Ухвала суду № 139258046, 11.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32171/26

Провадження № 2-а/761/500/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Києва Савчук Ю.Н., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку на подання позовної заяви та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), в якому просила поновити строк на подання позовної заяви та скасувати постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії 2КІ № 706485 від 21.11.2024 року та серії 2КІ № 575981 від 26.02.2025 року.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статей 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2026 рік складає 1 331,20 грн.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7, у якій зазначено: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Підсумовуючи, Конституційний Суду України зазначив, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 р № 543/775/17 відступила від попереднього висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суддя звертає увагу, на необхідність розмежування справ щодо накладення адміністративного стягнення та справ з приводу оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

У справах про накладення адміністративного стягнення підлягають застосуванню положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, а ставка судового збору визначена п. 5. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» і дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

Водночас, порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення шляхом подання адміністративного позову визначений нормами КАС України. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у 2026 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3 328 грн.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Суддя також звертає увагу, що позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві заявлено вимоги про скасування двох окремих постанов про притягнення до адміністративної відповідальності: серії 2КІ № 706485 від 21.11.2024 року та серії 2КІ № 575981 від 26.02.2025 року. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що містить декілька вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру окремо.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову підлягає сплаті судовий збір у загальному розмірі 2662,40 грн. (1 331,20 грн. ? 2 вимоги).

Однак, до позовної заяви позивачем не додано жодного документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суддя вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що для усунення недоліків позовної заяви йому необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та надати суду докази його сплати.

Реквізити для сплати судового збору за подання заяв до Шевченківського районного суду м.Києва: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22030101; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA628999980313151206000026011; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Крім того, відповідно до ч.4, 5 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається серед іншого клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

П. 19 ч.1 ст.4 КАСУ передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, оскаржувані постанови в розумінні статті 4 КАСУ України є індивідуальними актами суб`єкта владних повноважень.

Проте, в порушення вимог процесуального закону, позивачем до матеріалів позовної заяви не долучено копії оскаржуваних постанов або клопотань про їх витребування.

Отже, позивачу необхідно додатково надати належним чином завірені копії оскаржуваних постанов або клопотання про їх витребування, яке має відповідати вимогам ст.ст. 80, 167 КАС України.

Також позивачем у порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України не вказано відомості про наявність або відсутність зареєстрованих електронних кабінетів сторін у справі.

Згідно з п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Матеріали справи не містять власного письмового підтвердження позивача про неподання іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Отже позивачу також необхідно вказати у позовній заяві усі необхідні відомості сторін, власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та подати до суду позовну заяву у новій редакції відповідно до кількості учасників справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку на подання позовної заяви та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без руху, надавши строк стороні позивача для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя: