Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 206/1830/26
Номер провадження2/205/4399/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Грони Д.С.,
за участю секретаря судового засідання Швидкої К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року представник позивача Дармограй А.Т. звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позову зазначила, що 10.08.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 526233-КС-004 про надання кредиту, який був підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 17000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав, надав позичальнику грошові кошти в розмірі 17000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 17000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_2 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 526233-КС-004 про надання кредиту, в розмірі 48110,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 17000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 19210,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках до ст. 625 ЦКУ- 8500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3400,00 грн
Представник позивача просив суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
11.05.2026 до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшла вищевказана позовна заява на підставі ухвали Самарського районного суду міста Дніпра від 08.04.2026 для розгляду за підсудністю.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.
16.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що не заперечую проти факту укладення договору та отриманні коштів у розмірі 17000,00 грн. Також зазначив, що заперечує проти вимог позивача щодо стягнення комісії у розмірі 3400,00 грн та процентів у розмірі 8500,00 грн відповідно до ст. 625 ЦК України та вважає їх необґрунтованими.
19.06.2026 від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, згідно якої зазначила, що не погоджується з доводами викладеними у відзиві та посилається на те, що відповідно до п. 11.4.4. Кредитного договору Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням. Відповідно до п. 11.4.4. Кредитного договору Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням. У п. 4.2.2. Кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого Позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати. Якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі. Однак невиконання (неналежне виконання) Позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, оскільки процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту, і якщо Позичальник не здійснив відповідний платіж за графіком у відповідному розмірі та у відповідні дату (чи зробив його у меншому розмірі), тобто розмір заборгованості за тілом кредиту не зменшився, це призводить до подорожчання загальної вартості кредиту та нарахування процентів у більшому розмірі, ніж якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до графіку платежів. Позивач за Кредитним договором не нараховував проценти за користування кредитом поза межами строку (терміну) дії кредитного договору. Згідно нарахованих відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 8500,00 грн зазначила, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Звертаємо особливу увагу суду на те, що у вищезазначеній нормі мова йде виключно про неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів) чи форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми). Щодо правомірності встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі: Згідно з п. 4.2.2. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів, припускаючи , що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений вищезазначеним пунктом Кредитного договору графік платежів чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту . Також обов`язок Відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у Паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.
19.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що не заперечує факт отримання коштів у розмірі 17000,00 грн, однак не визнає нарахування 19210,00 грн процентів за користування кредитои, 3400,00 грн комісії, 8500,00 грн процентів нарахованих за ст. 625 ЦК України. Зазначає, що неодноразово намагався вжити заходів досудового врегулювання спору та звертався до позивача. Позивач просить стягнути з відповідача 8 500 грн як проценти відповідно до ст. 625 ЦК України. Водночас ця вимога є необґрунтованою, надмірною та такою, що підлягає критичній оцінці судом. По-перше, позивач фактично заявляє до стягнення не звичайні проценти за користування кредитом, а додатковий платіж за порушення грошового зобов`язання. Це підтверджується самим змістом договору, згідно з яким у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник має сплатити суму заборгованості з урахуванням 700 000% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. По-друге, умовами договору передбачено, що такі проценти річних нараховуються за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2% від неповернутої суми кредиту. Отже, окрім процентів за користування кредитом у розмірі 1% на день, позивач додатково застосував нарахування за ст. 625 ЦК України у розмірі 2% на день від неповернутої суми кредиту. Таким чином, у період прострочення фінансове навантаження на відповідача фактично складалося з 1% на день за користування кредитом та додатково до 2% на день за ст. 625 ЦК України. По-третє, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач застосував нарахування за ст. 625 ЦК України у розмірі 340 грн на день, що становить саме 2% від суми отриманого кредиту 17 000 грн. Надалі ця сума була доведена до 8 500 грн, тобто рівно до 50% від тіла кредиту. По-четверте, сам позивач у різних документах по-різному визначає правову природу цієї суми. У позовній заяві та розрахунку вона зазначена як проценти відповідно до ст. 625 ЦК України, тоді як у довідці про стан заборгованості ця ж сума зазначена як «заборгованість по штрафам 8 500 грн». Позивач не довів, чому саме стягнення максимальної суми 8 500 грн є справедливим, співмірним та обґрунтованим у цій справі. Вважаю, що умова про 700 000% річних та фактичне нарахування 2% на день за ст. 625 ЦК України є явно надмірними, неспівмірними наслідкам порушення та такими, що створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживача. У зв`язку з цим просить суд відмовити у стягненні 8 500 грн за ст. 625 ЦК України. Щодо процентів за користування кредитом у розмірі 19 210 грн Позивач просить стягнути з відповідача 19 210 грн процентів за користування кредитом. Відповідач не погоджується з автоматичним стягненням цієї суми лише на підставі розрахунку, складеного самим позивачем. З розрахунку позивача вбачається, що проценти нараховувалися виходячи із 1% на день від суми кредиту 17 000 грн, тобто по 170 грн за кожен день. У результаті за період з 10.08.2025 року по 30.11.2025 року позивач нарахував 19 210 грн процентів, тобто суму, яка перевищує саме тіло кредиту. Водночас позивач додатково заявляє до стягнення 3 400 грн комісії та 8 500 грн нарахувань за ст. 625 ЦК України. Таким чином, при отриманому кредиті 17 000 грн позивач просить стягнути загалом 48 110 грн. Вважає, що такий розмір вимог має бути оцінений судом не формально, а з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності. Щодо комісії у розмірі 3 400 грн: Позивач просить стягнути з відповідача комісію у розмірі 3400 грн. Відповідач не погоджується з автоматичним стягненням цієї суми лише на підставі посилання позивача на умови договору. З матеріалів справи вбачається, що сума отриманого кредиту становила 17 000 грн, а комісія за надання кредиту становить 3 400 грн, тобто 20% від суми отриманого кредиту. При цьому така комісія була нарахована одноразово вже в день видачі кредиту. З розрахунку заборгованості вбачається, що вже 10.08.2025 року, тобто в день видачі кредиту, до тіла кредиту 17 000 грн були додані 170 грн процентів та 3 400 грн комісії, унаслідок чого загальна сума заборгованості вже в перший день склала 20 570 грн. Вважаю, що така комісія фактично є додатковим збільшенням вартості кредиту, а не оплатою окремої реальної послуги, наданої відповідачу.
Представник позивача Козачок М.О. у судове засідання не з`явилася, просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти задоволення позовних вимог та заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 10.08.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 526233-КС-004 про надання кредиту, який був підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Тип кредиту: кредит; строк кредиту: 16 тижнів, стандартна процентна ставка в день 1% фіксована, комісія за видачу кредиту: 3400,00 грн, загальний розмір наданого кредиту: 6000,00 грн, строк дії договору до 30.11.2025, Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 34 593,24 грн, Загальні витрати за Кредитом: 17 593,24 грн, Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9738,27%, денна процентна ставка: 0,92%.
У разі несплати Позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування Процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення Строку кредитування за цим Договором.
У разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотка від неповернутої Позичальником суми Кредиту.
Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок.
Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін
ТОВ «Бізнес позика» 10.08.2025 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 526233-КС-001 про надання кредиту.
10.082.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 514973-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3525, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено).
Також 10.08.2026 відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 17000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (номер транзакції 45482-89798-39694, Призначення переказу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №526233-КС-004 від 10.08.2025 Без ПДВ. Даний факт також не заперечувався відповідачем.
До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 514973-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав.
Відповідно до Розрахунку заборгованості станом на 13.02.226 року утворилась заборгованість за Договором №514973-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 48110,00 грн, що складається з: 17000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 19210,00 грн сума прострочених платежів по процентах, 3400,00 грн сума прострочених платежів за комісією; 8500,00 грн суми заборгованості по штрафам, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.
За змістом ст. 6 вказаного Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
В п. 5 ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи це положення закону правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, між ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на умовах фінансового кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 3400,00 грн суд зазначає наступне.
Як вказав Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).
Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію у розмірі 3400,00 грн, то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з відповідача комісії у розмірі 3400,00 грн є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів у розмірі 8500,00 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд приходить до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є видом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.
Суд враховує, що у спірних правовідносинах сторонами вже погоджено плату за користування кредитом у вигляді процентів, які нараховуються за умовами договору, що свідчить про наявність у кредитодавця компенсації за користування грошовими коштами.
Додаткове стягнення процентів відповідно до ст. 625 ЦК України за той самий період призводило б до подвійного покладення на відповідача обов`язку сплачувати плату за користування грошовими коштами та відповідальності за одне і те саме порушення, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, а також у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
Суд враховує, що за змістом положень ст.ст. 524, 533, 535, 625 ЦК України зобов`язання, яке виникло між сторонами на підставі кредитного договору, є грошовим, а проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є видом відповідальності за порушення такого зобов`язання.
Разом з тим, у даному випадку застосування такої відповідальності обмежується спеціальними нормами законодавства, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які підлягають пріоритетному застосуванню.
Оскільки спірні правовідносини виникли та існують у період дії воєнного стану, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від відповідальності у вигляді нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 8500,00 грн є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити.
З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 526233-КС-004 від 10.08.2025 у розмірі 36210,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 19210,00 грн.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2003,86 грн (36210,00 грн х 2662, 40 грн / 48110,00 грн = 2003,86 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 526, 599, 610, 612, 614, 615, 625, 627, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 526233-КС-004 від 10.08.2025, станом на 13.02.2026, в загальному розмірі 36210,00 грн, що складається з: 17000,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 19210,00 грн суми прострочених платежів по процентах.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору в сумі 2003,86 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Денис ГРОНА
Судове рішення № 139260372, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 18.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 206/1830/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: