Рішення № 139256424, 26.08.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/6046/25

Провадження № 2/539/354/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

представника відповідача - адвоката Антіховича В. В.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у місті Лубнах Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23 січня 2019 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95118313000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит на суму 30 260 грн на придбання товару з можливістю відкриття кредитної картки з максимальною сумою ліміту додаткового кредиту 8 000 грн та з можливістю подальшої пролонгації.

За умовами договору відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору, що підтверджується банківською випискою за кредитним договором.

У свою чергу відповідач, користуючись наданими банком коштами, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, не вносив своєчасно та в повному обсязі платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, а також на сплату процентів та комісії за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 998,72 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 25 843,83 грн, заборгованість за відсотками - 6 946,71 грн, заборгованість за комісією - 208,18 грн.

21 вересня 2020 року АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 182, відповідно до умов якого позивач набув статус нового кредитора й отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками АТ «Укрсиббанк», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 січня 2019 року № 95118313000.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 32 998,72 грн, а також 2 422,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача - адвокат Антіхович В. В. подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві зазначено, зокрема, що позивачем до заборгованості безпідставно включено суму комісії за кредитом (яка згідно з наданою випискою складає більше 5 000 грн), сформовану виходячи з нікчемних, на думку представника відповідача, положень договору. Представник відповідача стверджував, що обов`язковою умовою можливості стягнення комісії є надання доказів наявності відповідної послуги, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, тоді як позивач жодним чином не вказав, що такі послуги надавалися, були узгоджені з клієнтом та включені до кредитного договору, окрім загальної згадки про існування комісії.

Представник відповідача також зазначав, що зауваження викликають подані позивачем докази наявності кредитних відносин, насамперед виписка по договору. На його думку, наданий документ не є випискою по рахунку, оскільки не відповідає вимогам постанови Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов`язкових реквізитів первинного документа й виписки з клієнтського рахунку, зокрема щодо наявності у виписці номера банківського рахунку та підпису уповноваженої особи банку; підміна виписки по рахунку (первинного банківського бухгалтерського документа) «випискою по картці» є, за доводами представника відповідача, спробою ввести суд в оману та надати неналежні докази.

Самостійною підставою для відмови в позові представник відповідача вважав те, що умови та правила надання банківських послуг не погоджені та не підписані відповідачем, а тому не є частиною договору, а викладені в них істотні умови договору також не є частиною договору. Крім того, представник відповідача заявляв, що позивачем належним чином не підтверджено факт переходу до нього права вимоги за вказаним кредитним договором, оскільки у доданих договорах факторингу та відступлення права вимоги відсутні відомості про відповідача та будь-які підписані ним кредитні договори, а також не підтверджено належне повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за спірним договором. Відповідач позов не визнав у повному обсязі та заперечував факт отримання кредитних коштів. Одночасно представник відповідача заявляв, що піддає сумніву всі подані позивачем докази, у зв`язку з чим до відзиву долучено клопотання про витребування доказів та про витребування оригіналів доказів.

Окремо представник відповідача зазначав, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн є вкрай завищеними та не співмірними з наданими послугами, у зв`язку з чим до відзиву долучено клопотання про зменшення суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу. Орієнтовні витрати самого відповідача на розгляд справи представник відповідача визначив у розмірі 5 000 грн.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позов у повному обсязі, вважаючи доводи відзиву безпідставними, необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Щодо комісії позивач зазначав, що згідно з пунктом 3.11 договору позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатка № 1 до нього, який є його невід`ємною частиною. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, а розмір і порядок одержання процентів та комісій установлюються договором; підписавши договір, відповідач погодився з усіма його умовами, у тому числі щодо комісії, а тому вони не можуть вважатися непогодженими.

Щодо виписки позивач стверджував, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, посилаючись на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та практику Верховного Суду, а надана суду виписка містить номери рахунків, що дозволяє ідентифікувати джерело походження коштів. Щодо правил надання банківських послуг позивач зазначав, що отримання відповідачем коштів на банківську картку та їх використання свідчить про прийняття ним умов договору в цілому, а власним підписом у кредитному договорі та в анкеті-заяві відповідач засвідчив факт ознайомлення з правилами, розміщеними у вільному доступі. Щодо відступлення права вимоги позивач посилався на договір факторингу від 21 вересня 2020 року № 182 та наявні в матеріалах справи докази переходу права вимоги, а також зазначав, що кредитні кошти було отримано, що не спростовано відповідачем. Крім того, позивач наполягав, що понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн є розумними, доведеними та співмірними зі складністю справи й обсягом наданих послуг.

У судовому засіданні 20 серпня 2026 року представник відповідача - адвокат Антіхович В. В. підтримав викладені у відзиві доводи, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та окремо звернув увагу суду на те, що позивачем не наведено розрахунку заборгованості, тому перевірити правильність визначеного розміру заборгованості неможливо, а також на те, що до складу заборгованості безпідставно включено комісію, наявність відповідної послуги, її переліку та погодження з відповідачем позивачем не доведено. При цьому представник відповідача у судовому засіданні факт укладення кредитного договору не заперечував.

Рух справи

26 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2025 року справу № 539/6046/25 передано судді Пилипчуку М. М.

27 листопада 2025 року суд на виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся до відповідного органу реєстрації місця проживання (перебування) особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання Відповідача.

09 грудня 2025 року до суду надійшла відповідь Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 27 листопада 2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 28 листопада 2025 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

24 грудня 2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з додатками.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 28 січня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

09 січня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності та про задоволення позову.

28 січня 2026 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 17 лютого 2026 року.

01 лютого 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву разом з клопотаннями про витребування доказів та про зменшення суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

11 лютого 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

17 лютого 2026 року представник позивача подав до суду заяву про відкладення розгляду справи. У зв`язку із знеструмленням електромережі суду судове засідання 17 лютого 2026 року відкладено на 09 березня 2026 року.

18 лютого 2026 року представник позивача подав до суду заяву про приєднання листа банку до матеріалів справи.

У зв`язку із знеструмленням електромережі суду судове засідання 04 березня 2026 року відкладено на 08 квітня 2026 року.

16 березня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності та про задоволення позову.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 квітня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 06 травня 2026 року.

21 квітня 2026 року до суду на виконання ухвали суду від 08 квітня 2026 року надійшли витребувані докази від АТ «Укрсиббанк».

За клопотанням представника відповідача судове засідання, призначене на 06 травня 2026 року, відкладено на 04 червня 2026 року. У зв`язку з невиконанням ухвали суду про витребування доказів у повному обсязі та неявкою позивача розгляд справи 04 червня 2026 року відкладено на 01 липня 2026 року. 01 липня 2026 року за клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено на 05 серпня 2026 року, явку позивача в судове засідання визнано обов`язковою.

31 липня 2026 року на виконання вимог ухвали суду від 08 квітня 2026 року в частині витребування доказів до суду надійшла заява представника позивача разом з витребуваними доказами.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи 05 серпня 2026 року відкладено на 20 серпня 2026 року.

У судовому засіданні 20 серпня 2026 року представник відповідача - адвокат Антіхович В. В. підтримав викладені у відзиві доводи, просив у задоволенні позову відмовити. Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданих клопотаннях просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позов.

Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 26 серпня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 23 січня 2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95118313000 (договір типу «Б»), за умовами якого банк надав відповідачу кредит, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом (проценти і комісії) відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору сума кредиту становить 30 260 грн, з яких згідно з пунктом 3.3 договору 30 000 грн надано на споживчі цілі шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок відповідача, а 260 грн - на оплату страхового платежу за договором добровільного страхування позичальника, укладеним 23 січня 2019 року з ПрАТ «СК «Кардіф». Пунктом 3.8 договору процентну ставку встановлено у розмірі 57 % річних; згідно з пунктами 3.5 3.7 договору відповідач зобов`язався повертати кредит шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів у розмірі 1 612 грн у строк не пізніше 23 січня 2023 року, щомісячно до 23 числа кожного місяця.

Пунктом 4.1 договору передбачено відкриття відповідачу поточного (карткового) рахунку та обслуговування на умовах тарифного плану «Револьверна кредитна картка «Шопінг картка», а пунктом 4.2 договору - надання відповідачу додаткового кредиту (кредитної картки) шляхом встановлення ліміту овердрафту на картковому рахунку у сумі 8 000 грн строком на 24 місяці. За операціями з коштами в межах ліміту кредитування договором установлено процентну ставку 55 % річних.

Пунктом 3.9 договору за користування кредитними коштами понад установлений строк установлено процентну ставку 64 % річних, яка застосовується до простроченої суми основного боргу.

Відповідно до пункту 1.1 договору, підписуючи договір, позичальник погоджується з викладеними у правилах договірними умовами споживчого кредитування; згідно з пунктом 3.11 договору позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатка № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

На підтвердження укладення договору та його умов позивач надав засвідчені копії анкети-заяви на надання споживчого кредиту від 23 січня 2019 року, паспорта споживчого кредиту (інформаційного листа), договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 23 січня 2019 року № 95118313000, додатка № 1 до договору, додаткової угоди від 23 січня 2019 року № 1, довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб, заяви-приєднання (акцепт) до договору добровільного страхування позичальника, а також копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 .

Зі змісту наданого позивачем додатка № 1 до договору (комісії, графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту) убачається, що графік платежів передбачає сплату відповідачем 48 щомісячних ануїтетних платежів у розмірі 1 612 грн (останній платіж - 1 439,99 грн) у період з 25 лютого 2019 року до 23 січня 2023 року, а загальна сума платежів за розрахунковий період становить 77 203,99 грн, у тому числі погашення основної суми кредиту 30 260 грн та проценти за користування кредитом 46 943,99 грн.

При цьому у графіку платежів у графах «комісія за управління кредитом (щомісячна)» та «платежі за надані супутні послуги третіх осіб» зазначено «0,00», а сплату страхового платежу у розмірі 260 грн передбачено одноразово при видачі кредиту (23 січня 2019 року).

За заявою-приєднанням (акцептом) від 23 січня 2019 року № 05/50/02/01 до договору добровільного страхування позичальника, укладеною відповідачем з ПрАТ «СК «Кардіф», страхова сума за договором становить 30 260 грн, загальний страховий платіж - 260 грн, вигодонабувачем за договором визначено АТ «Укрсиббанк» на підставі укладеного з відповідачем кредитного договору.

У додатковій угоді від 23 січня 2019 року № 1 та довідці про систему гарантування вкладів фізичних осіб викладено умови, пов`язані з гарантуванням вкладів та обслуговуванням карткового рахунку. Особу відповідача ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підтверджено наданою копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Факт укладення кредитного договору представником відповідача у судовому засіданні не заперечувався.

На підтвердження надання кредиту та наявності заборгованості позивач надав засвідчену копію виписки за кредитним договором № 95118313000 (руху коштів по рахунку картки з лімітом за кредитним договором) та засвідчену копію розрахунку заборгованості за кредитним договором.

На виконання ухвали суду від 08 квітня 2026 року про витребування доказів АТ «Укрсиббанк» листом від 15 квітня 2026 року № 31-4-01/5101-БТ (на справу № 539/6046/25) надало суду інформацію та документи, а саме: виписку за кредитним договором від 23 січня 2019 року № 95118313000, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (додаток 1), та меморіальні ордери, якими підтверджується перерахування коштів ОСОБА_1 за кредитним договором (додаток 2). У цьому ж листі АТ «Укрсиббанк» повідомило, що карткові рахунки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , зазначені у клопотанні відповідача, в облікових системах банку не знайдено.

Згідно з випискою за кредитним договором (додаток 1 до листа АТ «Укрсиббанк») за період з 23 січня 2019 року до 21 вересня 2020 року відображено надання кредиту, нарахування процентів та комісій, часткові погашення заборгованості, відступлення права вимоги, а також підсумкові обороти за рахунками; зокрема, за випискою 23 січня 2019 року відображено видачу (надання) кредиту згідно з кредитною угодою № 95118313000, а в подальшому - нарахування процентів за користування кредитом та комісії, часткові погашення й списання заборгованості згідно з умовами договору.

Меморіальним ордером від 23 січня 2019 року № 0601371115 (додаток 2 до листа АТ «Укрсиббанк») підтверджується перерахування коштів за кредитним договором - надання кредиту згідно з кредитною угодою від 23 січня 2019 року № 95118313000 на суму 30 000 грн, платником зазначено АТ «Укрсиббанк», а призначенням платежу - надання кредиту згідно з кредитною угодою від 23 січня 2019 року № 95118313000.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 95118313000, складеного та підписаного генеральним директором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 32 998,72 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 25 843,83 грн; заборгованість за відсотками - 6 946,71 грн; заборгованість за комісією - 208,18 грн. Зазначені складові та їх розмір узгоджуються з відомостями виписки за кредитним договором, а також з даними витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 182 від 21 вересня 2020 року, у якому щодо відповідача відображено заборгованість за основним боргом - 25 843,83 грн, за відсотками - 6 946,71 грн та за комісіями - 208,18 грн, а всього - 32 998,72 грн, із зазначенням кількості днів прострочення - 182.

21 вересня 2020 року між АТ «Укрсиббанк» (клієнт) і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 182, за умовами якого (пункти 2.1, 2.2 договору) клієнт відступив факторові права грошової вимоги до боржників, які уклали з клієнтом первісні (кредитні) договори. Згідно з пунктом 3.1 договору сума фінансування становить 13,1 % від суми прав вимоги, а відповідно до пункту 2.3 договору плата клієнта факторові за фінансування під відступлення прав вимоги становить 100 грн. Пунктом 4.1 договору визначено, що право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта до фактора, з дня підписання акта приймання-передачі права вимоги.

На підтвердження переходу до нього права вимоги позивач надав засвідчені копії договору факторингу від 21 вересня 2020 року № 182, витягу з реєстру боржників до цього договору, акта приймання-передачі права вимоги від 21 вересня 2020 року, акта взаємозаліку від 21 вересня 2020 року, платіжної інструкції № 19722 від 21 вересня 2020 року, а також виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (ідентифікаційний код 35234236).

На виконання вимог ухвали суду від 08 квітня 2026 року позивач заявою від 28 липня 2026 року № 5694/1737 додатково надіслав суду оригінали цих документів, у тому числі нотаріально засвідчену копію договору факторингу від 21 вересня 2020 року № 182 з актом приймання-передачі права вимоги та актом взаємозаліку.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 21 вересня 2020 року № 182 до фактора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 січня 2019 року № 95118313000 (дата початку договору - 23 січня 2019 року, дата закінчення - 23 січня 2023 року, сума наданого кредиту - 30 260 грн) із загальною сумою заборгованості - 32 998,72 грн (за основним боргом - 25 843,83 грн, за відсотками - 6 946,71 грн, за комісіями - 208,18 грн) та кількістю днів прострочення - 182.

Актом приймання-передачі права вимоги від 21 вересня 2020 року клієнт передав, а фактор прийняв права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором факторингу № 182, з набранням чинності відступлення безпосередньо з моменту підписання цього акта. Актом взаємозаліку від 21 вересня 2020 року сторони підтвердили зарахування зустрічних вимог у розмірі 100 грн (плата клієнта за фінансування) та виконання грошових зобов`язань за договором факторингу. Платіжною інструкцією № 19722 від 21 вересня 2020 року на суму 1 743 757,39 грн ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджено оплату суми фінансування під відступлення прав вимоги за пунктом 3.1 договору факторингу № 182.

На підтвердження досудового врегулювання спору позивач надав засвідчену копію досудової вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 14 листопада 2025 року № 20009743, адресованої відповідачу, якою останнього повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 95118313000 на підставі договору факторингу від 21 вересня 2020 року № 182 та заявлено вимогу негайно погасити заборгованість у розмірі 32 998,72 грн із зазначенням реквізитів для сплати.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав засвідчені копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (виконавець), ордера на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 (адвокат Усенко М. І.), виписки з Єдиного державного реєстру щодо АО «Апологет», акта наданих послуг № 87 від 10 листопада 2025 року та детального опису наданих послуг до нього. Згідно з пунктом 2.3 договору № 0107 вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу становить 8 000 грн, а за детальним описом наданих послуг адвокатом у період з 03 до 10 листопада 2025 року надано послуги з усної консультації клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та подання заяви до суду, загальною тривалістю 6 год 30 хв.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у встановлений строк, а порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Суд встановив, що між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 23 січня 2019 року в письмовій формі укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95118313000, за яким відповідачу надано кредит, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за користування ним. Факт укладення кредитного договору представник відповідача у судовому засіданні не заперечував.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що умови та правила надання банківських послуг не є частиною договору у зв`язку з відсутністю на них окремого підпису відповідача. У цій справі позивач заявив вимоги на підставі укладеного та підписаного сторонами договору про надання споживчого кредиту від 23 січня 2019 року № 95118313000, а не на підставі окремих типових умов і правил, розміщених у мережі Інтернет. Пунктом 1.1 договору передбачено, що, підписуючи договір, позичальник погоджується з викладеними у правилах договірними умовами споживчого кредитування, а пунктом 3.11 договору визначено обов`язок позичальника сплачувати комісії відповідно до умов договору та додатка № 1 до нього, який є невід`ємною частиною договору. Отже, істотні умови кредитування, у тому числі щодо сплати процентів та комісій, погоджені безпосередньо у підписаному відповідачем договорі та додатку до нього, а тому правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та в наведених представником відповідача постановах Верховного Суду, які стосуються неможливості врахування не підписаних позичальником витягів з умов і тарифів, до спірних правовідносин не застосовується.

Разом з тим суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача в частині безпідставності включення до заборгованості комісії з огляду на таке.

Обов`язковою умовою можливості стягнення комісії є надання кредитодавцем доказів наявності відповідної послуги, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. Умови надання споживчого кредиту, за якими позичальник зобов`язується щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) без зазначення переліку послуг, які надаються за таку плату, та без погодження їх зі споживачем, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі позивач, наполягаючи на стягненні комісії у складі заборгованості, не зазначив і не надав доказів того, які саме послуги надавалися відповідачу за таку комісію, не навів переліку цих послуг та не довів їх погодження з відповідачем при укладенні кредитного договору, окрім загального посилання на пункт 3.11 договору та додаток № 1 до нього. За таких обставин заборгованість за комісією у розмірі 208,18 грн не може бути покладена на відповідача, а відповідні доводи представника відповідача є обґрунтованими. Тому в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 208,18 грн у задоволенні позову необхідно відмовити.

Доводи представника відповідача про те, що надана позивачем виписка не є належним доказом, оскільки не відповідає вимогам до виписки по рахунку та є «випискою по картці», суд оцінює критично.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Крім того, у цій справі факт надання кредиту підтверджується не лише наданою позивачем випискою, а й витребуваними судом на виконання ухвали від 08 квітня 2026 року доказами - випискою за кредитним договором та меморіальним ордером від 23 січня 2019 року № 0601371115 на суму 30 000 грн, наданими безпосередньо АТ «Укрсиббанк». Зазначені документи у сукупності підтверджують перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором № 95118313000 та узгоджуються між собою за датою, сумою та підставою операції.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивачем не наведено розрахунку заборгованості, а тому його неможливо перевірити. У матеріалах справи наявний наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором від 23 січня 2019 року № 95118313000, згідно з яким загальна заборгованість відповідача становить 32 998,72 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 25 843,83 грн, заборгованість за відсотками - 6 946,71 грн та заборгованість за комісією - 208,18 грн. Наведені у розрахунку складові заборгованості (тіло кредиту та проценти) узгоджуються з відомостями виписки за кредитним договором, наданої як позивачем, так і витребуваної судом безпосередньо в АТ «Укрсиббанк», а їх розмір відповідачем по суті не спростований жодним контррозрахунком чи доказами належного виконання зобов`язання. За таких обставин розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами суд вважає доведеним.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

У матеріалах справи наявні договір факторингу від 21 вересня 2020 року № 182, витяг з реєстру боржників до нього, акт приймання-передачі права вимоги, акт взаємозаліку та платіжна інструкція про оплату купівельної ціни, які у сукупності підтверджують набуття позивачем права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором від 23 січня 2019 року № 95118313000. Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, ця обставина сама по собі не звільняє боржника від виконання зобов`язання і не є підставою для відмови в позові.

Оцінивши зазначені докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач в установлений законом спосіб на підставі належним чином укладеного договору факторингу набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 23 січня 2019 року № 95118313000, а відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, обґрунтованим і таким, що ґрунтується на умовах договору, є розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25 843,83 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 6 946,71 грн, а всього - 32 790,54 грн. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 208,18 грн слід відмовити з наведених вище підстав.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Ураховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (99,37 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 407,12 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Позивач на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн послався на договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, акт наданих послуг та детальний опис наданих послуг, згідно з яким адвокатом надано послуги з усної консультації клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та подання заяви до суду, загальною тривалістю 6 год 30 хв.

Представник відповідача, заявляючи клопотання про зменшення суми судових витрат, посилався на завищеність та неспівмірність цих витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, пропорційності розміру задоволених позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 4 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 23 січня 2019 року № 95118313000 у розмірі 32 790 (тридцять дві тисячі сімсот дев`яносто) гривень 54 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 407 (дві тисячі чотириста сім) гривень 12 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; ЄДРПОУ - 35234236).

Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Суддя М. М. Пилипчук