Рішення № 139267570, 26.08.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/367/26

номер провадження 2/546/499/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу № 546/367/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

06.04.2026 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просить суд:

1.) Здійснювати судовий розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

2.) Стягнути з до ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25783,34 гривень.

3.) Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» сплачений ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» судовий збір, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 (дев`ять тисяч двісті) гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2019 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали угоду № 002/7266314-CК. Відповідно до угоди банк надає позичальнику грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту 16 000.00 грн.; тип кредиту кредитна лінія; процентна ставка за користування кредитом: 44.70 відсотків; строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією; цільове призначення кредиту на споживчі потреби. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором АТ «Таскомбанк» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача. В той же час відповідач свої зобов`язання не виконав. 02.12.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» належне йому право вимоги до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 06.04.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 08.04.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача та вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 15.04.2026.

Ухвалою судді від 16.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

27.04.2026 представником позивача виконано вимоги ухвали суду від 06.04.2026 про залишення позовної заяви без руху.

Вирішення питання відкриття провадження у справі здійснюється з врахуванням період перебування головуючого судді у щорічній тарифній відпустці з 27.04.2026 по 22.05.2026 включно у перший робочий день 25.05.2026 (понеділок).

Ухвалою судді від 25.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено перше відкрите судове засідання на 08:00 год 25.06.2026.

Ухвалою суду від 25.06.2026 судом з власної ініціативи витребувано від позивача докази, а саме: документи, що підтверджують видачу та отримання відповідачем платіжної карти, строк дії цієї картки з встановленим на поточний рахунок (платіжну картку) відповідача кредитним лімітом та використання останнім вказаного ліміту із зазначенням подальшого його збільшення та/або зменшення; обґрунтування нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період до 01.12.2024. Відкладено проведення судового засідання на 09:30 годину 23.07.2026.

20.07.2026 від представника позивача засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про витребування доказів від 01.07.2026 відправлене до суду згідно штампу на конверті 14.07.2026.

Ухвалою суду від 23.07.2026 судом задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» про витребування доказів, витребувано від Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю: 1) документи, що підтверджують видачу та отримання відповідачем ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної карти (відповідно до договору №002/7266314-СК від 12.11.2019), строк дії цієї картки з встановленим на поточний рахунок (платіжну картку) відповідача кредитним лімітом та використання останнім вказаного ліміту із зазначенням подальшого його збільшення та/або зменшення; 2) обгрунтування нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №002/7266314-СК від 12.11.2019, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» за період до 01.12.2024. Відкладено проведення судового засідання на 09:10 годину 26.08.2026.

19.08.2026 від Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2026 надійшли витребувані докази.

У судове засідання, призначене на 26.08.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином шляхом 30.06.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд даної справи без участі представника позивача, в якій повідомив, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечує (а.с.105).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином шляхом направлення повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повістка на 25.06.2026 вручена йому 30.05.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.99), конверти з повістками на 23.07.2026 та 26.08.2026 повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.106, 118).

Клопотання про розгляд справи за його відсутності від відповідача до суду не надходило. У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористалася, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим, враховуючи письмову згоду представника позивача, на підставі ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 26.08.2026 проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.11.2019 ОСОБА_1 підписав Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/7266314-СК (а.с.82).

Відповідно до заяви-договору, відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, на його ім`я та виявляє бажання оформити на своє ім`я.

Назва картки «Велика П`ятірка», сума бажаного кредитного ліміту 1000,00 грн.

Підписанням даної заяви-анкети підтвердив ним платіжної картки з номером НОМЕР_2 .

Відповідач підтвердив, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідач погодився, що дана Заява-договір, а також Тарифи банку є невід`ємними частинами договору. Підтвердив, що ознайомлений зі змістом Договору банківського обслуговування.

Заява-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/7266314-СК від 12.11.2019 містить підписи уповноважено особи банку та клієнта ОСОБА_1 (а.с.82).

Згідно з копією Паспорта споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», тип кредиту - кредитна лінія, сума/ліміт кредиту - від 0 до 100 000 (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит) грн, строк кредитування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією, процентна ставка - Базова 43,2 % річних та Пільгова - 0,00001%, реальна річна процентна ставка - 44,70 % річних , кількість та періодичність платежів - щомісяця до останнього дня місяця у розмірі 5% від суми заборгованості, не менше 100 грн. Договором передбачено, що від Споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, та споживач не пізніше 10 днів після інформування його про зміну ліміту Кредитної лінії/загального розміру кредитної лінії має повернути в повному обсязі суму Кредиту, процентів та інших передбачених Договором плат, Паспорт споживчого кредиту містить власноручний підпис та клієнта ОСОБА_1 (а.с.83-84).

З наданої виписки по особовим рахункам Кредитного договору № 002/7266314-СК від 12.11.2019, сформованої первісним кредитором АТ «ТАСКОМБАНК» за період з 12.11.2019 по 02.12.2024, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 систематично використовував кредитні кошти шляхом здійснення покупок, зняття готівки, з частковим нерегулярним погашенням виниклої заборгованості (а.с.16-63).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, здійсненим первісним кредитором АТ «ТАСКОМБАНК», за договором № 002/7266314-СК від 12.11.2019 ОСОБА_1 у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 02.12.2024, має заборгованість - 25783,31 грн. Заборгованість складається з наступного: 15905,33 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9878,01 грн - заборгованість за простроченими відсотками, Нарахування відсотків здійснювалися за відсотковою ставкою 43,20 % річних та нараховувалися до 30.04.2024 (а.с. 86-90, 135-137).

Згідно наданої первісним кредитом АТ «ТАСКОМБАНК» на виконання вимог ухвали суду від 24.07.2026, відповідач ОСОБА_1 мав поточний рахунок в банку, що було закрито та дві банківські картки: НОМЕР_2 видану 06.06.2019 та закриту 01.07.2023; НОМЕР_4 відкриту 06.08.2019 та закриту 01.09.2023. Кредитний ліміт змінювавсь, та з 08.07.2022 збільшений до 16000,00 грн (а.с.119). Також, АТ «ТАСКОМБАНК» надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 12.11.2019 по 01.12.2024 з якої вбачається, що відповідач систематично використовував кредитні кошти шляхом здійснення покупок, зняття готівки, з частковим нерегулярним погашенням виниклої заборгованості (а.с.120-134).

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «ТАСКОМБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банк надав відповідачу кошти за кредитним договором на умовах строковості і платності, однак такі кошти не були повернуті відповідачем та банком в подальшому було відступлено право вимоги для позивача.

З матеріалів справи також слідує, що сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування, дані обставини не заперечуються відповідачем.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Судом встановлено, що 02.12.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № НІ/11/25-Ф, у відповідності до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор (ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС») зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт (АТ «ТАСКЛМБАНК») зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Перелік позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимог, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною цього договору (а.с.9-14).

Додатком до даного договору є акт прийому-передачі реєстру прав вимоги від 02.12.2024 за договором факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 (а.с.14 оборот).

Відповідно до витягу з Додатку до договору факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024, реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25783,31 грн, з яких 15905,33 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9878,01 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.15).

Відповідно до ст. ст. 526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст. ст.610,611,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII).

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Враховуючи позицію Верховного суду, яка закріплена у постанові ВС від 08.07.2020 у справі № 754/17518/15-ц, у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому ґрунтується цивільне право - обов`язковість договору, тобто з укладення договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки, а не лише суб`єктивні права, які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у справі № 355/385/17 від 23.01.2019.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що АТ «ТАСКОМБАНК» надало ОСОБА_1 кошти за договором про надання кредиту на умовах строковості і платності, однак такі кошти не були повернуті відповідачем.

Таким чином, встановлено, що взятих на себе зобов`язань за договором № 002/7266314-СК від 12.11.2019 відповідач не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до витягу з Додатку до договору факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024, реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25783,31 грн, з яких 15905,33 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9878,01 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.15).

Таким чином, 02.12.2024 за договором факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024позивач отримав право грошової вимоги до відповідача на суму 25783,31 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, здійсненим первісним кредитором АТ «ТАСКОМБАНК», за договором № 002/7266314-СК від 12.11.2019 ОСОБА_1 у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 02.12.2024, має заборгованість - 25783,31 грн. Заборгованість складається з наступного: 15905,33 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9878,01 грн - заборгованість за простроченими відсотками, Нарахування відсотків здійснювалися за відсотковою ставкою 43,20 % річних та нараховувалися до 30.04.2024 (а.с. 86-90, 135-137).

Згідно наданої первісним кредитом АТ «ТАСКОМБАНК» на виконання вимог ухвали суду від 24.07.2026, відповідач ОСОБА_1 мав поточний рахунок в банку, що було закрито та дві банківські картки: НОМЕР_2 видану 06.06.2019 та закриту 01.07.2023; НОМЕР_4 відкриту 06.08.2019 та закриту 01.09.2023. Кредитний ліміт змінювавсь, та з 08.07.2022 збільшений до 16000,00 грн (а.с.119). Також, АТ «ТАСКОМБАНК» надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 12.11.2019 по 01.12.2024 з якої вбачається, що відповідач систематично використовував кредитні кошти шляхом здійснення покупок, зняття готівки, з частковим нерегулярним погашенням виниклої заборгованості (а.с.120-134).

Разом з цим, суд вважає неправомірним здійснення первісним кредитором нарахування відсотків за користування кредитом протягом періоду з моменту закінчення строку договору, а саме закриття 01.09.2023 кредитної картки НОМЕР_4 , що була відкрита при укладенні договору № 002/7266314-СК від 12.11.2019, так закритті рахунку відповідача, оскільки зазначені дії не відповідають нормам матеріального права.

Зазначені висновки суд обґрунтовує наступним.

Відповідно до наданої первісним кредитом АТ «ТАСКОМБАНК» на виконання вимог ухвали суду від 24.07.2026 інформацією, відповідач ОСОБА_1 мав поточний рахунок в банку, що було закрито (без зазначення дати закриття рахунку) та дві банківські картки: НОМЕР_2 видану 06.06.2019 та закриту 01.07.2023; НОМЕР_4 відкриту 06.08.2019 та закриту 01.09.2023. Кредитний ліміт змінювавсь, та з 08.07.2022 збільшений до 16000,00 грн (а.с.119).

Згідно умов заяви-договору № 002/7266314-СК від 12.11.2019, підписанням даної заяви-анкети підтвердив ним платіжної картки з номером НОМЕР_2 .

Таким чином, кредитну карту видану за договором № 002/7266314-СК від 12.11.2019 було 01.07.2023.

Отже, відповідач не міг користуватися кредитними коштами за кредитним лімітом починаючи з 01.07.2023, а тому не підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом починаючи з цієї дати.

Постановою від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 ВП ВС уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Так, умовами договору № 002/7266314-СК від 12.11.2019 сплата процентів за прострочення виконання зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України не визначена.

Згідно розрахунку заборгованості, в період з 01.07.2023 до 30.04.2023 первісним кредитором було нараховано відсотки за користування кредитом у загальному розмірі 4757,80 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості п процентам підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 5120,21 грн (9878,01 грн - 4757,80 грн = 5120,21 грн).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 002/7266314-СК від 12.11.2019 у загальному розмірі 21025,54 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі - 15905,33 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5120,21 грн - сума заборгованості за відсотками (15905,33+5120,21=21025,54 ).

У задоволенні позовних вимог зі стягнення заборгованості за відсотками в іншій частині слід відмовити за недоведеністю.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 002/7266314-СК від 12.11.2019, станом на 01.07.2023, у загальному розмірі 21025,54 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі - 15905,33 грн та 5120,21 грн - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні позовних вимог зі стягнення заборгованості за відсотками в іншій частині слід відмовити за недоведеністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується квитанцією платіжної інструкції № 1207 від 23.03.2026 (а.с.4). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.76).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 25783,34 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 21025,54 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 82 % (21025,54 х 100%: 25783,34 = 82%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 82 %, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 2728,96 грн (3328 х 82%, = 2728,96).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідний висновок викладено в постанові КЦС ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, а саме, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Схожі за змістом висновки також містяться в постановах КГС ВС від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, ВС від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20, від 25 травня 2023 року у справі № 824/41/22, від 19 серпня 2024 року у справі № 713/1116/22, постановах КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, КЦС ВС від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Отже, у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач заперечень щодо витрат на правову допомогу суду не подав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 9200,00 грн, що підтверджується: копією договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 (а.с.69-70); копією акту приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 (а.с.70 оборот); копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Литвиненко О.І. (а.с. 71); копією платіжної інструкції від 10.06.2025 № 2697 на суму 9200,00 грн (а.с.72).

Враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, співмірність наданих адвокатом послуг та суми виплаченого гонорару, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є справедливим і співмірним.

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 82 % то судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 7544,00 грн (9200х82%=7544).

На підставі ст. ст. 512,514,526,530,549,610-612,629,1048,1050,1054 ЦК України та керуючись ст.ст.7,12,13,81,141,263,265,279, ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 002/7266314-СК від 12.11.2019, станом на 01.07.2023, у загальному розмірі 21025,54 грн (двадцять одна тисяча двадцять п`ять гривень 54 копійок), що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі - 15905,33 грн, та заборгованості за відсотками в сумі - 5120,21 грн.

У задоволенні позовних вимог зі стягнення заборгованості за відсотками в іншій частині - відмовити за недоведеністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2728,96 грн (дві тисячі сімсот двадцять вісім гривень 96 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7544,00 грн (сім тисяч п`ятсот сорок чотири гривні 00 копійок).

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Повний текст заочного рішення суду складено 26 серпня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС»», ЄДРПОУ 40340222, адреса місцезнаходження: пл. Солом`янська, буд. 2, м. Київ, 03035, ел.пошта: fcelitefinance@gmail.com, телефон:+38(063)411-77-24, наявний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , відсутній електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС.

Суддя О.О. Романенко