Ухвала суду № 139266423, 27.08.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/656/26

Номер провадження 2-сз/350/9/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» Виноградова Юрія Ернстовича про повернення 50 відсотків судового збору у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в:

У провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №513488-КС-001 про надання кредиту від 21 жовтня 2024 року.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14 150 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5 650 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, 2 500 грн 00 коп. - заборгованість за штрафами та 1 000 грн 00 коп. - заборгованість за комісією, а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

14 липня 2026 року представник позивача Бурлака В.В. через підсистему «Електронний суд» подала заяву, у якій зазначила, що після звернення до суду відповідач у позасудовому порядку повністю погасив заборгованість за кредитним договором. У зв`язку із цим представник позивача просила закрити провадження у справі та повернути ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2026 року заяву представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» задоволено частково, прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп., сплаченого при зверненні до суду з позовною заявою, відмовлено.

18 серпня 2026 року представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Виноградов Юрій Ернстович через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про повернення позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Дослідивши подане клопотання та матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом із тим частиною третьою статті 142 ЦПК України врегульовано спеціальний порядок розподілу судових витрат у випадку, коли позивач не підтримує заявлених вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову.

Згідно із зазначеною нормою у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Таким чином, процесуальним законом розмежовано правові наслідки добровільної відмови позивача від позову та ситуації, коли позивач припиняє підтримувати свої вимоги саме внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову.

Як встановлено ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2026 року, на момент звернення ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до суду між сторонами існував реальний спір щодо виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, а заборгованість у розмірі 14 150 грн 00 коп. залишалася непогашеною.

Повне погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості відбулося вже після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі.

Саме добровільне виконання відповідачем заявлених до нього вимог стало причиною, з якої позивач припинив підтримувати позов та подав заяву про закриття провадження у справі.

Отже, у цій справі має місце не звичайна відмова позивача від позову, не пов`язана з поведінкою відповідача, а передбачена частиною третьою статті 142 ЦПК України ситуація, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову.

Аналогічний підхід щодо застосування положень статті 142 ЦПК України викладений Верховним Судом у постановах від 15 липня 2026 року у справі №345/5838/25 (провадження №61-3489св26) та від 05 серпня 2026 року у справі №953/10140/25 (провадження №61-7158св26).

Аналогічний підхід щодо застосування положень статті 142 ЦПК України викладений Верховним Судом у постановах від 15 липня 2026 року у справі №345/5838/25 (провадження №61-3489св26) та від 05 серпня 2026 року у справі №953/10140/25 (провадження №61-7158св26).

У постанові від 05 серпня 2026 року Верховний Суд виходив із того, що у випадку, коли позивач не підтримує заявлені вимоги саме внаслідок їх добровільного задоволення відповідачем після пред`явлення позову, правові наслідки щодо судових витрат визначаються за правилами частини третьої статті 142 ЦПК України.

За таких обставин повернення позивачу частини судового збору з Державного бюджету України не відповідає змісту зазначеної норми, оскільки фактично призводить до одночасного застосування двох різних за своєю правовою природою механізмів вирішення питання про судові витрати - повернення судового збору з бюджету та покладення понесених позивачем витрат на відповідача у зв`язку з добровільним виконанням ним вимог після звернення до суду.

Верховний Суд також наголосив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має забезпечувати баланс не лише майнових інтересів учасників справи, а й інтересів Державного бюджету України, не допускаючи безпідставного повернення судового збору з бюджету за наявності передбаченого законом іншого механізму відшкодування таких витрат.

За таких обставин підстав для повернення ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору на підставі частини першої статті 142 ЦПК України немає.

Крім того, суд враховує, що питання щодо повернення сплаченого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» при пред`явленні цього позову судового збору вже було предметом вирішення суду.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2026 року суд безпосередньо розглянув вимогу позивача про повернення сплаченого при поданні позову судового збору та відмовив у її задоволенні, встановивши, що належним процесуальним механізмом відшкодування понесених позивачем витрат за встановлених обставин є положення частини третьої статті 142 ЦПК України.

Зміна у повторно поданому клопотанні лише розміру судового збору, який позивач просить повернути з Державного бюджету України, з повного розміру 2 662 грн 40 коп. на 50 відсотків цього збору - 1 331 грн 20 коп., не змінює встановлених судом фактичних обставин та правової природи понесених судових витрат.

При цьому представник позивача у клопотанні від 18 серпня 2026 року просить саме повернути 50 відсотків судового збору з Державного бюджету України, а не стягнути понесені ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати з ОСОБА_1 в порядку частини третьої статті 142 ЦПК України.

Суд також враховує, що відповідно до частини шостої статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, питання про розподіл судових витрат може бути вирішено судом протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 ЦПК України.

Ухвалу про закриття провадження у цій справі постановлено 22 липня 2026 року, тоді як нове клопотання подано представником позивача 18 серпня 2026 року.

Однак незалежно від зазначеної обставини подане представником позивача клопотання не містить вимоги про стягнення судових витрат з відповідача відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України, а тому суд вирішує виключно заявлене представником питання про повернення 50 відсотків судового збору з Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивач припинив підтримувати заявлені позовні вимоги саме внаслідок їх добровільного задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а також те, що питання про повернення судового збору з Державного бюджету України вже вирішено ухвалою суду від 22 липня 2026 року, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Виноградова Юрія Ернстовича про повернення 50 відсотків судового збору у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Керуючись статтями 133, 141, 142, 258-261 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» Виноградова Юрія Ернстовича про повернення з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви у цивільній справі №350/656/26, у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя