Ухвала суду № 139259672, 25.08.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/869/26

Провадження № 6/539/263/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

учасники справи у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2026 року у цивільній справі №539/869/26 за позовом Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі заявник або ОСОБА_1 ) звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі суд) із заявою про розстрочення виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2026 року, яким з нього на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області стягнуто заборгованість зі сплати орендної плати за землю у сумі 141 077 грн 06 коп. та судовий збір у сумі 2 861 грн 41 коп.

На обґрунтування заяви зазначив, що визнає свій обов`язок щодо виконання рішення суду та має намір добровільно сплатити присуджену суму в повному обсязі. Разом з тим одноразове виконання рішення є неможливим з огляду на обставини, що істотно ускладнюють його виконання.

Заявник зазначає, що після перенесеної кардіологічної операції має обмеження щодо здатності до трудової діяльності, у зв`язку з чим вимушено припинив основну підприємницьку діяльність, яка була основним джерелом його доходу. Вказані обставини підтверджуються рекомендаціями, що є складовою індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (витяг №55/25/1791/1).

Крім того, заявник повідомив, що до 30 грудня 2026 року виконує зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», а також здійснює оплату винагороди приватному виконавцю, що підтверджується гарантійним листом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» від 24 липня 2024 року.

На думку заявника, надання розстрочки не порушить прав стягувача, оскільки забезпечить реальне та повне виконання судового рішення, тоді як примусове стягнення всієї суми одноразово істотно ускладнить його матеріальне становище та може зробити виконання рішення фактично неможливим.

У зв`язку з викладеним заявник просить розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців відповідно до запропонованого графіка.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача у справі 25 серпня 2026 року надійшла заява, у якій він просить відмовити заявнику у задоволенні указаної заяви, а також судове засідання привести без участі представника. Від відповідача до суду 25 серпня 2026 року до суду надійшла про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій, що підтверджують сплату заявником частково боргу та розгляд його заяви про розстрочення сплати боргу без участі.

Дослідивши матеріали справи, заяву та додані до неї докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 435 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальний стан сторони, тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, інші надзвичайні події та обставини, що мають істотне значення.

Рішенням суду від 21 липня 2026 року у справі № 539/869/26 позовом Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю позовні вимоги задоволено частково, а саме:

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області заборгованість зі сплати орендної плати за землю, яка утворилася станом на 28 лютого 2026 року, у сумі 141 077,06 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 861,41 грн.

Станом на час розгляду заяви рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що заявник не ухиляється від виконання своїх зобов`язань, визнає наявність заборгованості та виявив намір добровільно виконати рішення суду.

У поданій заяві заявник просить розстрочити сплату суми боргу строком на 12 місяців за наступним графіком:

1. до 20 серпня 2026 року 3 077,06 грн

2. до 20 вересня 2026 року 3 000,00 грн

3. до 20 жовтня 2026 року 3 000,00 грн

4. до 20 листопада 2026 року 3 000,00 грн

5. до 20 грудня 2026 року 3 000,00 грн

6. до 20 січня 2027 року 3 000,00 грн

7. до 20 лютого 2027 року 3 000,00 грн

8. до 20 березня 2027 року 24 000,00 грн

9. до 20 квітня 2027 року 24 000,00 грн

10. до 20 травня 2027 року 24 000,00 грн

11. до 20 червня 2027 року 24 000,00 грн

12. до 20 липня 2027 року 24 000,00 грн

Усього: 141 077,06 грн.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, після подання заяви про розстрочення сплати боргу за рішення суду та до її розгляду судом заявник платив:

3 077,00 грн за період 01 лютого 2026 року до 28 лютого 2026 року (платіжна інструкція від 20 серпня 2026 року);

4 000,00 грн за період з 01 січня 2025 року до 31 січня 2025 року (платіжна інструкція від 21 червня 2026 року);

3 100,00 грн за період з 01 березня 2026 року до 31 березня 2026 року (платіжна інструкція від 09 серпня 2026 року).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.

Згідно з частиною першою ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Поряд з цим, згідно частин першої, третьої, четвертої, п`ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення виконання рішення суду це надання боржнику можливості виконання рішення по частинах у певні строки.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Виходячи із вимог стаття 435 ЦПК України і статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання цього рішення. У вирішенні питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Крім того, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 435 ЦПК України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Розстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої, ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд виходить із того, що заявником підтверджено наявність обставин, передбачених частинами третьою та четвертою статті 435 ЦПК України, які істотно ускладнюють одноразове виконання рішення суду. Перенесене тяжке захворювання із подальшою реабілітацією, тимчасове обмеження працездатності, а також необхідність завершення виконання зобов`язань перед іншим кредитором до кінця 2026 року свідчать про наявність виняткових обставин, що об`єктивно впливають на платоспроможність заявника.

Разом із тим суд бере до уваги, що заявник не заперечує існування боргу, визнав судове рішення, звернувся із заявою до початку примусового виконання та запропонував конкретний графік погашення заборгованості, який забезпечує повне виконання рішення протягом одного року з дня його ухвалення, тобто у межах строку, визначеного частиною п`ятою статті 435 ЦПК України. Така поведінка свідчить про його добросовісний намір виконати судове рішення, а запропонований порядок сплати є реалістичним та не спрямований на ухилення від виконання рішення.

Суд також враховує, що надання розстрочки не порушує сутності права стягувача на виконання судового рішення, оскільки не позбавляє його права на отримання присуджених коштів, а лише визначає порядок їх сплати, який забезпечує реальне виконання рішення суду. За відсутності розстрочки існує ризик ускладнення виконання рішення внаслідок об`єктивного матеріального стану боржника, тоді як встановлення графіка платежів сприятиме своєчасному та повному виконанню рішення, що відповідає завданню цивільного судочинства та принципу обов`язковості судового рішення.

Суд враховує подану заявником платіжну інструкцію на суму 3 077,00 за період з 01 лютого 2026 року до 28 лютого 2026 року від 20 серпня 2026 року, оскільки указана сплата боргу була здійснена за період, за який така заборгованість стягується за рішенням суду (станом на 28 лютого 2026 року), а також у строк, запропонований заявником для розстрочки.

Також суд враховує подану заявником платіжну інструкцію на суму 4 000,00 грн за період з 01 січня 2025 року до 31 січня 2025 року від 21 червня 2026 року, оскільки указана сплата боргу була здійснена у період до 28 лютого 2026 року.

При цьому, суд не враховує подану заявником платіжну інструкцію на суму 3 100,00 за період з 01 березня 2026 року до 31 березня 2026 року від 09 серпня 2026 року, оскільки указана сплата боргу була здійснена поза межами періоду, за який така заборгованість стягується за рішенням суду (за період з 01 березня 2026 року до 31 березня 2026 року замість періоду станом на 28 лютого 2026 року).

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини є достатніми для розстрочення виконання рішення суду. При цьому щодо строків та суми розстрочки суд першу оплату (3 077,00 грн) враховує повністю станом на 20 серпня 2026 року. А оплату на суму 4 000,00 грн зараховує до суми заборгованості, яку слід оплатити за графіком до 20 липня 2027 року. Таким чином, останній запланований платіж становитиме 20 000,00 грн. Отже, суд дійшов висновку, що розстрочення виконання рішення суду становитиме одинадцять місяців за наступним графіком:

№ Строк сплати Сума, грн

1. до 20 вересня 2026 року 3 000,00

2. до 20 жовтня 2026 року 3 000,00

3. до 20 листопада 2026 року 3 000,00

4. до 20 грудня 2026 року 3 000,00

5. до 20 січня 2027 року 3 000,00

6. до 20 лютого 2027 року 3 000,00

7. до 20 березня 2027 року 24 000,00

8. до 20 квітня 2027 року 24 000,00

9. до 20 травня 2027 року 24 000,00

10. до 20 червня 2027 року 24 000,00

11. до 20 липня 2027 року 20 000,06

Усього: 134 000,06 грн.

Керуючись статтями 258261, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2026 року у справі №539/869/26 задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2026 року у справі №539/869/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області заборгованості зі сплати орендної плати за землю, встановивши такий порядок виконання рішення:

№ Строк сплати Сума

1. до 20 вересня 2026 року 3 000,00 грн

2. до 20 жовтня 2026 року 3 000,00 грн

3. до 20 листопада 2026 року 3 000,00 грн

4. до 20 грудня 2026 року 3 000,00 грн

5. до 20 січня 2027 року 3 000,00 грн

6. до 20 лютого 2027 року 3 000,00 грн

7. до 20 березня 2027 року 24 000,00 грн

8. до 20 квітня 2027 року 24 000,00 грн

9. до 20 травня 2027 року 24 000,00 грн

10. до 20 червня 2027 року 24 000,00 грн

11. до 20 липня 2027 року 20 000,06 грн

Усього: 134 000,06 грн.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник провадження, якому ухвала суду не була вручена в день її постановлення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії вказаної ухвали.

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Рудалєва Л.В.