Рішення № 139266051, 25.08.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2449/24

провадження №2/216/225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Гайтко Л.А.

за участю:

секретаря судового засідання Маленька Т.О.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно розпорядження заступника керівника апарату Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Інни Подгородньої № 486/24 від 23.12.2024 року, у зв`язку з Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.12.2024 року № 3509/0/15-24, яким суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, канцелярії суду здійснити повторний автоматизований перерозподіл даної цивільної справи відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 року, справу передано для розгляду судді Гайтко Л.А.

Ухвалою від 24.12.2024 р. цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до свого провадження суддею Гайтко Л.А., розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.04.2025 року через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Брюховецького М.М. надійшло Клопотання про зупинення провадження у справі, з тих підстав, що в провадженні слідчого відділу Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12022046230000244 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України за фактом шахрайських дій відносно ОСОБА_1 , зазначене кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_1 за фактом вчинення щодо неї шахрайських дій з боку її знайомої, яка без відома ОСОБА_1 оформила на її ім`я кредитний договір № 501417708 від 12.01.2022 р. з АТ Альфа-Банк (на сьогодні це АТ СЕНС БАНК).

У вказаному Клопотанні представник відповідача Федорової Галини Анатолівни просив суд зупинити провадження у даній справі до розгляду кримінального провадження № 12022046230000244 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК.

Ухвалою суду від 12.09.2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Брюховецького М.М. про зупинення провадження у справі відмовлено.

Розгляд справи відкладався неодноразово у зв`язку з клопотаннями представника відповідача про відкладення судових засідань, а також у зв`язку із відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

30.03.2026 р. через систему Електронний суд від представника позивача надійшло клопотання, в якому він повідомляє суд про те, що підтримує позов АТ Сенс Банк в повному обсязі, просить суд його задовольнити, а також не заперечує проти проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

30.03.2026 р. через систему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить суд розглядати справу у відсутності сторони відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки ОСОБА_1 кредитні договори не укладала, та кошти не отримувала. Відносно ОСОБА_1 було вчинено ряд шахрайських дій з боку іншої особи узвязку з чим на сьогодні в провадженні слідчого відділу КРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12022046230000244 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України по факту шахрайських дій відносно відповідачки.

19.08.2026 р. від представника позивача через систему Електронний суд надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, в якому він також зазеначеє про те, що у випадку неявки відповідача чи його представника у судове засідання не наполягає на проведенні судового засідання у режимі відео конференції, простьь суд задовольнити позов в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення у справі та проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

У судове засідання 25.08.2026 р. відповідачка та її повноважний представник не з`явилися, раніше - 30.03.2026 р. через систему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить суд розглядати справу у відсутності сторони відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженням позивача у позовній заяві, 12.01.2022 року АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію (оферту) ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501417708 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що підтверджується даними Акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту.

В акцепті зазначено умови споживчого кредиту: тип кредиту кредит готівкою, сума кредиту 25000 грн., процентна ситавка 19,99 % річних, строк кредиту 54 місяці.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», про що 30 листопада 2022 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Позивач стверджує, що банк взяті на себе зобов`язання за угодою про надання споживчого кредиту виконав, на підставі меморіального ордеру № 852726256 від 12 січня 2022 року надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у суму 25000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом загальна заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору №501417708 від 12.01.2022 року станом на 28.02.2023 року становить 36008,17 грн., та складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту 24710,86 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 5151,33 грн., заборгованість по комісії 6145,98 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа-відповіді №45/8-24аз від 02.04.2025 р. слідчого відділу Криворізького районного управління поліції на адвокатський запит кримінальне провадження №12022046230000244 внсено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 за фактом вчинення щодо неї шахрайських дій з боку знайомої останній жінки на ім`я ОСОБА_3 , яка зі слів заявниці без її відома оформила на її ім`я кредит у АТ Альфа-Банк.

У вказаному листі також зазначається, що в матеріалах вказаного кримінального провадження наявні надані потерпілою ОСОБА_1 виписки по рахунку з карки АТ Альфа-БанкЄ, виданої на її імя за період з 01.01.2022 р. по 05.05.2022 р., в яких містяться відомості про оформлений кредитний договір №501417708 від 12.01.2022 р.

Згідно частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються

прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що з долучених позивачем доказів не вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, а саме, зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції кредитодавця (АТ «Альфа-Банк»), отримала повідомлення від суб`єкта електронної комерції із одноразовим ідентифікатором, надіслала пропозицію (оферту) кредитодавцю шляхом використання (підписання) електронного цифрового підпису -одноразового ідентифікатора.

Долучені до матеріалів справи довідка про ідентифікацю, паспорт споживчого кредиту, оферта та акцепт не є належними доказами того, що ідентифікацію при укладенні договору в особистому кабінеті пройшла саме ОСОБА_1 , що електронний підпис було вчинено саме нею.

У довідці про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 АТ "Сенс Банк" не зазначено на підставі яких саме документів банком було ідентифіковано позичальника ОСОБА_1 , з якою укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Сенс Банк".

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як слідує з матеріалів справи відповідач заперечує факт укладення кредитного договору. У зв`язку з цим 03 серпня 2022 року, звернулася до Криворізького районного управління поліціїпро відкриття кримінального провадження з приводу протиправних шахрайських дій відносно неї при укладенні Кредитної угоди у АТ Альфа-Банк.

Як вбачається з листа-відповіді №45/8-24аз від 02.04.2025 р. слідчого відділу Криворізького районного управління поліції на адвокатський запит кримінальне провадження №12022046230000244 внсено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 за фактом вчинення щодо неї шахрайських дій з боку знайомої останній жінки на ім`я ОСОБА_3 , яка зі слів заявниці без її відома оформила на її ім`я кредит у АТ Альфа-Банк.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що саме відповідачка виявляла ініціативу щодо отримання кредитних коштів, проходила процедури ідентифікації, надавала згоду на обробку персональних даних саме для укладення кредитного договору №501417708 від 12.01.2022 року або підписувала такий договір з допомогою ЕЦП чи одноразового ідентифікатора.

Відтак, суд приходить висновку, що належних, допустимих та достатніх доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо укладення відповідачем кредитної угоди, отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру, матеріали справи не містять, а відтак позов є недоведеним та необґрунтованим.

Пунктом 4 ч.2 ст.43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 1 ст.44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами 2,4 ст.83 ЦПК України унормовано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, з огляду на те, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження укладення відповідачем кредитної угоди, отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, витрати зі сплату судового збору покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89,141,258,259,263-265,273,274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 27.08.2026 р.

Суддя Л.А. Гайтко