Постанова № 139260179, 24.08.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4154/26

Провадження № 3/210/998/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 серпня 2026 року

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Чайкіна О.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

учасники судового провадження: особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисник - адвокат Новак А.М., законний представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , інспектори ВРПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області Федорцев Д.В., Прокопенко С.С.,

ВСТАНОВИЛА:

До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу 22 червня 2026 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до обставин, викладених у протоколі, дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п. 2.1.а ПДР України, кваліфіковані за частиною 5 статті 126 КУпАП, за ознаками керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.

Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , при законному представнику ОСОБА_2 , зазначив, що дійсно керував 14 червня 2026 року транспортним засобом Ауді без права керування таким транспортним засобом. Знає, що відносно нього винесено постанови та його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, зокрема останньою постановою до нього застосовано заходи адміністративного впливу та передано під нагляд матері ОСОБА_2 . Необхідність керування транспортним засобом полягала в тому, що йому потрібно було термінового відвезти іншу людину. Інших випадків, коли він сідав за кермо, не було. Щиро каїться, просив суд суворо не карати та не призначати штраф.

Представник ОСОБА_1 адвокат Новак А.М. у судовому засіданні просив визначити покарання неповнолітньому ОСОБА_1 з урахуванням ст. 24-1 КУпАП та застосувати до нього заходи впливу, оскільки останній вину визнає, шкодує про вчинене, а саме керування транспортним засобом було зумовлене необхідністю, так як ОСОБА_1 був вимушений сісти за кермо транспортного засобу.

За клопотанням адвоката Новака А.М. у судове засіданні здійснено виклик інспекторів ВРПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які оформлювали матеріали та складали протокол про адміністративне правопорушення. останні надали пояснення щодо обставин виявлення адміністративного правопорушення, зупинки транспортного засобу та встановлення особи водія. Також повідомили обставини, за яких ним складався протокол про адміністративне правопорушення, порядок фіксації виявленого правопорушення та зазначення відповідних відомостей у протоколі.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.1.а ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з частинами 9, 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Тобто за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджених наказом МВС України від 07.11.2017 №1395, визначено, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.130 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 1 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пунктів п.1 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Фактичні обставини, встановлені судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення та висновки суду:

Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно з статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Судом встановлено, що 14.06.2026 року о 20:14 год. в м. Кривий Ріг, пр. Університетський, біля буд. 2 неповнолітній гр. ОСОБА_1 (17 років 6 років) керував транспортним засобом AUDI S5 д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, згідно постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.07.2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП (справа №214/6696/25, пров. №3/214/2299/25), чим порушив п. 2.1.а ПДР.- керування транспортного засобу особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідальність передбачена частиною 5 статті 126 КУпАП.

Диспозицією частини п`ятої статті 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. У даному випадку, за повторне протягом року керування транспортним засобом, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, вчинивши правопорушення повторно протягом року.

За таких обставин, ОСОБА_1 в порушення пункту 2.1.а ПДР України, 14.06.2026 року о 20:14 год. в м. Кривий Ріг, пр. Університетський, біля буд. 2 неповнолітній гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI S5 д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, тобто не отримував його, чим вчинив адміністративне правопорушення, яке відповідає ознакам складу за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та уповноваженими на їх складання особами.

Вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у розумінні ст. 251 КУпАП, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №693084 від 14.06.2026 року, підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема:

- копією посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 категорії «А», виданого 24.04.2025 року;

- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на транспортний засіб AUDI S5, власником якого є ОСОБА_1 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , у яких остання вказує, що їй добре відомо про те, що її син неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами без відповідної категорії. Знає, що суд виніс рішення та застосував щодо її сина захід адміністративного впливу у вигляді передачі під нагляд матері. 14 червня 20256 року близько 20:14 год. її сина спинила поліція під час керування транспортним засобом, оскільки ОСОБА_2 попросила його приїхати;

- довідкою Відділу реагування патрульної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії А;

- копією реєстраційної картки про отримання повідомлення зі служби 102 про те, що 14.06.2026 року зупинено авто Ауді С5 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням неповнолітнього гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Правопорушення вчинено даною особою повторно протягом року;

- рапортом інспектора поліції, відповідно до якого 14.06.2026 року за порушення п 2.1ґ ПДР України, згідно п.1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» за адресою м. Кривий Ріг, пр. Університетський, біля буд.2 було зупинено транспортний засіб марки AUDI моделі S5 червоного кольору під керуванням гр. ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу, в ході спілкування, було встановлено, що останній не має права керування транспортними засобами. При перевірці встановлено, що останнього постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 22.07.2025 року (справа №214/6696/25) було визнано винуватим за порушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також встановлено, що постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 07.01.2026 року (справа №214/67/26) останнього було визнано винуватим у вчинені порушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього заходи адміністративного впливу у виді передачі під нагляд матері. До оформлення матеріалів щодо ОСОБА_1 було запрошено в якості законного представника мати останнього ОСОБА_2 . Відносно гр.. ОСОБА_1 складно протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Безперервна відео фіксація здійснювалася на службовий відео реєстратор та нагрудні боді-камери №799964, 799846. Фізична сила, спеціальні засоби, вогнепальна зброя не застосовувалися. Адміністративне затримання не здійснювалося. Скарг до працівників поліції не надходило. Згідно ч. 1 ст. 266 КУпАП гр. ОСОБА_1 було відсторонено від подальшого керування транспортним засобом;

- фото таблицями;

- копією постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 07.01.2026 року (справа №214/67/26), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього заходи адміністративного впливу у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- копією постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 22.07.2025 року (справа №214/6696/25), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього заходи впливу у виді попередження;

- інформацією щодо перевірки транспортного засобу на наявність/відсутність чинного страхового полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно ІП «МТ СБУ» ІТС ІПНП, відповідно до якої поліс обов`язкового страхування за транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 відсутній;

- відеозаписом з нагрудних-камер, на яких зафіксовано, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом AUDI S5 д.н.з. НОМЕР_1 , роз`яснення причини зупинки транспортного засобу, факт складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оголошення суті протоколу, часу та місця його розгляду, так само й те, що він ознайомлений зі змістом протоколу та правами й обов`язками.

Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З матеріалів справи та відеозаписів вбачається що 14.06.2026 року о 20:14 год. в м. Кривий Ріг, пр. Університетський, біля буд. 2 неповнолітній гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI S5 д.н.з. НОМЕР_1 . З відеозапису вбачається факт руху транспортного засобу AUDI S5 д.н.з. НОМЕР_1 , факт зупинки транспортного засобу AUDI S5 д.н.з. НОМЕР_1 , а також факт встановлення особи правопорушника (відеофайл САМ_002, час 20:13)

ОСОБА_1 роз`яснено причини зупинки транспортного засобу. Останньому повідомили про необхідність виклику законного представника, а саме матері, на місце зупинки транспортного засобу. Надалі ОСОБА_1 жодного разуне заперечував факту керування транспортним засобом, не маючи відповідного посвідчення водія. Підтверджував, що дійсно не має права керування транспортними засобами відповідної категорії та попередньо на нього було складено адміністративні матеріали за керування транспортним засобом без відповідного права. Знає, що першочергово постановою суду йому винесено попередження за ст. 126 КУпАП, а в подальшому винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП та застосування заходів впливу у виді передачі під нагляд матері (відеофайл export-9x2hg, час 20:18).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2,3 ч. 1,ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»).

Суд не може погодитися із доводами ОСОБА_1 та його захисника адвоката Новака А.М. про те, що ОСОБА_1 був вимушений сісти за кермо транспортного засобу, оскільки такі доводи не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи.

З матеріалів справи та з його особистих пояснень вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про відсутність у нього права керування транспортними засобами, однак, незважаючи на це, свідомо прийняв рішення керувати транспортним засобом. Тобто його дії не були наслідком випадкових чи незалежних від його волі обставин, а являли собою результат власного усвідомленого волевиявлення.

