Рішення № 139260971, 26.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4748/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Камілли В.Я.,

представника позивача Баняс Д.В. ,

прокурора Пантьо М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), аліменти на користь Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 04053699) на утримання дітей, у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Позов мотивовано тим, що через алкогольну залежність ОСОБА_2 , яка має хронічний характер і безпосередньо впливає на її здатність піклуватися про власних неповнолітніх дітей, а також через відсутність у дітей інших близьких родичів, які могли б забезпечити належний догляд, діти перебувають у стані повної безпорадності та в умовах, які є вкрай небезпечними для їх життя. Поведінка ОСОБА_2 свідчить про свідоме та систематичне ухилення від виконання батьківських обов`язків, що згідно зі ст.164 Сімейного кодексу України і, на думку представника Органу опіки та піклування, є безумовною підставою для позбавлення її батьківських прав. Подальше перебування дітей з матір`ю, яка не здатна подолати залежність та не забезпечує базових потреб власним дітям, створює реальну загрозу для їх здоров`я та фізичного розвитку, що робить судовий захист їх прав єдиним можливим способом забезпечення інтересів дітей, у зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.07.2026 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить такі задоволити.

Прокурор також підтримав вимоги позивача, просив задоволити позов та позбавити відповідача батьківських прав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, направлені їй судові виклики повернуто без вручення адресату з позначкою «адресат відсутній».

Відповідно до вимог ч. ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , орган, що видав 2110 від 01.11.2019 року, УНЗР 19850809-09968, РНОКПП НОМЕР_1 , є матір`ю двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт родинних відносин та народження дітей підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (актовий запис №923 від 11.08.2015 р.) та Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (актовий запис №910 від 18.08.2020 р.), виданими Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до даних Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00016322430 від 16.02.2016 р. та Повного витягу №00053119679 від 19.08.2025 р., державна реєстрація народження обох дітей проведена згідно з ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України.

24.02.2026 року на адресу служби у справах дітей Ужгородської міської ради надійшов лист Ужгородського міського центру соціальних служб департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради №248/01-18, щодо гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , щодо неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реагуючи на вищезазначений лист 24.02.2026 року працівниками служби у справах дітей Ужгородської міської ради здійснено комісійний візит з працівниками сектору ювенальної превенції відділу превенції Ужгородського районного управління поліції головного управління національної поліції в Закарпатській області, працівниками Управління патрульної поліції в Закарпатській області департаменту патрульної поліції, сімейним лікарем амбулаторії загальної практики - сімейної медицини №5 міста Ужгорода, працівниками Ужгородського міського центру соціальних служб департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради, за адресою місця проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 . На час візиту ОСОБА_2 мала ознаки вживання алкогольних напоїв, що і не заперечувала, у зв`язку з цим комісією було здійснено виклик патрульної поліції з метою доставлення гр. ОСОБА_5 в КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м.Берегова Закарпатської області» з метою проведення обстеження на виявлення вмісту алкоголю в крові. Згідно з висновком №156 від 24.02.2026 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлено що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

24.02.2026 року за результатами безпосереднього обстеження умов проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , фахівцями зафіксовано критичний стан виконання батьківських обов`язків. В Акті оцінки потреб сім`ї/особи №71/4 від 24.02.2026 р. зазначено, що на момент візиту мати перебувала у стані алкогольного сп`яніння, що стало підставою для ініціювання питання про негайне вилучення дітей з небезпечного середовища. Відповідачка не займається офіційною трудовою діяльністю (зазначено «неофіційні заробітки»), а діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично позбавлені належного піклування. Через неадекватний стан матері її підпис в акті відсутній.

Згідно з Актами оцінки потреб сім`ї/особи №71/Н та 71/1/Н, складеного працівниками УМЦСС, складні життєві обставини в сім`ї ОСОБА_5 - наявні, у зв`язку з нездатністю матері дитини належним чином виконувати свої батьківські обов`язки через перебування в стані алкогольного сп`яніння.

Працівниками поліції 24.02.2026 року на гр. ОСОБА_2 складено протокол за ч.2 ст.184 КУпАП. Також встановлено, що станом на 18.08.2025 року на гр. ОСОБА_2 вже було складено протокол за ч.1 ст.184 КУпАП, за невиконання нею своїх обов`язків щодо виховання дітей.

Під час комісійного візиту 24.02.2026 року, працівниками служби у справах дітей складено Акти оцінки рівня безпеки дітей на малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами проведення оцінки рівня безпеки дітей - дуже небезпечно; негайне відібрання дітей у батьків, інших законних представників, осіб, які фактично здійснюють догляд за дітьми.

За клопотанням служби у справах дітей Ужгородської міської ради від 24.02.2026 року №229/17/01-14 малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовано для проведення медичного обстеження у відокремлений підрозділ «Клінічна дитяча лікарня» Ужгородської міської ради.

Відповідно до інформації Ужгородського міського центру соціальних служб, зазначеної у листі №266/01-18 від 27.02.2026 р., сім`я перебуває під соціальним супроводом з серпня 2025 року у зв`язку зі зловживанням відповідачкою алкогольними напоями. Встановлено, що у період з 21.01.2026 р. по 21.02.2026 р. ОСОБА_2 проходила курс лікування від алкогольної залежності у приватному закладі «Західна інституція терапії залежностей» (м.Ужгород). Під час перебування матері на лікуванні догляд за дітьми здійснювала її подруга - ОСОБА_8 .

Окрім цього, згідно з інформацією, вказаною Ужгородським ліцеєм «Імідж» в листі №23/01-13 від 25.02.2026 р., адміністрація навчального закладу повідомляє про різку зміну у стані та поведінці учениці 5-Г класу ОСОБА_3 залежно від того, з ким вона проживає. Так під час тимчасового проживання у тітки дитина була повністю забезпечена всім необхідним, виглядала доглянутою та регулярно відвідувала уроки. Однак, після повернення до матері (відповідачки) спостерігається суттєве погіршення: дитина приходить до школи неохайною, зафіксовано численні пропуски перших уроків без поважних причин. Педагоги зазначають, що матір не проявляє інтересу до навчального процесу, не контролює виконання домашніх завдань та не підтримує зв`язок із закладом освіти, що свідчить про глибоку соціальну дезадаптацію сім`ї під впливом способу життя матері. Проте, після завершення лікування та повернення Відповідача додому 21.02.2026 р., ситуація в сім`ї різко погіршилася. Вже 24.02.2026 р. під час візиту фахівців УМЦСС за місцем проживання (акт №7/4) було зафіксовано, що ОСОБА_2 перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння, що створило пряму загрозу життю та здоров`ю малолітнього ОСОБА_7 . Того ж дня за даним фактом поліцією було складено протокол відносно відповідачки за ч.2 ст.184 КУпАП. Адміністрація ліцею також зазначає, що після повернення до матері зовнішній вигляд ОСОБА_6 погіршився (дитина приходить неохайною), з`явилися пропуски уроків без поважних причин, а контроль за навчанням та гігієною дитини з боку матері повністю відсутній.

Системний аналіз обставин свідчить, що навіть після спеціалізованого лікування та надання гуманітарної допомоги (зокрема від ГО «Совине гніздо» 11.02.2026 р.), відповідач не змінила своєї поведінки та способу життя. Неспроможність ОСОБА_2 забезпечити дітям стабільне емоційне середовище та належний догляд, а також її повернення до вживання алкоголю одразу після виписки з медичного закладу, підтверджують неможливість подальшого спільного проживання та необхідність позбавлення її батьківських прав.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.02.2026 року №113 «Про відібрання малолітніх дітей», у громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , відібрано малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із наявністю загрози життю та здоров`ю останнім.

Деструктивна поведінка відповідача почала офіційно фіксуватися правоохоронними органами з травня 2025 року. Гр. ОСОБА_2 неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності, зокрема 23.05.2025 р. за ч.1 ст.175-1 КУпАП (куріння у заборонених місцях) та ч.1 ст.178 КУпАП (поява у громадських місцях у п`яному вигляді). Починаючи з серпня 2025 року, через зловживання матір`ю алкогольними напоями, сім`я була взята під соціальний супровід Ужгородським міським центром соціальних служб (УМЦСС). 18.08.2025 р. відповідачку було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП за невиконання батьківських обов`язків.

У зв`язку з усвідомленням власної залежності, 22.01.2026 року гр. ОСОБА_2 звернулася до служби у справах дітей із проханням допомогти у проходженні лікування. За сприяння служби її було влаштовано до приватного закладу «Західна інституція терапії залежностей» (м.Ужгород), де вона перебувала до 21.02.2026 року. На період лікування догляд за дітьми здійснювала подруга матері, ОСОБА_8 , а малолітня ОСОБА_6 певний час проживала у тітки. Згідно з інформацією ліцею «Імідж» (лист від 25.02.2026 р. №23/01-13), у період проживання у родичів дитина була доглянутою, забезпеченою та регулярно відвідувала навчальні заняття.

Попри завершення курсу лікування та отримання гуманітарної допомоги від ГО «Совине гніздо», одразу після повернення Відповідача додому ситуація в сім`ї критично погіршилася. Вже 24.02.2026 року під час комісійного візиту за місцем проживання фахівцями УМЦСС та служби у справах дітей було зафіксовано рецидив: ОСОБА_2 перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння. Згідно з медичним висновком №156 від 24.02.2026 р., проведеним за участю лікаря-нарколога, стан сп`яніння підтверджено (показник тесту - 2,29 проміле).

За результатами обстеження (Акт оцінки потреб сім`ї №71/4 від 24.02.2026 р.) встановлено, що Відповідач перебувала у неадекватному стані, з порушеною координацією та сплутаністю думок, що створило пряму загрозу життю та здоров`ю малолітніх дітей. У квартирі панував занедбаний стан, діти фактично були позбавлені нагляду. Через вказані обставини 24.02.2026 р. працівниками поліції на Відповідачку було складено протокол за ч.2 ст.184 КУпАП (повторне протягом року невиконання обов`язків).

На підставі Акта оцінки рівня безпеки дітей від 24.02.2026 р., ситуацію в сім`ї визнано «дуже небезпечною», що вимагало негайного відібрання дітей. Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.02.2026 року №113 «Про відібрання малолітніх дітей» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було відібрано у матері та тимчасово влаштовано до « Клінічної дитячої лікарні» для медичного обстеження. Адміністрація ліцею «Імідж» зазначає, що після повернення до матері ОСОБА_6 знову почала приходити до школи неохайною та систематично пропускати уроки, що підтверджує повну неспроможність ОСОБА_2 забезпечити дитині базові умови.

Наявна в матеріалах справи інформація підтверджує, що алкогольна залежність ОСОБА_2 має хронічний характер і безпосередньо впливає на її здатність піклуватися про власних неповнолітніх дітей. Ситуація ускладнюється відсутністю в дітей інших близьких родичів, які могли б забезпечити належний догляд, що залишає дітей у стані повної безпорадності та в умовах, які є вкрай небезпечними для їх життя.

Суб`єктами соціальної роботи вживалися заходи щодо ресоціалізації Відповідачки: після первинного вилучення дітей вона виявляла готовність до змін, надавала обіцянки щодо належного виконання батьківських обов`язків та навіть пройшла курс спеціалізованого лікування. Однак зазначені заходи не дали сталого позитивного результату. Невдовзі після повернення до звичного середовища Відповідачка відновила аморальний спосіб життя, що підтверджується фактами повторного виявлення дітей в занедбаному стані за повної відсутності контролю з боку матері, яка перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння.

З огляду на вищевикладене, поведінка ОСОБА_2 свідчить про свідоме та систематичне ухилення від виконання батьківських обов`язків. Подальше перебування дітей з матір`ю, яка не здатна подолати залежність та не забезпечує базових потреб власним дітям, створює реальну загрозу для їх здоров`я та фізичного розвитку, що робить судовий захист їх прав єдиним можливим способом забезпечення інтересів дітей.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно ст.3 Конвенції про права дитини ратифікованою Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 (далі-Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-III від 26 квітня 2001 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ст.11вищезазначеного Закону).

Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

У відповідності до ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 165 Сімейного кодексу України передбачено право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, яке відповідно мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, зокрема, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а зазначені у ст.164 СК України фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Питання про застосування такого крайнього заходу слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначенні фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява №31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Разом з тим у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц та у постанові КЦС ВС від 29 листопада 2019 року у справі №127/23281/18, зроблено висновок по застосуванню п.2 ч.1 ст.164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У відповідності до ст.180 СК України одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власної ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п.17 ч.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ст.430 ЦПК України, стягнення аліментів за один місяць підлягає зверненню до негайного виконання.

Враховуючи вищезазначені норми Закону, обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.

Як встановлено в судом, відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не забезпечує базових потреб власним дітям, створює реальну загрозу для їх здоров`я та фізичного розвитку і таким чином ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Обставини справи свідчать про неспроможність відповідачки займатися вихованням своїх дітей, а саме після первинного вилучення дітей вона виявляла готовність до змін, надавала обіцянки щодо належного виконання батьківських обов`язків та навіть пройшла курс спеціалізованого лікування. Однак зазначені заходи не дали сталого позитивного результату. Невдовзі після повернення до звичного середовища відповідачка відновила аморальний спосіб життя, що підтверджується фактами повторного виявлення дітей в занедбаному стані за повної відсутності контролю з боку матері, яка перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, за наявності винної поведінки відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, враховуючи права та інтереси дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку про ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків та необхідність позбавлення її батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У спірній по справі ситуації суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів самої дитини, тому задовольняючи позов суд вважає, що від такого вирішення справи у житті дитини настануть позитивні наслідки. І таке втручання для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції суд визнає виправданим у спірній по справі ситуації і здатним забезпечити належний захист інтересів дитини для її подальшого гармонійного розвитку.

При цьому, суд роз`яснює відповідачці, що у випадку зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, відповідно до ст.169 СК України вона має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись положеннями Конституції України, Декларації прав дитини, Конвенції про права дитини, ст.ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», Постановами Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року та «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року, ст.ст.19, 150, 164-166, 180-182, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 282, 284, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо її дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тасина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати із ОСОБА_2 на користь Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду - 30.03.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Роз`яснити відповідачу, що мати, позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни своєї поведінки, та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ: 04053699, адреса місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, 3.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий органом 2110 від 01.11.2019 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , інші засоби зв`язку - відсутні.

Повний текст рішення суду складено 26.08.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник