Рішення № 139258398, 25.08.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 161/8652/26

Провадження №2/157/682/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося через систему «Електронний суд» з позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № LM561846568 від 12 січня 2025 року у розмірі 22 654 гривні 92 копійки, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень. В обґрунтування вимог зазначає, що 12 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №LM561846568, відповідно до умов якого відповідачці було надано грошові кошти у розмірі 6 840 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. Однак, відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору. Згідно з п. 4.10.7. договору, позичальник, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення позичальником, зазначене повідомлення надійшло в Інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця, відповідно з цього моменту кредитодавець повідомлений про те, що позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) кредитодавця щодо укладання договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням договору зі сторони кредитодавця є формування та надання на ознайомлення позичальнику оферти, а також генерація та направлення позичальнику одноразового ідентифікатора. Підписанням договору зі сторони позичальника є направлення позичальником повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор, отриманий від кредитодавця через особистий кабінет, підтвердженням укладення кредитного договору є копія договору кредитної лінії №LM561846568 від 12 січня 2025 року та копія Довідки про ідентифікацію. Згідно з п 5.1. договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано довідку про перерахування коштів ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків про успішно проведені кошти в системі на рахунок позичальника. ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», не створює окремий рахунок для клієнта, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до такого рахунку, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Кредитор не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначений лист не містить повних реквізитів банківської картки. Отже, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Відповідно до 8.1. Договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено. Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Заборгованість відповідачки перед позивачем становить 22 654 грн 92 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6 839 грн 58 коп.; заборгованість за процентами 12 395 грн 55 коп.; заборгованість комісією 0 грн; заборгованість за штрафом/пенею 3 419 грн 79 коп. 21 липня 2025 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №21/0725-01 від 21 липня 2025 року. Згідно з вищевказаним договором та відповідно до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №LM561846568 від 12 січня 2025 року. Сума судових витрат, які понесло ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складається зі сплаченого судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, які понесені на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, що підтверджується актом наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2026 року Ковтуненка В.В. постановлено справу у порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, передати за підсудністю до Камінь-Каширського районного суду Волинської області за місцем реєстрації відповідачки.

Ухвалою судді Антонюк О.В. від 27 травня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 просить відмовити у стягненні нарахованих процентів, штрафних санкцій, пені та інших додаткових платежів, як необґрунтованих та таких, що значно перевищують суму основного боргу, зменшити розмір заборгованості до суми фактично отриманих кредитних коштів (тіла кредиту) з урахуванням здійснених нею платежів, відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або, у разі якщо суд дійде висновку про їх відшкодування, зменшити їх розмір як неспівмірний зі складністю справи та обсягом наданих послуг. В обґрунтування зазначає, що позивачем при розрахунку суми заборгованості було грубо порушено норми матеріального та процесуального права, а також вимоги чинного законодавства України щодо обмеження розміру сукупної суми штрафів та пені. Наведені у позові розрахунки є калькуляцією надуманих і безпідставно нарахованих відсотків, які не відображають реального стану зобов`язань та суперечать принципам добросовісності і справедливості. Тіло кредиту становить 6 840 грн, тоді як позивач просить стягнути 22 654 грн 92 коп., що більш ніж утричі перевищує отриману суму. Такий розмір нарахувань свідчить про непропорційність зобов`язання та є наслідком застосування надмірно високих відсотків і штрафних санкцій. Вважає, що зазначені нарахування є несправедливими, порушують принципи розумності та добросовісності, а також фактично створюють для неї кабальні умови. Позивач застосував грабіжницьку ставку відсотків, яка є кабальною та порушує принципи добросовісності, розумності та справедливості, закріплені у ст. 3 ЦК України. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення боргу. Подальше нарахування процентів «поза межами строку дії договору» є незаконним. Позивач не надав чіткого розрахунку, який би доводив, що ці 12 395 грн 55 коп. були нараховані виключно в межах фактичного строку дії кредиту. У зв`язку з цим просить перевірити правильність та обґрунтованість нарахування відсотків і зменшити розмір заборгованості до справедливого рівня. Позивач стверджує, що оплата за договором не надходила, що повністю не відповідає дійсності. Нею було добровільно здійснено платіж на користь позивача у розмірі 474 грн. Окрім цього, позивачем без її відома та додаткового погодження, шляхом несанкціонованого автоматичного списання (дебетування) коштів з її банківської картки, було списано ще 5 грн. Також з боку МФО фіксувалися численні повторні спроби автоматичного списання інших сум, які не реалізувалися лише через відсутність коштів на рахунку. Загальна сума, яку позивач вже отримав, становить 479 грн (474 грн + 5 грн). Згідно зі статтею 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі, ця сума погашає насамперед тіло кредиту та законні відсотки, а не вигадані штрафи. Таким чином, реальний розрахунок заборгованості за тілом кредиту має виглядати так: 6 839 грн 58 коп. (заявлене тіло кредиту) мінус 479 грн (вже сплачені кошти) = 6 360 грн 58 коп. Будь-які інші вимоги щодо стягнення 12 395 грн 55 коп. відсотків та 3 419 грн 79 коп. штрафів є безпідставними та незаконними, особливо враховуючи пряму заборону на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану. Умови кредитного договору щодо відсоткової ставки є явно неспівмірними та порушують баланс інтересів сторін, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Фактично позивач намагається отримати надприбуток за рахунок відповідачки. Судова практика свідчить, що якщо штрафи значно перевищують суму боргу, бо є непропорційними, то вони підлягають зменшенню судом. Верховний Суд України чітко визначив: після завершення встановленого договором строку (наприклад, 14 або 30 днів) МФО втрачає право нараховувати стандартні відсотки за договором. Замість них можуть нараховуватися лише 3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України), або законна неустойка (яка наразі під забороною через воєнний стан). Подальше нарахування звичайних щоденних відсотків після закінчення дії договору є неправомірним. Заявлена сума витрат на правничу допомогу є значно завищеною та не відповідає складності справи. Справу не можна вважати складною, вона є типовою (стягнення заборгованості), тому такі витрати є необґрунтованими та підлягають зменшенню. Вона намагалася врегулювати питання з ТОВ «Оптимальні кредити» мирним шляхом: зверталася до позивача з пропозицією добровільного погашення боргу; пропонувала реструктуризацію або оплату без надмірних відсотків. Однак відповіді від позивача не отримала, що свідчить про небажання врегулювати спір у досудовому порядку.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, з якої вбачається, що він просить справу розглянути у відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, з якої вбачається, що вона просить справу розглянути у її відсутності.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 12 січня 2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № LM561846568, відповідно до умов якого відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 3 500 гривень на строк 1826 днів з 12.01.2025, з дисконтним періодом 5 днів, з можливість продовження та поновлення; процентна ставка 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних; комісія за надання кредиту складає 175 грн та не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, а є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором та нараховується одноразово при видачі кредиту; кінцева дата повернення кредиту - 11.02.2030.

Також, 14 січня 2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № LM561846568 від 12 січня 2025 року, відповідно до умов якої відповідачка ОСОБА_1 отримала додаткові грошові кошти в розмірі 3 340 гривень, та сторони погодили, що після надання траншу, після цієї додаткової угоди неповернута сума буде складати 6 840 грн, комісія надання кредиту за цією додатковою угодою складає 167 грн.

ОСОБА_1 уклала зазначений договір та додаткову угоду до нього шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053 ЦК), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України встановлено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» .

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частинами 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Матеріали справи свідчать, що зазначений кредитний договір був укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про споживче кредитування».

26 березня 2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № ОК-ТП/28, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № LM561846568 від 12 січня 2025 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № ОК-ТП/28 від 26 березня 2025 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № LM561846568 від 12 січня 2025 року.

21 липня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 21/0725-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № LM561846568 від 12 січня 2025 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу № 21/0725-01 від 21 липня 2025 року до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № LM561846568 від 12 січня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК)

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога).

ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на її платіжну картку, що підтверджується платіжними доручення № 2ef5a21f-b81b-43f2-9f5a-33410ec0f343 від 12 січня 2025 року на суму 3 500 грн та № 39992864-ас30-4700-99b0-fc70cf5402c7 від 14 січня 2025 року на суму 3 340 грн.

У поданому відповідачкою відзиві на позовну заяву остання фактично не заперечує факту отримання кредитних коштів, а тому суд, з урахуванням вищезазначених доказів, не вбачає потреби витребовувати відомості про зарахування вказаних коштів на рахунок відповідачки, у зв`язку немає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів на підтвердження вказаних обставин.

Відповідачка ОСОБА_1 у порушення умов кредитного договору зобов`язання по кредитному договору не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, що нарахована станом на 21 липня 2025 року, у розмірі: по тілу кредиту - 6 839 грн 58 коп., по процентах 12 395 грн 55 коп, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № LM561846568 від 12 січня 2025 року.

Згідно з п. 9.1.1.2. кредитного договору кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі прострочення сплати нарахованих процентів позичальником.

Відповідно до пункту 12.3 договору № LM561846568 від 12 січня 2025 року за порушення будь-якого з платежів, передбачених цим договором на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідачки неустойку у розмірі 3 419 грн 79 коп.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у цивільній справі № 183/7850/22 зазначено, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нарахована неустойка за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором в цей період, підстави для стягнення з відповідачки 3 419 грн 79 коп. неустойки відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідачки належить стягнути на користь позивача заборгованість по кредитному договору № LM561846568 від 12 січня 2025 року у розмірі 19 235 гривень 13 копійок, з яких: 6 839 гривень 58 копійок заборгованість по тілу кредиту, 12 395 гривень 55 копійок заборгованість по процентах.

Доводи відповідачки у відзиві на позовну заяву про те, що нею сплачувалися кошти на погашення заборгованості по зазначеному вище кредитному договору у загальному розмірі 479 грн не підтверджені належними та достовірними доказами, а надані суду фото переказу коштів по карті не містять ні реквізитів отримувача, ні призначення платежу.

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 84,90 %, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені останнім та документально підтвердженні витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 260 гривень 38 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на правничу допомогу покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно із актом № 539 наданих послуг від 10 квітня 2026 року та детальним описом надання послуг до акта № 539 наданих послуг від 10 квітня 2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, надана позивачу адвокатом Усенком М.І. правова допомога полягала в усній консультації щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв), ознайомленні з матеріалами кредитної справи (2 год), погодженні правової позиції клієнта у справі (30 хв), складенні позовної заяви з урахуванням позиції клієнта (3 год 30 хв), поданні позовної заяви від імені клієнта (1 шт.), всього було затрачено часу - 6 год 30 хв.

Загальний розмір витрат на правову допомогу, які просить позивач стягнути з відповідача складає 8 000 грн.

Однак, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17). Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 07.02.2022 у справі № 910/20792/20.

З урахуванням обсягу наданої правової допомоги, зокрема, змісту та обсягу підготовленої позовної заяви, затраченого на це часу, і беручи до уваги ціну позову, і те, що справа не є значної складності, розглядалася у спрощеному позовному провадженні та за відсутності учасників справи, і позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, у зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3 000 гривень, які підлягають стягненню з відповідачки.

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 5 260 гривень 38 копійки.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 27, 78 - 81, 141, 142, 263 - 265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, код ЄРДПОУ 35234236) заборгованість по кредитному договору № 104059691 від 31 серпня 2023 року у розмірі 19 235(дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять п`ять) гривень 13 копійок, з яких: 6 839 гривень 58 копійок заборгованість по тілу кредиту, 12 395 гривень 55 копійок заборгованість по відсотках.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 5 260 (п`ять тисяч двісті шістдесят) гривень 38 копійок.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Головуючий: О.В. Антонюк