При цьому посилання на вимушеність таких дій саме по собі не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Для висновку про те, що особа діяла вимушено, мають існувати об`єктивні обставини, які фактично позбавляли її можливості утриматися від вчинення відповідних дій та зумовлювали необхідність керування транспортним засобом. Натомість жодних належних та допустимих доказів існування таких обставин суду не надано.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо цянебезпека заданих обставинне моглабути усунутаіншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Отже, стан крайньої необхідності виникає за наявності відповідної підстави, яка характеризується двома властивостями: 1) небезпекою, що безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави і 2) обстановкою, яка не дає можливості усунути цю небезпеку іншими засобами, крім заподіяння шкоди таким же правоохоронюваним інтересам. Наявності однієї лише небезпеки ще недостатньо для виникнення стану крайньої необхідності. Цей стан тому і визнається станом крайньої необхідності, що викликається даною обстановкою, за якої особа вимушена удатися до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, як до останнього, крайнього засобу усунення небезпеки, що загрожує

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував самого факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КупАП, зокрема, того, що повторно протягом року керував транспортним засобом без права керування. Проте, вказував, що йому потрібно було термінова щось відвезти на прохання брата, його мати стверджувала, що поруч був повнолітній брат, який має посвідчення водія, і що ситуація була термінова.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, а стороною захисту такі також не надані, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайної необхідності, а пояснення зводяться лише до констатації того, що неповнолітньому кудись терміново було треба їхати.

Натомість, ОСОБА_1 , ідаючи за кермо автомобіля без відповідного права керування, тобто без відповідних знань, порушуючи закон, та керуючи джерелом підвищеної небезпеки, поставив під загрозу не лише своє життя, а й життя інших учасників руху. Тобто, шкода, яка могла б бути ним заподіяна, є значно більшою, ніж гіпотетично відвернена.

При цьому, ОСОБА_1 на момент події правопорушення був особою, до якої застосовано заходи адміністративного впливу за вчинення аналогічних порушень, а саме: 07.01.2026 року до нього заходи адміністративного впливу у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; а 22.07.2025 року - попередження.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 та його захисника на вимушеність керування транспортним засобом суд розцінює як спосіб виправдання вчиненого правопорушення, оскільки будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про наявність обставин, що позбавляли ОСОБА_1 можливості діяти правомірно, матеріали справи не містять. За таких обставин суд приходить до висновку, що керування транспортним засобом було здійснено ним добровільно та усвідомлено, а тому наведені доводи сторони захисту не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винуватим у його вчиненні.

З протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомлено в повному обсязі, що свідчить його підпис. При цьому, ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що також свідчить його підпис, а також підтверджено відеозаписами з матеріалів справи.

Вказаний протокол складений уповноваженою на те особою, його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, містить виклад суті адміністративного правопорушення та відповідає характеру вчинених дій ОСОБА_1 .

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами.

Відповідно до п. 5 розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року зазначається, що у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення. П.4 - Поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Такі вимоги працівниками поліції при складанні протоколу за ч.5 ст. 126 КУпАП були дотримані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП.

Згідно наявних довідок, гр. ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорії «А».

Щодо стягнення суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з доводами ОСОБА_1 та його представника - адвоката Новака А.М. щодо необхідності повторного застосування до неповнолітнього заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Разом з тим законодавець передбачив виняток із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 13 КУпАП.

Так, згідно з ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) попередження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 раніше неодноразово вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим до нього застосовувалися заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.

Зокрема, з постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 22.07.2025 року (справа №214/6696/25) вбачається, що ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього заходи впливу у виді попередження.

Згідно постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 07.01.2026 року (справа №214/67/26) ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього заходи адміністративного впливу у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 уже був суб`єктом передбаченого законом виховного впливу, а його законного представника матір ОСОБА_5 було фактично зобов`язано здійснювати належний нагляд за поведінкою неповнолітнього та сприяти недопущенню ним повторних правопорушень.

Однак зазначені заходи впливу не досягли своєї виховної мети, оскільки після їх застосування ОСОБА_1 знову через півроку вчинив аналогічне адміністративне правопорушення. Отже, ані попередження, ані передача неповнолітнього ОСОБА_1 під нагляд матері не забезпечила належного виховного результату та не сприяла формуванню у нього належного ставлення до вимог закону.

За таких обставин повторне застосування до ОСОБА_1 заходів впливу, не може вважатися достатнім та ефективним заходом реагування на вчинене ним правопорушення. Навпаки, повторність вчинення правопорушення після застосування до нього заходів впливу свідчить про те, що попередній виховний захід не забезпечив досягнення своєї мети.

Таким чином, враховуючи, що до ОСОБА_1 раніше вже застосовувалися заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, однак це не перешкодило йому повторно вчинити адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повторного застосування до нього заходів впливу, передбачених зазначеною статтею.

Тому суддя вважає, що ОСОБА_1 має бути притягнуто до адміністративної відповідальності на загальних підстав, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 13 КУпАП.

Санкція частини 5 статті 126 КУпАП передбачає основне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обов`язкове додаткове стягнення - позбавлення права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років, та альтернативне додаткове стягнення - у виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого.

Під час судового розгляду захисник та законний представник просили у азі неможливості застосування заходів впливу до неповнолітнього, не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, оскільки останній планує отримати посвідчення водія після досягнення повноліття.

Проте суддя не вбачає підстав для не застосування обов`язкового додаткового стягнення - позбавлення права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років, з огляду на таке.

Стаття 30 КУпАП із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 1251-ІХ від 16.02.2021 року, не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія або відповідної категорії. У законі не вживається поняття" наявність посвідчення водія" чи його "відсутність", мова йде про право керування транспортним засобом, яке набагато ширше від визначення посвідчення водія.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування таким транспортним засобом, вчинене повторно після застосування впродовж року двох заходів впливу (попередження та передача неповнолітнього під нагляд батькам) являється грубим порушенням правил дорожнього руху, вчинене навмисно, становить небезпеку для інших учасників дорожнього руху руху і свідчать про підвищену суспільну шкідливість, у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.

Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20.

Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху України, затвердженої Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Враховуючи свідоме нехтування нормами закону та умисне ігнорування судових рішень свідчить про те, що заходи впливу до неповнолітніх виявились безрезультатними, до ОСОБА_1 слід застосувати такі адміністративні стягнення як штраф так і позбавлення права керування транспортними засобами - в межах санкції частини 5 статті 126 КУпАП.

Саме така міра відповідальності сприятиме його вихованню в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Судом також враховується, що санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає додатковий вид стягнення оплатне вилучення транспортного засобу чи без такого.

Отже, оплатне вилучення транспортного засобу не є безумовним наслідком вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а питання про його застосування вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи, особи правопорушника та належності транспортного засобу.

Як встановлено судом, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 під час вчинення адміністративного правопорушення, належить йому на праві власності. При цьому ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення є неповнолітнім.

Вирішуючи питання про можливість застосування оплатного вилучення транспортного засобу, суд враховує не лише характер вчиненого правопорушення, а й особу правопорушника, його вік та майнові наслідки застосування такого заходу. Оплатне вилучення транспортного засобу у даному випадку фактично призведе до примусового припинення права власності неповнолітнього на належне йому майно.

З огляду на вік ОСОБА_1 , суд вважає, що застосування до нього такого додаткового стягнення, як оплатне вилучення належного йому транспортного засобу, за встановлених у справі обставин не відповідає принципам індивідуалізації адміністративної відповідальності та не є необхідним для досягнення мети адміністративного стягнення.

При цьому суд бере до уваги, що застосування основного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, у поєднанні з позбавленням права керування транспортними засобами є достатнім заходом реагування на вчинене правопорушення та відповідає характеру допущеного порушення.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Суддя враховує, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, що пом`якшує відповідальність правопорушника. Обставин, що обтяжують відповідальність не встановлено.

Суддя приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, якою встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде складати 665,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 126, 251, 252, 256, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,судовий збір в розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) на користь держави.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Платіжні реквізити для добровільної сплати боржниками судового збору за рішенням про стягнення судового збору на користь держави в гривнях:

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Платіжні реквізити для добровільної сплати адміністративного штрафу у сфері забезпечення дорожнього руху:

Отримувач коштів ГУК у Днiпр-кiй обл/Дн-ка об/21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA758999980313020149000004001; Код класифікації доходів бюджету 21081300.

Відповідно до ч.1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а вразі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В порядку частини 1 статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Суддя: О. В. Чайкіна