію ОСОБА_1 у кімнаті № 3 з 27 лютого 2004 року та відсутність інших зареєстрованих у цій кімнаті осіб.

Листом Березнівської міської ради від 24 липня 2026 року вих. № 02-01-23/1437 підтверджено, що архівні картки форми № 16 та форми «Е» містять дані про реєстрацію місця проживання позивачки ОСОБА_1 , однак первинні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію 27 лютого 2004 року, до міської ради на архівне зберігання не передавалися.

За даними журналу обліку виданих ордерів, про що зазначено у листі Березнівської міської ради від 24 липня 2026 року вих. № 02-01-23/1437, ордер на вселення ОСОБА_1 у кімнату № 3 міською радою не видавався. Рішення щодо надання або вселення позивачки до цієї кімнати міською радою чи її виконавчим комітетом не приймалося; договір найму, оренди або користування кімнатою з нею не укладався; особова справа мешканця або наймача у міській раді відсутня.

Водночас комунальне підприємство «Березневодоканал» уклало із ОСОБА_1 договір від 14 січня 2012 року № 34 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», у якому позивачку зазначено споживачем послуг щодо приміщення у гуртожитку на АДРЕСА_3 . Цей договір не є договором найму житла, проте разом із реєстраційними даними, паспортною картотекою, актом обстеження від 23 грудня 2010 року, та тривалою оплатою послуг підтверджує відкритий, тривалий і визнаний комунальними органами характер користування позивачкою кімнатою № 3.

Технічним паспортом на кімнату АДРЕСА_2 у гуртожитку від 20 жовтня 2025 року, установлено загальну та житлову площу кімнати 11,2 кв. м.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 жовтня 2025 року № 448065659 підтверджено відсутність зареєстрованого за позивачкою права власності на інше житло.

Листом Березнівської міської ради від 24 липня 2026 року вих. № 02-01-23/1437 також повідомлено, що ОСОБА_1 участі у приватизації державного житлового фонду не брала; гуртожиток та кімната № 3 не належать до службового житла, соціального чи спеціального гуртожитку, не визнані аварійними та не віднесені до об`єктів, які не підлягають приватизації.

17 листопада 2025 року позивачка ОСОБА_1 подала до органу приватизації заяву встановленого зразка про передачу у приватну власність кімнати № 3. Заява разом із доданими документами була прийнята та сформована у приватизаційну справу.

Листом Березнівської міської ради від 21 листопада 2025 року № 02-03/2116 «Про надання інформації на звернення» орган приватизації не вирішив питання про передачу кімнати у власність або про відмову в передачі, а залишив заяву без розгляду, пославшись на неподання копії ордера, договору найму та документа щодо невикористання житлових чеків.

Отже, між сторонами виникли цивільні житлові правовідносини щодо реалізації позивачкою права на приватизацію займаного жилого приміщення у гуртожитку, належного до комунального житлового фонду, а спір стосується належності розгляду органом приватизації заяви від 17 листопада 2025 року, та меж судового втручання у процедуру приватизації.

Досліджені судом письмові докази.

Судом досліджено письмові докази, надані учасниками справи та витребувані під час судового розгляду.

Правовий статус спірного гуртожитку та належність його до комунального житлового фонду підтверджуються: наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 19 серпня 2003 року № 278 про передачу гуртожитку колишнього Березнівського колективного торгово-виробничого швейного підприємства «Темп» у комунальну власність; актом приймання-передачі гуртожитку від 02 лютого 2004 року, відповідно до якого об`єкт передано на баланс Березнівського будинкоуправління; рішенням Березнівської міської ради від 23 вересня 2009 року № 472, яким комунальне підприємство «Березневодоканал» визначено виконавцем послуг з утримання комунального житлового фонду; рішенням Березнівської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 488 «Про подальше використання гуртожитку по АДРЕСА_3 », яким будівлю залишено у статусі гуртожитку та дозволено приватизацію його жилих і нежилих приміщень; рішенням Березнівської міської ради від 18 травня 2010 року № 555 «Про перелік об`єктів комунальної власності» разом із додатком, у якому гуртожиток на АДРЕСА_3 зазначено об`єктом комунального житлового фонду.

Обставини проживання позивачки ОСОБА_1 у кімнаті № 3 та визнання її наймачем підтверджуються рішенням виконавчого комітету Березнівської міської ради від 30 грудня 2010 року № 32 «Про розгляд заяв громадян, клопотань підприємств, установ та організацій» і затвердженим ним актом обстеження жилих і нежилих приміщень у гуртожитку від 23 грудня 2010 року, у якому ОСОБА_1 зазначена наймачем кімнати № НОМЕР_1 .

Також судом оглянуто договір від 14 січня 2012 року № 37 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», укладений між комунальним підприємством «Березневодоканал» та ОСОБА_1 , який підтверджує оформлення між сторонами договірних відносин щодо обслуговування займаного нею житлового приміщення.

Тривалість і безперервність реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у спірній кімнаті підтверджуються відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи від 17 жовтня 2025 року № 1481/08-31 та відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 09 жовтня 2025 року № 1520/08-31.

Характеристики спірного приміщення встановлено з технічного паспорта на кімнату № 3 у гуртожитку від 20 жовтня 2025 року, виготовленого комунальним підприємством «Березнівське бюро технічної інвентаризації».

Стан здоров`я позивачки в частині відсутності передбачених законодавством перешкод для приватизації підтверджується формою первинної облікової документації № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста» з результатами обстежень від 17 жовтня 2025 року, яка містить відмітку про відсутність захворювання на туберкульоз.

Відсутність у власності ОСОБА_1 іншого зареєстрованого житла підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 жовтня 2025 року № 448065659.

Судом перевірено заяву ОСОБА_1 про приватизацію кімнати № 3 від 17 листопада 2025 року, складену за формою, передбаченою додатком до Положення № 396, а також документи сформованої за цією заявою приватизаційної справи.

Результат розгляду вказаного звернення викладено у листі Березнівської міської ради від 21 листопада 2025 року № 02-03/2116 «Про надання інформації на звернення», яким заяву позивачки залишено без розгляду з мотивів неподання всіх необхідних документів.

На виконання ухвали суду Березнівською міською радою подано лист від 24 липня 2026 року вих. № 02-01-23/1437 «Про виконання ухвали» з додатками. З його змісту вбачається, що ордер на ім`я позивачки ОСОБА_1 не видавався, рішення про її вселення не приймалося, договір найму не укладався, а особова справа відсутня. Водночас відповідач підтвердив тривалу реєстрацію ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_2 , зазначення її наймачем в акті від 23 грудня 2010 року, невикористання нею права на приватизацію та відсутність законодавчих заборон на приватизацію спірного приміщення.

Комунальним підприємством «Березневодоканал» надано лист від 20 серпня 2026 року вих. № 141 з додатками, яким підтверджено, що акт обстеження від 23 грудня 2010 року, формувався на підставі паспортної картотеки, а 14 січня 2012 року із ОСОБА_1 було укладено договір № 34 про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території.

Оцінюючи зазначені докази відповідно до статті 89 ЦПК України, суд враховує їх взаємний зв`язок, узгодженість та сукупність. Вони підтверджують комунальну форму власності гуртожитку, збереження за будівлею відповідного статусу та нормативно передбачену можливість приватизації її приміщень; постійне проживання і реєстрацію позивачки у кімнаті АДРЕСА_2 понад двадцять років; офіційне зазначення ОСОБА_1 наймачем у акті обстеження від 23 грудня 2010 року; відсутність у неї іншого житла та невикористання права на приватизацію; звернення із заявою встановленого зразка; відсутність у розпорядженні самого відповідача ордера, рішення про вселення, договору найму та особової справи, а також неприйняття органом приватизації передбаченого законом рішення за результатами розгляду заяви позивачки.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до статей 12, 13 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності й диспозитивності, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Згідно зі статтями 15, 16 та 345 ЦК України кожна особа має право на судовий захист цивільного права чи інтересу, а фізична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду та жилих приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, у порядку, встановленому законом. Частиною четвертою статті 9 цього Кодексу передбачено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація є відчуженням квартир, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат та належних до них приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

За статтею 2 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать, зокрема, жилі приміщення у гуртожитках, які використовуються громадянами на умовах найму, крім прямо визначених законом об`єктів, що не підлягають приватизації.

Пунктом 5 статті 5 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно у межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

За статтею 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється уповноваженими органами. Передача жилих приміщень у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, які приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації та органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям у приватизації займаного житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статей 1 та 4 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» його дія поширюється на громадян, які на законних підставах вселені у гуртожиток, фактично проживають у ньому тривалий час, не мають власного житла та не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду. Жилі приміщення у гуртожитках, переданих у власність територіальних громад, можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Порядок подання і розгляду документів конкретизовано Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404.

Пунктом 18 Положення № 396 передбачено подання заяви, документів, що посвідчують особу та громадянство, РНОКПП, документів про родинні відносини, довідок про реєстрацію місця проживання, технічного паспорта, копії ордера, документа про невикористання житлових чеків, а для мешканців гуртожитків додатково витягу з Державного реєстру речових прав, копії договору найму та/або оренди житла і форми № 028/о з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.

Відповідно до пункту 22 Положення № 396 орган приватизації у разі потреби уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї та розміру площі, оформлює відповідні розрахунки та готує проєкт рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках.

Пунктом 23 Положення № 396 визначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартири, будинку, жилого приміщення у гуртожитку або кімнати у власність громадян, а на підставі цього рішення видається свідоцтво про право власності.

Отже, закон передбачає не залишення належно поданої заяви без розгляду листом інформаційного характеру, а завершення адміністративної процедури прийняттям компетентним органом рішення про передачу житла або мотивованого рішення про відмову з визначених законом підстав.

Практика Верховного Суду, яку враховує суд.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд при виборі й застосуванні норми права враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2026 року у справі № 331/2053/22, провадження № 61-1956св24, зазначено, що особа, яка бажає скористатися правом на приватизацію, повинна звернутися до органу приватизації з належно оформленою заявою та необхідними документами, після чого орган приватизації приймає відповідне рішення. У цій справі Верховний Суд визнав обґрунтованою відмову в позові, оскільки заявниця подала заяву у довільній формі та не подала паспорт, повні відомості про реєстрацію, ордер і документ про невикористання житлових чеків; вимогу про безпосереднє здійснення приватизації за відсутності рішення органу визнано передчасною.

Водночас у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 524/3501/20, провадження № 61-8394св21, на яку також послався Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2026 року у справі № 331/2053/22, провадження № 61-1956св24, зроблено висновок, що лист про повернення належним чином поданої заяви не є рішенням органу приватизації про передачу чи відмову в передачі житла, а орган приватизації не позбавлений можливості додатково витребувати документи, яких не вистачає для прийняття рішення.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 760/23067/19, провадження № 61-12363св20, зазначено, що орган приватизації повинен перевірити подані документи та використати передбачені Положенням № 396 можливості уточнення відомостей, а не підміняти передбачене законом рішення поверненням документів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 759/1426/22, провадження № 61-15198сво23, сформульовано висновок, що органи приватизації та органи місцевого самоврядування вправі відмовити мешканцям у приватизації займаного житла лише в разі відсутності в них права на приватизацію та/або наявності встановленої законом заборони приватизувати конкретне приміщення. Неналежне виконання уповноваженими органами обов`язку щодо обліку житлових приміщень не може покладати негативні наслідки та ризик відмови у приватизації на громадян, які на законних підставах вселилися до житла, постійно в ньому проживають і відповідно до закону мають право на його приватизацію. У разі зволікання з прийняттям відповідного рішення орган приватизації може бути зобов`язаний ужити передбачених законодавством заходів та розглянути заяву про передачу житла у власність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 685/1346/15-а, провадження № 11-794апп18, виходила з того, що спір, зумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу особи, зберігає приватноправовий характер і за участю суб`єкта владних повноважень. Цей підхід надалі конкретизовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/2176/17, у якій зазначено, що приватизація житла за своєю правовою природою спрямована на набуття особою права власності на житлове приміщення, яке перебуває в її правомірному користуванні, а орган місцевого самоврядування у таких правовідносинах реалізує повноваження власника житлового фонду. Отже, спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу приватизації та зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приватизацію житла, є житловими спорами і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства незалежно від участі органу місцевого самоврядування як відповідача.

Суд ураховує зазначені правові висновки в їх системному зв`язку. Неподання істотної частини обов`язкових документів може свідчити про відсутність протиправної бездіяльності. Проте коли заява подана за встановленою формою, основні документи додані, а відсутні документи не були створені або не збереглися у володінні самого органу, який водночас має реєстраційні й архівні відомості для оцінки права заявника, орган приватизації повинен завершити процедуру мотивованим рішенням, а не залишати заяву без розгляду інформаційним листом.

Оцінка суду та мотиви часткового задоволення позову

Сукупність рішення Березнівської міської ради від 14 червня 2002 року № 20, наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 19 серпня 2003 року № 278, акта приймання-передачі від 02 лютого 2004 року, рішення Березнівської міської ради від 18 травня 2010 року № 555 «Про перелік об`єктів комунальної власності» та листа Березнівської міської ради від 24 липня 2026 року вих. № 02-01-23/1437 «Про виконання ухвали» підтверджує належність гуртожитку до комунальної власності територіальної громади.

Рішенням Березнівської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 488 «Про подальше використання гуртожитку по АДРЕСА_3 » прямо дозволено приватизацію жилих і нежилих приміщень цієї будівлі. Листом Березнівської міської ради від 24 липня 2026 року вих. № 02-01-23/1437 підтверджено, що кімната № 3 не є службовим житлом, не належить до соціального чи спеціального гуртожитку, не визнана аварійною та не підпадає під іншу законодавчу заборону приватизації.

Отже, за своїм правовим статусом спірна кімната належить до об`єктів, які в принципі можуть бути предметом приватизації, що спростовує можливість залишення заяви без розгляду з мотивів неприпустимості приватизації самого об`єкта.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживає у гуртожитку з 01 жовтня 2003 року, а з 27 лютого 2004 року зареєстрована у кімнаті № 3. Вона одна зареєстрована у цій кімнаті, іншого житла у власності не має, понад двадцять років відкрито користується приміщенням та сплачує житлово-комунальні послуги.

Рішення виконавчого комітету Березнівської міської ради від 30 грудня 2010 року № 32 та затверджений ним акт обстеження від 23 грудня 2010 року, містять офіційне зазначення позивачки ОСОБА_1 наймачем кімнати № 3. Лист комунального підприємства «Березневодоканал» від 20 серпня 2026 року вих. № 141 підтверджує, що такі відомості перенесені з паспортної картотеки, отриманої від попереднього балансоутримувача.

Відсутність у матеріалах архіву ордера та договору найму не спростовує факт того, що протягом тривалого часу орган місцевого самоврядування і комунальні підприємства визнавали проживання позивачки: зареєстрували місце проживання, внесли її до паспортної картотеки, зазначили наймачем у затвердженому акті та уклали договір про утримання будинку від 14 січня 2012 року № 37.

Разом з тим наведені докази не дають суду достатніх підстав самостійно встановити всі елементи правового титулу наймача з метою безпосередньої передачі кімнати у власність, оскільки первинне рішення про надання жилого приміщення, ордер і договір найму відсутні. Оцінка можливості використання інших документів як підтвердження законності вселення має бути здійснена органом приватизації під час повторного розгляду заяви з урахуванням установлених судом фактів.

Заява ОСОБА_1 від 17 листопада 2025 року, подана за встановленою формою. До неї додано переважну більшість документів, передбачених пунктом 18 Положення № 396, зокрема документи про особу, реєстрацію місця проживання, технічні характеристики приміщення, відсутність іншого житла та стан здоров`я.

Не подані копія ордера і копія договору найму. Однак листом Березнівської міської ради від 24 липня 2026 року вих. № 02-01-23/1437 встановлено, що ордер міською радою не видавався, договір найму не укладався, а первинні документи про реєстрацію не передані до архіву.

Тобто позивачка ОСОБА_1 об`єктивно не могла подати копії документів, яких у відповідних органів немає або які ними не створювалися.

Щодо документа про невикористання житлових чеків суд ураховує, що у заяві від 17 листопада 2025 року, позивачка прямо повідомила про перебування відповідних відомостей у володінні органу приватизації, а листом Березнівської міської ради від 24 липня 2026 року вих. № 02-01-23/1437 сам відповідач підтвердив, що ОСОБА_1 участі у приватизації державного житлового фонду не брала.

За таких обставин орган приватизації мав не формально припиняти розгляд звернення, а оцінити подані документи, уточнити відомості відповідно до пункту 22 Положення № 396, у разі необхідності запропонувати належний спосіб підтвердження відсутніх даних та прийняти передбачене статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» рішення.

Щодо вимоги про визнання бездіяльності незаконною.

Лист Березнівської міської ради від 21 листопада 2025 року № 02-03/2116 «Про надання інформації на звернення» не є рішенням органу приватизації про передачу жилого приміщення у власність або про відмову в передачі. У ньому не наведено оцінки права позивачки на приватизацію, не визначено, чи можуть подані й архівні документи підтвердити законність її проживання, не застосовано перелік законодавчих підстав для відмови та не вирішено заяву по суті.

Факт надання інформаційного листа сам по собі не усуває бездіяльності, яка полягає у неприйнятті компетентним органом передбаченого законом рішення за належно поданою заявою. Відповідач мав у своєму розпорядженні рішення виконавчого комітету від 30 грудня 2010 року № 32, акт обстеження від 23 грудня 2010 року, реєстраційні картки, журнал ордерів, відомості про відсутність попередньої приватизації та рішення міської ради від 29 жовтня 2009 року № 488, які давали змогу провести змістовну перевірку звернення.

Тому бездіяльність Березнівської міської ради в особі органу приватизації щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 17 листопада 2025 року, є незаконною, а позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання провести приватизацію кімнати.

Суд не може безпосередньо підмінити орган приватизації та зобов`язати передати кімнату у власність за відсутності завершеної перевірки всіх передумов, оформлених розрахунків і рішення компетентного органу. Приватизація є процедурою, яка охоплює не лише підтвердження тривалого проживання, а й перевірку правового титулу користування, складу сім`ї, житлових чеків, технічних даних, розрахунку площі та оформлення рішення і свідоцтва.

Формулювання позовної вимоги про проведення приватизації «за відсутності всіх необхідних документів» фактично спрямоване на звільнення заявника від установленої законом процедури, що не належить до повноважень суду.

Висновок про передчасність безпосереднього зобов`язання провести приватизацію узгоджується з постановою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року у справі № 331/2053/22, провадження № 61-1956св24.

Водночас належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 17 листопада 2025 року, з урахуванням усіх матеріалів приватизаційної справи, документів, отриманих на виконання ухвали суду від 14 липня 2026 року у справі № 555/1214/26, та правових висновків цього рішення, після чого прийняти мотивоване рішення, передбачене статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пунктами 22, 23 Положення № 396.

Такий спосіб захисту не визначає наперед зміст рішення органу приватизації, але забезпечує завершення процедури, відновлює право позивачки ОСОБА_1 на належний розгляд її заяви та не виходить за межі вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо приватизації.

Отже, вимога про зобов`язання вчинити дії підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву та прийняти мотивоване рішення. У решті щодо безпосереднього проведення приватизації кімнати № 3 на користь позивачки ОСОБА_1 за відсутності всіх необхідних документів у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати.

Квитанцією до платіжної інструкції від 26 травня 2026 року № 76308600 підтверджено сплату позивачкою судового збору в сумі 1 331 грн 20 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи задоволення вимоги про визнання незаконною бездіяльності, часткове задоволення вимоги про зобов`язання вчинити дії та відмову в безпосередньому зобов`язанні провести приватизацію, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивачки 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 665 грн 60 коп.

Висновок суду.

Розглянувши подані учасниками документи і матеріали, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Бездіяльність Березнівської міської ради в особі органу приватизації щодо неприйняття передбаченого законом рішення за заявою ОСОБА_1 від 17 листопада 2025 року, є незаконною.

Для ефективного поновлення порушеного права відповідач повинен повторно розглянути цю заяву з урахуванням матеріалів приватизаційної справи, документів, витребуваних судом, та викладених у рішенні висновків, після чого прийняти мотивоване рішення про передачу жилого приміщення у власність або про відмову у передачі з визначених законом підстав.

Підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області провести приватизацію кімнати № 3 на користь позивачки без дотримання передбаченої законом процедури та за відсутності всіх необхідних документів суд не встановив.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, статтями 15, 16, 345 ЦК України, статтями 1, 2, 5, 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», статтями 1, 4 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», пунктами 18, 22, 23 Положення, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо приватизації житлового приміщення у гуртожитку задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області в особі органу приватизації, яка полягає у неприйнятті передбаченого законом рішення за заявою ОСОБА_1 від 17 листопада 2025 року, про передачу у приватну власність кімнати АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Березнівську міську раду Рівненського району Рівненської області в особі органу приватизації розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 листопада 2025 року про передачу у приватну власність кімнати АДРЕСА_1 , з урахуванням матеріалів приватизаційної справи, документів, отриманих на виконання ухвали Березнівського районного суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі № 555/1214/26, та правових висновків цього рішення, і прийняти мотивоване рішення, передбачене статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пунктами 22, 23 Положення № 396, протягом одного місяця з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

У задоволенні позовної вимоги про безпосереднє зобов`язання провести приватизацію кімнати № 3 на користь ОСОБА_1 за відсутності всіх необхідних документів відмовити.

Стягнути з Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках та порядку, передбачених ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Березнівська міська рада Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: 34600, Рівненська область, Рівненський район, м. Березне, вул. Київська, буд. 6, код ЄДРПОУ 04387823.

Суддя А.Ю. Собчук