Постанова № 139259808, 25.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/9568/26

Провадження 3/522/3544/26

ПОСТАНОВА

25.08.2026 суддя Приморського районного суду м. Одеси Іоніді К.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з УПП в Одеській області стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2026 о 20:40 в м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 121, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz Vito, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що слабо реагують на світло, бліда шкіра обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

ОСОБА_1 у встановленому порядку повідомлявся про дату, час і місце судового засідання,у судове засідання не з`явився. У судове засідання з`явився захисник Тищенка С.Ю.

Оскільки, з урахуванням положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, під час розгляду справи зазначеної категорії, розгляд проведено за відсутності ОСОБА_1 , за участі захисника останнього.

Так, захисник Тищенко С.Ю. подав письмові заперечення та у судовому засіданні клопотав про закриття провадження у справі на підставі п. 1. ч.1 ст. 247 КУпАП, вважаючи, що у діях його підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позиції захисник зазначив, що поведінка ОСОБА_1 мала оцінюватися з урахуванням конкретної суспільної ситуації та обставин, що склалися на момент події, зокрема численних випадків за участю працівників поліції та територіальних центрів комплектування (далі ТЦК), а також публічних дискусій щодо законності окремих способів здійснення мобілізаційних заходів. На переконання захисника, реакція ОСОБА_1 була зумовлена не бажанням ухилитися від проходження медичного огляду, а обґрунтованим побоюванням бути переданим представникам ТЦК, яке згодом підтвердилося фактичними подіями.

Захисник наполягав на відсутності добровільної та безумовної відмови від проходження медичного огляду, зазначаючи, що частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність саме за таку відмову. За твердженням захисту, ОСОБА_1 не заперечував проти встановлення свого фактичного стану здоров`я, а його заперечення стосувалися виключно способу доставлення поїздки саме у службовому автомобілі поліції, оскільки працівники поліції неодноразово повідомляли про наступну передачу його представникам ТЦК.

Аналізуючи відеозапис із нагрудних камер працівників поліції як ключовий доказ у справі, захисник просив дослідити його в сукупності, звертаючи увагу на фрагменти за часовими позначками 11:19, 22:14, 23:46, 28:57, 45:30, 47:53, 50:24 та 51:49. На думку захисту, зазначені фрагменти підтверджують, що дії працівників поліції були спрямовані не на забезпечення проходження медичного огляду, а на фактичну передачу ОСОБА_1 представникам ТЦК, зокрема: прибуття представників ТЦК на місце події ще до завершення оформлення матеріалів; застосування фізичної сили; висловлювання ОСОБА_1 після складання протоколу «Чому ми не їдемо до нарколога?», яке, за версією захисту, свідчить про усвідомлення ним того, що метою процедури мало бути проходження огляду, а не передача ТЦК.

Захисник також зазначив, що чинне законодавство стаття 266 КУпАП, Постанова Кабінету Міністрів України №1103 та Інструкція МВС і МОЗ №1452/735 не встановлює обов`язку доставлення особи до закладу охорони здоров`я виключно службовим автомобілем поліції та не забороняє самостійне прибуття або доставлення іншою особою. У зв`язку з цим захист звернув увагу на відмову працівників поліції прийняти пропозицію родича ОСОБА_1 доставити його власним автомобілем до медичного закладу.

Крім того, захисник поставив під сумнів дотримання процедури вручення направлення на медичний огляд, зазначивши, що наявний у матеріалах справи документ не підтверджується відеозаписом як такий, що був вручений ОСОБА_1 чи пред`явлений йому для ознайомлення, тоді як для підпису йому надавався лише протокол про адміністративне правопорушення.

Захисник указав на порушення права ОСОБА_1 на захист, гарантованого статтею 268 КУпАП, статтями 55 та 59 Конституції України, а також статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки після передачі представникам ТЦК та подальшої мобілізації особа була позбавлена можливості самостійно пройти незалежний медичний огляд та зібрати докази на власний захист.

З урахуванням наведеного, а також посилаючись на статтю 62 Конституції України щодо тлумачення сумнівів на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисник просив суд визнати недоведеним факт добровільної, усвідомленої та безумовної відмови ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_1 подав письмове клопотання про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_2 документів, пов`язаних із проходженням ним медичного огляду, у тому числі картки медичного огляду військовозобов`язаного, висновків лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, результатів лабораторних досліджень крові, сечі та інших біологічних матеріалів, результатів досліджень на наявність алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин та їх метаболітів, а також інших медичних документів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до положень ч.ч. 1 - 4 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858 (далі Інструкція № 1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції №1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Стосовно клопотання ОСОБА_1 про витребування документів, слід зазначити наступне. Відповідно до положень ст. ст. 251, 268, 280 КУпАП доказуванню підлягають обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У цій справі ОСОБА_1 ставиться у вину не керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на зазначене для встановлення вини особи у відмові від проходження огляду не потребує доказування факт перебування особи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Визначальним є встановлення саме факту відмови особи від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського.

Із змісту клопотання вбачається, що витребування запитуваних документів обґрунтовується необхідністю підтвердження саме відсутності у ОСОБА_1 стану сп`яніння. Отже, зазначені документи не стосуються обставин, які безпосередньо підлягають дослідженню.

Оскільки запитувані докази не мають істотного значення для правильного вирішення справи, підстави для задоволення клопотання відсутні.

В ході розгляду справи встановлено, що доводи сторони захисту спростовуються, а вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 666074 від 14.05.2026, також підтверджується даними копій наступних досліджених документів:

-відеозаписів події з портативних відеореєстраторів поліцейських, які міститься на доданому оптичному диску, на яких зокрема зафіксовано 14.05.2026 відмову ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку;

-письмового направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за встановленою Інструкцією №1452/735 формою від 14.05.2026 з відміткою про відмову від огляду;

Згідно з довідками, наданих уповноваженою особою ВАП УПП в Одеській області з відомостями з інформаційного порталу Національної поліції України станом на 14.05.2026 ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП та отримував посвідчення водія.

Оцінюючи доводи сторони захисту, суд виходить із такого.

Посилання захисника на те, що поведінка ОСОБА_1 була зумовлена конкретною суспільною ситуацією, пов`язаною з випадками участі працівників поліції та представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі також ТЦК) у здійсненні мобілізаційних заходів, а також побоюваннями ОСОБА_1 щодо можливого його подальшого передання представникам ТЦК, саме по собі не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Предметом розгляду у цій справі є не питання правомірності чи неправомірності подальших дій працівників поліції або представників ТЦК щодо ОСОБА_1 , а встановлення того, чи мав місце факт керування транспортним засобом особою, щодо якої були наявні передбачені законом підстави для проведення огляду на стан сп`яніння, та чи відмовилася ця особа від проходження такого огляду у встановленому законом порядку.

Наведені захистом обставини можуть мати значення лише у тому разі, якщо вони об`єктивно свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак саме відмови від проходження огляду. Однак таких обставин судом не встановлено.

Як убачається з досліджених судом матеріалів, у працівників поліції були об`єктивні підстави для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд. У протоколі зазначено конкретні ознаки можливого наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що слабо реагували на світло, блідість шкіри обличчя та тремтіння пальців рук. Зазначені ознаки узгоджуються з переліком ознак наркотичного чи іншого сп`яніння, визначених пунктом 4 розділу І Інструкції № 1452/735.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 за наявності таких ознак поліцейський направляє особу до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення огляду. Отже, направлення ОСОБА_1 на медичний огляд не було безпідставною або довільною вимогою працівника поліції, а здійснювалося в межах установленої законом процедури.

Не заслуговує на увагу і довід захисника про те, що ОСОБА_1 начебто не відмовлявся від встановлення свого фактичного стану здоров`я, а заперечував лише проти способу його доставлення до медичного закладу.

За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП юридично значущою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. При цьому закон не передбачає можливості водія самостійно визначати спосіб реалізації процедури огляду або ставити проходження огляду в залежність від прийнятності для нього способу доставлення до закладу охорони здоров`я.

Слід зазначити, що хоча чинне законодавство не містить прямої норми, яка б зобов`язувала особу прямувати до закладу охорони здоров`я виключно службовим транспортом поліції. Однак це не спростовує факту вчиненого правопорушення, оскільки згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП обов`язком поліцейського є забезпечення проведення огляду в закладі охорони здоров`я у визначений строк (не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав), а спосіб і порядок організації такого доставлення визначається поліцейським з урахуванням необхідності дотримання процесуальних строків, фіксації доказів та забезпечення безпеки учасників процедури. Відмова поліцейського прийняти альтернативну пропозицію доставлення особи третьою особою (родичем) є реалізацією дискреційних повноважень у межах, встановлених законом, і не свідчить про протиправність дій поліції чи про незаконність самої вимоги пройти огляд.

Щодо доводу про прибуття представників ТЦК на місце події до завершення оформлення матеріалів та інших обставин, пов`язаних із подальшим переданням Борща С.М. представникам ТЦК, суд зазначає, що ці обставини самі по собі не свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд не встановлює та не вирішує у межах цієї справи питання законності мобілізаційних заходів, повноважень представників ТЦК чи правомірності їхніх подальших дій щодо ОСОБА_1 , оскільки такі питання не є предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом із тим суд перевірив наведені захистом обставини настільки, наскільки вони могли мати значення для встановлення добровільності та фактичного змісту поведінки ОСОБА_1 та дійшов висновку, що дії працівників ТЦК не мали впливу на рішення останнього про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Довід захисника про те, що після складення протоколу ОСОБА_1 висловив запитання щодо того чому він не їде до нарколога, суд оцінює критично. Зазначене висловлювання, саме по собі, не є доказом того, що до моменту оформлення матеріалів ОСОБА_1 безумовно погодився пройти медичний огляд. Правова оцінка поведінки особи має здійснюватися з урахуванням усієї сукупності зафіксованих на відеозаписі дій та висловлювань, а не окремої фрази, вирваної з контексту події.

Окремо суд оцінює довід захисту щодо неналежного вручення або пред`явлення ОСОБА_1 письмового направлення на медичний огляд.

Сам факт відсутності на відеозаписі окремого моменту фізичної передачі документа особі не може автоматично свідчити про відсутність відмови від огляду, якщо інші належні та допустимі докази у своїй сукупності підтверджують, що особа була поінформована про необхідність проходження медичного огляду та фактично відмовилася від його проходження.

У цьому випадку письмове направлення ОСОБА_1 на огляд оформлено за встановленою Інструкцією № 1452/735 формою не є єдиним доказом у справі, оскільки факт відмови додатково підтверджується відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників поліції. Отже, оцінюючи цей доказ у сукупності з іншими матеріалами, суд не знаходить підстав вважати, що недоведеність саме факту вручення документа унеможливлює встановлення факту відмови від проходження огляду.

Щодо доводів про порушення права ОСОБА_1 на захист суд зазначає, що стаття 268 КУпАП гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені законом процесуальні права, зокрема право користуватися юридичною допомогою захисника, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися іншими правами, передбаченими законом.

Під час судовому засідання стороні захисту було забезпечено всі передбачені законом права, чим, вона скористалась.

Так, особа, яка притягувалась до адміністративної відповідальності подавала письмові клопотання, в тому числі щодо витребування доказів, які були розглянуті та вирішені судом. Захисник надав в інтересах підзахисного письмові заперечення з клопотанням про закриття провадження у справі. Також захисник прийняв участь у дослідженні доказів у суді та мав змогу навести додаткові правові обґрунтування своєї позиції та заявляти клопотання.

З огляду на зазначені обставини, сторона захисту не навела конкретних обставин, які б свідчили про те, що неможливість ОСОБА_1 особисто прийняти участь у судовому засіданні, не дозволило останньому належним чином реалізувати право на захист.

Посилання захисника на ст. 62 Конституції України також не змінює висновків суду. Принцип презумпції невинуватості та правило щодо тлумачення сумнівів на користь особи вимагають від суду ухвалювати рішення на підставі належних, допустимих і достатніх доказів та не ґрунтувати висновок про винуватість на припущеннях.

У даному випадку висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не на припущенні, а на сукупності досліджених доказів.

З огляду на вимоги ст. 251 та 252 КУпАП суд оцінює кожний доказ як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, а тому вирішальне значення для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення має не окремий документ чи окремий фрагмент відеозапису, а узгоджена сукупність доказів, яка підтверджує обставини, що підлягають встановленню відповідно до ст. 280 КУпАП.

Отже, доводи сторони захисту щодо відсутності добровільної, усвідомленої та безумовної відмови від проходження медичного огляду не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

За таких обставин суд не знаходить правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Отже, зважаючи на доведеність винуватості водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, з урахуванням даних про особу порушника, враховуючи ступінь вини, відсутність обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, інші обставини справи, приходжу до висновку про наявність, передбачених законом підстав, для накладення на порушника єдиного можливого адміністративного стягнення, як водія, згідно із санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку із винесенням постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов`язок сплати судового збору, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 9, 10, 33,251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Копію постанови протягом трьох днів вручити або вислати особі, щодо якої її винесено.

Суддя К.В. Іоніді