Рішення № 139258399, 25.08.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/689/26

Провадження №2/157/551/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

в с т а н о в и в :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС») звернулося через систему «Електронний суд» у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № 11143545 від 17 січня 2025 року у розмірі 20 193 гривень 60 копійок, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень. В обґрунтування вимог зазначає, що 17 січня 2025 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» був укладений кредитний договір № 11143545, згідно з умовами якого відповідачка отримала 4 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Згідно з п.1.1 кредитного договору № 11143545 від 17 січня 2025 року, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений у п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму, але відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору. З огляду на викладене, договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та відповідачкою не був би укладений. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідачки, якій у свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідачки від ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС». Відповідно до п. 7.1. кредитного договору № 11143545 від 17 січня 2025 року, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сума заборгованості відповідачки становить 20 193 грн 60 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 4 000 грн; простроченої заборгованості за сумою відсотків - 13 593 грн 60 коп.; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту 600 грн; простроченої заборгованості за штрафами 2 000 грн. Також позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідачки та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачці було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 808/24149866 від 02.03.2026. Пункт 11.1. кредитного договору № 11143545 від 17 січня 2025 року передбачає, що сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійсним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними. Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи 10 662 грн 40 коп., з яких: 2 662 грн 40 коп. судового збору та 8 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року, що підтверджується Актом наданих послуг № 808 від 09 березня 2026 року. Витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити. Такі висновки були неодноразово зроблені Верховним Судом у постановах 03.10.2019 р. (справа №922/445/19), від 09.06.2020 (справа №5020-961/2012) та від 02.09.2020 р. (справа №329/766/18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Ухвалою судді від 20 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 просить зменшити розмір заборгованості до фактично отриманої суми кредиту (тіла кредиту), відмовити у стягненні штрафів, пені та надмірних відсотків, а також відмовити у стягненні 8 000 грн витрат на правничу допомогу або зменшити їх до мінімального розміру, врахувати принципи розумності, справедливості та співмірності. В обґрунтування зазначає, що тіло кредиту становить 4 000 грн, тоді як позивач просить стягнути 20 193 грн, що більш ніж у п`ять раз перевищує отриману суму. Такий розмір нарахувань свідчить про непропорційність зобов`язання та є наслідком застосування надмірно високих відсотків і штрафних санкцій. Вважає, що зазначені нарахування є несправедливими, порушують принципи розумності та добросовісності, а також фактично створюють для відповідачки кабальні умови. У зв`язку з цим просить перевірити правильність та обґрунтованість нарахування відсотків і зменшити розмір заборгованості до справедливого рівня, а саме - до суми фактично отриманого кредиту. Суди при розгляді таких справ зобов`язані перевіряти правомірність нарахування відсотків та відповідність умов договору вимогам законодавства. Умови кредитного договору щодо відсоткової ставки є явно неспівмірними та порушують баланс інтересів сторін, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Фактично позивач намагається отримати надприбуток за рахунок відповідача. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. Судова практика свідчить, що якщо штрафи значно перевищують суму боргу або є непропорційними, вони підлягають зменшенню судом. Заявлена сума витрат на правничу допомогу є значно завищеною та не відповідає складності справи. Справу не можна вважати складною, вона є типовою (стягнення заборгованості), тому такі витрати є необґрунтованими та підлягають зменшенню. Позивач просить стягнути 8 000 грн витрат на правничу допомогу, що є явно завищеним та необґрунтованим розміром, з огляду на наступне: справа є типовою щодо стягнення заборгованості; не потребує значного обсягу юридичної роботи; позовна заява має стандартний характер. З огляду на викладене, вважає заявлену суму 8 000 грн такою, що підлягає суттєвому зменшенню до мінімального розміру або відмові у стягненні. Вона не заперечує наявність зобов`язання як такого, однак: заперечує проти розміру заборгованості; вважає більшу частину нарахувань необґрунтованими; наполягає на застосуванні принципів співмірності та справедливості. Вважає справедливим розподіл судового збору між сторонами або його зменшення, враховуючи: непропорційність заявлених вимог; часткову необґрунтованість позову. Вона намагалася врегулювати питання мирним шляхом: зверталася до позивача з пропозицією добровільного погашення боргу; пропонувала реструктуризацію або оплату без надмірних відсотків. Однак відповіді від позивача не отримала, що свідчить про небажання врегулювати спір у досудовому порядку.

У додаткових письмових поясненнях представник позивача Усенко М.І. просить відзив відповідачки залишити без розгляду та задоволення, позовні вимоги позивача задовольнити повністю, а також зазначив, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до умов кредитного договору № 11143545 від 17 січня 2025 року, а саме: пільговий період складає 30 днів (з 17.01.2025 по 16.02.2025), за який щодня нараховується процент 0,8 % від тіла кредиту. Відповідно: 8 % від 4 000 грн = 32 грн; 30 днів * 32,00 грн = 960 грн. 18 лютого 2024 року було нараховано штраф за прострочку в розмірі 400 грн (п. 4.6 кредитного договору). Поточний період складає 329 днів (з 17.02.2025 по 12.01.2026), за який щодня нараховується процент 0,96% від тіла кредиту. Відповідно: 96% від 4000 грн = 38,40 грн, 329 днів * 38,40 грн = 12633,60 грн. 27 лютого 2025 року було нараховано штраф за прострочку в розмірі 1 600 грн (п. 4.6.1 кредитного договору). Таким чином, загальний розмір заборгованості складає: 4 000 грн (тіло кредиту) + 960 грн (нараховано за пільговий період) + 12633,60 грн (нараховано за поточний період) + 2 000 грн (штрафні нарахування) + 600 грн (комісія) = 20 193,60 грн - загальна сума заборгованості за договором про споживчий кредит № 11143545 від 17 січня 2025 року. Дані умови чітко прописані у кредитному договорі № 11143545 від 17.01.2025 року, що є підтвердженням того, що позичальник надає свою згоду на укладення кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід`ємною частиною договору. Зазначені позивачем витрати є документально підтверджені та доведені. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Позивач надав усі необхідні докази суду та наголошує, що сума та вид виконаної роботи є співмірними та відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг; час витрачений на підготовку позову та вчинення супутніх дій є достатнім, та співмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи. Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїх рішеннях у справах «Баришевський проти України» від 26.02.2015 р., «Гімадуліна та інші проти України» від 10.12.2009 р., «Двойних проти України» від 12.10.2006 р., «Меріт проти України» від 30.03.2004 р., «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 р. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідачка у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Представник позивача Усенко М.І. у судове засідання не з`явився, з поданих до суду додаткових письмових пояснень вбачається, що він просить справу розглянути у відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, з якої вбачається, що вона просить справу розглянути у її відсутності.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 17 січня 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 11143545, відповідно до умов якого відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 4 000 гривень на строк 360 днів з 17.01.2025 з фіксованою незмінною процентною ставкою: пільгова процентна ставка 0,8 % за 1 день користування кредитом (30 календарних днів з 17.01.2025 по 16.02.2026), стандартна процентна ставка 0,96% за 1 день користування кредитом (330 календарних днів з 17.02.2025 по 12.01.2025); комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту та складає 600 грн, яка сплачується одноразово; дата повернення кредиту 12 січня 2026 року.

ОСОБА_1 уклала зазначений договір шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053 ЦК), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України встановлено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» .

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частинами 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Матеріали справи свідчать, що зазначений кредитний договір був укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про споживче кредитування».

ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на її платіжну картку, що підтверджується повідомленням генерального директора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» Мазуренка В. № 143581-1543727089-1602026 від 16 лютого 2026 року, та не заперечує у відзиві на позовну заяву відповідачка.

ОСОБА_1 у порушення умов кредитного договору зобов`язання по кредитному договору не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4 000 грн, заборгованість по процентах 13 593 грн 60 коп., заборгованість по комісії 600 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 11143545 від 17 січня 2025 року.

Відповідно до пунктів 4.7, 4.7.1 договору № 11143545 від 17 січня 2025 року у разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4. кредитного договору на 1 (один) календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п. 1.2. договору). У разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4. кредитного договору на 10 (десять) календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф) у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п. 1.2 договору).

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідачки штраф у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у цивільній справі № 183/7850/22 зазначено, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нараховано штраф за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором в цей період, підстави для стягнення з відповідачки 2 000 грн штрафних санкцій відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідачки належить стягнути на користь позивача заборгованість по кредитному договору № 11143545 від 17 січня 2025 року у розмірі 18 193 гривень 60 копійок, з яких: 4 000 гривень заборгованість по тілу кредиту, 13 593 гривні 60 копійок заборгованість по процентах, 600 гривень заборгованість по комісії.

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 90,10 %, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені останнім та документально підтвердженні витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 398 гривень 82 копійки.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на правничу допомогу покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно із актом № 808 наданих послуг від 09 березня 2026 року та детальним описом надання послуг до акта № 808 наданих послуг від 09 березня 2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року, надана позивачу адвокатом Усенком М.І. правова допомога полягала в усній консультації щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв), ознайомленні з матеріалами кредитної справи (2 год), погодженні правової позиції клієнта у справі (30 хв), складенні позовної заяви з урахуванням позиції клієнта (3 год 30 хв), поданні позовної заяви від імені клієнта (1 шт.), всього було затрачено часу - 6 год 30 хв.

Загальний розмір витрат на правову допомогу, які просить позивач стягнути з відповідача складає 8 000 грн.

Однак, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17). Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 07.02.2022 у справі № 910/20792/20.

З урахуванням обсягу наданої правової допомоги, зокрема, змісту та обсягу підготовленої позовної заяви, затраченого на це часу, і беручи до уваги ціну позову, і те, що справа не є значної складності, розглядалася у спрощеному позовному провадженні та за відсутності учасників справи, і позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, у зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3 000 гривень, які підлягають стягненню з відповідачки.

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 5 398 гривень 82 копійки.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 27, 78 - 81, 141, 142, 263 - 265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, код ЄРДПОУ 43561909) заборгованість по кредитному договору № 11143545 від 17 січня 2025 року у розмірі 18 193 (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто три) гривні 60 копійок, з яких: 4 000 гривень заборгованість по тілу кредиту, 13 593 гривні 60 копійок заборгованість по процентах, 600 гривень заборгованість по комісії.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 5 398 (п`ять тисяч триста дев`яносто вісім) гривень 82 копійки.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Головуючий: О.В. Антонюк