Рішення № 139261949, 27.08.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/12228/25

Провадження № 2/466/1314/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі :

головуючої-судді Луців-Шумська Н.Л.

учасники справи

секретар Гураш М.В.

представник позивача адвокат Шкарупська-Баранова Н.Б.

розглянувши у залі суду у м. Львові у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шкарупської-Баранової Наталії Богданівни до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу «Господар» про визнання майнових прав на квартиру,

в с т а н о в и в:

29.12.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шкарупська-Баранова Наталія Богданівна звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу «Господар» про визнання майнових прав на квартиру.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ГОСПОДАР» було укладено договір №53 від 06 грудня 2018 року про сплату пайових внесків у Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Господар». Вказаний Договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович О.С. та зареєстровано в реєстрі за №2700. Згідно умов такого договору позивач зобов`язувався сплачувати пайові внески, а відповідач зобов`язувався організовувати будівництво об`єкта будівництва, здати його в експлуатацію та передати у власність позивача квартиру АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:05:001:0097.

Позивачем сплачено усю суму, що була визначена у Договорі №53 від 06.12.2018 року, що підтверджуються відповідними касовими ордерами, на суму 730278,00 грн. (сімсот тридцять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 00 копійок гривень). Натомість відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав та будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , так і не був введений в експлуатацію та квартира у власність позивачу не була передана. У зв`язку з цим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 07 січня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Вирішив проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова на 09 лютого 2026 року о 12 год. 00 хв.

05.02.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шкарупської-Баранової Наталії Богданівни, у якій вона просила проводити підготовче судове засідання без її участі, не заперечила щодо закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовче судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. У межах проведення підготовчого засідання від учасників заперечень щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не надходило.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Ухвалою від 09 лютого 2026 року суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова.

В ході судового розгляду представник позивача позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, дала пояснення, аналогічні доводам позовної заяви, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Суд задовольнив клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи копій касових ордерів, що не були долучені до позовної заяви. Представник позивача пояснила про неможливість їх долучення до позовної заяви тим, що позивач перебуває закордоном та не мав доступу до всіх платіжних документів на час пред`явлення позову.

Відповідач, його представник в жодне судове засідання не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із такого.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст.81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно з умовами договору позивач зобов`язувався сплачувати пайові внески, а відповідач зобов`язувався організовувати будівництво об`єкта будівництва, здати його в експлуатацію та передати у власність позивача квартиру АДРЕСА_1 , будівництво, будівництво якого здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:05:001:0097.

Відповідно до пункту 3.1 Договору про сплату пайових внесків, вартість квартири становить в українських гривнях еквівалент 26100,00 доларів США (двадцять шість тисяч сто доларів США), що на момент укладення даного договору за курсом НБУ складає 730278,00 грн.(сімсот тридцять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Згідно з Графіком внесків, який є невід`ємною частиною Договору №53 про сплату пайових внесків, Позивач мав здійснити останній внесок 30 вересня 2019 року.

Повне та своєчасне виконання Позивачем свого обов`язку зі сплати пайових внесків підтверджується копіями касових ордерів від 06.12.2018 року на суму 140000 (сто сорок тисяч) гривень, від 07.12.2018 року на суму 140000 (сто сорок тисяч) гривень, від 10.12.2018 року на суму 204000 (двісті чотири тисячі) гривень, від 04.06.2019 року на суму 78000 (сімдесят вісім тисяч) гривень, від 11.06.2019 року на суму 60970 (шістдесят тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень, від 04.07.2019 року на суму 26000 (двадцять шість тисяч) гривень, від 19.07.2019 року на суму 52000 (п`ятдесят дві тисячі) гривень, від 23.07.2019 року на суму 148169 (сто сорок вісім тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень. Оригінали вказаних касових ордерів, кожен з яких містить підпис позивача ОСОБА_1 та підпис посадової особи з відтиском печатки Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Господар», судом оглянуто та досліджено в судовому засіданні.

Суд встановив, що позивачем було сплачено на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Господар» за Договором №53 від 06.12.2018 року 849139 (вісімсот сорок дев`ять тисяч сто тридцять дев`ять) гривень, тобто на 118861 (сто вісімнадцять гривень вісімсот шістдесят одну) гривню більше, ніж передбачено пунктом 3.1 Договору №53 від 06.12.2018 року про сплату пайових внесків.

Судом також оглянуто та досліджено оригінали письмових доказів, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: Договір №53 від 06 грудня 2018 року про сплату пайових внесків у Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Господар», Додаток №1 до Договору №53 від 06 грудня 2018 року (Відомості та технічні характеристики приміщення), Додаток №2 до Договору №53 від 06 грудня 2018 року (Акт вибору (відведення) приміщень), Додаток №3 до Договору №53 від 06 грудня 2018 року (Графік внесків).

Частиною 4 пункту 3.1. Договору №53 від 06.12.2018 року передбачено, що весь ризик зміни вартості української гривні по відношенню до американського долара несе член Кооперативу, тобто позивач. Таким чином, сума фактичної переплати за Договором №53 від 06.12.2018 року в розмірі 118861 (сто вісімнадцять гривень вісімсот шістдесят одна) гривня є компенсацією коливання курсу національної валюти щодо долара США.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору, Кооператив зобов`язується організувати будівництво Об`єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації у ІІІ кварталі 2019 року при умові дотримання членами Кооперативу порядку та строків сплати пайових внесків.

Згідно з пунктом 9.1 Договору №53, у 30-денний строк після здійснення членом Кооперативу повної оплати Остаточної вартості Приміщення, що визначається відповідно до п .3.3. цього Договору з урахуванням пунктів 3.1., 3.4, 3.5. даного Договору та за умовами, що Об`єкт будівництва введений в експлуатацію (а якщо Об`єкт будівництва не введений в експлуатацію, а повна оплата Остаточної вартості Приміщення здійснена членом Кооперативу, то у 30-денний строк після введення Об`єкта будівництва в експлуатацію) для проведення Державної реєстрації права власності на Приміщення, Кооператив зобов`язується надати члену Кооперативу наступні документи: 1. копію документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; 2. документ, що підтверджує присвоєння Об`єкту будівництва адреси; 3. копію документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію Об`єкту будівництва; 4. довідку про повну оплату членом Кооперативу Пайових внесків (видається в строки передбачені абз. 2 п .8.1. Договору); 5. Список членів кооперативу, затверджений Загальними зборами членів Кооперативу.

Відповідно до пункту 9.2. Член Кооперативу надає Кооперативу довіреність, а Кооператив здійснює оформлення правовстановлюючих документів на отримане від Кооперативу Приміщення, у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відтак, суд вважає доведеним той факт, що позивачем було належним чином та у повному обсязі виконано всі зобов`язання перед відповідачем за Договором № 53 від 06 грудня 2018 року про сплату пайових внесків в Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Господар». Відповідачем не було виконано зобов`язання за вказаним договором, оскільки доказів того, що будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , був введений в експлуатацію суду не надано.

Відповідно до статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Норма ст. 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року N 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність").

На підставі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На підставі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, не допускається одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, при цьому зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України від 19 червня 2003 року №978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (далі - Закон N 978-IV) та Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон №1560-XII).

Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону №1560-XII інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

У статті 2 Закону №978-IV вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник має подати ряд документів, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об`єкта будівництва.

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Крім того, вказане питання було предметом дослідження як у рішеннях ЄСПЛ, так і Верховного Суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі "Броньовські проти Польщі", заява N 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України", заява N 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02 березня 2005 року, заяви N 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії", заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, N 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства", заява N 44277/98).

В справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary, скарга N 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року N 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

У даній справі суд встановив та такий факт не заперечувався сторонами, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , будівництво якого здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:05:001:0097, в експлуатацію не був введений.

Суд вважає, що вказаний договір укладений сторонами з певною економічною метою, якої вони мали досягти внаслідок його виконання, дотримуючись принципу добросовісності, розумності і справедливості, визначеного у статтях 3, 509 ЦК України. І такою метою було отримання позивачем у власність об`єкта нерухомості, а сторони договору повинні були діяти у відповідності до цієї мети.

Позивачем повністю сплачено внески за об`єкт нерухомості. Інших зобов`язань договір не містить. Однак саме відповідач - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Господар» як забудовник зобов`язаний забезпечити права інвестора, оскільки він превентивно підтвердив належність умов договорів, та вважав себе зобов`язаним їх належно виконувати.

Суд встановив, що відсутні докази набуття права власності на спірні об`єкти нерухомості іншими особами та про державну реєстрацію таких прав.

При розгляді справи суд керується тим, що, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 89, 141, 223, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 15, 16, 177, 182, 190, 328, 331, 392, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 629, 655, 656 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Господар» задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі Договору №53 про сплату пайових внесків у Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Господар» від 06 грудня 2018 року, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 Г, будівництво якого здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:05:001:0097.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Господар» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 7302 (сім тисяч триста дві) гривні 78 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подано заяви про перегляд заочного рішення, або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «ГОСПОДАР», ЄДРПОУ:41197810, адреса: м. Львів, вул. Зелена, буд. 115Б.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська