Рішення № 139261982, 26.08.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3805/26

Провадження № 2/466/2956/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Покотило М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

у с т а н о в и в:

28 квітня 2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за Кредитним договором № 1902589 від 05.06.2021 року в розмірі 7510,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5510,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» понесені судові витрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Обґрунтування позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.06.2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1902589 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Позивач зазначає, що підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 грн.; дата надання кредиту: 05.06.2021 року; строк кредиту: 29 днів; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка 1,9 % (процентів) на добу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 7510,00 грн, яка складається з:

- Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн.

- Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5510,00 грн.

Згідно норм кредитного договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

На підтвердження видачі Первісним кредитором кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 05.06.2021 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів.

01.12.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» (далі Первісний кредитор) та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 01.12.2023 року до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Обґрунтування заперечень відповідача.

28 травня 2026 на адресу суду поступив відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 , у якому зазначає, що він не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі з огляду на очевидну безпідставність, незаконність та не співмірність розрахунку заборгованості та судових витрат, наданих позивачем.

Щодо незаконності нарахування відсотків поза строком договору відповідач зазначає, що згідно з матеріалами позову, 05.06.2021 року між сторонами було укладено договір на строк 29 днів. Тобто, строк дії договору закінчився 04.07.2021 року. Позивач здійснює нарахування відсотків за ставкою 1,9% на добу станом на 20.02.2026 року (тобто за період понад 4 роки після закінчення строку кредитування). Нарахування відсотків за договором після 04.07.2021 року на думку відповідача є незаконним. За договірний строк (29 днів) розмір відсотків становить: 2000 грн х 1,9% ? 29 днів = 1 102,00 грн. Сума у розмірі 4 408,00 грн (5 510,00 грн заявлених мінус 1 102,00 грн законних) нарахована безпідставно та стягненню не підлягає.

Щодо клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що на підставі ч. 4 ст. 137 ЦПК України він заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки дана справа є типовою, мало складною, не потребує значних затрат часу. Позовна заява сформована за стандартним текстовим шаблоном колекторської компанії. На думку відповідача, сума 13 000,00 грн є абсолютно неспівмірною із ціною позову (7 510,00 грн) та є фінансовим тягарем,

Тому відповідач просить, позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» задовольнити частково, а саме стягнути тіло кредиту у розмірі 2 000,00 грн та відсотки, нараховані в межах строку дії договору, у розмірі 1 102,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків відмовити, а також клопотання задовольнити та зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката до співмірного та розумного розміру (на розсуд суду, орієнтовно до 1 000 грн).

01 червня 2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступила відповідь на відзив представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» Пархомчука С. В., у якій зазначає, що ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», детально ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Представник позивача вказує, що відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «ФК «ВЕРОНА», погодився на наступні умови, передбачені кредитним договором. Відповідно до п.1.2. за цим Договором, Загальний розмір наданого Кредиту (сума коштів, які Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові за цим Договором) складає 2000.00 гривень (надалі за текстом - "сума Кредиту"). Відповідно до п.1.3. за цим Договором, Строк, на який надається Кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 05.06.2021 року по 03.07.2021 року включно. Відповідно до п.1.4. за цим Договором, Процентна ставка за Кредитом становить 1.90 % від суми Кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину. Відповідно до п.9.4.3. за цим Договором, Сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: Відповідно до п.9.4.3.1. за цим Договором, Строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; Відповідно до п.9.4.3.2. за цим Договором, В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Таким чином, позивач зазначає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.

Тому представник позивача просить, відзив на позовну заяву відповідача у справі залишити без розгляду та задоволення, розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» понесені судові витрати та позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

22 червня 2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступила заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» Пархомчука С. В., у якій просить заяву про застосування строків позовної давності відповідача у справі № 466/3805/26 залишити без розгляду та задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» понесені судові витрати. Позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

23 червня 2026 на адресу суду поступила заява відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, у якій зазначає, що відповідно до умов кредитного договору (п. 1.3), строк, на який надавався кредит, складав 29 календарних днів, а саме з 05.06.2021 року по 03.07.2021 року включно. Таким чином, строк виконання зобов`язання та повернення коштів сплив 03.07.2021 року. Саме з наступного дня (04.07.2021 року) у кредитора виникло право вимоги та розпочався перебіг позовної давності. Позивач звернувся до суду з даним позовом лише у квітні 2026 року, тобто зі значним пропуском передбаченого законом трирічного строку позовної давності (строк сплив у липні 2024 року). Навіть з урахуванням дії воєнного стану, позивач мав об`єктивну можливість звернутися до суду вчасно, проте не зробив цього протягом майже 5 років з моменту закінчення договору. Т

Тому відповідач просить, застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1902589 від 05.06.2021 року. Відмовити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності.

23 червня 2026 на адресу суду поступили заперечення на відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , у яких просить відмовити ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, застосувати наслідки спливу позовної давності за його заявою та відмовити у стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

Процесуальні дії суду по справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» Пархомчук С. В. не з`явився, у поданій до суду відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» понесені судові витрати та позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.06.2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1902589 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 грн.; дата надання кредиту: 05.06.2021 року; строк кредиту: 29 днів; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка 1,9 % (процентів) на добу.

Згідно норм кредитного договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Згідно інформаційної довідки, 05.06.2021 року на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

Отже, із змісту наведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Таким чином, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 7510,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5510,00 грн.

Так, відповідач не надав суду жодних доказів на його спростування, чи доказів належного виконання умов кредитного договору. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме визнав тіло кредиту у розмірі 2000,00 грн та відсотки нараховані в межах строку дії договору у розмірі 1102,00 грн.

Щодо періоду нарахування відсотків за користування кредитними коштами, то сторонами у договорі обумовлено умови його пролонгації (п.1.4, п.9.4.3, п.9.4.3.1 договору).

Відповідно до п.1.2. за цим Договором, Загальний розмір наданого Кредиту (сума коштів, які Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові за цим Договором) складає 2000.00 гривень (надалі за текстом - "сума Кредиту").

Відповідно до п.1.3. за цим Договором, Строк, на який надається Кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 05.06.2021 року по 03.07.2021 року включно.

Відповідно до п.1.4. за цим Договором, Процентна ставка за Кредитом становить 1.90 % від суми Кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину.

Відповідно до п.9.4.3. за цим Договором, Сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах.

Відповідно до п.9.4.3.1. за цим Договором, Строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно.

Відповідно до п.9.4.3.2. за цим Договором, В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день.

В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Тобто, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір з ТОВ «ФК «ВЕРОНА», погодився на наступні умови, передбачені кредитним договором, а також і на автопролонгацію Договору.

Суд вважає, що заборгованість за кредитним договором розрахована обґрунтовано, будь-яких інших розрахунків з даного приводу від відповідача на адресу суду не надійшло.

Розмір заявленої позивачем заборгованості за кредитом та заборгованості по сплаті відсотків підтверджується наданими позивачем виписками, розрахунками заборгованості та розрахунком заборгованості за договором № 1902589 які є арифметично правильними та відповідають умовам договору, тобто є належними та допустимими доказами утвореної заборгованості.

Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року справа №234/3840/15-ц зазначено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти». Крім того, у постанові верховним Судом зазначено, що «незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі».

Вказана позиція Суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19, у якій зокрема зазначено, що «якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем».

У даному випадку, у разі незгоди відповідача з поданим представником позивача розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідач має право подати контррозрахунок.

Однак, стороною відповідача в ході розгляду справи не було подано контррозрахунку та не надано належних доказів щодо погашення заборгованості відповідачем.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання з погашення боргу за кредитним договором, не здійснив платежів для повного погашення кредитної заборгованості на рахунки позивача, що не спростовано відповідачем.

Доводи сторони відповідача, якими він заперечує позовні вимоги не обґрунтовані та не надано суду жодного належного та допустимого письмового доказу на спростування заявлених позивачем вимог та наданих на їх підтвердження доказів. Заперечення відповідача ОСОБА_1 спрямовані на намагання уникнути ним виконання взятих на себе зобов`язань та уникнення відповідальності за договірними відносинами.

01.12.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» (далі Первісний кредитор) та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 01.12.2023 року до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1080 Цивільного кодексу України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача.

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти, натомість не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за кредитним договором, а позивач набув права вимоги до нього, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому з відповідача слід стягнути в користь позивача 7510,00 грн.

Що стосується заява відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 12.07.2017 (справа № 6-2458цс16), закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Як зазначалося раніше в позовній заяві, 05.06.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1902589.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (№211), запроваджено з 12.03.2020 р. до 22.05.2020 р. на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє Постанова Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р, якою продовжено карантин до 30.06.2023). А впровадження карантину в Україні певним чином впливає на перебіг позовної давності.

30.03.2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 540-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12. Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020. Згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених ст. 257 ЦК України. Вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22), у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 206/3045/23 (провадження № 61-3852св24).

Тобто, продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону, і тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.

Тобто, строк позовної давності щодо звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором було продовжено на строк дії карантину.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 року набув чинності закон 4434-IX про відновлення перебігу строків позовної давності. Таким чином, з перехідних положень Цивільного кодексу виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строків позовної давності.

Таким чином, перебіг строку позовної давності у період з 02.04.2020 року по 04.09.2025 року був зупинений: спочатку у зв`язку із запровадженням карантину, а починаючи з 24.02.2022 року у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Суд не вбачає, підстав для відмови у позові у зв`язку із закінченням строків позовної давності, оскільки позовна заява подана в межах строку позовної давності.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 7510,00 грн.

Розподіл судових витрат.

На адресу суду представник позивача ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» Пархомчук С. В. подав заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

На адресу суду відповідач ОСОБА_1 подав заперечення щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких просить відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. з огляду на незначну ціну позову, типовий характер спору, відсутність особливої складності, відсутність належного підтвердження фактичної оплати послуг, заявлена сума є явно завищеною та неспівмірною.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Право на її закріплене положеннями ст.59 Конституції України. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абз.2 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абз.3, 4, 5 п.п.3.1, абз.1 п.п.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Норми законодавства передбачають такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

В обґрунтування заявленої суми на надання професійної правової допомоги представником позивача надано Договір №09/07/2025 про надання правової допомоги від 09 липня 2025 року; Додаткову угоду №1 до Договору №09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.2025 року; Акт про отримання правової допомоги від 12.05.2026, згідно якого загальна сума становить 13000,00 грн.; рахунок № 12.05.2026-66 від 12.05.2026 року на загальну суму 13000,00 грн.; платіжну інструкцію №2793 від 12.05.2026р.

При вирішенні стягнення витрат на професійну правову допомогу суд приходить до висновку, що обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги адвоката у цій справі не є значним, визначений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу адвоката є завищеним та таким, що не відповідає складності справи та (або) значенню справи для сторони, в тому підлягає зменшенню, що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді.

З огляду на викладене, враховуючи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

З огляду на викладене та відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 3500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, ст.141, 263-265, 274, 279, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (місцезнаходження 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008 , код ЄДРПОУ 44002941) заборгованість за Кредитним договором № 1902589 від 05.06.2021 року в розмірі 7510,00 грн. (сім тисяч п`ятсот десять гривень 00 копійок), яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5510,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (місцезнаходження 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008 , код ЄДРПОУ 44002941) 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) сплаченого позивачем судового збору та 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ: 44002941, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, нежитлове приміщення 1008.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П. Т. Едер