Рішення № 139257873, 25.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

25.08.2026 Справа № 756/3979/26

Унікальний номер 756/3979/26

Номер провадження 2/756/5263/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») через свого представника звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 31879,93 грн, а також судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4697824 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5500,00 грн строком на 360 днів (з 31.05.2024 по 26.05.2025) зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,5 % на день.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 5500,00 грн шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 через платіжну систему ТОВ «ПЕЙТЕК» на підставі Договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ПЕЙТЕК», що підтверджується довідкою платіжного провайдера.

Відповідач у порушення умов Договору свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 31.03.2025 утворилась заборгованість, яка складається з наступного: 5499,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19630,24 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором за період з 31.05.2024 по 31.03.2025.

31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 31/03/2025, за умовами якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», у тому числі до відповідача за Договором № 4697824 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Оскільки станом на дату укладення Договору факторингу строк дії Договору № 4697824 (до 26.05.2025) не сплив, позивачем в межах погодженого сторонами строку кредитування за період з 01.04.2025 по 26.05.2025 (56 календарних днів) додатково нараховано проценти за стандартною процентною ставкою у сумі 4619,44 грн.

Крім того, позивачем на підставі умов договору нараховано штрафні санкції (неустойку) у розмірі 2131,25 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань.

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 4697824 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.05.2024 у загальному розмірі 31879,93 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.

Відповідачем відзив на позовну заяву не надано, у зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4697824 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5500,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,5 % на день.

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «93809».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом».

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, відповідно до якої укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача за таким договором, і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, підписання відповідачем договору шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення 31.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . Договору № 4697824 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «Лінеура Україна» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 5500,00 грн шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 через платіжну систему ТОВ «ПЕЙТЕК» на підставі Договору № 210222-1 від 21.02.2022, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь, якою підтверджується факт належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування на неї кредитних коштів.

31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 31/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 4697824 від 31.05.2024, що підтверджується: копією вказаного договору факторингу та копією витягу з реєстру боржників.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 4697824 від 31.05.2024 на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором.

Вказаний договір факторингу відповідачем не оспорювався та недійсним не визнавався.

За змістом ст. 509, ч. 3 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконувала свої зобов`язання за Договором № 4697824 від 31.05.2024, внаслідок чого перед позивачем існує заборгованість, яка складається з наступного: 5499,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 19630,24 грн - заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором за період з 31.05.2024 по 31.03.2025; 4619,44 грн - заборгованості за процентами, нарахованими позивачем за період з 01.04.2025 по 26.05.2025; 4619,44 грн - неустойка.

Відповідачем не надано суду заперечень проти позову та доказів на підтвердження належного виконання нею умов кредитного договору.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зазначено, що проценти за користування кредитом, які нараховуються в межах строку кредиту, визначеного договором, є процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором, і сплачуються позичальником у порядку ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Оскільки нараховані первісним кредитором та позивачем проценти у загальному розмірі 24249,68 грн (19630,24 грн + 4619,44 грн) нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування (до 26.05.2025), суд вважає їх процентами за правомірне користування кредитними коштами, а тому такі проценти підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені судом факти, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором № 4697824 від 31.05.2024 у загальному розмірі 31879,93 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову в повному обсязі стягується з відповідача на користь позивача. Оскільки позовні вимоги в частині стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, обсягом наданих представником послуг, часом, витраченим на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 137, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2) заборгованість за Договором № 4697824 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.05.2024 у розмірі 31879 (тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 93 копійки, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

У іншій частині судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна