Рішення № 139259090, 26.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2354/26

Провадження №2/173/1993/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 17.10.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою Вебсайту (navse.in.ua) укладено кредитний договір № 1614-3641, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на платіжну карту в розмірі 29500,00 грн. строком на 300 днів, базовий період 14 днів; зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі: знижена ставка 0,90% в день; стандартна ставка - 1% - за кожен день користування кредитом, комісія за видачу кредиту - 20% від суми кредиту.

Укладений кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач була ознайомлена. Зазначений кредитний договір між сторонами укладений відповідно до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідачу надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, ознайомлено з Правилами надання споживчих кредитів та інших супутніх документів, які в подальшому підписані ОСОБА_2 .

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_3 кредит в розмірі 29500,00 грн. на картковий рахунок. Обов`язки, передбачені договором, відповідач не виконувала, у зв`язку з чим станом на 12.05.2026 виникла заборгованість за наданим кредитом в розмірі 50189,13 грн: заборгованості за кредитом 19001,41 грн., заборгованості за нарахованими процентами 27600,08 грн; заборгованість за процентами річними на підставі ст.625 ЦК України - 3587,64 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судові витрати у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026, справа передана в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позов не визнала та просила суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначила, що позивач неправомірно нарахував відсотки за ст. 625 ЦК України та комісію за отримання кредиту. Також, на думку відповідача, позивач неправомірно нарахував відсотки з урахуванням заборгованості комісії та відсотків, нарахованих згідно зі ст.625 ЦК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 17.10.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1614-3614 у вигляді електронного документа, згідно з яким відповідач отримала кредит в розмірі 29500,00 грн., строком кредитування 300 днів, дата повернення кредиту - 12.08.2026, базовий строк кредитування 14 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки 1% за кожен день користування кредитом (п.4.1, 4.4, 4.6, 4.10). Кредит надається шляхом безготівкового переказу грошових коштів безпосередньо після укладення договору.

Умовами договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту - 20% від суми виданого кредиту (п.4.7).

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Вебсайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Окрім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув в повному обсязі.

Отримання відповідачем кредитних коштів в загальному розмірі 29500,00 грн. підтверджено довідкою ТОВ «Фінансова Компанія Контрактовий дім» про перерахування суми кредиту в розмірі 29500,00 грн за договором № 1614-3641 від 17.10.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 12.05.2026 заборгованість за кредитом становить 19001,41 грн; заборгованість за нарахованими процентами становить 27600,08 грн.

Враховуючи те, що кредитний договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію», ОСОБА_4 , будучи обізнаною з умовами кредитування, свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту в сумі 19001,41 грн та відсотками, які підлягають стягненню на користь позивача.

За приписами ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивач 21.05.2026 надсилав відповідача досудову вимогу про необхідність погашення заборгованості за кредитом, але вона була залишена відповідачем без реагування.

Доказів повернення кредитів на час розгляду справи судом сторонами не надано, тому суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача та відповідність з обраним ним способом захисту порушених прав, який передбачений ст. 16 ЦК України та з яким погоджується суд, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредитам та відсотках. Так як така відповідальність передбачена умовами кредитних договорів і відповідач, підписавши договір, тобто уклавши договір, та отримавши кредитні кошти погодилася з ними.

Суд звертає увагу, що відсотки нараховано відповідно до умов договору: з урахуванням визначеної відсоткової ставки та в межах строку кредитування.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсотки нараховувались на суму заборгованості з урахуванням заборгованості за комісією, нарахування якої відповідач вважає неправомірною з огляду на таке.

З розрахунку заборгованості видно, що відсотки нараховано на суму заборгованості за тілом кредиту, а заборгованіст за комісією нараховано окремо та відповідач погасила її в повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, зокрема комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом відносяться, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, законодавством України передбачено можливість включення до загальної вартості споживчого кредиту комісій, що є складовою вартості кредитного продукту, за умови їх визначення умовами договору та погодження сторонами. Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Як встановлено судом, умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту, розмір та порядок сплати якої були доведені до відома відповідача та погоджені нею при укладенні договору, що підтверджується матеріалами справи. Комісія за надання кредиту, яка нараховується єдиноразово не є комісією за обслуговування кредиту, яка нараховується щомісячно, тому доводи відповідача про неправомірність нарахування комісії є помилковими та не заслуговують на увагу.

Тому суд вважає законним нарахування комісії за надання кредиту в сумі 5900 грн. Окрім того, суд звертає увагу на те, що вимога про стягнення заборгованості за комісією позивачем не заявлялась.

Щодо нарахованих відсотків в сумі 3587,64 грн, нарахованих згідно зі ст. 625 ЦК України як вид відповідальності за порушення грошового зобов?язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, згідно з умовами договору передбачено, що у разі порушення зобов?язання Позичальник зобов`язании? сплатити Кредитодавцю відсотки у розмірі 401500% річних від розміру простроченоі? заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. (п.8.2).

Відповідно до умов договору (п.4.5) погашення кредиту та сплата відсотків мало здійснюватись відповідно до графіку платежів.

Отже, згідно з умовами договору слід розрізняти два види відсотків: які нараховуються за правомірне користування кредитними коштами - в строк до 12.08.2026, та у виді відповідальності за порушення зобов?язання (несвоєчасне погашення заборгованості) - згідно зі ст. 625 ЦК України.

Разом з тим в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в пунктах 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Тому, на думку суду, відсотки за порушення зобов?язання можуть бути нараховані лише після 12.08.2026 (з урахуванням строку кредитування, визначеного умовами договору).

Водночас, 17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р., яким, зокрема, було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Отже, нарахування позивачем відсотків за порушення зобов?язання згідно зі ст. 625 ЦК України за період з дії воєнного стану в Україні є таким, що не відповідає діючому законодавству, тому вимоги про стягнення відсотків в розмірі 3587,64 грн є такими, що не підлягають задоволенню.

Також суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості за період з 31.10.2025 по 12.05.2026 позивачем було нараховано проценти на підставі статті 625 ЦК України у загальному розмірі 14 750,00 грн. Водночас станом на момент звернення до суду залишок заборгованості за зазначеними процентами становив 3 587,64 грн, що свідчить про сплату відповідачем у рахунок їх погашення 11 162,36 грн. Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України, сплачені відповідачем кошти в сумі 11 162,36 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення іншої заборгованості, а саме заборгованості за процентами за користування кредитом. У зв`язку з цим сума заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає зменшенню на зазначену суму та становить 16437,72 грн. (27600,08-11162,36).

З цих підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 1879,95 грн (35439,13 *100 % : 50189,13 * 2662,40)

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 530, 551, 610, 623, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 5, 10-11, 12, 13, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598), заборгованість за кредитним договором № 1614-3641 від 17.10.2025 в розмірі 35439 (тридцять п?ять тисяч чотириста тридцять дев?ять) грн 13 коп., яка складається з заборгованістю за кредитом 19001, 41 грн., за процентами в сумі 16437,72 грн та судові витрати у сумі 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев?ять) грн 95 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повна назва учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_4 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А. Кожевник